WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Здорове насіння — важлива складова майбутнього врожаю - Реферат

Здорове насіння — важлива складова майбутнього врожаю - Реферат

Реферат на тему:

Здорове насіння — важлива складова майбутнього врожаю

Найефективнішою стратегічною галуззю рослинництва є зернове господарство. Зернові культури — найбільша і найважливіша група культурних рослин, які за площею займають майже половину орних земель країни. Передусім, це озимі та ярі пшениця і ячмінь, а також кукурудза, овес, гречка, просо, рис, зернобобові культури.

Найважливіша умова для дальшого розвитку сільського господарства — збільшення виробництва зерна. Першочергову увагу в реалізації цього чинника сільгосптоваровиробники зосередять на підвищенні врожайності та поліпшенні якості зерна. Боротьба за високі врожаї зерна розпочинається з приведення у найоптимальнішу взаємодію системи сівозміни, обробітку та удобрення грунту, підготовки здорового посівного матеріалу, вибору строків сівби та інших складових технології вирощування зернових культур.

У сучасних умовах, за дефіциту матеріально-технічних і економічних можливостей, виробники зерна дедалі частіше застосовують спрощені технології вирощування зернових культур, які не гарантують бажаного врожаю та якості зерна. Зменшення обсягів виробництва зерна озимої пшениці, площі якої сягають 7–8 млн га, можуть спричинити несприятливі погодні умови восени та під час перезимівлі. Компенсувати недобір продовольчого та фуражного зерна господарства намагаються, вирощуючи ярі зернові, зокрема, пшеницю, ячмінь, овес, просо, а також кукурудзу. Останнім часом науковці розрахували доцільність розширення площ ярої пшениці до 800 тис. га.

Незабаром розпочнуться весняно-польові роботи. Важливо заздалегідь підготуватися до їх проведення. В організаційно-господарських заходах разом з іншими технологічними складовими передбачено вчасне придбання та оздоровлення насіннєвого матеріалу зернових культур.

Відомо, що агрокліматичні умови минулорічної вегетації сприяли розвиткові різноманітних хвороб у посівах ярих культур — пшениці, ячменю, вівса тощо. Цілком імовірно, що насіння цих культур може бути уражене збудниками грибних, бактеріальних і вірусних хвороб. Знання особливостей ураження рослин патогенами має важливе значення для використання відповідних захисних заходів. Відомо, що хвороби можуть спричинити недобір зерна на 10–15% і більше.

Найпоширеніші в посівах пшениці, ячменю, вівса, проса — сажкові хвороби (тверда, летюча, карликова), які донедавна були причиною 10% недобору валового врожаю. Останнім часом, завдяки протруєнню насіння, втрати від сажкових хвороб зменшено. І все ж, у зв'язку з тим, що їх збудники мають можливість розмножуватися у господарствах, які не приділяють уваги протисажковим заходам, вони істотно знижують урожаї. Сажка уражує посіви ячменю скрізь, а на значних площах (30–80%) у Волинській, Донецькій, Запорізькій, Івано-Франківській, Луганській, Львівській, Одеській, Полтавській, Хмельницькій областях за середньої ураженості колосків — 0,4–3,6%.

Сажкові хвороби уражують передусім генеративний орган рослини — колос, — який набуває обгорілого вигляду внаслідок потемніння та руйнування тканин. Замість зерна, в колосі утворюється велика кількість темнозабарвлених сажкових спор. Ураження рослин відбувається через проросток насінини або у фазі цвітіння через частини квітки та зав`язь (летюча сажка). Спори проростають у висіяному зерні за температури 5...25°С та відносної вологості грунту 50–70% на четвертий-п'ятий день.

Під час збирання та обмолоту врожаю уражені зерна легко руйнуються і спори твердої сажки, розпилюючись, осідають на поверхні здорових зерен. За тривалого згодовування ячменю з домішкою сажкових грудочок (до 0,4%) у корів порушується серцева діяльність, з'являється кульгавість, знижуються апетит і удій, а вівці можуть загинути.

Іржа злакових, насамперед бура листкова та карликова, — найпоширеніша в країні. Торік вона спричинила недорід на 30–40% площ, подекуди — в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Кіровоградській, Одеській, Харківській областях на 50–100% площ і 10–36% рослин зернових культур. Ця хвороба найчастіше проявляється на листках. Вона порушує водний режим рослин: збільшуює транспірацію, знижує фотосинтез листя і призводить до слабкого розвитку кореневої системи, що негативно позначається на посухостійкості рослин.

Найшкодочинніша іржа на озимині з осені, коли уражені рослини слабшають і можуть загинути взимку. Іржа спричиняє зменшення кількості зерна в колосі, плюсклість, погіршення його якості внаслідок зменшення вмісту білка. Недобір врожаю, зокрема від карликової іржі ячменю — 3–7%.

Борошниста роса поширена в усіх зонах вирощування пшениці, жита, ячменю, інших зернових культур. Проявляється на листі, іноді на стеблах і колосі у вигляді білого борошнистого нальоту. Сильніше розвивається в загущених посівах пізніх строків сівби, зокрема ярих пшениці та ячменю. Шкодочинніша на молодих рослинах. Недобір врожаю у таких випадках — 15–20%.

Коренева гниль уражує всі зернові культури. Залежно від збудників, розрізняють звичайну, фузаріозну, церкоспорельозну і офіобольозну кореневі гнилі. Всі ці види є скрізь. Хвороба може спричинити зрідження посівів, зменшення кількості зерен у колосі та їх маси, пустоколосість. За теплої вологої погоди ураження звичайною кореневою гниллю призводить до плюсклості зерна та побуріння його зародка. Ураження такого типу називається чорним зародком.

Через захворювання на фузаріозну гниль у рослин пшениці чи ячменю скорочується стебло на 10–12%, зменшується кількість зерен у колосі на 35–40%, а їх маса — на 40–46%. Деякі збудники цієї гнилі, насамперед за підвищеної вологості під час достигання хлібів, можуть викликати хворобу, яка називається — фузаріоз колоса. Через фузаріоз зменшується урожай і маса зерен. Іноді, за сильного ураження зерна окремими збудниками хвороби (F. Graminearum), хліб випечений із хворого на фузаріоз зерна має токсичні властивості (п'яний хліб).

Ураження церкоспорельозною гниллю призводить до ослаблення стебел у зоні ураження з дальшим зламуванням їх і виляганням рослин. Офіобольозна коренева гниль викликає білоколосість. У хворих на цю гниль рослин за підвищеної вологості на колосках розвивається оливкова пліснява, яка в разі ураження зерна спричиняє чорний зародок насіння.

Із грибних хвороб ячменю найшкодочиннішими є плямистості-гельмінтоспоріози (темно-бурий, смугастий, сітчастий), які розповсюджуються зерном та рештками рослин і створюють епіфітотію за підвищеної вологості повітря (95–97%) і температури 22...26°С. За умов підвищеної вологості повітря в період вегетації зернові культури уражають також септоріоз, аскохітоз, ринхоспоріоз, все це — плямистості, які негативно впливають на стан здоров'я рослин і за інтенсивного розвитку призводять до недоборів урожаю. В зерні пшениці, ураженому септоріозом, вміст білкового азоту зменшується на 0,32%, енергія проростання на 16, а посівна схожість на 9%.

Останнім часом дедалі більше проявляється захворювання зернових на альтернаріоз, через який уражене зерно темніє (чорний зародок) і стає фізіологічно недорозвинутим, має понижену енергію проростання і схожість. Рослини з такого насіння відстають у рості та розвитку, на них розвиваються кореневі гнилі, інші хвороби, що різко знижують урожай.

Окрім зазначених вище, зернові культури хворіють також на бактеріальні хвороби, а саме бактеріози (базальний, чорний, бактеріальний опік), бактеріальні гнилі, плямистості, які істотно знижують продуктивність рослин. Із вірусних хвороб шкодочинні мозаїка, блідо-зелена та інші карликовості тощо. Вони також спричиняють втрати 10–15% врожаю.

Переважна більшість збудників хвороб зернових культур міститься у насінні та рослинних рештках. Саме тому в системі запобіжних заходів проти втрат зерна від хвороб першочергове значення мають організаційно-господарські та профілактичні. Передусім слід дотримуватись прийнятих у господарстві сівозмін, збалансованої системи удобрення та підготовки грунту. Враховуючи, що збудники багатьох хвороб є загальними для зернових колосових, не треба сіяти їх на одних і тих самих полях два і більше років поспіль.

Важливо підібрати районовані, високопродуктивні, стійкі проти найнебезпечніших хвороб сорти. Зазвичай, в кожному господарстві для товарних цілей вирощують 2–3 сорти пшениці, ячменю тощо. Потрібні ретельне очищення, калібрування й протруювання насіння як обов'язковий технологічний захід. Оздоровлення насіння через протруювання передбачає знищення збудників хвороб, які є в посівному матеріалі, а також захищає проростки від ураження патогенами, які зберігаються в грунті.

За підрахунками науковців Всеросійського інституту захисту рослин, використання протруйників доцільне за умов збереження врожаю в таких межах.

Протруювати насіння слід заздалегідь. Системні протруйники краще використовувати безпосередньо перед сівбою. Підвищення якості протруєння та поліпшення санітарно-гігієнічних умов працюючих досягається за використання суспензій препаратів чи зволоження (10 л води на 1 т насіння). Після фітопатологічної експертизи насіння, яку проводять контрольно-насіннєві інспекції та пункти сигналізації і прогнозів державних станцій захисту рослин, і встановлення патогенів підбирають потрібні протруйники. Вибір препаратів залежить від спектра фунгітоксичної дії, рівнів захисної спроможності їх стосовно комплексу хвороб та окупності затрат на захист рослин.

Усі протруйники мають системну або контактно-системну дію і більшість із них містять дві-три діючі речовини. Похідні триазолу (Раксіл, Сумі 8-фло, Вінцит, Лоспел, Дивіденд Стар) пригнічують зовнішню і внутрішню сажкову інфекцію, захищають сходи та молоді рослини від аерогенної інфекції окремих видів хвороб. Ефективнішими є концентровані суспензії і водно-суспензійні концентрати, масляно-водні емульсії.

На ринку пестицидів у достатній кількості існує великий арсенал високоякісних препаратів для протруювання насіння. Їх застосовують згідно з "Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні".

Потреба сільгосптоваровиробників країни у протруйниках для ярих колосових культур становить 1 тис. т вартістю 72 млн грн.

Для протруювання використовують протруювачі ПС-10, "Мобітокс", ПСШ-5, інші, налаштовані на рівномірний розподіл препарату в насінні відповідно до норми його витрат. Технічна якість протруювання є основною передумовою активності протруйників.

Протруєння насіння — заключна операція перед сівбою, яку проводять у визначений для кожної культури термін, зокрема, способом, що дає змогу рівномірно розподілити між рослинами (4–5 млн/га) площу живлення, вологу й сонячну радіацію та заглушити бур'яни.

Щоб захистити проростки і сходи від цикадок, попелиць, злакових мух, хлібних жуків, трипсів насіння зернових культур перед висіванням обробляють Рубіжем, к.е., 2 л/т.

Комплексне і вчасне використання всіх технологічних заходів — сівозмін, сортового потенціалу, обробки грунту, удобрення, агротехнічних і хімічних засобів захисту рослин — забезпечать здорові посіви і високий врожай зерна.

Консультації щодо придбання та використання протруйників можна одержати у спеціалістів державних станцій захисту рослин областей і районів.

Loading...

 
 

Цікаве