WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Медовий листок - Реферат

Медовий листок - Реферат

Реферат на тему:

Медовий листок

Відомо, що, крім цукру, солодкими є й інші природні та синтетичні сполуки. На сьогодні виділено із рослинної сировини (або синтезовано) значну кількість підсолоджуючих речовин, чимало з яких має рівень солодкості більший, ніж цукроза.

На відміну від цукру, вони мають незначну (або зовсім не мають) енергетичну цінність. Їх можна застосовувати в раціоні людей, хворих на діабет, та в разі інших захворювань. Проте результати досліджень останніх десятиліть, проведених у різних країнах світу, засвідчили негативний вплив на здоров'я людей штучно синтезованих замінників цукру. Тому від багатьох із них довелося відмовитися. Використання їх у харчовій промисловості різко зменшили.

У зв'язку з цим особливо актуальним завданням став пошук природних та безпечних для людини підсолоджувачів рослинного походження. Особливу увагу привертає багаторічна трав'яниста рослина стевія, яку вперше виявили іспанські конкістадори в XVІ ст. на північному сході Парагваю. Потім про неї надовго забули. Інтерес до цієї рослини відродився після появи наприкінці XVІІІ — початку XІХ століття низки статей парагвайського ботаніка Moіses Bertonі про "медовий листок". "Коли вперше дивишся на рослину, нічого не привертає особливої уваги, але якщо візьмеш її маленький листочок у рот, дивуєшся його солодкості. Досить невеликого шматочка листка, щоб відчувати солодкість у роті протягом години". Ці слова M. Bertonі, написані в 1899 р, відкрили світу унікальну рослину стевію, названу на честь автора Stevіa rebaudіana Bertonі.

Листя стевії містить цілий комплекс речовин. Усіх солодких компонентів вісім: стевіозид, ребаудіозид А, В, С, D і E, дулькозид А та стевіолбіозид, які є саме тими природними низькокалорійними речовинами, що замість цукру можуть бути використані в кондитерській промисловості для виготовлення безалкогольних напоїв, соків, консервованих продуктів. Крім того, стевія містить білки, мінерали, ефірні олії, флавоноїди, таніни й вітаміни: аскорбінову кислоту (вітамін С), Beta-каротин (провітамін А), тіамін (вітамін В), рибофлавін (вітамін В2).

Глікозиди листя стевії мають добрі технологічні характеристики: швидко розчиняються у воді, добре поєднуються з органічними кислотами овочів, ягід та фруктів. За смаковими якостями нагадують цукор, зберігаються після кип'ятіння, в контакті з вуглекислотою, а також з іншими компонентами їжі, стійкі до кислих і лужних середовищ. Це дає можливість широко застосовувати стевію і виділений з її листя стевіозид, що солодший за цукрозу в 250–300 разів, у найрізноманітніших продуктах.

Промислове виробництво підсолоджувача з листків стевії найширше розгорнуто в Японії. Тут переробляють 1,5–2 тис. т сухого листя за рік із своєї сировини та з Китаю і країн Південно-Східної Азії. Японія використовує 90% світового врожаю стевії, а стевіозид займає понад 40% комерційного ринку солодощів країни.

Дослідження, проведені в Україні та за її межами, підтвердили повну безпечність використання стевіозиду, екстрактів з листя стевії та її сухого листя.

Оскільки стевія є тропічною культурою, в зоні з помірним кліматом її можна вирощувати лише за однорічним циклом. Крім того, стевія не дуже примхлива культура. Її легко виростити як на присадибній ділянці, так і на промисловій основі. За дотримання технології вирощування культури кожна рослина стевії в умовах достатнього й нестійкого зволоження здатна дати 45–95 г сухого листя. Для тих, хто вирішив вилучити цукор зі свого раціону, на рік потрібно 2,7–4,0 кг сухого листя стевії. Цю кількість можна одержати із 40–60 рослин.

В умовах помірного клімату стевію вирощують як розсадну культуру. Якісну розсаду одержують за допомогою висівання насіння, а також укорінюючи зелені живці.

У природі стевія розмножується насінням, але за вирощування в помірних широтах у неї дуже низька насіннєва продуктивність, а то й зовсім немає насіння, бо від початку цвітіння до його закінчення потрібно не менше 30 теплих днів (температура повітря на рівні 20...25°С), а потім додатково ще 30–35 днів з моменту запилення до дозрівання. Тому одержати насіння нормальної якості неможливо через низьку його життєздатність, невисоку польову схожість (30–40%), високий індекс стерильності. Зібрати насіння в природних умовах теж досить важко, оскільки воно дуже дрібне (маса 1000 насінин — 0,3–0,4 г), і в разі незначного коливання рослини вітром швидко осипається та розноситься. В теплицях для цього використовують різного типу поліетиленові тунелі або пакети для кожної рослини. Схожість такого насіння, залежно від умов зберігання, становить від чотирьох місяців до трьох років. Насіння підсушують і зберігають за температури 4°С. Зберігання насіння впродовж року в закритому приміщенні за кімнатної температури дуже знижує його енергію проростання й життєздатність.

Вирощування розсади стевії з насіння

Щоб мати повноцінні сходи стевії з насіння, його сортують, видаляючи непродуктивне. Для цього застосовують прийом занурення у воду, тобто зібране насіння просівають через сито й занурюють у воду на одну годину. Насіння стевії, яке осіло на дно, вважається придатним до висівання. Його якнайшвидше висушують (якщо це роблять задовго до висівання) і зберігають із сорбентом (силікат або інший матеріал, що адсорбує вологу) в сухому місці.

Підготовка до висівання. Перед висівом насіння стевії потрібно замочити в теплій воді (50...60°С) протягом 60–90 хв. Грунт для висівання має бути легкого механічного складу, родючий. Не можна використовувати глинисті або сильно ущільнені водою чи важкі за гранулометричним складом грунти. Як субстрат для висівання використовують суміш піску й перліту (2:1), піску й дернової землі (1:2), піску й перегною (2:1). Грунт перед висіванням бажано продезінфікувати. Товщина шару грунту (суміші) у висівних ємностях не може бути тоншою за 10 см. За потреби в грунт вносять комплексні мінеральні добрива: по 5 г кожного компонента (азот, фосфор, калій) на 1 м2 — і ретельно перемішують.

Висівання. Насіння висівають за 55–65 днів до висаджування розсади у відкритий грунт (кінець березня — початок квітня), на 1м2 — 75–100 шт. насінин, або 0,03 г. Перед цим насіння змішують із сухим піском або просівають через сито з діаметром отворів 2 мм і висівають на поверхню ідеально вирівняного грунту. Засіяну ділянку накривають поліетиленовою плівкою або іншим покривним матеріалом (агроволокно), щоб запобігти висиханню субстрату. Зволожують щодня, захищають від прямих сонячних променів. Вологість грунту (суміші) підтримують у межах не нижче 85–90% повної вологоємності. Щоб зменшити травмування, розсаду бажано відразу вирощувати в окремих горщечках або касетах і не пікірувати. Проростання насіння прискорюють світлом, тому його покривають дуже тонким (0,5–1,0 мм) шаром грунту (золи, перліту). Поливають із дуже дрібного розпилювача під низьким тиском. Ідеальним варіантом був би висів насіння в теплицях із туманними установками.

Проростати насіння починає на 3–15 день (залежно від температури, освітленості, вологості повітря й грунту). Температура при цьому має бути на рівні 20...25°С, вологість грунту — 80–85% (такі параметри бажано підтримувати впродовж усього періоду росту). З появою сходів тіньове покриття забирають. Найбільш оптимальним для вирощування розсади з насіння є рівень освітленості 14 КЛк (кілолюксів). За температури, нижчої за 15°С і вищої за 35°, насіння не проростає.

Пікірування. У фазі двох справжніх листків рослини стевії пікірують, за потреби, в ємності з підготовленою сумішшю. Схема висаджування рослин під час пікірування — 5 х 5 см, глибина висаджування — 1,5–2 см. Пересаджені рослини стевії на якийсь час притінюють. У фазі 2–3 пар справжніх листків для одержання міцнішого кореня і формування бічних пагонів рослини прищипують (зрізують верхівки пагонів до 5 см).

Основні недоліки вирощування розсади стевії з насіння на сьогодні такі: насіння утворюється тільки в певних екологічних умовах, воно досить дрібне, має великий відсоток стерильності, швидко втрачає схожість. Рослини стевії, вирощені з насіння, порівняно з рослинами, одержаними із живців, набагато раніше (в окремі роки навіть на 30–35 днів після висаджування у відкритий грунт) вступають у фазу цвітіння; маса сухого листя з однієї рослини при цьому становить 15–30 г. Лабораторна схожість свіжозібраного насіння становить 75,5–79,3%. У разі зберігання такого насіння в лабораторних умовах протягом шести місяців схожість буде на рівні 75%, а з подальшим зберіганням вона починає інтенсивно знижуватись і на третій рік становить 42–51%. Тоді як за висіву насіння стевії у відкритий грунт через дев'ять місяців його зберігання польова схожість становила лише 22–24 відсотки.

Але основним способом розмноження стевії для районів, де вона не зимує у відкритому грунті, є метод розмноження зеленими живцями.

Loading...

 
 

Цікаве