WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Захист рису від бур’янів, хвороб і шкідників - Реферат

Захист рису від бур’янів, хвороб і шкідників - Реферат

Реферат на тему:

Захист рису від бур'янів, хвороб і шкідників

Навіть за коротку історію рисівництва в нашій країні на рисовому полі створився специфічний комплекс шкідливих організмів, який перешкоджає отриманню високих урожаїв. Тому знання біолого-екологічних особливостей шкідливих об'єктів, їхньої шкодочинності та методів контролю є обов'язковою умовою вирощування рису.

Комплекс шкідливих організмів (бур'яни, хвороби, шкідники), що зустрічаються на посівах рису, різниться з комплексом інших зернових культур, що зумовлено, насамперед, специфічними умовами вирощування, а саме: присутністю на полі протягом вегетаційного періоду шару води (від появи сходів до воскової стиглості зерна). Внаслідок цього технологічні регламенти застосування пестицидів мають свої особливості, дотримання яких і забезпечує ефективність системи захисту в цілому.

Бур'яни

На сьогодні на рисових полях України зареєстровано 268 видів бур'янів, серед яких 30 видів належать до категорії злісних та є постійними супутниками рису. За екологічними ознаками всі бур'яни рисових полів поділені на п'ять основних груп.

Найчисельнішими та найшкідливішими є види вологолюбних і болотних екологічних груп.

Вологолюбні (злакові) бур'яни — це здебільшого специфічні бур'яни, які своїми морфологічними та біологічними ознаками подібні до рису. Розмножуються насінням, мають різної тривалості вегетаційний період. Найсприятливіші для розвитку умови — зволожений грунт: витримують постійний шар води до 15 см; деякі з видів проса рисового та великоплідного витримують доволі глибокий шар води — до 25–30 см.

Плоскухи можуть спричинити втрати від 9,9 до 76% урожаю рису. Найбільше зниження урожайності в разі засмічення плоскухами зумовлюється двома видами — звичайною та рисовою, що пояснюється великим габітусом цих видів і здатністю до кущіння.

Плоскуха звичайна (просо куряче) — Echinochloa crus galli L. Яра однорічна, здатна сильно кущитись рослина (до 58 пагонів), висота — 90–170 см, іноді — 200 см. Стебло біля основи галузиться, пряме, голе. Листя широколінійне. Суцвіття — волоть багатоколоскова. Цвіте та плодоносить з липня до пізньої осені. Вегетаційний період — 64–90 днів, дозріває раніше за рис та осипається, засмічуючи грунт. Одна рослина утворює до 40–60 тис. насінин. Зріле насіння має схожість не більше 50–60%, решта зберігає життєздатність протягом чотирьох-п'яти років.

Плоскуха рисова (бородчаста) — Echinochloa phyllopogon L. Пізня яра однорічна рослина заввишки 75–150 см. Під час кущіння створює компактний кущ з 4–16 (іноді до 25) бічними пагонами. Може утворювати понад 100 бічних пагонів. Суцвіття — волоть 10–20 см завдовжки, існують остисті та безості форми. Остиста форма має вегетаційний період 110–125 днів, легко осипається. Утворює 50 тис. насінин, які не мають періоду спокою та характеризуються високою схожістю — 95–96%.

Плоскуха великоплідна (рисоподібна) — Echinochloa oryzoides Arol. Однорічна яра рослина заввишки 7–120 см, утворює до 50 пагонів. Стебло — пряме, голе (гладка соломина). Суцвіття — волоть 20 см завдовжки, червоного чи фіолетово-червоного кольору. Вегетаційний період — 85–120 днів. Утворює від 2 до 4 тис. насінин.

Тростина звичайна — Phrаgmites communis Trin. Багаторічна рослина заввишки до 3–5 см та завтовшки до 1,2–1,5 см. Стебло після цвітіння здерев'яніле, солом'яно-жовте. Утворює горизонтальні пагони 10–20 см. Суцвіття — волоть фіолетового та чорного кольору, що несе 1–2 тис. колосків до 40 см завдовжки. Розмножується як насінням, так і кореневищами.

Болотні бур'яни — здебільшого це багаторічні рослини, що належать до різних родин. Вони надають перевагу заболоченим, з постійно затопленим шаром води, ділянкам рисових систем, витримують не лише доволі глибоке, а й тривале затоплення. Розмножуються насінням і вегетативно — бульбами та кореневищами.

Бульбоочерети: приморський — Bolboschoenus maritimus Palla., компактний — B. compactus Hoffm.. Багаторічні рослини родини осокових. Стебло заввишки: приморський — 100 см, компактний — 20–25 см, тригранне біля основи. Листки вузьколінійні, довгі — до 70 см. Насіння дрібне, дозріває та осипається до збирання рису, має період спокою, зберігає життєздатність до 8 років. Здатні розмножуватися бульбами. Розмноження та залягання бульб проходять здебільшого в шарі грунту 2–10 см. Бульби зберігають схожість упродовж 3 років.

Частуха подорожникова — Alisma plantago aquatica L. Багаторічна рослина родини частухових. Стебло прямостояче, заввишки 60–120 см, безлисте. Листки зібрані розеткою в нижній частині стебла. Утворює понад 20 тис. насінин, які зберігають життєздатність 3–5 років. Суцвіття — широкорозкидиста волоть.

Смикавець круглий — Cyperus rotundus L.Багаторічна кореневищна рослина родини осокових. Стебло 15–50 см заввишки. Листки вузькі (до 5 мм) з сизувато-зеленим відтінком, короткі стебла, в основі зібрані пучком. Суцвіття — зонтик. Розмножується насінням і вегетативно.

Монохорія Корсакова — Monochoria Korsakowi Regel et. Maack.Однорічна рослина. Стебло — 20–60 см заввишки. Суцвіття — верхівкове, майже волотеве. Утворює до 20 тис. насінин. Розмножується лише насінням.

Комиші: розлогий — Scirpus supinus L., озерний (S. Lacustris L.), гострокінцевий — S. Mucronatus L. Багаторічні рослини родини осокових. Заввишки 80–360 см — озерний, розкидистий — 2–50 та 30–100 см — гострокінцевий. Суцвіття — верхівкове, зібране у волоть. Розмножується насінням вегетативно. Забур'янює зріджені посіви.

Великий видовий склад і висока шкідливість бур'янів на рисових полях потребують диференційованого підходу до організації та знищення їх завдяки комплексному застосуванню агротехнічних і хімічних заходів.

Система захисту рису від бур'янів

Для успішного контролю шкідливості бур'янів важливе значення має систематичне проведення агротехнічних заходів, спрямованих, передусім, на запобігання їхньому розвитку, але різноманітність складу бур'янів і шар води, що створюється над поверхнею грунту, значно ускладнюють вирішення проблеми. Щоб запобігти засміченості полів, слід дотримуватися сівозмін із посівами багаторічних трав і сидеральних культур; вчасно обробляти грунт з урахуванням видового складу бур'янів і вирівнюванням поверхні грунту; висівання проводити в оптимальні строки; суворо дотримуватися водного режиму; ретельно очищувати посівний матеріал; утримувати в належному фітосанітарному стані іригаційну мережу.

Особливе значення в профілактичних заходах належить меліоративному полю. Після збирання культур, вирощуваних на цих полях, або до їх висіву слід проводити провокаційні поливання чеків з дальшими культиваціями грунту, що дає змогу очистити верхній шар грунту від насіння бур'янів. Високий ефект дає обробіток грунту та планування чеків, залитих водою. Контроль розвитку злакових бур'янів має починатись одразу після збирання рису шляхом проведення оранки під зяб на глибину 20–22 см. Весняні обробітки грунту сприяють підсушуванню верхнього шару та знищують проростки бур'янів. Не можна допускати великого розриву між передпосівними обробітками грунту, висівом рису та затопленням чеків.

Значно знижує засміченість чеків просоподібними бур'янами розміщення посівів рису по сидератах (озиме жито та ін.) за умови недопущення часового розриву між обробітком грунту, висівом рису та затопленням понад 2–3 доби.

Найуспішніше боротися з просоподібними бур'янами можна, поєднуючи заходи обробітку грунту з дотриманням водного режиму, спрямованого не тільки на збереження оптимальної густоти рослин рису, а й на створення несприятливих умов для розвитку бур'янів. За умови вирівняності поверхні грунту, наближеної до оптимальної, що дає змогу створювати та підтримувати рівномірний шар води в чеках, завдяки дотриманню відповідного водного режиму, можна домогтися істотного зниження шкодочинності просоподібних бур'янів на значних площах посівів рису.

На полях, які значною мірою засмічені бур'янами болотної екологічної групи, оранку на зяб слід проводити на глибину залягання основної маси бульб і кореневищ (14–16 см). При цьому більшість їх вивертається на поверхню грунту, де вони взимку від промерзання, а навесні від підсихання втрачають свою схожість. Навесні, після підсихання грунту, бульби та кореневища вичісують пружинними культиваторами або важкими зубовими боронами.

За недостатньої ефективності агротехнічних заходів для контролю розвитку бур'янів застосовують пестициди (табл.2). У "Переліку пестицидів та агрохімікатів...", що дозволені для використання на посівах рису в Україні, зареєстровано 10 гербіцидів.

Хвороби

Рис уражують різноманітні мікроорганізми, що є збудниками хвороб рослин, усього їх нараховується близько 350 видів. Найнебезпечнішою та найпоширенішою хворобою рису є пірикуляріоз, також набувають великого значення гельмінтоспоріоз та альтернаріоз.

Пірикуляріоз. Поширений в усіх зонах рисосіяння, це — найнебезпечніша хвороба рису.

Ознаки хвороби. На уражених рослинах рису з'являються плями характерної овальної чи ромбоподібної форми з червоно-коричневою облямівкою та сірим центром. Плями можуть бути на листках, піхвах листків, вузлах, а також гілочках волоті та колосках. Листки та пагони за сильного ураження відмирають. За ураження вузлів стебло нахиляється та переломлюється. Внаслідок ураження стебла нижче волоті, остання всихає чи ламається. Розвитку хвороби сприяють рясні опади в травні-липні за денних температур до 30°С (вночі — не нижче 20°С) та відносної вологості повітря 86–98%.

Loading...

 
 

Цікаве