WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Клейові матеріали для ремонту й технічного обслуговування автотракторної техніки - Реферат

Клейові матеріали для ремонту й технічного обслуговування автотракторної техніки - Реферат

На швидкість затвердіння впливають також величина зазору між поверхнями, що склеюються, якість очищення поверхні. Під час очищення поверхонь перед застосуванням анаеробних матеріалів недопустимо використовувати лужні мийні засоби типу "Лабомід", "ТЕМП-100", "МС" з рН>7, оскільки вони перешкоджають процесу полімеризації: клей або ж зовсім не затвердіє, або затвердіє тільки частково, й міцність такого клейового з'єднання буде невисокою.

Правильний вибір анаеробних клейових матеріалів залежить від величини зазору між поверхнями та умов їхньої роботи. Технологічні характеристики анаеробних клейових матеріалів однакові (табл. 1). Один із основних параметрів, який враховують під час вибору клею, — його в'язкість. Її значення рідко вказують у паспортних даних на упаковці. Водночас тільки за в'язкістю анаеробного клею можна встановити, які зазори з його допомогою можна ущільнити. Зазвичай, що вища в'язкість, то більший зазор можна ущільнити.

Усі марки анаеробних клеїв і герметиків виготовляють в одній упаковці. Гарантійний термін зберігання — до року, та в разі дотримання правил зберігання вони не втрачають своїх властивостей протягом двох-трьох років, що робить їх дуже зручними для користування.

Так, анаеробні герметики широко використовують під час виготовлення, технічного обслуговування та ремонту автотракторної техніки для фіксації й одночасної герметизації нарізних з'єднань.

Приклади застосування анаеробних клеїв і герметиків

Герметизація й фіксація нарізних з'єднань. Самовідкручування або послаблення сили затягування нарізних з'єднань в автотракторній техніці відбувається внаслідок дії вібрації, ударних навантажень, підвищених температур і їхнього перепаду.

Під час технічного обслуговування автотракторної техніки важливо забезпечити збереження деталей для використання їх у подальшому збиранні. Однак розбирання нарізних з'єднань часто призводить до зминання або зривання нарізі, й таке з'єднання не тільки неможливо використати вдруге, а й доводиться багато часу витрачати на його розбирання.

Прилипання, або "прикипання", відбувається у більшості нарізних з'єднань, які піддаються дії вологи, пилу тощо. Щоб запобігти "прикипанню" нарізних з'єднань, зазвичай, використовують мастило. Однак під час експлуатації автотракторної техніки мастило частково вигоряє, витискується, і через певний проміжок часу зменшується початкова сила затягування.

Для фіксації і одночасної герметизації нарізних з'єднань рекомендується застосовувати клеї-герметики марок Уг-9 і Уг-6 або герметики фірми LOCTITE.

Герметик, заповнюючи міжвитковий простір, сприяє рівномірному розподілу навантаження між витками нарізного з'єднання; фіксує його, запобігаючи самовідкручуванню; захищає нарізне з'єднання від потрапляння вологи й тим самим захищає його від корозії, що полегшує можливе розбирання; герметизує нарізне з'єднання, унеможливлюючи протікання робочих рідин через нарізні отвори.

Відновлення нерухомих з'єднань. Під час послаблення посадки деталей (муфти, шестерні, крильчатки, підшипники кочення) для її відновлення використовують клеї марок Ан-6К або Ан-111.

Перед нанесенням клею відновлювальну поверхню старанно очищають. Механічним способом видаляють окалину та іржу. Поверхню знежирюють щіткою або бавовняною тканиною, змоченими у бензині чи ацетоні.

Анаеробний матеріал наносять із крапельниці флакона на всю зовнішню поверхню однієї з деталей вузла і збирають його. Треба стежити за тим, щоб герметик не потрапив на сепаратор або бігову доріжку підшипника.

Для тужавіння матеріалу потріб-но від 20 хвилин до двох годин, залежно від марки сталі й температури навколишнього середовища, а шість-вісім годин витримки за кімнатної температури забезпечують з'єднанню потрібну дієздатність.

Спрацювання деталей може вплинути на їхню співвісність, тому під час нанесення герметика слід забезпечити співвісність деталей за допомогою центруючих вкладишів і оправ.

Герметизація тріщин у корпусних деталях. Для герметизації тріщин у корпусних деталях (за товщини стінок понад 3 мм) одночасно використовують дві марки анаеробних клеїв: Ан-1У і Ун -7.

Тріщину знежирюють (промивають) ацетоном або бензином, продувають стисненим повітрям і висушують. Після цього тріщину заповнюють герметиком марки Ан-1У, який має підвищену проникну здатність. Після годинної витримки за температури 18...20°С наносять герметик Ун-7, який здатний герметизувати тріщину завширшки до 0,2 мм. Для додаткової герметизації можна в нарізний отвір, через який проходить тріщина, поставити болт на герметик.

Фіксація зірваних шпильок. Автотракторну техніку не можна уявити без гайок, болтів або шпильок, яким у її конструкції належить близько 15–25% загальної кількості з'єднань. Якщо нарізь спрацьована на болту, гайці або шпильці, то тут проблем немає: замість спрацьованих деталей ставлять нові. Значно складніше, якщо нарізь пошкоджена в корпусних деталях, наприклад, у блоці циліндрів, головці циліндрів тощо.

Повноцінне відновлення зірваної нарізі — непросте завдання, воно під силу тільки спеціалізованим майстерням. Однак застосування спеціально розроблених для цього високоміцних анаеробних клеїв дає змогу з достатньою міцністю зафіксувати шпильку в корпусі.

Технологія фіксації шпильки полягає в звичайних для клейового з'єднання операціях. Отвір під шпильку звільняють від залишків зірваної нарізі й перевіряють, чи може шпилька зайти в підготовлений отвір не менше ніж на його 4 діаметри (для нарізі М3 — на 12 мм, для М4 — на 16 мм, для М5 — на 20 мм тощо), або ж отвір розсвердлюють до потрібної глибини. Потім отвір і нарізну частину шпильки знежирюють ацетоном або бензином, висушують. Клей Ан-111 зручніше наносити на шпильку, при цьому його розподіляють за всією площиною склеювання, після цього вставляють шпильку в отвір і залишають до затвердіння клею.

Ремонт безкамерних шин. Безкамерні шини дедалі ширше використовують не тільки на автомобільному транспорті, а й на самохідній сільськогосподарській техніці й тракторах, особливо іноземного виробництва. Але технологія їхнього ремонту різниться з ремонтом шин із камерами й залишається маловідомою багатьом користувачам цієї техніки. Найцікавіше, що безкамерну шину можна навіть не розбуртовувати (а власне, це найбільш неприємна й трудомістка операція під час ремонту камерних шин). Більше того, якщо вдалося виявити місце проколу шини, то її можна відремонтувати, навіть не знімаючи з транспортного засобу.

Для ремонту безкамерних шин потрібний спеціальний набір, вони є в продажу. У набір входять джгут і голка для його введення; штир із ребристою, подібною до терпуга, поверхнею; клей для просочування джгута; джгути можуть бути просочені спеціальною анаеробною речовиною — в цьому разі можна обійтися без клею.

Ремонт шини починають із виявлення місця витікання повітря й вилучення предмета, що спричинив прокол. Якщо не вдалося візуально визначити місце проколу, то без ванни з водою не обійтися. Під час вилучення предмета-"винуватця" слід запам'ятати його розміщення — це потрібно, щоб визначити напрям проколу. В отвір у напрямку проколу вводять штир із набору і виконують ним кілька зворотно-поступальних рухів для вилучення сторонніх часток.

Якщо використовують джгути, не просочені клеєм, то додатково в отвір вводять клей, який наносять також і на джгут.

Джгут із допомогою голки вводять в отвір так, щоб на поверхні залишилися його кінці завдовжки 1–1,5 сантиметра.

Зрізавши залишки джгута якнайближче до протектора шини, перевіряють її герметичність. Для цього можна обійтися й без ванни з водою, а нанести на місце ремонту мильну піну. Якщо бульбашок повітря немає, це свідчить про герметичність відремонтованої шини.

Використовуючи анаеробні клеї і герметики, слід враховувати їхні недоліки:

- поверхні перед склеюванням слід старанно очищати від бруду, іржі, вологи та нафтопродуктів;

- порівняно низька теплостійкість (інтервал робочих температур від мінус 60 до плюс 180°С), тому ці матеріали можна використовувати для герметизації картера двигуна, де максимальна температура моторної оливи не перевищує 160°С, або ж для забезпечення герметичності в системі живлення (бензонасос, карбюратор тощо), де значення температур не перевищує 150°С;

- старіння, під дією підвищених і понижених температур, води та нафтопродуктів.

Loading...

 
 

Цікаве