WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Олеїнова кислота - Реферат

Олеїнова кислота - Реферат

Решта технологічних заходів не різниться з тими, що застосовують для вирощування традиційного соняшнику.

Традиційно найкращими попередниками соняшнику є озимі зернові та ярі культури, добрими — кукурудза та картопля. Соняшник має потужну кореневу систему, що проникає в грунт до 3 м, тому його не слід висівати після культур із глибоко проникаючою кореневою системою, це: багаторічні трави, суданська трава, цукрові буряки. Ці культури висушують грунт на велику глибину, що створює дефіцит вологи у критичний для соняшнику період — цвітіння, наливання. Не варто сіяти після сої, квасолі, гороху, ріпаку, які уражуються спільними з ним хворобами (біла й сіра гнилі, фомоз). Повертати соняшник на попереднє місце можна на сьомий-восьмий рік.

Грунт під соняшник обробляють за традиційною (із застосуванням оранки) та мінімальною технологіями. Швидко поширюється в Україні no-till технологія вирощування культури. Звичайно, кожна з них має недоліки та переваги, тому вибирати їх потрібно кожному господарству з урахуванням зони вирощування (грунтово-кліматичних умов), а також наявності тих чи інших машин. Соняшнику важливо створити сприятливі умови для розвитку кореневої системи, тому визначення щільності орного та підорного шарів грунту є важливою процедурою, власне після чого можна й прийняти рішення: чи потрібна для конкретного поля оранка, чи, може, достатньо обійтися мінімальним обробітком.

За традиційної технології в системі зяблевого обробітку грунту здійснюють лущення стерні одразу після збирання попередника на глибину 6–8 см. Найкращу якість цього заходу забезпечують дискові знаряддя типу Sunflower або Wil-Rich 7600. За появи сходів бур'янів проводять оранку на глибину 25–27 см плугом KUHN MANAGER. У разі потреби на полях, схил яких не перевищує 3°, грунт вирівнюють за допомогою дискового культиватора Wil-Rich DC- III. За мінімальної технології вирощування восени обмежуються проведенням лущення стерні на глибину 6–8 см і дрібного обробітку на 14–16 см. Дисковий культиватор Wil-Rich DС-III дає можливість провести ці заходи одночасно.

Численними дослідженнями встановлено, що соняшник — це культура, яка з формуванням одиниці врожаю утилізує значну кількість елементів живлення. Фосфорно-калійні добрива вносять під основний обробіток. Азотні — під передпосівний обробіток або під час висіву. Слід мати на увазі, що соняшник активно використовує післядію елементів живлення, особливо азоту. Доцільним є використання складних мінеральних добрив (діамофос, амофос, нітроамофоска).

Чи не найголовніша ланка в усьому ланцюгу вирощування соняшнику — передпосівний обробіток грунту та, власне, висів. Ці операції не слід розривати в часі та потрібно надзвичайно вибагливо й ретельно (якісно) виконувати їх. Передпосівна культивація покликана створити оптимальні умови для якісного дальшого висівання. Основна вимога, щоб культиваторні лапи рівномірно розпушували верхній шар грунту на глибину висіву (5–6 см). Вона настільки важлива, що в подальшому визначає весь розвиток рослини, в тому числі рівномірність дозрівання та якість збирання врожаю. Рівноглибинна передпосівна культивація має бути витримана на всій поверхні поля. Під час висівання потрібно сформувати насіннєве ложе, рівномірно розмістити насінини за довжиною рядка, присипати розпушеним грунтом і прикоткувати насінину. Саме за таких умов волога підтягуватиметься до насінин, які дружно проростають і надалі рівномірно розвиваються. Ці вимоги ще більше посилюються в умовах дружної весни та різкого наростання температури. Такого роду екстремальні умови дедалі частіше складаються в більшості господарств з огляду на глобальне потепління. Сучасні сівалки дають можливість виконати точний за нормою та рівномірний за глибиною і довжиною рядка висів соняшнику, а колеса-ролики ефективно коткують верхній розпушений шар грунту, створюючи оптимальні умови перепаду щільності, що спричиняє швидке набрякання та дружне проростання насінин. Якщо вологи в грунті обмаль, загортання насіння допускається на глибину до 6–8 см. Сівбу починають якнайраніше, але за умови досягнення температури грунту 8...12°С на глибині 10 см. Зазвичай, сходи з'являються на дев'ятий-дванадцятий день.

Важливе місце в технології вирощування соняшнику належить вибору гібридів. Залежно від зони вирощування, обирають ранньостиглі або пізніші гібриди. Заради підвищення резистентності рослин соняшнику до хвороб насіння перед висівом протруюють сучасними фунгіцидами.

Встановлюючи норми висіву, слід звертати увагу на рекомендації компаній – виробників насіння. Цей показник варіює залежно від гібрида, а також зони вирощування. Останній лімітуючий чинник — рівень зволоження. Загальноприйнятим підходом нині є встановлення норми висіву так, щоб з урахуванням польової схожості та ймовірної загибелі рослин під час вегетації витримувалась оптимальна густота стояння рослин до збирання.

Згідно з висновками М. І. Вавілова, культурна рослина істотно різниться зі своїм диким предком тим, що, завдяки прикладанню додаткової антропогенної, тобто людської енергії, їй вдається виявити ті корисні ознаки або ту продуктивність, яких в умовах дикої природи рослина не набуває. Отже, надзвичайно важливе місце в технології вирощування польових культур займає догляд. Для соняшнику він, найперше, передбачає надійний захист від бур'янів у зв'язку з низьким рівнем конкурентоспороможності культури.

Гербокритичний період у соняшнику становить 40–50 днів, він триває від сходів до фази утворення кошика. Біологічною основою такого тривалого гербокритичного періоду є повільний ріст рослин на початку вегетації, а технологічною — широкорядний спосіб сівби, який створює сприятливі умови для проростання насіння бур'янів. Саме тому бур'яни у посівах цієї культури здатні формувати велику вегетативну масу, яка стримує, а часом і зовсім пригнічує ріст і розвиток культурних рослин. Бур'яни можуть знижувати врожайність соняшнику на 20–30% та вміст жиру в насінні — на 1–1,5 відсотка.

Систему хімічного контролювання бур'янів слід завчасно планувати з урахуванням ступеня та видової структури забур'яненості конкретного поля. Бур'яни мають бути максимально чутливими до діючої речовини препаратів, які будуть застосовувати. Донедавна однією з головних проблем у хімічному захисті соняшнику був брак післясходових протидводольних препаратів. Тому за сильного ступеня забур'яненості такими видами, й особливо багаторічними коренепаростковими рослинами (осот рожевий, осот польовий, березка польова), доцільно після збирання попередника за відростання бур'янів застосувати гербіциди суцільної дії: Раундап, Ураган форте 500 SL, Гліфосат 360, Гліфос тощо. Цей захід значно полегшить контролювання бур'янів у післясходовий період. В Україні дозволено для застосування достатню кількість грунтових препаратів (Харнес, Дуал Голд, Трофі 90, Гезагард), які вносять до сівби або одразу після, але до сходів культури. Спектр їхньої дії — малорічні однодольні та деякі дводольні види. Проте їхня ефективність значною мірою залежить від вологості грунту, якості передпосівного обробітку. За посушливих умов вони потребують загортання у верхній шар грунту. Визначаючи норму внесення препаратів, обов'язково слід врахувати вміст органічної речовини та механічний склад грунту. За вмісту гумусу до 1% з рекомендованих норм внесення препарату вибирають мінімальну, а за чотирьох і більше відсотків — максимальну.

В разі забур'яненості посівів соняшнику злаковими бур'янами доцільно обприскувати їх грамініцидами. Компанії-виробники пропонують широкий асортимент таких препаратів, які, за дотримання регламентів застосування, мають високу ефективність.

Початком збирання є побуріння 80% кошиків за вологості насіння 12–14%. Якщо соняшник перестоїть, збільшаться втрати врожаю внаслідок осипання насіння та ураження хворобами. Практичний захід для зменшення втрат — застосування гібридів із різними строками стиглості, що дає можливість пролонгувати термін збирання масивів.

За сирої холодної осені, коли подовжуються строки вегетації, часто вдаються до десикації. Збирання — надзвичайно відповідальний етап, за неналежної організації якого втрати врожаю можуть сягнути 20–25%. Сучасні комбайни забезпечують мінімальні втрати.

Слід також пам'ятати, що не лише на полі, а й у коморі потрібно зробити все для того, щоб не змішати зерно високоолеїнового соняшнику з лінолевим і не втратити відсоток олеїнової кислоти.

Loading...

 
 

Цікаве