WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Зліт і падіння сільгоспавіації - Реферат

Зліт і падіння сільгоспавіації - Реферат

Реферат на тему:

Зліт і падіння сільгоспавіації

Колись літаки виконували близько 40% усіх робіт із хімічного захисту рослин. Приваблювала їхня значно вища продуктивність, вони не ущільнювали грунт, як колеса наземних обприскувачів і тракторів, могли обробити важкодоступні місця тощо. Які ж тепер перспективи цього методу?

Написати про авіахімобробки мене наштовхнули нещодавні відвідини Росії (де авіація в сільському господарстві немов би збереглася із 80-х), юнацьке захоплення (та й хто з чоловіків не мріяв керувати літаком) і візити в теплицю Київської овочевої фабрики, на шляху до якої незмінно проходиш повз славнозвісний завод Антонова.

Бурхливий розвиток сільгоспавіації

Використовувати літаки для сільськогосподарських потреб почали з перших років розвитку авіації. Ще в 1911 році американський лісівник Альфред Циммерман подав заявку на патент, у якій запропонував використовувати авіацію для боротьби зі шкідниками лісу й сільського господарства. Знадобилося вісім років, щоб скористатися його пропозицією, але вже в іншій країні й з іншою метою: в Новій Зеландії здійснили аеросівбу білої сосни. Процес пішов, і 1921 року в США, згадавши впертого лісівника, вперше випробували розпилення порошкоподібних пестицидів у штаті Огайо, а згодом створили й авіаконцерн при приватній компанії Huff-Daland, яка використовувала авіацію для сільгосппотреб на плантаціях усіх бажаючих.

У нас сільгоспавіація теж розвивалася доволі бурхливо. В 1922 році військові пілоти І. Валентей і В. Вішнев звернулися до комісії Наркомзему з ідеєю застосовувати авіацію проти сарани. Того ж року інженер М. Федотов збудував перший авіаційний обприскувач, який навішували на трофейні літаки "Вуазен" і "Юнкерс D.205". Перший вітчизняний літак для сільського господарства створив 1928 року легендарний М. Полікарпов. Літак, на якому 30 років вчилися в аероклубах і льотних школах, зачаровував своєю легкістю керування, стійкістю, хоч і був виготовлений із сосни та фанери, а з'єднувальні вузли — із м'якої сталі. Дуже великий руль керування запобігав зриванню до штопору, а, головне, давав змогу сідати й злітати навіть із непідготовленого майданчика, розвиваючи швидкість до 150 км/год. На його сільськогосподарському варіанті — У-2 ПА, — замість задньої кабіни, ставили бак для пестицидів (на 250 кг), а два розпилювачі підвішували під нижньою площиною літака, що давало значну ширину захвату й рівномірність. Уже 1940 року за допомогою крилатого помічника в країні убезпечили від шкідників понад 9 млн га. Саме він у роки війни став нічним бомбардувальником, на ньому літав жіночий полк. У 1944 році, після смерті автора, літака перейменували на По-2 (перші дві літери від прізвища автора).

Та якщо По-2 пам'ятає лише старше покоління, то ми добре знаємо новий, досконаліший, літак, випущений 1948 року в конструкторському бюро під керівництвом Олега Костянтиновича Антонова — Ан-2 (теж перші дві літери від прізвища автора). Враховуючи те, що злітати й приземлятися машині доведеться в непристосованих важкодоступних місцях, їй зробили дуже міцне шасі, яке разом із двигуном забезпечувало короткий розгін, даючи змогу злітати й сідати навіть зі смуги завдовжки 120 м. Допомагали цьому передкрилки та посадкові щитки-закрилки. Цікавим також є поршневий двигун із повітряним охолодженням. Він дістав назву "Аннушка". Застосування його стрімко збільшується. В 1964 році в Краснодарі було створено науково-дослідний інститут — ВНІІ СГА (сільськогосподарської авіації), що мав два відділення — в Ташкенті й Москві. Роботи його працівників стосувалися наукових аспектів застосування такого двигуна. Тож спектр його застосування розширився до 100 видів робіт. Крім звичних операцій із розпилення пестицидів проти бур'янів і шкідників; води в разі лісових пожеж; розсівання мінеральних добрив; підживлення рослин; аеросівби; дефоліації на бавовні та соняшнику; перевезення вантажів, з'являються й такі операції, як розсівання трихограми; фотозйомка; очищення каналів від заростання й ліній ЕП від снігу; відлякування птахів, що шкодять садам; запилення рослин; вапнування грунтів; коригування погодних явищ (уникнення граду); боротьба із приморозками, димом тощо. Дуже цікавим тоді було здійснення дозапилення культур. Скажімо, для огірків могли зробити відвар із пустоцвітів, залити цей розчин у бак і з висоти 10 м обприскати культуру. Кілька годин на кілька сот метрів стояв приємний огірковий запах. Загалом аерометодом боролися проти 95 шкідників і 15 хвороб. Розширювалися й оброблювані площі.

Як бачимо, спад почався вже наприкінці 80-х, тоді як розквіт — на початку 80-х минулого століття. В 1971 році в СРСР випустили першу серію обертових обприскувачів (точніше сказати — розприскувачів) для Ан-2. Проте народну назву "кукурузник" одержав не він, а його сільськогосподарська модифікація — продуктивніший АН-2М. Він мав більшу на 10 м ширину захвату, керував ним один пілот, а вхід до кабіни був не через фюзеляж, а ззовні, що дуже зручно під час роботи з пестицидами. Було зроблено й нову конструкцію приводу сільгоспапаратури, бак більшої місткості. І все ж тоді в нашій країні більше дбали не про народне господарство, а про військову техніку. "Кукурузнику" далеко до розробки О. Антонова, що стала головною сенсацією XXIV міжнародного салону в Парижі 1965 року — чотиримоторного АН-22. Але все ж, то був крок уперед. Узагалі ж авіацію в сільському господарстві застосовували в 45 країнах світу, використовуючи понад 42 тис. літаків. Список країн, де це робили найактивніше.

Можна відзначити випуск літака М-15 у 1977 році, але він поступався АН-2 М за техніко-економічними показниками.

Вітчизняні особливості

АН-2М працював на бензині марки Б-92, що дістав назву "авіаційний бензин". За радянських часів, коли бензин був дефіцитом (ті самі 80-ті), за великих черг на заправках "винахідники" неофіційно обмінювали його у пілотів. Додавши до нього автолу, цей концентрат можна було заливати в бензобаки машин, відрегулювавши октан-коректор. Не одне покоління знає ці тонкощі, які скінчилися на початку 90-х.

Проблем у наших умовах вистачало. Так, лісгоспи одержували завдання взимку, через що інколи об'єкти доводилося вибирати за документальними даними, не маючи можливості оглянути їх. Це призводило до невдалого вибору ділянок для сівби; скинуте насіння потрапляло в несприятливі умови. Наприклад, у Тотенському лісгоспі (Вологодська область) після аеросівби верхній шар грунту так пересихав, що насіння не сходило навіть у сприятливих для проростання місцях, як це було, наприклад, у 1982 році. Планові завдання не давали можливості брати й готувати площі влітку й восени. Мали місце й нерівномірність внесення, помилки з висотою, знесення пестицидів до водних джерел і населених пунктів.

Останній літак сільськогосподарського напряму, випущений в СРСР, менш поширений і відомий, — малогабаритний ЯК-12, який теж добре зарекомендував себе завдяки своїм характеристикам.

Ці цифри наведено не лише задля історичного інтересу. Адже головні чинники рівномірності сівби та продуктивності роботи два: робоча швидкість і висота. Дотримання висоти забезпечували контролюванням її за радіовисотоміром. Заходження на смугу, яку обробляли, здійснювали методом стандартного розвороту за човникового способу польоту.

Вже на початку 90-х неплатоспроможність сільгосппідприємств фактично призвела до деградації авіації, втрати талановитих кадрів, навіть застарілих літаків. Ось як обробляли площі в Україні та Росії.

Loading...

 
 

Цікаве