WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Захист саду після цвітіння і на початку літа - Реферат

Захист саду після цвітіння і на початку літа - Реферат

Реферат на тему:

Захист саду після цвітіння і на початку літа

Період після цвітіння та початок літа є дуже важливим і вирішальним для садівників. Це не тільки час збирання врожаю (суниця, вишня, черешня), а й вчасного та кваліфікованого захисту рослин від шкідників та хвороб. Пасивно спостерігати за розвитком шкідливих організмів справжній садівник не дозволить собі. Знизити шкодочинність і регулювати розвиток шкідників можна різними методами. Крім практичних порад, у статті розглянуто останні напрацювання лабораторії захисту рослин Інституту садівництва, які посприяють підвищенню ефективності та екологічності захисних заходів плодово-ягідних культур.

Значних збитків плодовим деревам завдають щитівки та несправжньощитівки; масово поширені й шкідливі (особливо в зоні Степу) каліфорнійська, а в Лісостепу — комоподібна щитівки. Через 33–38 днів після цвітіння пізніх сортів яблуні відроджуються личинки-мандрівниці каліфорнійської щитівки, які, висмоктуючи сік із кори, плодів і листків, спричинюють засихання пагонів і гілок, а на плодах залишаються червоні цятки, через що погіршуються їхні смакові та товарні якості. Розвивається в двох поколіннях. Личинки комоподібної щитівки відроджуються після цвітіння. Шкідник дає одне покоління.

Листковий апарат плодових дерев пошкоджують різні види молей. У садах приватного сектору найпоширенішими та найшкідливішими видами є яблунева і плодова горностаєві молі. Перший вид розвивається лише на яблуні, а другий — переважно на кісточкових культурах. Вони живуть групами, заселяють верхівки пагонів, обплутують їх павутиною, утворюючи великі гнізда-"домівки". Гусениці живляться від 35 до 45 днів. За цей термін вони переходять на інші гілки, знелистнюючи їх. На садових ділянках доводилося спостерігати, коли старовікові дерева за високої щільності популяції фітофагів залишалися без листя. Горностаєві молі дають за рік по одному поколінню. Листомінуючі молі представлені яблуневою нижньобічною — спеціалізований шкідник, верхньобічною плодовою (пошкоджує всі рослини родини розоцвітих) та глодовою кружковою міллю. Самиці верхньобічної відкладають яйця з верхнього боку листка, а нижньобічної та глодової — нижнього. Гусінь ушкоджує середину листка у вигляді овальних мін діаметром 7–8 мм та залишає в них концентричні кола дрібних чорних екскрементів. У разі масового заселення рослин листомінуючими молями на листках нараховується понад 10 мін. Пошкоджене листя змінює забарвлення із зеленого на світло-жовте або темно-коричневе, зменшується його асиміляційна поверхня, погіршується процес фотосинтезу. Глодова міль за рік дає одне покоління, а верхньо- та нижньобічна — три.

У червні відбувається літ метеликів грушевої плодожерки. Це спеціалізований шкідник, він пошкоджує тільки грушу. За значної чисельності може завдати чималої шкоди плодам раннього та середнього строків дозрівання. Метелики літають через 35–38 днів після квітування сорту Олександрівка. Для точного визначення строку проведення захисних заходів важливо зафіксувати дату закінчення квітування. Самиці грушевої, так само як і яблуневої, плодожерки літають і відкладають яйця ввечері, коли температура перевищує 15°С. Відкладені яйця червоні, потім стають рожево-сірими. Гусінь після відродження, не виходячи з яйця, одразу вбуравлюється в плід, робить хід до насіннєвої камери, де живиться насінням до виходу на заляльковування. Подібна особливість розвитку грушевої плодожерки ускладнює боротьбу з нею. Генерація однорічна.

Надзвичайно великої шкоди яблуні завдає яблунева плодожерка. Втрати плодів можуть перевищувати 80%. Після виплоджування гусінь деякий час "блукає" в пошуках плоду. Їй властиво не одразу проходити до насіннєвої камери, тоді вона вилазить на поверхню плоду в пошуках іншого ходу. Перший вхідний отвір зарубцьовується, а в другому плоді гусінь виїдає насіння і до виходу на коконування може пошкодити 2–3 плоди. Такий спосіб життя яблуневої плодожерки спрощує тактику хімічного захисту від неї порівняно з грушевою. Яблунева плодожерка, залежно від зони, дає два (у північних районах за спекотного літа розвивається друге, факультативне, покоління) чи три покоління.

Несправжньогусениці яблуневого плодового пильщика старшого віку виїдають усе насіння й руйнують насіннєву камеру, а сливового — незатверділі кісточки, покидають пошкоджену зав'язь і коконуються у верхньому шарі грунту. За період свого розвитку одна личинка пошкоджує від 3 до 6 плодів. Розвиваються в одній генерації.

У червні на корі плодових, деревних і чагарникових рослин: клена ясенелистого, терену, глоду, волоського горіха — починають виплоджуватися личинки буйволоподібної цикадки (горбатка буйвол). Шкідник поширений повсюдно, здебільшого в молодих насадженнях плодових культур, особливо шкідливий на Півдні України. За сильного заселення рослин цикадкою пошкодження, спричинені нею, призводять до засихання пагонів і молодих дерев. Шкодять самиці, роблячи парні надрізи кори й деревини у вигляді дужок, у які відкладають яйця. Із надрізів виділяється пасока, камедь, кора відстає і відмирає, пагони та гілочки недорозвиваються, засихають. Личинки цикадки живляться соком культурних рослин і бур'янів (осоти, берізка польова, щириця, люцерна, горох, морква). В разі відсутності такого корму вони гинуть. За рік дає одну генерацію.

На початку літа часто можна помітити на груші чорні верхівки пагонів і скупчення на них личинок грушевої листоблішки оранжевого з бурими плямами на спині (в першому) та зелено-коричневого забарвлення в п'ятому віці. Личинки, висмоктуючи сік, рясно вкривають листя й пагони екскрементами — медвяною росою або падевим медом, який липне і блищить на сонці. На таких листках поселяються сажисті сапрофітні гриби, вони змінюють зелене забарвлення листя на чорне. Пошкоджене листя деформується і відмирає, пагони недорозвиваються, плоди мають низькі смакові й товарні якості. Протягом року розвивається 4–5 поколінь.

У саду можна виявити краї листків яблуні, груші, закручені догори у вигляді тугих червоних трубочок, усередині яких розміщуються по кілька десятків личинок галиці. Пошкоджені листки чорніють, засихають і осипаються. Яблунева та грушева листкові галиці дають на рік, відповідно, 3–4 і 4–5 поколінь. Щоб їх позбутися, зрізають і спалюють пошкоджені пагони.

Плодовим деревам (особливо на молодому листі) чималої шкоди завдають попелиці: зелена яблунева, грушево-зонтична, сливова обпилена, смугаста персикова, вишнева та низка інших видів. Личинки й дорослі комахи скупчуються на листках і пагонах, висмоктуючи з них сік, а яблунева подорожникова попелиця шкодить ще й плодам, вони деформуються. Пошкоджене листя скручується і закриває їх. Пагони погано ростуть, викривлюються і за сильного пошкодження засихають. Із весни до осені попелиці розмножуються без запліднення (партенокарпічно), народжуючи живих особин. За літо, залежно від виду, розвивається 10–15 поколінь. Висмоктуючи соки з рослин, личинки виділяють медвяну росу. Солодкими виділеннями ласують мурахи, які у великій кількості збираються в колоніях попелиць і захищають їх від хижих корисних комах (сонечко, личинки сирфід і золотоочки).

Плодам сливи, аличі, абрикоса, терену, вишні та черешні завдає шкоди евритома сливова, або сливова товстоніжка. Через 10–12 днів після квітування сливи самиця яйцекладом проколює зав'язь і всередину ще не затверділої кісточки відкладає яйце. Личинки після виплоджування живуть у кісточці та живляться її ядром. Пошкоджені плоди передчасно забарвлюються у фіолетовий колір і осипаються на землю разом із личинками, які перезимовують у кісточці. Генерація однорічна.

Молодим і старим плодовим деревам і посадкам ягідних культур шкодять личинки хрущів, здатні підгризати коріння, а за великої чисельності — кору кореневої шийки дерев. Підгризання кореневої системи рослин упродовж вегетаційного періоду призводить до поступового засихання молодих саджанців, плодоносних дерев, кущових ягідників, суниці. Личинки в пошуках кормів, пересуваючись по горизонталі, долають значну відстань — близько 100 м, – надають перевагу вологішому грунту.

У червні для плодових дерев характерний активний ріст пагонів і плодів. Якщо в цей період бувають атмосферні опади, то виникає небезпека масового ураження дерев яблуні та груші вторинною інфекцією парші; абрикоса, сливи, черешні — клястероспоріозом, або дірчастою плямистістю; вишні та інших кісточкових — кокомікозом.

Справжнім злом для яблуні та груші є парша, яка уражує молоде листя, квіти, плодоніжки, плоди, а на груші кору. Найбільше уражуються сорти яблуні Ренет Симиренка, Айдаред, Мекінтош, Спартан, груші — Лісова красуня, Ільїнка, Бере Арданпон, Бергамот мліївський. Сприятливі умови для розвитку хвороби створюються за вологої та теплої погоди. Спори швидко проростають і заражують молоде листя за краплинної вологи та температури, близької 15°C. Якщо не вжити захисних заходів, вітер і дощ перенесуть збудник парші на здорове листя та плоди. Плями парші яблуні розміщуються переважно з верхнього боку листка, а груші — з нижнього. На плодах уражена тканина пробковіє, тріскається, в утворені ранки потрапляють спори моніліальної гнилі, вони загнивають, стають чорними та висять на дереві до наступного року. Уражені пагони груші покриваються дрібними здуттями, які пізніше розриваються під тиском конідій, від чого кора має шорсткий вигляд і лущиться.

Loading...

 
 

Цікаве