WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → “Зелені” технології, або як створити еколого-енергетичну безпеку - Реферат

“Зелені” технології, або як створити еколого-енергетичну безпеку - Реферат

Реферат на тему:

"Зелені"технології,або як створити еколого-енергетичну безпеку

Наші західні сусіди швидкими темпами нарощують виробництво біопалива. Україна ж, маючи в цій галузі цікаві розробки і значний природний потенціал, спромоглася поки що тільки на концепцію Програми розвитку...

Спершу про зустріч, яка відбулася в мене з доктором сільськогосподарських наук, завідувачем відділу нових культур Національного ботанічного саду імені М.М.Гришка Джамалом Рахметовим. Він якраз повернувся з Чехії, куди його запросили організатори міжнародної конференції, присвяченої... виключно розробкам відділу, який упродовж десятиліть очолював відомий учений-інтродуктор, селекціонер Юрій Утеуш, а нині Джаміл Бахлулович. У цій країні, як і в багатьох інших, уже давно зацікавилися кормовими, овочевими, пряноароматичними культурами, виведеними в Києві. Особливу популярність завоював щавнат (щавель гібридний овочево-кормовий сорту Румекс ОК-2) — до конференції в Празі навіть видали про нього спеціальний буклет. На честь великого вченого чехи, за погодженням із українцями, офіційно назвали в себе щавнат — щавлем Утеуша. Після багаторічних випробувань він одержав широке визнання насамперед як енергетична рослина, що має всі оптимальні характеристики для виробництва біопалива. В країні активно почали впроваджувати новий напрям використання біомаси щавлю гібридного, відпрацювавши технологію вирощування, переробки, застосування біодизеля.

За останні роки чехи вдесятеро збільшили його виробництво. Особливо помітних успіхів досягли в плані використання біомаси рослин для опалювання різних споруд. Із 1994 року випробовують культури й Київського ботанічного саду — крім Румексів, ще й нові сорти сільфії, мальви, сіди багаторічної... Те, що площа під ними рік у рік зростає, свідчить про неабиякий потенціал інтродуцентів.

— Наші ближні сусіди поставили за мету на 30–40 відсотків забезпечити енергетичну незалежність держави саме за рахунок енергоносіїв рослинного походження, — розповів Джамал Рахметов. — На власному прикладі переконалися, що для того, скажімо, аби задовольнити потреби в енергоресурсах села на 100 осель, досить посіяти 80–100 гектарів щавлю чи сіди. Для опалення одного будинку треба 4–6 тонн сухої речовини — трав'яну масу на спеціальному обладнанні переробляють на "дрова", брикети. Дедалі більшим попитом користуються й гранули — в конструкції котлів передбачено їх автоматичну подачу, тож тепло в квартирі можна підтримувати й тоді, коли господаря немає вдома. Фірма "Вернер"налагодила випуск різних типів котлів, камінів — і всі працюють на біопаливі. Вони в 1,5–2 рази дорожчі, ніж газові, але держава виділяє солідну дотацію на придбання. Бо держава зацікавлена в тому, щоб якомога менше імпортувати звичайне паливо — дороге та екологічно шкідливе. Котли постійно удосконалюють — їх сьогодні охоче й дедалі більше купують не лише західноєвропейці, а й прибалти, білоруси, росіяни. Пропонували й Україні випустити агрегати спеціальної конструкції для утилізації забруднених радіацією чорнобильських лісів, та нікого те не зацікавило.

— Під час міжнародної конференції, — розповідав далі вчений, — ми побували на деяких підприємствах, які використовують альтернативні джерела енергії. В місті Замберг відвідали завод, що випускає близько 200 видів комбікормів — він повністю працює на біопаливі. Сировиною для нього слугують наші щавель та сіда, які комбікормова фірма "Фітмін"сама й вирощує. Як нам пояснили, біопаливо вп'ятеро дешевше за солярку. І не виділяє токсичних відходів. На конференції великий інтерес до нових культур Національного ботанічного саду України виявили не тільки чехи. Але вони працюють з нами найбільш плідно. На сорт щавнату Румекс ОК-2 уже оформляють патент — ми передали їм п'ять відсотків авторського права, щоб мати змогу виходити на ринок інших європейських країн. В Україні, на жаль, на нові культури (крім кількох, які вважають основними) видається лиш авторське свідоцтво, а воно не є докуменом, який захищає авторське право. Такий документ — патент.

— Чи не станеться так, Джамале Бахлуловичу, що ми скоро, крім нафти та газу, імпортуватимемо ще й біопаливо, вироблене підприємливими сусідами з нашої ж технічної сировини? — запитав я.

— Цілком можливо, бо Україна не поспішає розвивати ринок біодизеля.

Пригадалася мені одна подія — міжнародна конференція з біодизеля, яка 2003 року проходила в Києві. Погортав старі записники й знайшов досить цікаві дані, які наводили учасники зібрання. Так ось, завдяки протекціоністській політиці ЄС, щорічне виробництво біодизеля в Європі вже тоді зросло до двох мільйонів тонн. Дедалі більшого попиту в цивілізованому світі набували паливні суміші, які містять до третини компонентів рослинного походження. Пристосовані до такого палива моделі почали випускати провідні автомобільні компанії: "Ауді", "Фольксваген", "Шкода". В Німеччині біодизель пропонують понад 1,7 тисячі автозаправок, він там дешевший за звичайне дизпаливо. А в Латвії ввели високий акцизний збір на ввезення останнього, в такий спосіб стимулюючи виробництво вітчизняного біологічного палива. Виробникам технічного ріпаку на кожний гектар посіву надають дотацію по 320 євро, бо Європа зацікавлена в значному розширенні площ під ним. Вони зростають, а ріпакової олії, в зв'язку з шаленим попитом, не вистачає. В Німеччині, наприклад, підприємства з випуску біопалива завантажені лишень на третину.

Ото б, наголошувалося на конференції, Україні сказати своє вагоме слово: на думку фахівців, вона має величезний селекційний потенціал та сприятливі кліматичні умови для того, щоб засівати ріпаком без шкоди для інших культур понад півтора мільйона гектарів. А ще ж є сільвія, сіда, щавель, суріпиця, амарант, мальва... Могли б заробляти на експорті мільйони доларів, могли б уже тепер бодай частково вирішити питання альтернативних енергоносіїв... Про це йшлося не лише на конференції з біодизеля. Та віз, як кажуть... Тільки факти, що в країні досі немає жодного заводу з виробництва біодизеля, що для тих двох, які проектуються, ще не знайшли інвестора, а наш ріпак масово вивозять за кордон, — свідчать багато.

І ось наприкінці минулого року повідомлення урядового порталу: Кабінет міністрів України схвалив концепцію Програми розвитку виробництва дизельного біопалива на період до 2010 року. Замовником її визначено Міністерство аграрної політики, якому доручено розробити, з урахуванням положень концепції, схваленої урядом, проект Програми — "у зв'язку з необхідністю створення джерел забезпечення сільськогосподарських товаровиробників паливом та стабільними цінами, гарантованого ринку збуту ними рослинної сировини, зменшення імпорту енергоносіїв". Згідно з Програмою, Україна має виробляти й споживати в 2010 році понад 520 тисяч тонн біопалива. Основними завданнями Програми є сприяння будівництву заводів, які вироблятимуть дизельне біопаливо; створення зон концентрованого вирощування ріпаку; забезпечення гарантованого збуту сільгосптоваровиробниками ріпаку. На реалізацію Програми потрібно близько 170 мільйонів євро, джерелами яких можуть бути інноваційні кошти, а також кошти підприємств АПК і державна фінансова підтримка. Очікується, що соціально-економічний ефект виконання Програми визначатиметься підвищенням рівня еколого-енергетичної безпеки країни...

Невже крига скресла? Сподіватимемось. Тим паче, що є ентузіасти, які взяли курс на екологічно безпечне паливо й не збираються звертати з нього. Маю на увазі когорту вчених, яким є що запропонувати народному господарству — таких одержимих спільною ідеєю трударів наукової ниви об'єднав НАУ. Свідчення тому — Програма зменшення залежності України від імпорту нафти за рахунок виробництва біодизеля, яку розробили на базі університету його ректор, доктор біологічних наук Дмитро Мельничук, доктор технічних наук Валерій Дубровін, доктор економічних наук Микола Калінчик, доктор сільськогосподарських наук Федор Моргун та кандидат економічних наук Борис Кириченко. Солідний документ було розглянуто й схвалено на засіданні громадської колегії при Міністерстві аграрної політики. Програма заслуговує на те, щоб стати основою тієї, яку доручив підготувати Кабінет Міністрів.

Loading...

 
 

Цікаве