WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Захист плодових розсадників у Лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період - Реферат

Захист плодових розсадників у Лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період - Реферат

Реферат на тему:

Захист плодових розсадників у Лісостепу України від трубкокрутів і довгоносиків у ранньовесняний період

Значної шкоди плодовим розсадникам у Лісостепу України завдають шкідливі види родин трубковертів (Attelabidae) і довгоносиків (Curculionidae). Вони пошкоджують не тільки бруньки і пуп'янки, а й листя, кору та коріння рослин, призводячи до зрідження вегетуючих рослин у розсадниках, зниження виходу посадкового матеріалу і навіть повної загибелі саджанців, особливо окулянтів, погіршуючи якість прищепного матеріалу в маточно-живцевих садах і знижуючи вихід насіння в маточно-насінних насадженнях. За роки досліджень (1986—2001) нами було встановлено, що до цієї групи комах належить близько 20 видів, але значною поширеністю і шкідливістю в плодовому розсаднику відзначаються п'ять: букарка, казарка, сірий бруньковий довгоносик (брунькоїд), яблуневий квіткоїд і сірий буряковий довгоносик. Букарка є постійним видом плодового розсадника. Об'єкт шкодочинний в маточно-насінних і маточно-живцевих насадженнях, полях вирощування саджанців і маточнику вегетативно-розмножуваних підщеп. Встановлено, що шкідник зимує в грунті в стадії імаго на глибині 8—10 см. Появу фітофага в кроні дерев спостерігали наприкінці ІІІ декади березня (1986 р., 1989—1990 рр., 1999—2001 рр.), І—ІІ декадах квітня (1987—1988 рр., 1991—1998 рр.), що збіглося з фазою "набрякання бруньок". Перші особини з'являються за середньодобової температури повітря 6°С, а масове заселення садів, саджанців і підщеп спостерігалося через 7—10 днів за середньодобової температури повітря 8°С, що збіглося з фазою "зеленого конуса" вегетуючих рослин. Спостереження свідчать, що спочатку відбувалося заселення і пошкодження бруньок у маточних насадженнях, а вже через 4—6 днів появу шкідника було відмічено на окулянтах, маточнику вегетативних підщеп, саджанцях 2-го року вирощування, насінних підщепах, які були висаджені восени. Слід відмітити, що при висаджуванні підщеп і саджанців, отриманих шляхом зимового щеплення, у середині—кінці квітня, заселення рослин відбувалося на 2—3-й день і навіть у день висаджування (2000 р.). Обліки свідчать, що на одній бруньці маточного дерева може селитися від одного до п'яти жуків, які проколюють її в багатьох місцях (від 5 до 15 уколів). Бруньки потім буріли й опадали. Схожі пошкодження були в пуп'янків і молодого листя. За даними лабораторних досліджень, відкладання яєць розпочиналося на початку І декади травня (1990 р., 1996 р., 1999—2001 рр.), у ІІ-й декаді травня (1986 р., 1988—1989 рр., 1991—1995 рр., 1997—1998 рр.) і навіть наприкінці ІІІ декади травня (1987 р.). Оптимальна температура для відкладання яєць перебувала в межах 12—16°С. У цьому інтервалі температур самки максимально реалізовували потенційний запас яєць (4—35 шт.), які відкладали в черешок чи середину листків (жилки), у більшості випадків — по одному яйцю. Необхідно враховувати складність ситуації на полях розсадника зерняткових культур, що складається ранньої весни (друга-третя декада квітня). Якщо в шкілці сіянців насіння ще не висіяли або планується, згідно з технологічною картою, проводити цю операцію і реальна загроза пошкоджень сходів шкідниками відсутня, то для різних видів підщепно-садивного матеріалу груші і яблуні з невеликою кількістю листкових бруньок (1—15 шт.) вона цілком можлива. Ми проводили спеціальні лабораторні дослідження з метою визначити шкодочинність букарки в полях розсадника зерняткових культур. Для цього в квіткові горщечки пересаджували по одному сіянцю сорту Антонівка звичайна і ставили в ентомологічні садки, куди підсаджували особини шкідника. Результати досліджень свідчать, що за добу за середньодобової температури повітря 8°С і більше одна особина шкідника може знищити всі вегетативні бруньки на рослині (75% бруньок були пошкоджені одним уколом). За більшої чисельності шкідника за сім годин світлового дня на кожній бруньці налічувалося по 1—2 уколи і більше. Це свідчить про високу шкодочинність об'єкта в агробіоценозі розсадника. Пізніше на рослині пробуджувалося по 1—2 сплячі бруньки, але пагони були слабкі, а рослини за біометричними показниками не підходили для проведення літніх операцій з вічкування. За даними лабораторних спостережень відродження личинок з яєць розпочинається за 5—7 днів, вони вигризають у черешку і середній жилці листка канал, заповнюючи його бурими екскрементами. Це відбувалося наприкінці ІІ — на початку ІІІ декади травня (1986 р., 1988—1989 рр., 1999—2001 рр.), наприкінці ІІІ декади травня (1990—1998 рр.), у І декаді червня (1987 р.). Слід відмітити, що пошкодження листя підщепно-садивного матеріалу на полях розсадника, незалежно від видового і сортового складів, не перевищувало 4,5—6,2%. Шкодочинність цього об'єкта, як ми вже зазначали вище, виявляється передусім у знищенні вегетативних бруньок рослин у розсаднику. Розвиток личинок у черешках тривав 12—16 днів, потім вони падали на грунт, де й заляльковувалися. Поява жуків нового покоління спостерігалася в першій-другій декадах вересня. Казарка завдає значної шкоди в маточно-живцевих і маточно-насінних насадженнях, у маточнику вегетативно розмножуваних підщеп і на полях, де вирощують саджанці. Встановлено, що зимують жуки і личинки в грунті на глибині 2—3 см. Вихід молодих імаго спостерігався наприкінці ІІ-— на початку ІІІ декади квітня (1987—1989 рр., 1991—2000 рр.) і на початку квітня (1986 р., 1990 р.) за середньодобової температури повітря 8°С, що збігалося з фазою "зеленого конуса", і закінчувався перед початком цвітіння груші. Шкідник спочатку заселяв дерева в маточних насадженнях, пошкоджуючи (вигризаючи) бруньки, а потім бутони і молоде листя. Заселення полів розсадника (вирощування підщеп і саджанців) спочатку відбувається зі сторони садів та лісосмуг, звідки шкідник і перелітає. Це спостерігалося на 2—3-й день після появи шкідника в маточних садах, що пояснюється місцем їх зимівлі і більш сприятливим для його розвитку мікрокліматом. У цей період (на початку вегетації) фітофаг є особливо небезпечним на полях вирощування підщеп і саджанців плодового розсадника. Встановлено, що за добу за середньодобової температури повітря 10°С і більше одна особина шкідника може повністю знищити всі вегетативні (листкові) бруньки на рослині. Дві і більше особин шкідника можуть знищити вегетативні бруньки рослини протягом світлового дня. Казарка частково або повністю вигризає вміст бруньок. Сприятливими умовами для високої шкодочинності об'єкта є середньодобові температури повітря 12—14°С і висока вологість повітря (85—90%), що часто спостерігається після теплих і короткочасних весняних дощів. Отже, цей об'єкт є надзвичайно небезпечним у полях вирощування підщеп і саджанців (особливо окулянтів і саджанців на вегетативних підщепах І-го року вирощування). Встановлено, якщо на саджанцях ІІ року вирощування вегетативні бруньки будуть знищені навіть частково (20—25%) , восени вони не відповідатимуть вимогам стандарту щодо садивного матеріалу. Це пояснюється тим, що шкідник заселяє і пошкоджує насамперед верхню частину саджанців, де згодом проходитиме закладання скелетних і напівскелетних гілок майбутньої крони. Обліки свідчать, що максимальне заселення маточних дерев шкідником відбувається наприкінці цвітіння, коли розпочинається відкладання яєць. Найінтенсивніше самки відкладають їх у І-й декаді червня, період відкладання триває до 10—18 липня і навіть до 1 серпня (2000 р.). Фітофаг вигризає в плодах камеру, куди відкладає одне, зрідка два яйця, закриваючи отвір пробкою з екскрементів, з якими у ранки заносить спори плодової гнилі (монілії). За нашими спостереженнями і обліками шкідник завдає значних збитків маточно-насінним насадженням (знижуючи вихід насіння груші на 22,5—37,8%, а яблуні — на 33,3—48,8%). Це слід враховувати, оскільки в господарствах часто після закінчення цвітіння та в І-ІI-й декадах червня обприскування часто проводять виключно фунгіцидами. Проти яблуневої плодожерки І-го покоління інсектициди (фосфорорганічні, піретроїди) часто виключають, що пояснюється її низькою шкодочинністю в насадженнях зерняткових культур літнього й осіннього строків достигання. Таке виключення зазначених вище груп інсектицидів чи використання лише таких препаратів, як Матч, 5% к.е., Інсегар, 25% з.п., не знижує чисельності казарки і призводить до збільшення її шкодочинності. Личинки живуть у плодах 30—35 днів і живляться загниваючим м'якушем. Пошкоджені плоди опадають. Після цього личинки залишають плід і переходять у грунт на глибину 2—3 см. Більшість личинок (до 70%), що відродилися з яєць, відкладених у травні-червні, до ІІ-ої декади серпня — І-ої декади вересня, заляльковувалися і перетворювалися на жуків, а решта (що відродилися з яєць, відкладених у липні-серпні) залишалися на зимівлю і заляльковувалися наприкінці ІІІ-ої декади липня — до кінця ІІ-ої декади серпня наступного року. Брунькоїд є постійним видом в агробіоценозі плодового розсадника і шкодить маточно-живцевим і маточно-насінним насадженням, маточникам вегетативних підщеп, саджанцям і підщепам. Дослідження свідчать, що біологічний розвиток цього виду становить два роки, шкідник зимує на глибині 2—7 см у стадії імаго і личинок. Вихід з місць зимівлі спостерігався в основному наприкінці ІІІ-ої декади квітня (1988 р., 1993—1995 рр., 1997-2001 рр.), наприкінці І-ої – на початку ІІ-ої декади квітня (1987, 1989, 1991, 1992, 1996 рр.) і навіть наприкінці ІІ-ої – на початку ІІІ-ої декади березня (1986, 1990 рр.), що збігається з фазою "розпукування бруньок" на рослинах за середньої температури повітря вище 10°С. Шкідник спочатку сильно вигризає або повністю з'їдає бруньки передусім у нижній частині дерева, а потім розповзається по всьому дереву. Надалі пошкоджує бутони й молоде листя. Живлення шкідника відбувається тільки вдень у сонячну, теплу погоду, а на ніч він спускається на землю і ховається в потаємні місця. Нижні крильця цього жука недорозвинуті, комаха не літає, а забирається на дерево по стовбуру. Заселення полів розсадника відбувається від маточних насінних і живцевих садів, лісосмуг та інших багаторічних насаджень. Результати досліджень свідчать, що за середньодобової температури повітря 10—12°С одна особина спроможна за добу знищити 45—58% всіх вегетативних бруньок на рослині, а за дві доби — 95—97%. За чисельності дві особини фітофага на саджанець у згаданому вище температурному режимі відсоток пошкоджених бруньок досягає 97-100. Встановлено, що активність і шкодочинна дія фітофага залежать від гідротермічних умов, в основному від прогрівання місць його проживання (різке похолодання значно знижує активну і шкідливу дію брунькоїда). Наприкінці ІІІ декади квітня (1986 р., 1989 р., 1990 р., 1992 р., 1996 р.) та наприкінці І декади травня (1987 р., 1988 р., 1991 р., 1993—1995 рр., 1997—2000 рр.) починалося спарювання особин шкідника, а через 2—3 дні самки розпочинали відкладати яйця за оптимальної температури повітря 12...18°С, максимально реалізовуючи свій потенційний запас яєць. Самка розміщувала яйця купками, по 5—27 шт., під край листка, якрий вона загинала і приклеювала своїми виділеннями, у цей період активно пошкоджуючи бутони й молоде листя. Лабораторні дослідження свідчать, що одна самка за добу з'їдає в середньому 1,2—1,5 листка. Ембріональний розвиток яйця триває 14—17 днів. Наприкінці травня з'являлися личинки, які осипалися з дерев на землю і заглиблювалися в неї на 30-50 см і більше (1989 р.), де харчувалися дрібними корінцями дерев. Весна 2000 року була затяжна й прохолодна. Спочатку шкідник заселяв дерева у маточно-живцевих насадженнях яблуні (до 37 особин на 100 бруньок), у зв'язку з чим 24 квітня було проведено обприскування препаратом Бі-58 новий, 40% к.е. (2,0 л/га), 5 травня на перше поле розсадника висадили саджанці яблуні насіннєвих підщеп, 68% бруньок яких було пізніше пошкоджено довгоносиком, що мігрував з лісополоси, розміщеної за 150 м від поля розсадника. Далі шкідник перейшов на саджанці яблуні другого року вирощування, пошкодивши до 80% молодого листя. Потім самки шкідника відкладали яйця, личинки заглиблювалися на 25—35 см і продовжували живитися корінням саджанців. Отже, шкідник знищував як листову поверхню вегетуючих рослин, так і їх кореневу систему. При цьому вихід стандартних саджанців був знижений на 22,5—31,7%. Встановлено, що високоефективним заходом для зниження шкодочинності перелічених вище видів є проведення обприскування маточних живцевих і насінних насаджень зерняткових культур у фази "розпукування бруньок - рожевого пуп'янка" такими хімічними препаратами: Базудин, 60% в.е. (1,2 л/га), Маврик 2Ф, 22,3 ФЛО (0,5 л/га), Конфідор, 20% в.р.к. (0,25 л/га), Каліпсо,* 48% к.с. (0,25 л/га), Актара, 25% в.г. (0,14 кг/га), Регент, 80% в.г. (0,02 кг/га). Загибель букарки досягала 79,4—89,3%, казарки — 82,2—91,4%, брунькоїда — 88,8—95,4%, яблуневого квіткоїда — 85,7—96,1%. Захисний ефект цих препаратів становив 20-35 днів, що в 1,2—1,6 раза є вищим порівняно з еталонними препаратами (БІ-58 новий, 40% к.е., 2,0 л/га; Піринекс, 40,8% к.е., 2,0 л/га).

Loading...

 
 

Цікаве