WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Методи лікування корів з вадами - Реферат

Методи лікування корів з вадами - Реферат

Реферат на тему:

Методи лікування корів з вадами

Відомо низку вад, властивих великій рогатій худобі: "гра язиком" (гіперкінез язика), самовисисання молока або висисання його в інших корів. Іще в середині 19 століття німецькі фермери звернули увагу на "гру язиком", а в літературі стали вперше з'являтися описи цього важкопояснюваного явища, яке нагадує прикус у коней. Уперше цю ваду описав R.Willeron (1857). Процес, за його спостереженням, проходив так: тварина розкриває рот, витягує шию, піднімає голову і перекидає язик з одного боку рота на другий, захоплюючи при цьому повітря. Багато фермерів і учених вважали, що це не що інше, як безневинна звичка, якій дали оригінальну назву "Zundespielen", що в перекладі означало "гра язиком". При більш ретельному спостереженні за тваринами скотарі стали переконуватися в тому, що це не безневинне, а надто шкідливе явище. На їх думку, в основі захворювань верхніх дихальних шляхів, тимпанії, зниження продуктивності, виснаження тварин головною причиною є "гра язиком". Ця звичка часто зустрічається серед великої рогатої худоби в Південній Німеччині і Швеції. У Гессені вона охоплювала цілі стада, а в місцях з добрими випасами це явище майже не спостерігали. За спостереженнями, більшість тварин, які "грають язиком", мають або мали в своєму родоводі предків з цією вадою. Нині для німецьких ветеринарних лікарів не є секретом, що одним із передвісників вітамінно-мінерального голодування є "гра язиком", а тварини, які тривалий час мали цю ваду, частіше за інших захворюють катаром верхніх дихальних шляхів. Зарубіжні ветеринарні спеціалісти вважають, що виснаження, кіфоз (викривлення хребта догори), тимпанії передшлунків, коліки, гіпертрофії шийних м'язів є наслідком "гри язиком". Вони також вважають, що втрата тваринами апетиту, зниження продуктивності також можуть бути викликані цією вадою. У колишньому Радянському Союзі на цю ваду звернули увагу тільки в другій половині минулого століття, коли почали будувати великі комплекси, де утримували тварин у великій кількості на обмежених площах. Тварини там були позбавлені активного моціону і випасів. Було помічено: якщо ця звичка з'влялася в однієї тварини, ця вада швидко поширювалася серед худоби, утримуваної в даному приміщенні. Уперше хірургічне втручання при цій ваді застосував у 1921 році німецький хірург V.Ctrub, а в 1927 році Гребкер прооперував за методом Штрубе 120 тварин. У цієї худоби, за даними автора, надалі цю ваду не спостерігали. Для того, щоб виконати хірургічне лікування тварини з цією вадою, її фіксують у стоячому положенні і для знеболювання внутрішньовенно ін'єктують ветранквіл (0,5 мл на 100 кг маси тварини). У ротову порожнину вставляють зівник. Помічник витягує язик тварини вправо, натягуючи при цьому подвійну вуздечку. Хірург за допомогою спеціальних щипців вводить у вуздечку незамкнуте дротяне кільце Штрубе (діаметр дроту, з якого виготовлене кільце, — 2 мм). Після операції ця вада зникає у більшості тварин. Такий метод, хоча і є паліативним, набув за кордоном широкого поширення і вважається найефективнішим. Самовисисання або взаємне видоювання також зустрічаються доволі часто і наносять значний економічний збиток господарствам. Так, за даними автора, одна корова-сисунка наносить господарству за рік економічний збиток у 437,8 грн. На жаль, слід відмітити, що в нашій країні це питання не отримало належної уваги, хоча вада досить поширена серед худоби. У кожному господарстві є корови з цим недоліком. За безприв'язного утримання кількість тварин з цією вадою особливо збільшується. Доярки відмічають, що у корів-сисунів молочна продуктивність дуже низька. За нашими даними, в багатьох господарствах України виявляють від 2 до 4,3% корів-сисунів, 69,6% з яких — первістки. У низці зарубіжних господарств ця вада охоплює більш 25% поголів'я стада. Встановлено, що самовисисання молока або висисання його в інших корів ("донорів") призводить до гормонального розладу, порушення статевих циклів. У корів-сисунів розвивається тимпанія, мастити, фізіологічні розлади секреції молока, які супроводжуються паталогічними змінами молока та інфікуванням молочної залози. Взаємне видоювання зустрічається частіше, ніж самовисисання. Нами установлено, що корови в 71,4% випадків видоюють одних і тих самих "донорів" і значно рідше — інших тварин стада. Причини цього негативного явища не вивчені і нині. Виникнення вади самовисисання молока і висисання його в інших тварин, мабуть, пов'язане з вирощуванням телиць і нетелей. Дана вада частіше зустрічається в тих господарствах, у яких телят утримують у групових клітках по 10—15 голів до 15-денного віку. Молоко випоюють швидко із сосок, які мають збільшені (порівняно з нормою) отвори. У результаті цього рефлекс ссання у телят не повністю задовольняється. Цю потребу вони задовольняють за рахунок ссання в інших тварин вушних раковин, пупка, складок шкіри, препуціального мішка, мошонки, що призводить до вироблення стійкого ссального рефлексу. У раціонах годівлі телиць, нетелей і корів у низці господарств відмічається дефіцит поживних речовин, макро- і мікроелементів, вітамінів, у результаті чого у тварин розвивається алотриофагія ("лизуха"), спотворення смаку і апетиту, що також сприяє розвитку цієї вади. На наш погляд, важливе значення має і те, що годують тварин не одночасно, а також пізніше починають привчати телят до грубих, концентрованих і соковитих кормів. Поряд з цим у розвитку даної вади не виключається спадковість, а також відсутність активного моціону. До сприятливих причин також можна віднести збільшення концентрації тварин на одиниці площі, особливо за безприв'язного утримання, недостатність обслуговуючого персоналу тощо. Під час самовисисання молока або висисання його в інших тварин корова-сисунка вигинається, захоплює сосок язиком, складеним "ложечкою", притискає сосок до піднебіння і здійснює висисання. У 1992 році були проведені спеціальні досліди зі 170 нетелями для виявлення факторів даної вади. Усі нетелі були отримані від п'яти бугаїв. Було зафіксовано активне ссання (нетелі ссуть молочну залозу у інших і дозволяють ссати у себе) у 70% тварин, причому відсоток цієї вади був неоднаковим у нетелей від різних бугаїв і коливався від 52 до 90%. Нетелей з проявом пасивної вади (тварини самі не ссуть, але дозволяють ссати себе іншим) виявлено 4,3%. Порівнюючи ці дані, автори дійшли висновку, що частота цієї вади може залежати від батьківського генотипу. Відмічено, що первістки частіше мають цю ваду, ніж старші тварини. Після появи перших корів із цією вадою інші починають наслідувати їх, і кількість таких тварин збільшується. При вирощуванні телят інколи практикують випоювання молока із відер, після чого вони облизують одне одного. Така активність може сприяти розвитку низки хвороб. Надмірне ссання і лизання є одним із етіологічних факторів диспепсії телят, оскільки при цьому збільшується інфікування травного каналу, і призводить до розвитку такої вади, як висисання молока. Крім того, лизання волосяного покриву часто спричинює утворення у тварин пілобезоарів (круглих, надто твердих сторонніх тіл у сичузі або рубці, утворених із всмоктаної шерсті тварин). А.Багманов вивчав моторну активність ротового апарату, яка виникає у телят віком 10—15 днів при годівлі їх молоком із відер. Тварин утримували в групових клітках по 5—8 телят. Телята пили молоко не довше 5 хв. Після випоювання протягом 10 хв телята ссали та облизували одне одного, а потім починали жувати і поїдати сіно. Автор встановив, що телята ссали і лизали інших тварин — у 74% випадків, сторонні предмети — в 15% і власне тіло — в 11%. За даними A. Sambraus, телята в аналогічній ситуації переважно обсисають ділянки тіла, зручні для ссання. Так, більш ніж у половині випадків вони ссали мошонку, в 15% — вушні раковини, в 10,5% — препуціальний мішок. У дослідах, проведених на 6—11-тижневих телятах, взаємне обсисання тривало близько 10 хв після годівлі, тобто приблизно стільки ж, скільки становить період ссання молочної залози телятами, які утримуються разом з коровою-мамою. Відомо, що для гальмування рефлексу ссання у ссавців потрібно не тільки заповнення шлунку кормом, а й здійснення певної кількості ссальних рухів. Поїння телят молоком із сосок з великими отворами або із відра не забезпечує угамування ссального рефлексу. Це призводить до того, що потребу в ссальних рухах телята задовольняють за рахунок ссання і лизання одне одного та навколишніх предметів. Для усунення зазначеної вади запропоновано різні консервативні способи: намордники, колючі ремені, носові кільця, хомути та інші обмежувачі рухів голови і шиї. Але всі вони не дають стійкого позитивного результату, а інколи навіть є причиною виникнення травм, а також утруднюють водопій і приймання корму. При застосуванні цих методів 70% корів-сисунок не позбавляються цієї вади. Тому ми вивчили порівнювальну ефективність двох хірургічних методів усунення даної вади. Для цього відібрали дві групи корів, які мали ваду самовисисання молока або висисання його в інших. Тварин першої групи оперували за методом McCormack, вдосконаленим М. Болте зі співавторами, а другої — способом медіанної лінгвотомії. Клінічне спостереження за коровами проводили протягом 30 днів. При цьому встановили, що загоєння рани скоріше проходило у тварин, яких оперували за методом МcCormack. Післяопераційний період у них перебігав легше, але надалі рефлекс ссання відновлювався більш ніж в 50% оперованих корів. Це пояснюється тим, що з часом утворений на вентральній поверхні язика рубець розсмоктується і форма язика відновлюється. У корів, прооперованих методом медіанної лінгвотомії, цей рефлекс був відсутнім. Це обумовлено тим, що при акті ссання корова захоплює сосок молочної залози язиком, складеним "ложечкою", притискає його до піднебіння і здійснює висисання. Після медіанної лінгвотомії утворюється "зміїний язик", яким тварина не може захопити сосок і притиснути його до піднебіння. За цими коровами спостерігали протягом двох років, але рецидивів у них не спостерігали. Вивчаючи динаміку добового надою у корів з вищеназваною вадою, встановили, що в першу декаду після медіанної лінгвотомії середньодобовий надій збільшився на 0,7, а в другу — на 3,5 кг порівняно з доопераційним періодом. Те, що продуктивність корів у першу декаду була дещо нижчою, ніж у другу, можна пояснити двома факторами: післяопераційним стресом і привиканням тварин приймати корм "зміїним язиком". З метою профілактики вади самовисисання молока і висисання його в інших корів необхідно звернути увагу на правильне вирощування ремонтних телиць і нетелей. Новонароджених тварин слід утримувати в індивідуальних клітках до 20-денного віку. Це попереджує появу звички у телят ссати вушні раковини, складки шкіри, пупок, препуціальний мішок один в одного. Випоювання молозива і молока потрібно проводити повільно із гумових сосок із невеликими отворами. Не можна випоювати молоко і молозиво телятам із відер. Раціональна система вирощування ремонтного молодняку з урахуванням біологічних особливостей організму тварин повинна сприяти нормальному розвитку, формуванню високої продуктивності і міцної конституції. Важливо, щоб раціони були збалансовані за всіма поживними речовинами, макро- і мікроелементами, вітамінами. Телят з раннього віку слід привчати до поїдання рослинних кормів (зелених, соковитих, грубих, концентрованих). Це перешкоджає розвитку в них різних вад (ссання, "гра язиком", "лизуха").

Loading...

 
 

Цікаве