WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → М’ясне скотарство у фермерському господарстві - Реферат

М’ясне скотарство у фермерському господарстві - Реферат

Реферат на тему:

М'ясне скотарство у фермерському господарстві

Симентальську худобу виведено у Швейцарії. Вона є однією з найпоширеніших в Америці та Європі. Худоба цієї породи має подвійну продуктивність: молочну (2500 кг молока на корову на рік, 3,7% жиру) і м'ясну. Зусиллями селекціонерів виведено м'ясних сименталів, які характеризуються інтенсивним ростом і добрими м'ясними якостями, а генетично зумовлена висока молочність корів забезпечує велику енергію росту приплоду. Високий генетичний потенціал щодо м'ясної продуктивності дає змогу за інтенсивного вирощування молодняку (затрати корму до 15-місячного віку становлять 2500–3000 к.о.) одержувати середньодобові прирости в межах 900–1100 г. Окрім високоякісної яловичини, від симентальських тварин одержують шкіряну сировину категорії "бугай" — як легку, так і важку. Вирощування симентальських бичків до високих вагових кондицій є економічно вигідним, рівень рентабельності може досягти 90–95%. Шортгорнську породу виведено у XVIII столітті у Великій Британії. Порода поділяється на два напрями: молочний і м'ясний. У даному разі інтерес для читача становлять м'ясні шортгорни. Завдяки великим розмірам тіла, вони дістали значне поширення у світі, особливо в США. Проте останнім часом, через те що шортгорни гірше за інших окуповують корми приростами, вони поступаються за поширеністю герефордам та абердин-ангусам. Шортгорни мають масть від білої до темно-червоної, міцну конституцію й гармонійну будову тіла. Жива вага повновікових корів становить 500–600, а плідників — 900–1100 кг. Бички народжуються живою вагою до 40, а телички — до 35 кг; на момент відлучення ці показники становлять, відповідно, 240 і 230 кг. Забійний вихід становить понад 64%, туші мають тенденцію до осалювання. Витрата кормів на 1 кг приросту при вирощуванні до 36 місяців не перевищувала 12 к.о. В Україні м'ясних шортгорнів використовують в основному для схрещування з метою створення нових порід і порідних типів. Однією з найдавніших порід, які збереглися до наших днів, є сіра українська худоба, яку впродовж багатьох століть використовували як м'ясну, молочну й робочу. Тварини цієї породи відзначаються витривалістю, пристосованістю до бідних раціонів у степовій зоні, добрими м'ясними якостями, міцною статурою та великими розмірами тулуба. Сіра українська худоба не витримує конкуренції за рівнем надоїв, проте відрізняється високою жирномолочністю, а також такими спадковими якостями, як висока плодючість, дрібноплідність, стійкість до захворювань, невибагливість до кормів. Через усі зазначені особливості породи цю худобу для виробництва продукції практично не використовують, проте вона є надзвичайно цінним джерелом унікальних генотипів і застосовується для виведення нових порід. Так, методом відтворного схрещування сірої української породи зі швіцькою було виведено лебединську породу. Сіра українська худоба бере участь у процесі створення вітчизняних м'ясних порід, зокрема української м'ясної породи. Українську м'ясну породу виведено в Україні шляхом тривалого складного схрещування тварин закордонних спеціалізованих м'ясних порід з маточним поголів'ям планових порід. У створенні породи брали участь симентальська, сіра українська, шаролезька та кіанська породи. Тварини нової породи поєднали в собі такі цінні якості, як довгорослість, крупність, високоцінні м'ясні ознаки батьківських порід (шаролезької та кіанської) і невибагливість до кормових і кліматичних факторів, дрібноплідність та економічність материнських порід (симентальської та сірої української). Тварини української м'ясної породи мають яскраво виражений тип м'ясної худоби: міцну конституцію, гармонійну будову тіла, широкий та глибокий тулуб, добре розвинуту задню третину тулуба і міцний кістяк. Бички української м'ясної породи мають добрі м'ясні якості. За інтенсивного вирощування бички впродовж усього періоду зберігають високу енергію росту (близько 1000 г приросту на день життя), а в 16-місячному віці жива вага становить 535 кг. Вихід м'язової тканини коливається від 50 до 64%. При цьому питома вага м'яса вищого гатунку становить 16%, першого — 50–55, другого — 30–25%. Шкури, одержані від бичків української м'ясної породи, належать до важкої шкіряної сировини категорії "бугай", з якої вичиняють шкіру для взуття. Корови української м'ясної породи мають добру відтворну здатність, отелення проходять легко, без ветеринарного втручання, що дає змогу одержувати 95 телят від 100 корів. Економічність нової породи полягає в тому, що тварин можна розводити в зоні інтенсивної розораності сільськогосподарських угідь, за цілорічного стійлово-вигульного утримання, використовуючи раціони, незбалансовані за основними поживними речовинами, і при цьому бички зберігають високу інтенсивність росту. Навіть попри невисокі для цієї породи середньодобові прирости, на рівні 700–800 г, вирощування бичків виявляється економічно вигідним. У період від 8 до 18 місяців на одержання 1 кг приросту живої ваги витрачається 9,5 к.о. Однією з нових вітчизняних порід є знаменівська м'ясна. Цю породу створювали впродовж довгих років методом схрещування симентальської, червоної степової, чорно-пістрявої, абердин-ангуської, шароле та кіанської. Цілеспрямована робота з добору й жорсткий відбір дали змогу поєднати у тварин нової породи такі селекційні ознаки, як комолість, легкість отелень, дрібноплідність, висока відтворна здатність, інтенсивний ріст, відмінні забійні якості, довгорослість, низька осалюваність туш, добра молочність і пристосованість до місцевих умов. Тварини знаменівської породи комолі, мають буру масть, міцну конституцію та яскраво виражений м'ясний тип (довгий, глибокий і обмускулений тулуб, спина й холка широкі й рівні, задня третина тулуба добре виповнена мускулатурою). Порода не належить до великих: жива вага корів становить 500–550, а биків — 650–700 кг. Новонароджені телята важать 30–35 кг, середньодобовий приріст за весь період вирощування до 18-місячного віку становить 700–900 г, і на цей вік бички й телички мають живу вагу, відповідно, 570 і 490 кг. Затрати кормових одиниць на одиницю приросту становлять 8,3. Свіжі шкури, шкіряна сировина і вичинені шкіри бичків знаменівської породи, які використовують для верху взуття, характеризуються високими технологічними показниками. Степова зона України характеризується посушливим кліматом і бідною рослинністю. Тому виникла потреба у виведенні нової породи, пристосованої до цих умов. Для виведення асканійської м'ясної породи методом схрещування й гібридизації використовували герефордську, шароле, шортгорнів, санта-гертруду й кубинського зебу. Нині створюються три внутріпорідні типи м'ясної худоби: кримський, причорноморський і таврійський. Технологія утримання м'ясної худоби Технологія утримання м'ясної худоби складається з трьох технологічних періодів: утримання корів з телятами на підсосі, дорощування молодняку й відгодівля. Для фермерів становить інтерес технологія безприв'язного утримання корів з телятами на підсосі в полегшених приміщеннях або на відкритих вигульних майданчиках як найпростіша, така, що забезпечує високу продуктивність м'ясної худоби, низьку її собівартість і високу продуктивність праці. У першому випадку в центрі світлого, чистого, без протягів приміщення розміщують загін для телят так, щоб вони вільно проходили крізь огорожі. У цьому загоні телята одержують підгодівлю. За периметром корівника із сухої підстилки влаштовують лігво для корів з телятами, а посередині — годівниці й корито для води. У торці корівника — денники для отелення, куди корів переводять за 2–3 дні до отелення і утримують 5–7 днів разом з телям — після нього. Улітку корів з телятами утримують у вигульних загонах, а там, де є можливість, — на пасовищах. Прийнятним для Півдня України способом є утримання корів і телят на відкритих майданчиках під навісом. Майданчики облаштовують так. Усередині загону під навісом до настання холодів укладають шар соломи завтовшки 40–50 см. Щоб майбутнє лігво зігрілося, до загону заганяють тварин, які змочують сечовиною й утрамбовують солому, у товщі якої відбуваються біологічні процеси з виділенням тепла. Упродовж зими підстилку вносять із розрахунку 1–3 кг на голову. Такий спосіб утримання корів вимагає сезонної організації отелень. Слід пам'ятати, що в умовах України отелення найдоцільніше проводити у січні-квітні. Зимово-весняний молодняк можна відлучати восени, що дає змогу краще підготувати корів до зимових умов, а телятам — звикнути до поїдання рослинних кормів. Отже, штучне запліднення корів треба проводити в період з квітня до червня включно, подекуди за необхідності стимулюючи статеву функцію. Для фермерських господарств доцільно застосовувати вільне парування, коли у стадо корів на парувальний період запускають кілька плідників. При цьому навантаження на одного плідника має становити не більш як 35 корів або 25 телиць. Безприв'язний спосіб утримання м'ясної худоби дає змогу створити оптимальний мікроклімат, використати обмежений набір кормів, машин і механізмів, спростити конструкцію будівель та догляд за тваринами. Обираючи технологію, фермер має пам'ятати, що, незважаючи на безліч переваг безприв'язної технології, існують і негативні чинники: відбувається перевитрата кормів і підстилки у зимовий період, а також ускладнюється індивідуальний підхід до тварин. Тому, якщо немає змоги облаштувати майданчик, корів узимку можна утримувати в наявних приміщеннях, на прив'язі, а у пасовищний період — на пасовищі або в загонах. Створення культурних пасовищ та ефективне їх використання дає змогу у 3–10 разів підвищити врожайність трав, збільшити навантаження у 3–4 рази на 1 га пасовищ і у 2–3 рази — на одного робітника. М'ясна худоба здатна у великих кількостях використовувати грубі корми (солому, сіно, полову), силос, буряк, а також пасовищні корми. Проте лише вміст у раціоні всіх необхідних речовин у потрібній кількості дасть змогу зберегти здоров'я корів і одержати молодняк, що інтенсивно росте. Раціон для дорослих корів складають із розрахунку 1,5 к.о., 150 г перетравного протеїну, 14–15 г кальцію, 8 г фосфору і 70 г каротину на 100 кг живої ваги на добу.

Loading...

 
 

Цікаве