WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Найважливіші шкідники кукурудзи в Україні - Реферат

Найважливіші шкідники кукурудзи в Україні - Реферат

Реферат на тему:

Найважливіші шкідники кукурудзи в Україні

Із наукових джерел відомо, що на кукурудзі зафіксовано близько 400 видів комах. Проте шкодочинність багатьох із них або не доведено, або вона дуже незначна. На території України налічують майже 190 видів комах, які по-різному здатні пошкоджувати кукурудзу. Серед них до найнебезпечніших належать 22 види.

Кукурудза, з моменту сівби й до використання її для харчування або на корм худобі, пошкоджується багатьма видами комах. Шкідників класифікують за способом їхнього життя або за органами рослин, які вони пошкоджують. Тому шкідників можна поділити на такі класи: 1) грунтоживучі комахи; 2) комахи, що пошкоджують листя, стебла та качани; 3) комахи, що відіграють роль у поширенні хвороб кукурудзи; 4) комірні шкідники.

Епізоотії багатьох найважливіших видів виникають періодично, хоча й не через регулярні проміжки часу. Впродовж кількох років популяції шкідників можуть залишатися відносно стабільними, а потім відбувається раптовий спалах масового розмноження. Таку періодичність регулюють кліматичні та біологічні чинники. Суха й тепла погода під час критичних періодів розвитку й життєдіяльності деяких видів комах сприяє виживанню значної їх частини; для інших видів сприятливіша прохолодна та волога погода.

Останніми десятиріччями в Україні спостерігаються аномальні метаморфози з погодними умовами, а також із уже погіршеним фітосанітарним станом сільськогосподарських угідь. Отже, мінливий характер зовнішнього середовища щороку впливає на спільний комплекс: кукурудза — її шкідники. Повторно виникла низка проблем, які вже було вирішено. Наприклад, значне зростання чисельності грунтоживучих шкідників (різні види дротяників, личинки пластинчастовусих (хрущі), а також низки видів підгризаючих совок (озимої, окличної, іпсилон та інших), що пошкоджують кукурудзу.

Цими роками значна проблема виникла із завезенням у західний регіон України карантинного об'єкта — західного кукурудзяного жука-діабротика, який швидко поширюється.

Найнебезпечніші види шкідників детальніше буде описано нижче.

Комахи, що живуть у грунті, або грунтоживучі комахи

До грунтоживучих комах-шкідників належать ті види, що живуть у грунті в період, коли вони спричиняють пошкодження рослин. З економічного погляду об'єднання грунтоживучих комах в одну групу виправдане більше, ніж об'єднання видів, які живляться надземними частинами рослин, бодай через більшу кількість видів, що входять до неї. За цим принципом об'єднано підгризаючих совок, дротяників та личинок хрущів, хоча біологія окремих видів усередині цієї групи може дуже різнитися.

З підгризаючих совок кукурудзу пошкоджують: совка-іпсилон, яра, болотна, озима, оклична тощо. Підгризаюча група совок частіше розмножується масово в лісостеповій зоні. Совка-іпсилон більше пристосована до кліматичних умов Лісостепу й Степу, болотна — до умов Західного Лісостепу й Полісся, а південна стеблова совка — до Степу України.

Чисельність гусениць підгризаючих совок залежить зазвичай від чисельності їхніх популяцій на попередніх культурах і від способів допосівної підготовки грунту.

Перелік основних видів підгризаючих совок, що пошкоджують кукурудзу на різних етапах онтогенезу та їхні біологічні особливості наведено в табл. 1.

Особливого значення набуває тепер озима совка, яка серед підгризаючих видів совок має превалююче положення в межах України.

Серед поширених в Україні 23 видів шкідливих коваликів найбільшої шкоди кукурудзі завдають личинки (дротяники) поданих нижче видів.

Ковалик темний (Agriotes obscurus L.) — поширений повсюди, але найбільше на Поліссі та в Північному Лісостепу.

Ковалик посівний (А. sputator L.) — поширений повсюди, але найбільше в Лісостепу та в північній частині Степу.

Ковалик смугастий (A. lineatus L.) — поширений повсюди.

Ковалик степовий (А. gurgistanus Fald.) — поширений у Південному Лісостепу та в Степу.

Ковалик західний (А. ustulatus Schall.) — поширений у Лісостепу і на Закарпатті.

Ковалик широкий (Selatosomus latus F.) — поширений повсюди, але найбільшої шкоди завдає в Лісостепу.

Ковалик блискучий (S. aeneus L.) — поширений на Поліссі та в Лісостепу. Пошкоджує різноманітні сільськогосподарські культури, особливо кукурудзу, картоплю, овочеві.

Жуки мають видовжене тіло (7–14 мм), зверху від жовто- до чорно-коричневого кольору. Вони здатні підстрибувати, видаючи при цьому звук. Личинки (дротяники) мають вузьке червоподібне тонке циліндричне або плоске жорстке тіло — від жовтого до червоно-бурого кольору з трьома парами однаково розвинутих ніг.

Зимують личинки різного віку в грунті на глибині від 25–35 до 70–90 см. Навесні за польової стиглості грунту, вони піднімаються у верхній шар (1–8 см), живляться набубнявілим насінням, паростками різних рослин, корінцями та підземною частиною стебла озимих. Характерною особливістю для них є вертикальні міграції в грунті, тісно пов'язані з гідротермічним режимом орного шару, а також наявністю, видовим складом і станом рослинності. До жовтня — початку листопада личинки перебувають переважно в шарі завглибшки 3–20 см. Заляльковуються в грунті на глибині 10–14 см. Самки відкладають яйця в грунт на глибину 2–5 см, плодючість у них — 150–200 яєць. Повний цикл розвитку коваликів відбувається в грунті й триває три-п'ять років.

Шкідлива стадія коваликів — личинка. На кукурудзі їхня шкодочинність пов'язана з двома календарно-фенологічними періодами. Після сівби вони виїдають зародок та ендосперм насіння, а згодом — сходи рослин, внаслідок чого зріджується густота стояння рослин, особливо за високої чисельності дротяників.

Для кукурудзи дуже небезпечними є пошкодження у фазі сходів унаслідок уповільнення темпів росту рослин за дощової та холодної весни, що часто буває на Поліссі та в Лісостепу. Отже, в цих зонах першочергове значення мають грунтоживучі шкідники, для яких створюються сприятливі екологічні умови.

В умовах зрошення на Півдні України знову зростає шкодочинність дротяників.

За багаторічними даними обстежень Інституту зернового господарства УААН, не менше, ніж на 70% посівних площ кукурудзи чисельність личинок коваликів і чорнишів буває вища за економічний поріг шкодочинності (3–5 екз./м2). До того ж, найчастіше це трапляється на зрошуваних землях і, особливо, на полях, де культуру висівають через два-три роки після оранки багаторічних трав. Під час обстеження таких посівів встановлено, що кількість личинок на них, зазвичай, буває на 60–70% вища, ніж на полях, що не перебували в такому біоценотичному зв'язку з люцерною.

Підвищену щільність популяцій коваликів на зрошуваних землях фіксували й тоді, коли на полі за два роки до обстеження (в рік відродження личинок цієї генерації) після озимої пшениці висівали пожнивні культури. Вегетаційні поливання озимої пшениці, вологорядкове і вегетаційне поливання пожнивної культури створювали оптимальний режим вологості грунту, що сприяло максимальному виживанню відкладених яєць і личинок, що відродилися, практично всіх видів коваликів.

Поряд з дротяниками насінню та сходам кукурудзи завдають шкоди несправжні дротяники (личинки жуків чорнишів), а саме:

Мідляк кукурудзяний (Pedinus femoralis L.) дуже поширений у Степу та Південному Лісостепу. Жук завдовжки 7–10 мм з овальним чорним тілом. Голова і стерніти черевця — в густому пунктируванні. Личинки із справжніми дротяниками різняться опуклою головою та розвинутішою передньою парою ніг. Довжина тіла — до 20 мм, сплюснуто-циліндричної форми, забарвлення — від сіро-жовтого до жовто-коричневого.

Мідляк широкогрудий (Blaps lethifers Marsch.) поширений у степовій зоні та на півдні Лісостепу. Жуки великі (17–27 мм), з видовженим чорним тілом, надкрила зрослися, крил немає. Личинки — від жовтого до темно-жовтого кольору, завдовжки до 40 мм і завширшки близько 5 мм. Верхівка хвостового членика загнута вгору.

Крім цих видів, кукурудзі завдають шкоди мідляк чорний (Oodescelis polita Sturm.), що поширений у лісостеповій і степовій зонах, мідляк дерновий (Crypticus quisquilins L.), що поширений в усіх грунтово-кліматичних зонах.

Loading...

 
 

Цікаве