WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Захист плодових від шкідників і хвороб узимку - Реферат

Захист плодових від шкідників і хвороб узимку - Реферат

Реферат на тему:

Захист плодових від шкідників і хвороб узимку

Плодовим насадженням Лісостепу України шкодять близько 300 видів шкідливих комах, кліщів, гризунів і 100 збудників грибних, бактеріальних та вірусних хвороб. Через неправильне чи невчасне проведення захисних заходів проти їхньої шкодочинності врожайність плодових культур знижується на 35–45%, а товарність плодів — на 50–60%.

Нині в садах проводять зимове обрізування, що є складовою технології вирощування садівничої продукції. При цьому слід дотримуватися загальноприйнятих захисних заходів, а саме: вирізати й спалювати зламані та пошкоджені гілки (обов'язково покриваючи місця зрізів масляною фарбою) та молоді пагони, уражені борошнистою росою; проводити дезінфекцію секаторів і пилочок 5%-ним розчином формаліну.

Належну увагу слід приділяти захисту насаджень від мишоподібних гризунів. Особливості сучасної технології вирощування плодів (задерніння міжрядь), забур'яненість, непроведення захисних заходів або використання фальсифікованих препаратів (як спостерігалося в господарствах Хмельницької і Тернопільської областей узимку-навесні 2005 року) — ось головні причини пошкоджень дерев мишоподібними гризунами в насадженнях (пошкоджено 95% усіх рослин незалежно від вікового й сортового складу). Високоефективним проти гризунів є застосування вологого зернового бактороденциду з нормою витрати 1,5–2,0 кг/га та хімічних препаратів, які наведено в чинному "Переліку пестицидів і агрохімікатів..."(Київ, 2004, 2005 рр.), а саме: Шторм,0,005%, воскові брикети (0,7–1,5 брикета на відстані 10–15 метрів один від одного та по одному в кожну нору, поновлюючи брикети через 7–10 днів) і Смерть щурам №1, гранульована принада (по одному пакету в нору).

У маточно-живцевих насадженнях розпочали заготівлю живців для одержання саджанців способом зимового щеплення. Такий захід окультурення підщеп дає змогу отримувати в Україні близько 50% усіх вирощуваних саджанців плодових культур.

Для проведення зимового щеплення використовують підщепи тільки першого сорту. Його проводять на початку–наприкінці лютого. За 1–2 дні до щеплення підщепи та прищепи заносять у приміщення, промивають і висушують за кімнатної температури.

Основним способом зимового щеплення є поліпшене копулювання. Місце щеплення фіксують плівкою, а підщепу до місця обв'язування вмочують на 1 с у розплавлений парафін із температурою близько 70°С. Потім рослини вкладають у ящики і пересипають тирсою. Ящики заносять у приміщення з температурою повітря 18°С, де процес приживання триває 12–14 днів. По закінченні періоду зростання рослини в ящиках витримують ще 12–15 днів за температури 5...8°С. Потім ящики заносять у підвал з температурою 0 ...1°С. Навесні (перша декада квітня) їх висаджують у першому полі плодового розсадника.

Слід враховувати, що на цих живцях є шкідники, які перебувають у стані спокою, а саме: яйця яблуневої мідяниці (листоблішки), червоного плодового кліща, зеленої яблуневої та яблунево-подорожникової попелиць, личинки каліфорнійської щитівки. Отже, живці, заготовлені з таких насаджень, є потенційними носіями шкідливих організмів із числа сисних членистоногих, що сприяє занесенню їх у поля розсадника.

Відомо, що червоний плодовий кліщ без проведення захисних заходів у полях вирощування саджанців яблуні знижує вміст загальних цукрів на 0,49–1,75%, крохмалю — на 0,44–1,34%, хлорофілу — на 0,15–0,57%; річний приріст рослин зменшується на 22,6–27,5%, а діаметр штамба — на 22,4–42,7%, вихід стандартних саджанців знижується на 22,6–39,7%. Встановлено, що в саджанців яблуні другого року вирощування, пошкоджених зеленою яблуневою попелицею, вміст загальних цукрів зменшується на 0,34–1,33%, крохмалю — на 0,13–0,41%, хлорофілу — на 0,11–0,45%. Висота рослин знижується на 21,0–31,3%, діаметр штамба — на 43–61%, вихід стандартних саджанців — на 30,5–45,7%.

Каліфорнійська щитівка є одним із найнебезпечніших карантинних шкідників плодових культур. Вона пошкоджує близько 150 видів рослин і виявлена на шостій частині площ плодових садів та половині площ розсадників в Україні. Вогнища щитівки зареєстровано в експлуатаційних багаторічних насадженнях 19 областей країни та в Автономній Республіці Крим. Основними причинами цього є не тільки високі біоекологічні адаптивні особливості виду (стійкість до високих і низьких температур повітря, незадовільна регуляція ентомофагами та паразитами в більшості насаджень України: за вегетаційний період з'являється два і більше поколінь за середньої плодючості близько 100 личинок на одну самку), а й відносно низька агротехніка в господарствах та недостатні карантинні заходи. Хоча в цілому в Україні за останні п'ять років ареал шкідника зменшився на 12,7%, та, на жаль, це сталося не завдяки ефективним локалізаційним і ліквідаційним заходам, а, частіше, через радикальне викорчовування заселених садів. Дерева, уражені каліфорнійською щитівкою, без належного захисту хімічними препаратами гинуть упродовж двох-трьох років. Згідно з "Комплексною системою карантинних і захисних заходів із ліквідації вогнищ карантинних шкідників у боротьбі з іншими небезпечними шкідниками і хворобами багаторічних насаджень в плодорозсадниках" (Київ, 1985 р.) для захисту багаторічних насаджень від каліфорнійської щитівки проводять обприскування-промивання ДНОКом, 40% р.п., або Препаратом №30В до початку розпускання бруньок і по одному чи по два обприскування хімічними сполуками проти першого й другого поколінь шкідника в період вегетації рослин. Розрахунки свідчать, що для проведення ранньовесняного обприскування проти цього шкідника витрати становлять близько $40/га, а витрати на літні обробки коливаються в межах $27,2–55. Загальні витрати на захист 1 га саду від каліфорнійської щитівки за вегетаційний період становлять $67,2–90,3. Вони залежать від синхронності чи несинхронності розвитку каліфорнійської щитівки з іншими шкідливими видами багаторічних насаджень. Якщо міграція личинок шкідника збігається з обробками проти яблуневої плодожерки, витрати зменшуються.

Крім того, згідно із згаданою вище "Комплексною системою..." та іншими наявними сьогодні рекомендаціями, садивний матеріал і компоненти щеплення (живці та підщепи) підлягають обов'язковому знезараженню бромистим метилом чи бромметилом із вуглекислотою. Як свідчить практика, приживання вічок, узятих із живців, знезаражених у такий спосіб, становить не більше 30%, тому садівники ігнорують цей спосіб. Крім того, знезараження бромметилом є доволі дорогою операцією, а застосування нового фуміганту — фтористого сульфурилу — очікується в неблизькому майбутньому.

Аналіз розроблених нині методів захисту багаторічних насаджень (у т. ч. розсадників) від основних шкідників свідчить, що основні заходи захисту від каліфорнійської щитівки слід проводити до висадки або щеплення рослин у полях розсадника. Обприскування, що їх проводять у маточному саду чи шкілці саджанців після щеплення, можуть лише на деякий час обмежити розмноження шкідника, але не вирішують проблему захисту від цього виду. Навіть за якісних і вчасних захисних заходів частина популяції каліфорнійської щитівки залишається живою, що вкрай небажано для плодорозсадницьких господарств, оскільки існує реальна загроза заселення шкідником нових площ плодових та ягідних насаджень і розсадників.

Упродовж 2001–2005 рр. у дослідному господарстві Мліївського інституту садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН і навчально-дослідній станції УДАУ проводили дослідження біологічних особливостей яблуневої мідяниці (листоблішки), червоного плодового кліща, зеленої яблуневої і яблунево-подорожникової попелиць, каліфорнійської щитівки та вивчали можливість одержання здорового садивного матеріалу, вільного від шкідників карантинного й некарантинного значення за допомогою ефективного знезаражування живців і підщеп, які також є носіями згаданих вище шкідливих видів.

Для проведення зимового щеплення використовували живці сортів Мелба, Слава переможцям і Ренет Симиренка. Як підщепу використовували сіянці Антонівки звичайної. Визначали інсектицидну дію Препарату 30В, Актофіту, 0,2% к.е., і плівки Пернікол* (водорозчинної плівкоутворюючої речовини). Спосіб оздоровлення компонентів щеплення полягав ось у чому. Підщепи в ящиках із піском і прищепу (живці плодових культур) наприкінці лютого заносили в тепле приміщення з температурою 16...18°С, де витримували їх до напівпробудженого стану. Потім обробляли препаратом.

Проводили обліки на предмет визначення ефективності дії випробовуваних препаратів проти згаданих вище шкідників і приживленість компонентів щеплення (на 30-й день після обробки).

У разі використання Препарату 30В підщепу й прищепу занурювали в 3–4%-ну водну його емульсію на 20–30 хв, тоді просушували їх за кімнатної температури й витримували в приміщенні ще 20–30 годин. Потім промивали водою упродовж не менше 30 хвилин і тільки після цього щепили. Час витримування підщепи та прищепи в зануреному стані: за використання 3%-ної емульсії — 30 хв із подальшим висушуванням за кімнатної температури протягом 30 годин; за використання 3,5%-ної емульсії — 25 хв із висушуванням упродовж 24 години; 4%-ної емульсії — 20 хв із висушуванням тривалістю 20 годин. Така обробка компонентів зимового щеплення Препаратом 30В забезпечує стовідсоткову загибель личинок каліфорнійської щитівки, що зимують під щитком, та яєць мідяниці, кліща й попелиць, не знижуючи при цьому вихід стандартних саджанців (приживлення компонентів щеплення становило 85,6–93,9%).

Під час знезараження компонентів зимового щеплення препаратом Пернікол* живці та підщепи фіксували впродовж 1 хв, повне висихання плівкоутворювача досягалось через 6–7 годин за температури повітря 18...20°С. Потім проводили щеплення. Загибель шкідників на 30-й день після обробки препаратом живців і прищеп становила 93,1–94,9%, а приживлення компонентів щеплення — 96,9–97,4%.

Із застосуванням Актофіту, 0,2% к.е., підщепи та прищепи обробляли 0,4%-ним розчином препарату впродовж 30 хв або 0,5%-ним розчином цього самого препарату протягом 10–20 хв із дальшим висушуванням компонентів щеплення за кімнатної температури. Потім проводили щеплення. Загибель личинок першого віку каліфорнійської щитівки сягала 93,9 –96,1%, а яєць мідяниць, попелиць і кліща — 94,1–96,9, приживлення компонентів становило 93,9–96,9%.

Використання цього технологічного заходу під час заготовляння саджанців плодових культур способом зимового щеплення дає змогу отримати садивний матеріал для плодового розсадника без сисних видів, у тому числі й без каліфорнійської щитівки. Це, своєю чергою, дає можливість уникнути не менше двох обприскувань інсектицидами плодових саджанців у полях розсадника впродовж вегетаційного періоду і проведення дорогої та екологічно небезпечної фумігації садивного матеріалу від каліфорнійської щитівки для одержання оздоровленого садивного матеріалу з дальшим висаджуванням його в молодих насадженнях.

Loading...

 
 

Цікаве