WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Захист сливи від хвороб та шкідників - Реферат

Захист сливи від хвороб та шкідників - Реферат

Реферат на тему:

Захист сливи від хвороб та шкідників

Профілактичні захисні заходи

Виконання зазначених нижче робіт має профілактичну дію, яка проявляється у зменшенні чисельності шкідників та інфекційного запасу збудників хвороб у період вегетації і водночас спрямована на створення сприятливих умов для росту та розвитку рослин і несприятливих для шкідливих організмів. Враховуючи, що за умов помірно теплої зими шкідливі об'єкти добре перезимували, профілактичні заходи проти них є надзвичайно важливими.

За сучасних умов, у різних країнах Європи з розвинутим садівництвом використовують системи інтегрованого захисту рослин, які передбачають не повне знищення всього живого, а науково обгрунтований контроль та управління їхнім розвитком. Для досягнення поставленого завдання в інтегрованих системах застосовують комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, механічних, селекційно-генетичних, біологічних, хімічних та інших заходів.

Негативний вплив антропічних і абіотичних чинників на плодові насадження передбачають ще на етапі проектування та підбору ділянки для закладення саду. Вибір ділянки для сливового саду залежить від грунтово-кліматичних зон садівництва. Слива за зимостійкістю поступається лише вишні. Критично відгукується на дефіцит вологи та родючість грунту. За сухої й жаркої погоди, за відсутності поливання плоди дрібнішають і осипаються. Тому для посадки придатні рівнинні понижені та пологі схили (3–8°), де холодне повітря менше затримується. З огляду на високу продуктивність слива потребує родючих грунтів. Залежно від зони, кращими грунтами для неї є сірі та темно-сірі опідзолені (на Поділлі), чорноземи опідзолені та звичайні й глибокі (у Лісостепу та в Північному Степу), чорноземи південні, каштанові (у Південному Степу), дерново-підзолисті супіщані та суглинкові грунти (на Поліссі). Зовсім непридатні для вирощування сливи заболочені та засолені грунти. Залягання підгрунтових вод має бути на глибині не ближче 1,5–2 м, а засолених — не менше 5 м. За реакцією грунтового розчину кращими є нейтральні або близькі до неї (рН 6,5–7) грунти. За рН менше 5 дерева слабо ростуть і плодоносять, більше підмерзають.

Для закладення промислових насаджень сливи не придатні землі після вирощування пасльонових культур. За вирощування саджанців кісточкових порід дотримуються сівозміни, не включаючи в неї пасльонових. Основною вимогою сучасного садівництва є застосування для садіння оздоровленого садивного матеріалу. Для отримання безвірусного матеріалу навесні та восени (до осипання листя) обстежують розсадники та маточно-живцеві сади на виявлення дерев, заражених вірусною (хлоротична кільцева плямистість, некротична кільцева плямистість, шарка) та бактеріальною (бактеріальний некроз або рак кісточкових, бактеріальна дірчаста плямистість, бактеріальний кореневий рак) інфекціями. Виявлені хворі рослини видаляють за межі саду та спалюють. Такі самі заходи проводять з деревами, зараженими грибними патогенами (молочний блиск, вілт). Грунт на місцях видалених дерев дезінфікують хлорним вапном (100 г/м2), розкидаючи його по поверхні грунту, та перекопують. Живці для вічкування заготовляють тільки із здорових рослин, попередньо протестованих на наявність вірусів, саджанці — тільки із незаражених розсадників.

Різкі коливання температури повітря в другій половині зими спричинюють морозно-сонячні опіки. У розвилках і біля основи скелетних гілок кора буріє, відстає, скручуючись доверху. Таку кору видаляють, вирізаючи 2–3 см здорової тканини, та спалюють. Якщо хвору кору залишити, то в ній поселяться збудники хвороб деревини, й рослина поступово всохне. Рану дезінфікують 1%-вим розчином мідного купоросу (10 г на 1л води); після нанесення розчину потрібно, щоб він засвоївся, підсох і тільки потім рану замазують садовим варом або глиною зі свіжим коров'яком (у співвідношенні 1:1). Перед замазуванням рани можна обробити гетероауксином (0,5 г на 10 л води). Великі рани після нанесення замазки обв'язують тканиною або мішковиною, тільки не плівкою. Лікування ран таким способом сприятиме їхньому швидкому заживанню й запобігатиме зараженню деревини грибами. Таку операцію проводять у відлигу за плюсової температури. Очищені штамби та розгалуження скелетних гілок від старої відмерлої кори, вдруге (після осіннього побілення) білять 20%-вим розчином вапна та 3%-вим розчином мідного купоросу (2 кг + 300 г на 10 л води) з додаванням 2 кг глини.

Для запобігання розвитку неінфекційних хвороб на сливі підтримують високий агрофон. У разі хлорозу хворі дерева поливають двічі-тричі перманганатом калію (30–40 г/дерево). Проти хлорозу, за дефіциту сірки, дерева обприскують сірчанокислим марганцем (0,5–0,5%-вим розчином — до розпускання бруньок) або сірчанокислим залізом. Лікувальним заходом проти хлорозу на карбонатних грунтах є внесення в грунт або позакореневе підживлення комплексонами заліза Fe — ДТПУ (диетилентриамінпентаоцтова кислота із залізом). Окрім 0,15%-ого Fe ДТПУ, позакореневе підживлення проводять однією із сполук 0,5–0,7%-вим залізним купоросом, 1%-вим лимонокислим залізом, 0,15%-вим Fe ПППУ, 2–3%-вим ОП-М-FeMn. За вегетаційний період насадження обробляють двічі-тричі — зразу після розпускання листя, надалі з інтервалами десять-п'ятнадцять днів.

Борне голодування спричинює утворення "відьминих мітел" і розеток дрібних потовщених листків. На грунтах, за дефіциту бору, його компенсують внесенням бури (400 г/дерево) або мінеральних добрив із додаванням бору.

За кальцієвого голодування порушується формування кісточок. Дієвим заходом при цьому є дві-п'ять обробок 0,4–0,7%-вим розчином хлористого кальцію.

На основі агрохімічних обстежень грунту, візуальних спостережень за рослинами виявляють брак того чи іншого біогену. Агрохімічний аналіз дає змогу діагностувати наявність макро- чи мікроелементів, за потреби, вчасно провести підживлення, що відповідає науково обгрунтованим загальноприйнятим рекомендаціям.

Важливе значення має формування й обрізання дерев. Загущена крона сприяє розвитку грибних хвороб і знижує ефективність захисних заходів. Під час обрізання знищують муміфіковані плоди, які є джерелом інфекції плодової гнилі (концентричне розміщення на уражених плодах спорових купок), видаляють і спалюють сухі, пошкоджені та хворі гілки. Видалення порослі, яка є резерватором попелиці, звисаючих до землі гілок, проріджування крони та зниження її висоти до 3–3,5 м дають змогу істотно зменшити чисельність шкідників, поліпшити мікроклімат і догляд за деревами. Всі зрізи на гілках діаметром понад 2 см відразу після обрізування замазують садовим варом, глиною з коров'яком, олійною фарбою з додаванням Топсіну М (1–2%) або Бенлату. Після видалення хворих гілок і після обрізання дерев секатори, пилки та ножі дезінфікують 5%-вим розчином формаліну. Якщо восени-взимку не вдалося здійснити в садах санітарно-профілактичні заходи, зазначені вище роботи проводять напровесні. У разі виявлення на деревах камедетечі, зачищають кору та вирізають хвору деревину, рани замазують садовим варом, глиною з коров'яком, олійною фарбою з додаванням Топсіну М (1-2%) або Бенлату. Особливо жорстку боротьбу ведуть із бур'янами, які є конкурентами культурних рослин за поживні елементи, вологу та світло. Крім того, вони сприяють збереженню та поширенню інфекції та попелиці.

Збудник бактеріального раку — паличкоподібна бактерія Bactrium tumefaciens Smith et and Towsend (Conn) більше уражує зерняткові культури, ніж кісточкові. Для захисту від патогена поля розсадника кісточкових культур розміщують на ділянках, де не вирощували плодові, ягідні та овочеві культури. Кращими попередниками є багаторічні трави, зернові та зернобобові культури, вони оздоровлюють грунт від збудника кореневого раку. Грунт у розсаднику утримують чистим від бур'янів, оскільки вони є резерваторами бактерій та кормом для шкідників, розвиток яких пов'язаний із грунтом. Щоб створити несприятливі умови для розвитку бактерій на грунтах з лужною реакцією, перед висіванням насіння чи висаджуванням саджанців вносять фізіологічно кислі добрива, насамперед фосфорні та калійні. Азотних добрив не вносять. Саджанці з великими раковими пухлинами та наростами на головному корінні чи кореневій шийці вибраковують. Нарости вирізають і спалюють, а кореневу систему дезінфікують 1%-ою бордоською рідиною.

Основними заходами проти вірусних хвороб є превентивні. Насамперед, виявляють вірофорні дерева, викорчовують та спалюють їх. Прищепний матеріал для тиражування саджанців відбирають лише в тестованих маточниках. Нові насадження закладають оздоровленим матеріалом. Впроваджують стійкі та толерантні до вірусу шарки сорти. Для захисту молодих насаджень від повторних заражень проводять обприскування проти комах-переносників вірусів і мікоплазм.

Науково обгрунтоване прийняття рішення про проведення захисних заходів проти шкідливих організмів є однією з важливих складових інтегрованого захисту рослин. Висока ефективність обробок проти шкідників і хвороб досягається встановленням оптимальних строків їхнього проведення. Основою для визначення оптимальних строків є фенофази плодових дерев, погодні умови й спостереження за розвитком шкідників та збудників хвороб.

Облік шкідників сливи та їхній ЕПЧ

У фенофази набрякання бруньок — початок зеленого конусу обстежують кору штамбів, скелетних гілок і струшують гілки (по 4 гілки/дерево) на десяти деревах, розміщених по діагоналі кварталу саду. Встановлюють чисельність яйцекладок листовійок, які зимують у стадії яйця — розанової, строкатозолотистої (економічний поріг чисельності (ЕПЧ —3 яйцекладки/дерево), листовійок, які зимують у стадії гусениць (10–15 гус./100 розеток), плодових кліщів (понад 10 яєць на 1 плодушку або 2000 яєць/2 погонних метри 1–3-річних гілок), каліфорнійської щитівки (1лич./2м.п. 1–3-річних гілок), кільчастого й і непарного шовкопрядів (по 1 яйцекладці/м3 крони), білана жилкуватого, золотогуза (по 1 гнізду/м3 крони), сливової обпиленої попелиці (30 яєць/2м. п. 1–3-річних гілок), сірого брунькового довгоносика (35–50 екз./доросле та 5–6 екз./ молоде дерево).

У фазі висування — початок відокремлення бутонів продивляються 100 квіткових розеток на 10 деревах. Обліковують листовійок, що зимують у стадії гусениць (5 гус./100 квіткових розеток), сірого брунькового довгоносика (3 жуки/2-річне дерево, за умови теплої весни, або 30 жуків/2-річне дерево за прохолодної весни), сливову обпилену попелицю (10 лич./100 листків). Аналізують зараженість кісточок сливи (падалиці) товстоніжкою (1,2 лич./дерево).

Loading...

 
 

Цікаве