WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Збирання і зберігання картоплі та коренеплодів - Реферат

Збирання і зберігання картоплі та коренеплодів - Реферат

Реферат на тему:

Збирання і зберігання картоплі та коренеплодів

Ураження картоплі та овочів захворюваннями є однією з основних причин втрат продукції під час зберігання. Для запобігання виникненню цих захворювань або пригнічення їх розвитку у сховищах слід провести низку заходів ще під час вегетації рослин та при їх збиранні. Важливо добирати сорти, стійкі до захворювань, а також найбільш придатні для даного регіону щодо довжини вегетаційного періоду, тобто такі, що забезпечать повне достигання запасаючих органів рослин (бульби, коренеплоди, цибулини, качани). Не менше значення має правильно і вчасно проведене збирання врожаю.

Картоплю середньо- та пізньостиглих сортів, призначену для тривалого зберігання, збирають після повного засихання картоплиння. На цей період бульби фізіологічно достигають, шкірка стає міцною, і, отже, підвищується їхня стійкість до механічних та мікробіологічних уражень. Однак часто через несприятливі погодні умови або значний розвиток фітофторозу виникає необхідність у більш ранньому збиранні врожаю. У цьому разі, аби прискорити достигання бульб і знизити рівень фітопатогенного навантаження, за 6–8 днів до збирання скошують здорове картоплиння і за 10–12 днів — картоплиння, уражене фітофторозом. Його вивозять з поля і знищують (спалюють або закопують). З тією самою метою посадки насінної картоплі можна обробити десикантами, наприклад, Реглоном супер, в.р. (2 л/г).

Якщо грунт дуже ущільнений або перезволожений, для полегшення збирання врожаю та зниження механічного травмування бульб проводять завчасне розпушення міжрядь. Збирають бульби комбайнами або картоплекопачками, підкопувальні органи яких налагоджують так, щоб вони йшли в грунті нижче від бульб і не підрізали їх. Аби максимально знизити можливість механічних ушкоджень клубнів, транспортери картоплезбиральних машин мають бути погумовані або покриті брезентом, так само як дно і стінки транспортних засобів. Допустима висота падіння бульб, скажімо, на прогумовану поверхню — 50–75 см, дерев'янну гратчасту — 15–25, на картоплю — 100–125 см.

Слід максимально обмежити потрапляння до сховища грунту — джерела багатьох інфекцій. Якщо грунт вологий, картоплю краще збирати копачками, укладаючи вибрані бульби в борозну. Підбирання їх розпочинають, коли земля на поверхні бульб обсохла і легко відокремлюється. Якщо картоплю збирають комбайнами, доцільно організувати тимчасове зберігання її під навісами, а грунт, що залишився в насипу, видаляють у процесі доробки бульб на сортувальних столах або пунктах.

На зберігання треба закладати добре достиглі, здорові, без механічних пошкоджень бульби. Часто свіжозібрану картоплю, уражену, наприклад, фітофторозом, важко відрізнити від здорової. Аби спровокувати прояв зовнішніх ознак захворювання, урожай, привезений з ділянок, уражених фітофторозом, розміщують у тимчасових буртах, які укривають невеликим (15–20 см) шаром соломи. Зазвичай симптоми захворювання проявляються через 1–1,5 тижня. На хворих бульбах утворюється овальної форми заглиблення з характерним свинцевим відтінком; на зрізі уражена тканина буруватого кольору. Перебирають тимчасові бурти на сортувальних столах вручну, останній спосіб краще, оскільки дає змогу ретельніше відбраковувати хворі бульби.

Післязбиральна доробка картоплі посідає ключове місце в підготовці партії до закладки на зберігання й підвищення лежкоздатності бульб. При цьому враховується цільове призначення партії картоплі, планована тривалість зберігання, фізіологічний стан бульб, рівень зараженості фітопатогенами і забрудненості землею. З огляду на сказане вище, обробку проводять за повною або скороченою схемою.

Операції, що входять до післязбиральної доробки, можна поділити на три этапи: видалення домішок, землі й дрібних бульб; видалення травмованих або хворих бульб; поділ бульб на фракції за розміром (калібрування). Якщо в партії картоплі відсутні бульби з явно вираженими дефектами, вміст землі — не більш як 10–15 %, а збирання проведене в суху погоду, від перших двох етапів можна відмовитися. Третій призначений для підвищення товарної і технологічної цінності партії, його проводять безпосередньо перед реалізацією або в осінній період при доробці повністю достиглої картоплі з добре сформованою щільною шкіркою.

Специфічний прийом підвищення лежкоздатності насінної картоплі — її озеленення, за якого в поверхневих тканинах бульб нагромаджується алкалоїд соланін, що пригнічує розвиток грибних і бактеріальних захворювань під час зберігання. Озеленення проводять на розсіяному світлі в суху погоду: картоплю розсипають по землі шаром в 1–2 бульби, недалеко від сховища. Необхідна кількість соланіну накопичується в тканинах через 3–5 днів, упродовж яких бульби треба перевертати, щоб процес проходив рівномірно у всіх їхніх частинах. Не можна забувати, що озеленення можливе тільки при закладанні на зберігання уже відкаліброваної насінної картоплі.

Одразу після завантаження бульб у сховище їх осушують, що поліпшує доступ кисню до внутрішніх тканин і, отже, пригнічує розвиток фітопатогенів. Вентилюють насипи цілодобово — питома подача повітря має становити 40–60 м3/год на 1 т продукції; вологість повітря — не більш як 85%, його температура принципового значення не має. Потім настає так званий лікувальний період, під час якого рани й порізи, завдані бульбам робочими органами різних механізмів, затягуються цупкою покривною тканиною (раневою перидермою). Одночасно в клітинах тканини, що формується, у великій кількості накопичуються різноманітні речовини антибіотичної природи, що перешкоджають проникненню в них і розвитку фітопатогенів. Найбільш інтенсивно ці процеси перебігають за 12...18°С і відносної вологості повітря 95–98%, а також вільного доступу кисню до ушкоджених тканин. Для цього насип картоплі періодично продувають повітрям (50–250 м3/год на 1 т) відповідних температури й вологості 3–6 разів на добу тривалістю 20–30 хв.

Картоплю, що пройшла лікувальний період, слід охолодити. Швидкість охолодження має становити від 0,25° до 1° на добу. Більш швидке охолодження призведе до пітніння бульб і фізіологічних розладів; більш повільне — до надмірних втрат сухої речовини в процесі дихання і раннього проростання бульб. З урахуванням сорту, фізіологічного стану, ступеня зараженості бульб фітопатогенами і планованого терміну зберігання їх охолоджують до 2–5°С, використовуючи добові перепади температур. Вентилюють у нічні й передранішні години з питомою подачею повітря 50–250 м3/год на 1 т.

Частими причинами втрат картоплі в основний і весняний періоди зберігання поряд з інфекційними захворюваннями є й функціональні (задуха, переохолодження, підморожування). Щоб запобігти прояву таких захворювань, треба підтримувати рекомендований для кожної партії режим зберігання: рівень температур не повинен опускатися нижче 2°; оптимальна відносна вологість повітря має становити 90–95%.

Спостерігання за температурою проводять у всіх частинах насипу, особливо на поверхні, біля стін, вентиляційних труб та в інших місцях, де є небезпека підмерзання бульб. Зниження температури зберігання нижче 0°С може спричинити підмерзання бульб, а надмірне підвищення (особливо в партіях з великим вмістом землі) — до задухи. Такі бульби не лише втрачають або змінюють низку своїх споживчих властивостей, а й, втративши життєздатність, стають "жертвами" мікрофлори.

Найпоширенішими мікробіологічними захворюваннями, що уражують картоплю під час її зберігання, є кільцева гниль, ризоктоніоз, чорна ніжка, фітофтороз, суха і мокра гнилі.

Наприклад, фузаріоз, або суха гниль, розвивається на травмованих бульбах у вигляді концентричних плям (кругів), вкритих опуклими подушечками спороношення гриба сірувато-білого, жовтого або рожевого кольорів. М'якоть під плямами пухка, суха, забарвлена в бурий колір. Уражена тканина чорніє, повністю руйнується і перетворюється на мумію. Слиз завжди відсутній.

На бульбах, уражених фітофторозом і фузаріозом, а також підмерзлих або з ознаками задухи, може розвиватися мокра бактеріальна гниль (шкірка набуває коричневого кольору, тканина розм'якшується і перетворюється на слизувату масу різного кольору з неприємним запахом, бульба повністю згниває).

Перебирати картоплю в сховищах узимку небажано, оскільки це призводить до перезараження бульб сухою гниллю і, отже, до посилення шкодочинності захворювання. Хворі бульби збирають з верхнього шару і знищують. Виявивши вогнища мокрої гнилі, уражені бульби акуратно видаляють разом з прилеглим шаром здорових. Картоплю перебирають повністю, якщо понад 10% бульб уражено фомозом і бактеріальними хворобами. У разі значного розвитку фітофторозу, що часто спостерігається в партіях картоплі, вирощених у перезволожених умовах, також рекомендується її перебрати, але потім негайно реалізувати.

Знизити уражуваність картоплі хворобами може обприскування бульб перед закладанням на зберігання одним з рекомендованих для цього препаратів. Обробку здійснюють за допомогою спеціальної апаратури типу ПУМ-30/2м. Стійкість картоплі до фітопатогенів підвищує також обробка повітря сховища ультрафіолетом або озоном.

С настанням весняного періоду зберігання (кінець лютого — початок березня) пригнітити процеси проростання стає дедалі важче. Є кілька способів: знизити температуру до гранично допустимого нижнього рівня (2°), обробити речовинами з рістрегулюючою активністю, що здатні пригнічувати поділ і ріст клітин у вічках бульб або руйнівно діяти на паростки, що формуються (наприклад, Нео-Стоп Л 500).

***

Особливості збирання і зберігання коренеплодів — столового та кормового буряку, чорної редьки, турнепсу, брукви — розглянемо на прикладі моркви, що є найскладнішим об'єктом тривалого зимового зберігання.

Loading...

 
 

Цікаве