WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Захист рису від бур’янів, хвороб і шкідників - Реферат

Захист рису від бур’янів, хвороб і шкідників - Реферат

Джерело інфекції. Головними джерелами інфекції є уражене насіння, стерня, пожнивні рештки. Уражене насіння погано проростає, а певна частина його втрачає життєздатність.

Гельмінтоспоріоз уражує рослини в усі фази вегетації. У період сходів хворі рослини буріють, загнивають, посіви зріджуються.

На початку кущіння у хворих рослин коренева шийка вкривається сіро-оливковим бархатистим нальотом спороношення гриба, вузол кущіння загниває, на листках з'являються численні темно-коричневі та чорні плями, які поступово світліють у центрі. Стебло стає світло-коричневим, рослини відстають у рості.

У період дозрівання в уражених рослин темніють вузли, а міжвузля блідніють. Рослини формують менше продуктивних стебел, волоті часто наполовину пустозерні, сірого кольору, колоскові лусочки темно-бурі.

Альтернаріоз. Збудник найчастіше уражує дорослі рослини у найвідповідальніший період — фазі викидання волоті — дозрівання: часто інфікуються рослини ослаблені, уражені пірикуляріозом, гельмінтоспоріозом, пошкоджені комахами чи птахами.

На листках і стеблах з'являються оливкові та чорнувато-бурі крапкові ураження чи оксамитовий наліт. Волоть і колоскові лусочки набувають брудно-сірого забарвлення і темно-коричневої плямистості. На листках та стеблах, особливо відмерлих, з'являється оливковий чи бурий оксамитовий наліт спороношення. Уражена зав'язь відмирає та перетворюється в чорну масу, що складається з грибниці та спор гриба.

Система захисту рису від хвороб

Для запобігання розвитку та поширенню хвороб і створенню умов для епіфітотійного розвитку збудників хвороб слід добирати сортовий склад, що характеризується стійкістю проти уражень, не допускати порушень технології застосування мінеральних добрив і дотримуватися науково обгрунтованих норм висівання, що забезпечують оптимальну щільність висіву.

У разі виявлення ділянок, уражених пірикуляріозом, можливе проведення локального обприскування, а за загрози поширення хвороби слід проводити обприскування всієї площі фунгіцидами Бавістин, 50% з.п., 0,5–1,0 кг/га, Тілт 250 ЕC, к.е., — 0,5 л/га, час профілактичних обробок рослин рису — фаза кінця трубкування. З профілактичною метою використовують протруювання насіння перед висіванням Фундазолом, 50% з.п., 2,0–3,0 кг/т, і Максимом 025 FS, т.к.с. , — 1,5–2,0 л/т насіння.

Шкідники

Основна частка з комплексу груп шкідників рисового поля — комахи, які за своїми екологічними й трофічними класифікаціями належать до різних груп. Це переважно багатоїдні комахи, життєвий цикл яких пов'язаний з бур'янами рисових систем і культурами, які вирощують на суходолі, а також комахи, що розвиваються в умовах підвищеної вологості, та комахи й ракоподібні, життєвий цикл яких пов'язаний із наявністю на полі шару води.

Попри доволі велику кількість шкідливих видів, для кожної зони рисосіяння лише певні види є економічно важливими з погляду втрат урожаю, які вони спричиняють. У південних областях України фауна рисових систем нараховує близько 20 видів, які належать до двох класів: ракоподібних і комах. Велике різноманіття шкідників забезпечує тривалий період їхньої шкодочинності — від проростання насіння до дозрівання врожаю.

Найнебезпечнішими є ті, розвиток яких пов'язаний із наявністю в чеках постійного шару води: естерія, щитень, ячмінний мінер, рисовий комарик і прибережна муха. Із багатоїдних істотної шкоди посівам рису завдають рисова п'явиця, звичайна злакова попелиця та великий конусоголов. Велике видове різноманіття зумовлює різний характер заподіяної шкоди та тривалий період шкодочинності.

Першими посівам рису шкодять представники класу ракоподібних: естерія — Leptesteria dagalacennsis Sars. та щитневий рачок — Apus cancriformis Schaff. Свій розвиток у посівах рису ці види починають за умови досягнення середньодобової температури зрошувальної води 18...20°С, що, зазвичай, збігається з моментом масової сівби рису. За таких умов личинки щитнів та естерій відроджуються з яєць, що зберігалися в грунті, вже на третю добу після першого затоплення.

Шкідливість цих видів багато в чому залежить від обраної технології вирощування рису, а саме: від типу розташування насіння (на поверхні чи загорнуте в грунт).

Пошкоджувати проростки рису личинки щитнів починають на другу добу, в цей період вони посилено живляться та швидко розвиваються. За одну добу одна особина пошкоджує 10–15 паростків. За чисельності щитнів 10–17 екз./м2 пошкоджується 26,6–36,7% висіяного насіння, втрати врожаю становлять 13,2–19,1%.

Естерія у перші 5–7 діб не завдає шкоди посівам рису. Надалі, завдяки високій рухливості й великій чисельності (500–800 екз./м2), естерія вибиває молоді незміцнілі проростки рису, рослини спливають і гинуть, посіви зріджуються до 22–27%, що призводить до посиленого кущіння рослин, збільшення тривалості вегетаційного періоду та пустозерності.

Одним із найчисленніших та найшкодочинніших видів з класу комах в умовах України є рисовий комарик — Cricotopus silvestris Fabr. Розвиваючись на посівах рису у двох поколіннях, рисовий комарик пошкоджує рис до кінця червня. Найбільшої шкоди завдають личинки другого покоління, які інтенсивно живляться рослинною їжею, заселяючи з нижнього боку плаваючі та занурені у воду листки сходів. Вони повністю знищують їхню паренхіму, часто лишаючи лише центральну жилку та верхній епідерміс. Найсильніше пошкоджують сходи за глибокого затоплення посівів. За масового розмноження сходи гинуть повністю. Рослини, пошкоджені рисовим комариком, формують меншу кількість зернівок, мають меншу масу зерна з рослини.

Прибережна муха — Ephydra macellaria Egg. Шкодить личинка, масова поява яких спостерігається в ІІ–ІІІ декадах травня та І декаді червня. Шкідливість прибережної мухи помічається у погано спланованих чеках за неякісного загортання насіння в грунт. Найбільшої шкоди завдають личинки першого покоління, поява яких збігається з фазою проростання — сходи. За часткового пошкодження кореневої системи рослини рису відстають у розвитку, знижується їхню продуктивність, повне під'їдання корінців сходів личинками призводить до зрідженості посівів. У пошкоджених рослин корінці мають вигляд рівно підрізаних, рослини спливають і гинуть, посіви зріджуються. Загибель молодих рослин становить від 9 до 17%. Рослини, пошкоджені у пізніший період, не гинуть, проте набувають світлішого забарвлення.

Ячмінний мінер — Hуdrellia griseola Fallen. Шкодять личинки, що після відродження проникають усередину листка. Зроблені міни часто охоплюють більшу частину листка, при цьому листки знебарвлюються і відмирають. Найбільшої шкоди завдає ослабленим сходам рису на ранніх фазах вегетації. Пошкоджує сходи до кінця червня. Пошкоджені листки жовтіють та відмирають. Частина личинок проникає в стебло, і рослина гине. За пошкодження личинками 10–15% площі листків сходів урожайність рису істотно не знижується, але за пошкодження 20–25% (одна личинка на дві рослини) втрачається близько 7–8% урожаю, а за чисельності одна личинка на одну рослину врожайність знижується на 18,5%. Шкідливість переважно зумовлена зрідженістю посівів, ослабленням рослин і збільшенням пустозерності.

Система захисту рису від шкідників

Найбільшу увагу в системі захисту посівів від шкідників слід приділяти саме періоду від сходів до кущіння рису. За допомогою простих агротехнічних заходів, дотримання технології вирощування культури можна уникнути масової появи фітофагів і розвитку епіфітотій.

Серед заходів, що спрямовані на контроль чисельності шкідливих організмів, слід відзначити такі.

Агротехнічні: високоякісне планування рисових чеків (для зменшення місць зосередження, розмноження та збереження ракоподібних шкідників у період сходів). Знищення пожнивних решток на полях (резервації). Підтримання рисових систем у належному фітосанітарному стані (обкошування та спалювання бур'янів на узбіччях доріг, валиках, на елементах зрошувально-дренажної мережі, недопущення глибокого шару води у фазу сходів рису впродовж тривалого часу). Зниження шару води в період "плаваючих листків" (3–4 листки) до моменту відривання листкових пластинок від поверхні води. Цей захід стримує розвиток і поширення рисового комарика та ячмінного мінера на 30–50%. Дотримання сівозмін (посіви рису мають займати 50% сівозмінної площі). Розміщення ярих колосових культур віддалік від посівів рису. Глибока оранка на зяб, із загортанням стерні. Висівання рису в оптимальні строки.

За масової чисельності двокрилих шкідників ефективним є зниження рівня води в чеках до 3–4 см для відривання листкових пластинок рослин від поверхні води, внаслідок чого личинки двокрилих перестають живитись і виходять із листків.

Для обмеження шкідливості ракоподібних чеки звільняють від води повністю на 1–2 доби, якщо це відбувається до застосування гербіцидів. У разі неможливості зниження рівня води ефективним методом контролю є застосування інсектицидів.

Ефективним є застосування інсектицидів на посівах рису, а саме: Сумітіону, 50% к.е., нормою — 0,5–1,0 л/га, та Карате Зеону, 5 % мк.с., 0,15–0,20 л/га.

Отже, система захисту посівів рису від шкідливих організмів, як і будь-якої культури, складається з низки заходів, які виконують один за одним і мають дві мети: максимально запобігти активному розвитку шкідливих організмів; підвищити ефективність подальшого заходу.

Loading...

 
 

Цікаве