WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Коли скінчиться чорнозем? - Реферат

Коли скінчиться чорнозем? - Реферат

Реферат на тему:

Коли скінчиться чорнозем?

Хтось знає, коли скінчиться чорнозем в Україні? Скільки його залишилося? Яких урожаїв нам чекати, коли наші діти підростуть ще на п'ять років і запитають, а як було раніше? Питання філософські й, напевно, виробника зовсім не стосуються. Та це не так! Родючість більшої частини українських грунтів, як Божий дар, з'явилася без участі людини, але чомусь саме за її господарювання ця родючість занадто швидко зникає, залишаючи господаря з 25 ц з гектара зернових та з 50 ц кукурудзи. Тож не зрозуміло, чому врожаї у деяких країнах Європи на значно бідніших грунтах вищі за наші. Де ж зв'язок?

Висновок один: рентабельні врожаї можливі тільки за правильних послідовних дій, які збільшують родючість грунтів. Бо важливішою умовою високих урожаїв є не та родючість, якою вона була колись, а та, якою вона буде!

Земля, як і жінка, народжувати (давати врожаї) без постійної турботи не зможе. А від недбалого господаря полетить з вітром, потече з водою та снігом і залишить його зі збитковими врожаями.

Що буде з українськими грунтами через п'ять років — важко уявити. Але ясно одне, щоб збирати високі врожаї, треба дбайливо попрацювати. Побудувати просту й надійну систему: скільки елементів живлення з врожаєм винесено з грунту, стільки ж потрібно повернути плюс 20% для збільшення врожаїв!

Компенсувати кількість винесених поживних речовин з грунту можна за рахунок мінеральних добрив. Але для їхнього перетворення на доступні форми необхідні мікроорганізми, велику кількість яких грунт може поповнити — з органічними добривами.

Внесення органіки в грунт останнім часом зменшилося в десятки разів. Причина відома — суттєве скороченням поголів'я сільськогосподарських тварин. Наслідок — зменшення кількості та якості врожаїв. Бо препарати хімічної природи не завжди підвищують активність організмів у грунті. Тому органіка залишається важливою складовою успіху.

На сьогодні господарства країни, які займаються тваринництвом, можуть забезпечити органікою (гноєм) ріллєві поля всього по 1,8 т на гектар. Та й то — раз на три роки! Органіка, де її взяти?! Всім відомо, що свіжий гній більше додає клопоту, ніж користі: насіння бур'янів, неперепріла солома та й ефект у перший рік для рослин не більше 20%. Значно краще, коли гній має іншу структуру: розсипчастий, з недієздатним насінням, з меншою кількістю води та збільшеним вмістом потрібної мікрофлори. В такій органічній масі елементи живлення доступніші рослинам, ніж гній. І отримати їх можна двома способами.

По-перше, з біогазових установок, які відбирають газ із органічних відходів, а останні використовують як органічні добрива. По-друге, за допомогою переробки органічної маси гною, частково листя, соломи каліфорнійським червоним черв'яком. До речі, він непогано прижився в Україні, утворивши власні популяції. Пропускаючи органічну масу через власну систему травлення, черв'яки збагачують її ферментами, кислотами та мікроорганізмами.

Елементи технології отримання біогумусу

Технологічний процес для отримання вермикомпосту умовно можна поділити на три етапи:

- Підготовка відходів.

- Вермикомпостування.

- Доробка одержаного продукту.

Підготовка відходів та початкове накопичення. Швидкість отримання вермикомпосту залежить від складу органіки. Є відходи, які важко мінералізуються, тобто період розкладу їх дуже тривалий, наприклад солома. Легко мінералізуються відходи овочівництва та інші рослинні рештки, які мають високий вміст вологи. Для кращої ферментації треба створити оптимальні умови, коли співвідношення азоту до вуглецю наближатиметься 1:20. Процес ферментації, залежно від виду органіки, триває шість-дванадцять місяців. Періодично бурти потрібно перемішувати та збагачувати повітрям.

Тому в господарстві бажано мати кілька майданчиків для буртів, на яких буде розміщено відходи з різним рівнем ферментації. Такий підхід рекомендовано задіяти в разі безперервного (цілорічного) циклу виробництва. Це пов'язано з тим, що бурт може формуватися для ферментації протягом місяця й більше.

Коли бурт сформовано і він готовий до ферментації, треба визначити рН середовища та способи ферментації (які речовини додавати, щоб ферментація відбувалася оптимально). Правильно здійснена ферментація супроводжується підвищенням температури на 60–70%. Іншими словами — органіка горить. (Біогумус на 70% складається з речовин, які пройшли через кишковий тракт черв'яка, компост має значно менший вміст виділень черв'яка, в яких велику роль відіграють мікроорганізми).

Вермикомпостування. Після ферментації, під час другого етапу, органічна маса заселяється вермикультурою (черв'яками). Саме вони використовують ці відходи як засіб для існування, перетворюючи її на біогумус.

Встановити, чи готова маса до заселення вермикультурою, можна з допомогою відбору певної частини органічної маси та черв'яків. Якщо останні протягом доби проникли з поверхні до середини маси, — матеріал готовий.

Накраще процес перетворення органічних відходів на біогумус відбувається, коли рН близька до нейтральної. Звичайно, вермикультура здатна оптимізувати кислотність середовища, в якому перебуває, але ефективність роботи черв'яків знизиться.

Ширина грядки органічної маси із вермикультурою має сягати 1,5 метра (щоб зручно було її обслуговувати). Товщину стартового шару влітку треба робити 30–35, а восени 40–45 см. Довжина грядки залежить від розмірів самого майданчика. Бувають випадки, коли вермикультура залишає бурт та виходить назовні. Щоб цього не сталося, грядки слід розміщувати на бетонованій поверхні.

Якщо заселені бурти стоять просто неба, тоді, щоб убезпечитися від рясних дощів, потрібно створити умови для відтоку зайвої води. Рекомендується місце для майданчика підібрати з ухилом поверхні близько 3%.

Потрібно також стежити, щоб маса в бурті не пересихала, поливати її водою з температурою 20...25°С.

В умовах Київської області грядки треба поливати один раз на сім- десять днів дозою 4–6 л/м2.

Щоб правильно визначити оптимальну вологість та потребу в поливанні, візьміть субстрат у руку й стисніть його, якщо при цьому між пальцями волога виступає, але не капає, вологість оптимальна.

Грядки треба вкривати матами (з соломи), щоб зменшити випаровування та створити комфортніші умови для вермикультури, яка працює в умовах темряви. Оптимальна температура розвитку й життєдіяльності — 20...25°С. У міру переробки органічних відходів у біогумус на поверхню "старого" шару накладають новий. Так можна робити до висоти одного метра.

Раз за три тижні потрібно зменшувати щільність грядки, відхиляючи субстрат по вертикалі, але не перемішувати. Цюоперацію здійснюють вилами із затупленими кінцями. Вона особливо важлива для відтворення нових популяцій черв'яків.

Оптимальна структура популяції складається: з 30% черв'яків у тримісячному віці; близько 40% — віком один — три місяці, 30% — кокони та черв'яки віком до одного місяця.

За такого розрахунку, за сезон можна мати від 0,8 до 1 т/м2 вермикомпосту. Одну тонну органіки вермикультура перетворює на 400–600 кг вермикомпосту. Кінцева кількість залежить від складу органічної маси. За сезон кількість черв'яків на квадратний метр може сягати 40–50 кг.

Після закінчення процесу переробки вермикомпост потрібно відокремити від черв'яків. Це найскладніша робота з усього технологічного процесу. Для якісного відокремлення біогумусу від черв'яків останнє підживлення (накладення свіжого шару органіки) затримують на один тиждень. Потім на поверхні грядки в носилки з отворами розкладають органіку для підживлення. За добу 80–85% черв'яків переходять із грядки в носилки. Зазвичай, в основній масі грядки залишаться 15–20% черв'яків, які хворі та неактивні.

Після цього починають процес доробки біогумусу.

Доробка. Для власних потреб господарства, з поправкою на вологість, біогумус без просіювання можна вносити в грунт. У разі підготовки до продажу його потрібно підсушити та просіяти. Готову масу просушують за температури не вище 40°С. Тільки за такої умови буде збережено найголовнішу перевагу біогумусу — високу мікробіологічну активність, яка, власне, й стимулює процеси грунтоутворення.

Найцінніша фракція біогумусу за мікробіологічними та хімічними показниками має розміри 1–3 мм.

Варто знати, що, навіть за оптимальних умов зберігання, якість гумусу погіршується. Тому закуповувати у виробників треба найсвіжіший біогумус, який вироблено протягом останнього півріччя.

Для того щоб розпочати виробництво біогумусу, потрібно мати 1 млн особин (20 тис. шт/м2) черв'яків.

Такої кількості вистачить для грядки розміром 50 м2. За сезон можна виробити 40–50 т біогумусу та використати для цього 80–100 т органіки.

Мікрофлора біогумусу близька до грунтової. Тож після внесення його в грунт не виникає конкуренції з останнім, на відміну від гною, який має велику кількість мікроорганізмів травного походження. Поживні речовини в біогумусі перебувають у доступнішому мінералізованому стані. Тому рослини й засвоюють елементи краще, ніж із гною. Насіння бур'янів у ньому немає.

Виробництво й використання біогумусу суттєво збагатить грунти вашої сівозміни елементами живлення та збільшить активність грунтової мікрофлори. А це — неабияка запорука для подальшого зростання родючості, а, значить, врожаїв!

Loading...

 
 

Цікаве