WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Моніторинг хвороб ріпаку та прогноз їхнього розвитку - Реферат

Моніторинг хвороб ріпаку та прогноз їхнього розвитку - Реферат

Реферат на тему:

Моніторинг хвороб ріпаку та прогноз їхнього розвитку

В Україні триває ріпакова ейфорія. Площі під ріпаком відчутно збільшуються. Відтак і проблема захисту ріпаку від хвороб актуалізується для багатьох аграріїв.

Аналіз фітосанітарного стану ріпакових полів у 2006 р. засвідчив, що найпоширенішою хворобою на озимому та ярому ріпаку був альтернаріоз. Ураженість рослин у господарствах північно-західних областей на озимому ріпаку становила 44–100% з інтенсивністю розвитку 4,0–13,5%; на ярому — 36,0–80,0% з інтенсивністю розвитку 2,6–10,0%; у центральних і південних областях хворіло 18–56% рослин озимого і 12–30% ярого з інтенсивністю розвитку 1,5–11,4% і 1,0–6,5%. Ураженість стручків альтернаріозом коливалась у межах 16,5–26,0%.

Найінтенсивніший розвиток хвороби на ріпаку в цьому регіоні спостерігався в Івано-Франківській області, де розповсюдження хвороби сягало 75–100% за інтенсивності розвитку 15–45%. Максимальна кількість уражених хворобою стручків — 75%.

Обстеження ріпакових полів у третій декаді листопада — першій декаді грудня 2006 р. засвідчили, що впродовж цього періоду склалися надзвичайно сприятливі погодні умови для поширення й розвитку як альтернаріозу, так і інших хвороб. Альтернаріозом, незалежно від грунтово-кліматичної зони, було уражено 30–80% рослин з інтенсивністю розвитку 4,5–11,5%.

Слід зауважити, що в тих господарствах, де восени було проведено позакореневе підживлення озимого ріпаку мікроелементами (у фазі 4–6 розеткових листочків) і обприскування посівів баковою сумішшю одним із рістрегулюючих фунгіцидів (Колосаль, к.е.; Фолікур, к.е.; Карамба, к.е.) з незначною нормою витрати (0,3–0,4 л/га) в комбінації з регулятором росту рослин — Хлормекват-хлорид 720 (препарат — ССС 720) з нормою витрати 0,5 л/га, розповсюдження альтернаріозу становило 10–35% з інтенсивністю розвитку хвороби 0,5–3,5%, що значно менше, ніж на ріпакових полях, де таких обробок не проводили.

У 2007 р., враховуючи значний природний запас інфекції, за високої вологості повітря в період наливання й дозрівання насіння в стручках альтернаріоз може набути епіфітотійного розвитку, насамперед на полях, де було внесено високі дози азотних добрив, у загущених, забур'янених, з виляглими рослинами посівах озимого й ярого ріпаку, у разі тривалого перебування зрізаних рослин у валках за роздільного збирання врожаю.

Пероноспороз (несправжня борошниста роса) виявляли на ріпаку здебільшого в західних, північних і центральних областях. Помірна температура й надзвичайно волога погода в третій декаді травня і впродовж першої та другої декад червня, часті інтенсивні опади сприяли ураженню озимого ріпаку у фазі цвітіння рослин — формування зеленого стручка. Так, у Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Вінницькій і Житомирській областях було ушкоджено 21–55% рослин з інтенсивністю розвитку 2,5–10,0%; у Київській, Черкаській, Полтавській і Кіровоградській областях — 8–20% і 1,0–2,0%, відповідно. На рослинах ярого ріпаку поширення пероноспорозу сягало 11–37% з інтенсивністю розвитку 1,6–8,0%.

Поширення несправжньої борошнистої роси восени 2006 р. у північно-західних областях було помірним і коливалося в межах 12–45% з інтенсивністю розвитку 1,6–13,5%, у центральних і південних областях — 50–100% і 15,0–54,5%. В окремих господарствах Київської, Вінницької, Черкаської, Миколаївської, Одеської областей хвороба на озимому ріпаку набула епіфітотійного розвитку. Наприкінці листопада — на початку грудня 2006 р. розповсюдження хвороби на ріпаку в деяких господарствах становило 100% з інтенсивністю розвитку 45–70%. Сприятливими чинниками для інтенсивного розвитку пероноспорозу були: температура в межах 6...17°С; насичена волога в повітрі у вигляді густих туманів і випадання рясних рос на рослини впродовж другої та третьої декад листопада й першої декади грудня; вирощування нестійких проти хвороби гібридів і сортів озимого ріпаку (ПР 46W 31F та ін.); низька ефективність протруєння насіння (водночас інфекція виносилася з ураженого насіння на сім'ядолі рослин); забур'яненість окремих полів суріпицею звичайною, на якій теж відбувався інтенсивний розвиток фітопатогена. Наприкінці першої і на початку другої декад грудня всі уражені периферійні розеткові листки рослин відмерли.

Враховуючи значний запас інфекції в уражених рослинах ріпаку, що перезимували, в рослинних рештках, грунті, насінні, в 2007 р. (за умов прохолодної і дощової весни та першої половини літа і в разі нехтування хімічними профілактичними заходами рано навесні) слід очікувати епіфітотійного спалаху несправжньої борошнистої роси.

Фомоз уразив, переважно в західних і північних регіонах, 28–66% рослин озимого та ярого ріпаку з інтенсивністю розвитку 2,5–16,0% — у Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій областях; 15–33% рослин з інтенсивністю розвитку 2,0–7,5% — у Вінницькій, Київській, Полтавській, Чернігівській та Кіровоградській областях. Восени 2006 р. поширення фомозу на розеткових листках і кореневій шийці рослин озимого ріпаку становило 28–65% з інтенсивністю розвитку 4,0–14,2%.

З огляду на достатній запас інфекції у рослинних рештках, хворих рослинах озимого ріпаку, насінні ярого ріпаку в 2007 р. за умов підвищеної вологості повітря та частих атмосферних опадів у фазі цвітіння — формування зеленого стручка у рослин слід очікувати значного поширення й розвитку фомозу на цих культурах.

Білу й сіру гнилі фіксували на ріпаку у вигляді ураження стебел, окремих гілок і стручків. Інтенсивніший розвиток хвороб на озимому та ярому ріпаку спостерігався на полях чотирьох-шестипільних сівозмін та після соняшнику, гороху, сої, гречки.

У північних, західних і центральних областях кількість уражених рослин озимого ріпаку білою гниллю становила 5,0–11% з інтенсивністю розвитку 0,5–2,2%; сірою гниллю — 7,5–18% з інтенсивністю розвитку 1,1–4,5%; ураженість стручків білою гниллю — 7–16%, сірою — 6–27% (рис.7; 8).

У центральних і південних областях на білу гниль хворіло 9,0–14% рослин ярого ріпаку з інтенсивністю розвитку 1,0–3,5%; на сіру — 11,0–16,5% з інтенсивністю розвитку 1,5%–3,0%. Ураженість стручків білою гниллю сягала 1,5–5,5%, сірою — 11–27%.

У 2007 р. за сприятливих умов для розвитку хвороб (висока відносна вологість повітря — 60–90%, внесення надмірних доз азотних добрив, висівання ріпаку після соняшнику, льону, конюшини, сої, гороху, конопель, гречки, огірків, капусти) біла й сіра гнилі можуть набути широкого розповсюдження й завдати відчутної шкоди посівам ріпаку.

Порівняно нова хвороба на території України — циліндроспоріоз — набула поширення переважно в західних і центральних областях. Суха погода наприкінці квітня та в першій половині травня стримувала поширення первинної інфекції збудника хвороби. Тепла волога погода наприкінці травня і впродовж першої половини червня, часті інтенсивні опади у вигляді дощу з градом і шквальних злив сприяли в цей період інтенсивному поширенню інфекції й ураженню рослин озимого та ярого ріпаку збудником циліндроспоріозу.

У фазі цвітіння — формування зеленого стручка в господарствах Івано-Франківської, Рівненської, Чернівецької і Хмельницької областей хворіло 14–35% рослин з інтенсивністю розвитку 1,5–6,8%; у Вінницькій, Київській, Черкаській, Кіровоградській областях — 3–12% з інтенсивністю розвитку 0,5–3,5%. На ярому ріпаку поширення циліндроспоріозу в основних районах його вирощування становило 2–11% за інтенсивності розвитку 0,5–2,2%.

Аналіз фітосанітарного стану посівів озимого ріпаку восени 2006 року засвідчив, що в північно-західних областях ураження циліндроспоріозом сягало 9–14% рослин з інтенсивністю розвитку 1,6–2,5%, у центральних і південних областях воно було відчутнішим — 18–35% з інтенсивністю розвитку 3,0–11,5%.

Наступного сезону, за сприятливих умов для розвитку хвороби (тривала висока відносна вологість повітря, часті дощі, тумани, вітряна погода) і значного запасу інфекції у рослинних рештках і насінні, слід очікувати інтенсивного розповсюдження циліндроспоріозу на озимому та ярому ріпаку.

Білу плямистість у 2006 р., як і в попередні роки, виявили в господарствах усіх грунтово-кліматичних зон на поодиноких рослинах окремих площ посівів озимого та ярого ріпаку.

Беручи до уваги наявність певного запасу інфекції збудника цієї хвороби на капустяних культурах, у 2007 р. за наявності таких сприятливих чинників, як: прохолодна весна, у фазі бутонізації — цвітіння рослин, вологість повітря понад 80% упродовж кількох діб, довготривала (9–14 год) роса на листках ріпаку — ймовірність поширення хвороби на культурі істотно зросте.

Вертицильозне в'янення мало поширення в усіх областях. У фазі зеленого стручка хворобу виявляли у вигляді передчасно відмерлих рослин. Ураженість рослин озимого ріпаку коливалась у межах 1,5–4,0%, ярого — 0,5–3,0%.

У 2007 р. можливе значне ураження рослин озимого та ярого ріпаку вертицильозним в'яненням за оптимальних умов для розвитку збудника хвороби (температура повітря – 22...24°С, дефіцит вологи в повітрі та грунті, значне насичення сівозміни капустяними культурами, забур'яненість полів суріпкою звичайною, значний запас інфекції у грунті).

Снігова пліснява була поширена на озимому ріпаку у вигляді окремих вогнищ на перезволожених низинних ділянках, де рослини впродовж тривалого часу перебували під талою сніговою або дощовою водою. Найбільше розповсюдження хвороби було у Вінницькій (12–16%), Рівненській, Тернопільській, Чернігівській (7–11%), Хмельницькій, Київській областях (2–5%).

2007 року прогнозується поширення снігової плісняви від помірного (в західних областях) до інтенсивного (в центральних і південних) за умов переростання рослин перед входженням у зиму, виснаження рослин під сніговим покри-вом за непромерзлого грунту, часті відлиги взимку та утворення притертої льодової кірки на поверхні грунту, тривалого перебування рослин під талою водою, в разі внесення високих доз азотних добрив.

Бактеріоз коріння виявлено на 11,5% обстежених посівів озимого ріпаку. Хворобу фіксували на поодиноких рослинах з осені 2005 р., а навесні 2006-го ураження рослин у господарствах Львівської, Рівненської, Тернопільської, Волинської і Київської областей становило від 6,0 до 9,0%; у Полтавській, Вінницькій, Черкаській, Кіровоградській, Миколаївській областях — 1,5–5,0%.

Loading...

 
 

Цікаве