WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Збирання та післязбиральна доробка бульб картоплі - Реферат

Збирання та післязбиральна доробка бульб картоплі - Реферат

За збирання картоплі комбайнами висоту зрізу картоплиння встановлюють у межах 18–20 см, а картоплекопачами — 10 см. Це спричинено тим, що невеликі рештки картоплиння погано відокремлюються робочими органами комбайна і разом з бульбами потрапляють у транспортні засоби, сховища.

На важких, запливаючих або ущільнених грунтах перед збиранням бульб міжряддя розпушують культиваторами на глибину 14–16 см. Для цього на секції машин установлюють по дві долотоподібні лапи із захисною смугою 20–25 см або ж одну стрілчасту лапу. Це значно поліпшує аерацію грунту й прискорює достигання та зменшує травмування бульб під час збирання, полегшує роботу комбайнів і картоплекопачів. Картоплю різних сортів і репродукцій збирають окремо.

Для знищення бадилля застосовують бадилля-подрібнювачі з горизонтальним валом і робочими органами, пристосованими до профілю поверхні грунту. Найбільш придатні для цієї техніки стебла-високостої, зазвичай, це пізньостиглі сорти. За розлогих стебел (ранньостиглі сорти) слід зменшити висоту зрізу, але при цьому треба запобігти пошкодженню гребенів і бульб. Тому дуже важливо, щоб гребені були добре сформовані.

Слід досягати достатньо доброго подрібнення картоплиння й рівномірного розподілу його частинок полем. Дуже важливо, щоб стебла, що залишаються, були не нижчі 20 см. Якщо вони коротші після механічного видалення, то рослини недостатньо поглинатимуть десиканти, й бадилля знову відросте.

Тільки механічне видалення бадилля не дає достатнього ефекту для прискорення дозрівання бульб, оскільки, залежно від зрілості, стебла, що залишилися, можуть знов відростати. Як наслідок, міцність шкірки бульб недостатня, й термін збирання настане пізніше. В разі виробництва насіннєвої картоплі бадилля, що відросло, є основним джерелом зараження рослин картоплі вірусами. Тому нині застосовують комбіновану механічну та хімічну обробку бадилля. За механічного видалення бадилля слід домагатися достатньо ретельного подрібнення стебла й рівномірного розподілу його частинок полем. Хімічну обробку решток залишків бадилля десикантами можна здійснювати лише через 12–24 години після закінчення роботи бадилля-подрібнювача. Застосування десикантів до механічного подрібнення бадилля рекомендується здійснювати на грунтах, де утворюються грудочки.

Для хімічного висушування (десикація) в насінницьких посадках найчастіше застосовують препарат Реглон Супер, — 2–3 л/га, та розчин хлорату магнію, 60 % р.п., — 25–30 кг/га за 12–15 днів; на товарних посівах — Реглон Супер, — 1,5-2 л/га за 10 днів до збирання врожаю.

Для прискорення дозрівання картоплі застосовують сеникацію — обприскування культури за 20–25 діб до збирання (в другій половині цвітіння) 20%-ним водним розчином подвійного суперфосфату з додаванням 15 г на 1 га гербіциду 2,4 Д. Витрата розчину — 200 л/га. На насінницьких посадках сеникацію здійснюють 30%-ним розчином подвійного суперфосфату за 35–40 діб до збирання.

Сеникація підсилює відтік асимілянтів у бульб, прискорює їхній ріст і дозрівання, підвищує крохмалистість, потовщує шкірку (бульби менше травмуються, краще зберігаються), збільшує врожайність і вихід насіннєвих бульб. Іноді сеникація забезпечує повне відмирання бадилля, полегшуючи його видалення.

Основними машинами для збирання картоплі залишаються дво- та однорядкові причіпні комбайни, але в зонах інтенсивного спеціалізованого вирощування картоплі широко використовують також три- й чотирирядні самохідні комбайни. У великих спеціалізованих господарствах, де під картоплею площа понад 100 га, та за її врожайності вище 150 ц/га доцільно використовувати самохідні комбайни і валкопідбирачі.

Завершальним технологічним процесом під час виробництва картоплі є післязбиральна доробка бульб. Вона передбачає: транспортування від збиральних агрегатів, відокремлення решток, розподіл бульб на фракції, відокремлення дефектних бульб і великих решток, завантаження відсортованих фракцій до місця доробки та закладення на зберігання.

Технологія післязбиральної доробки насіннєвої та продовольчої картоплі має свої особливості. Насіннєву картоплю закладають на зберігання без сортування за схемою: комбайн — транспортний засіб — сховище (кагат); продовольча — за схемою: комбайн — транспортний засіб — сортувальний пункт для відокремлення решток, дрібних бульб і калібрування на фракції — транспортування на реалізацію чи зберігання.

Ефективність зберігання, насамперед, залежить від стану картоплі до збирання, тобто від умов її вирощування, біологічної стиглості бульб під час збирання, способів збирання й транспортування, погодних умов у період закладення їх у сховища, а також від тривалості й умов зберігання.

Найбільші втрати маси бульб спостерігаються в перші місяці після збирання, коли відбувається максимальне випаровування води, і в період інтенсивного проростання бульб, найменше — взимку в стані відносного спокою.

Перш ніж закладати картоплю на постійне зберігання, потрібно ретельно підготувати сховища та кагатні поля.

Під час транспортування зібраних бульб та закладення на зберігання з ними слід поводитися обережно, щоб уникнути додаткового травмування: в транспортні засоби слід вантажити картоплю лише однієї партії, щоб унеможливити перезараження гнилими бульбами; висота падіння бульб в усіх випадках не має перевищувати 40 см; особливу увагу слід звертати на те, щоб не змішати бульби різних сортів, репродукцій; тверді й гострі частини транспортних засобів треба прикрити, щоб не допустити травмування бульб; бульби, які збирали в дощову погоду, потрібно зберігати окремо; в зібраному врожаї перед закладанням на зберігання не має бути картоплиння, гнилих і материнських бульб; якщо у сховище чи бурти потрапляє багато грунту, тоді утруднюється циркуляція повітря.

Постійні картоплесховища навесні, одразу після вивезення з них картоплі, очищають від решток бульб та грунту. Улітку сховища, їхнє обладнання й тару ремонтують. Не пізніше як за місяць до закладення бульб у постійні сховища приміщення дезінфікують 1%-ним розчином формаліну (одна частина формаліну на 39 частин води). Норма витрати рідини — 40 л на 100–150 квадратних метрів.

Природні втрати під час зберігання зростають за підвищеної (від 5°С і вище) і низької (0...1°С) температур порівняно з оптимальною (2...4°С).

Випаровування вологи з бульб зростає за зниження відносної вологості зовнішнього середовища й посилення руху повітря в сховищах. За вільної циркуляції повітря в приміщенні через три місяці зберігання бульби втрачають близько 10% їхньої вихідної маси, а в нерухомому повітрі — 1,5 відсотка.

Разом з тим, якщо засипати свіжозібрані бульби в сховище, то за оптимальної температури (2...5°С) вони втрачатимуть більше вологи, ніж просушені. Така температура сповільнює процес утворення коркового шару шкірки в недостиглих і пошкоджених бульбах.

Від температури зберігання значною мірою залежать насіннєві та продуктивні якості бульб, втрати поживних речовин, насамперед крохмалю та вітаміну С. Розкладення крохмалю та накопичення в бульбах цукрів, часткове в'янення, а також гниття окремих із них мають певний вплив на їхні смакові й кулінарні якості.

Від температури зберігання залежить тривалість спокою, в якому перебувають бульби протягом певного часу після збирання. При цьому має значення скоростиглість сорту. Так, у ранньостиглих сортів коротший період спокою, ніж у середньо- і пізньостиглих. Сорти з коротким періодом починають проростати серед зими або ще з осені.

У зберіганні картоплі розрізняють три періоди: лікувальний, охолодження й основний. У кожному періоді потрібно підтримувати в сховищах певні температуру та відносну вологість повітря. Допускається тимчасове зниження останньої до 85%. Якщо відносна вологість в основний період нижча 80%, бульби втрачають тургор. За підвищення відносної вологості понад 97% і навіть незначної зміни температури відбувається конденсація вологи на бульбах що, своєю чергою, сприяє розвитку шкідливих патогенів, які призводять до їхнього гниття.

Одразу після збирання картоплі починається лікувальний період, протягом якого бульби дозрівають; пошкодження, які вони отримали під час збирання, поступово заживають, шкірка зміцнюється, а смак поліпшується. На час лікувального періоду картоплю можна закладати на тимчасове зберігання.

Продовольчу картоплю в лікувальний період треба зберігати в темряві, насіннєва може міститися на світлі й зазеленюватися. В кінці лікувального періоду виявляють усі приховані ураження бульб, тому перед закладенням на постійне зберігання їх оглядають і видаляють пошкоджені.

Тривале зберігання продовольчої картоплі потребує нижчої температури (2...3°С), щоб убезпечити її від проростання. За короткострокового зберігання (2–3 місяці) температура може бути вищою (5...7°С).

Вологість за основного зберігання має бути нижча, ніж у лікувальний період, в середньому 85–95%. За вищої вологості раніше прокидаються вічка. За вологості нижче 70% картопля втрачає пружність.

Вентиляція — дуже важлива умова нормального зберігання картоплі. У безкисневому середовищі бульби "задихаються" й гинуть. Якщо кисню недостатньо, у бульб чорніє м'якоть, передусім у серцевині. За допомогою вентиляції регулюють усі чинники, що впливають на зберігання, температуру, вологість та повітрообмін.

Якість зберігання забезпечує й тара, в якій містяться бульби. Дуже зручною тарою є сітчасті мішки, в яких картопля добре вентилюється. Їх можна укладати штабелями заввишки метр — півтора.

Запотіває картопля під час зберігання тоді, коли повітря над нею холодніше, ніж усередині ємності. Різниця в один градус може дати значний осад вологи. Для боротьби з цим явищем потрібно підтримувати вищу температуру над картоплею, а нижчу — всередині ємності, в якій зберігають бульбу, та й зберігати її треба невеликими партіями.

Продовольчу картоплю можна зберігати й за температури 1...2°С, особливо в разі несприятливих умов (перезволоження, фітофтороз). Така температура стримує розвиток грибних і бактеріальних хвороб, але сприяє накопиченню в бульбах підвищеного вмісту цукрів. Тому перед вживанням на продовольчі цілі або на переробку бульби потрібно тиждень-другий витримати за температури 15...17°С. Цукор, що за цей час накопичився, перейде в крохмаль, і смак картоплі відновиться.

Світло негативно впливає на продовольчу картоплю: бульби зеленіють. Насіннєвій картоплі світло не шкодить.

Tемпepaтypa повітря під час зберігання насіннєвої картоплі має бути дещо вища, ніж продовольчої. Різним сортам потрібні неоднакові температурні умови, але зберігання за температури 4...6°С зазвичай не спричинює зниження насіннєвих якостей.

Loading...

 
 

Цікаве