WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Захист груші від хвороб - Реферат

Захист груші від хвороб - Реферат

Збудник зимує міцелієм і конідіями на опалому листі та уражених пагонах. Іноді на уражених органах гриб формує сумчасту стадію у вигляді псевдотеціїв, у яких навесні утворюються сумкоспори, що можуть бути першоджерелом інфекції. Але ця стадія гриба не відіграє важливої ролі в патогенезі, оскільки сумкоспори дозрівають значно пізніше, ніж починають поширюватися конідії гриба.

Буруватість листя особливо небезпечна в розсадниках і молодих садах. Унаслідок передчасного масового опадання листя, ріст і розвиток рослин пригнічуються, знижується їх стійкість до несприятливих умов.

Помічено, що буруватість листя сильніше проявляється на інтродукованих сортах груші. Відносно стійкими проти неї є старі аборигенні та давно поширені сорти Олександрівка, Глек, Лимонка, Глива мачуська, Деканна зимова, Кюре, Бере Арданпон.

Плодова гниль, або моніліоз. Загнивання плодів можуть викликати різні види грибів і бактерій, серед яких в умовах України найпоширенішим і найшкідливішим у насадженнях груші є Monilia fructigena Pers.

Проявляється хвороба на початку дозрівання плодів. У місці ураження з'являється невелика бура пляма, яка швидко розростається й за кілька днів охоплює значну частину або весь плід. Уражені тканини буріють, розм'якшуються, плоди стають непридатними для споживання. Через деякий час на поверхні загнилих тканин з'являється спороношення гриба у вигляді сірувато-білих подушечок, розміщених концентричними колами. З допомогою цих спор гриб протягом літа поширюється садом і спричиняє нові ураження.

Більшість уражених плодів опадає. Окремі з них залишаються на деревах, засихають, зморщуються (муміфікуються) і зберігаються до весни наступного року. З муміфікованих плодів гриб проникає у плодові гілочки, внаслідок чого вони відмирають.

Збудник хвороби зимує у формі міцелію в муміфікованих опалих плодах, а також на деревах і в уражених плодових гілочках. Рано навесні на поверхні муміфікованих плодів і уражених гілок утворюється інтенсивний сірий пухнастий наліт конідіального спороношення гриба. Конідії потрапляють на плоди й уражують їх.

Плодова гниль інтенсивно розвивається в дощову погоду. Ураженню плодів сприяють пошкодження їх поверхні різними шкідниками, зокрема плодожерками, довгоносиками, пильщиками, листовійками, а також осами та градом і розтріскування тканин унаслідок ураження паршею. Плодова гниль часто поширюється при скупченні й тісному контакті уражених і здорових плодів на деревах. Хвороба з саду легко переноситься в плодосховища, де може спричинити масове загнивання плодів. За несприятливих умов для розвитку збудника моніліальної плодової гнилі у сховищі (недостатня вологість і низька температура) плоди чорніють, муміфікуються, м'якоть їх пронизується міцелієм гриба, але характерного спороношення не утворюється.

Шкодочинність хвороби дуже велика. В окремі дощові роки, особливо за слабкого захисту насаджень від шкідників і хвороб, вона знищує в саду близько 50% плодів, а потім продовжує шкодити й у сховищі.

Більшість сортів груші уражується плодовою гниллю. Відносну стійкість проявляють Деанка зимова, Кюре, Сен-Жармен, Конференція, Бере Боск, Бере Арданпон, Бере київська, Золотоворітська.

Кореневий бактеріальний рак. Дуже поширена хвороба. Проявляється на різних культурах. Доволі небезпечна для груші, особливо у розсадниках і молодих садах. Збудник — бактерії Agrobacterium tumefaciens Sm. et Mown, що живуть на кореневій системі рослин у грунті. Проникаючи в рослини через різні пошкодження, вони викликають інтенсивне розростання тканин, унаслідок чого на головному, бічних коренях і кореневій шийці утворюються кулясті нарости з характерною гофрованою поверхнею.

В уражених тканинах порушуються провідні судини, ускладнюється транспортування води та поживних речовин. Уражені рослини погано приживаються, часто гинуть, особливо за дефіциту вологи в грунті. Згодом старі нарости відмирають і розпадаються. Бактерії потрапляють у грунт, де можуть тривалий час зберігатися (до двох і більше років) і викликати безперервне ураження рослин. Тому на інфікованих ділянках не рекомендується закладати сади та розміщувати поля розсадника.

Бактеріальний опік. Карантинна хвороба. Останнім часом помічена в Закарпатській, Чернівецькій, Вінницькій, Київській та інших областях України. Збудник — бактерії Ervinia amylovora (Burrill) Winslow et al. Уражуються багато плодових, ягідних, декоративних та інших культур. Особливо небезпечна для груші.

Характерними ознаками бактеріального опіку є раптове в'янення й побуріння суцвіть, листків і молодих пагонів. Квітки та листя чорніють і не опадають. На корі молодих пагонів і гілок утворюються вдавлені плями, кора здувається, пухириться, згодом тріскається, розшаровується і звисає кусками. Пагони відмирають, їх верхівки згинаються у вигляді гачків. Особливо характерним є виділення світло-жовтих крапель ексудату в місцях ураження.

Проявляючись навесні на суцвіттях і молодих пагонах, хвороба дуже швидко охоплює окремі скелетні гілки або й усю рослину. Влітку через посушливі умови поширення її трохи затухає, але уражені, начебто обпалені вогнем, гілки та рослини добре помітні в саду.

Основне джерело інфекції — уражені рослини. Бактерії поширюються краплями дощу й комахами, зокрема попелицями, короїдами, бджолами, а також птахами. Особливо небезпечне перенесення хвороби живцями та саджанцями.

Шкодочинність бактеріального опіку груші дуже велика: швидка масовість загибелі не тільки окремих рослин, а цілих масивів саду.

Методи захисту

Одним із основних елементів надійного захисту груші від хвороб є профілактичні заходи, спрямовані на створення належних умов, сприятливих для нормального росту й розвитку рослин і водночас несприятливих для розвитку, поширення й резервації збудників хвороб.

Останнім часом широко практикуються системи інтегрованого захисту рослин, головним напрямом яких є не тотальне винищення шкідливих організмів, а науково обгрунтоване екологічно безпечне регулювання їх розвитку й чисельності. Такі системи містять комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, механічних, селекційно-генетичних, біологічних, хімічних та інших заходів, які послідовно реалізують, починаючи з підбору ділянки для закладення саду, і проводять регулярно впродовж усього періоду його експлуатації. Залежно від грунтово-кліматичних умов, віку, породного, сортового складу насаджень, видового складу шкідливих організмів, епіфітотійної ситуації та інших особливостей, така система, з урахуванням конкретних обставин, може змінюватись. Але в будь-якому разі головним її завданням має бути не тільки досягнення високої технічної та економічної ефективності, а й збереження екологічної рівноваги в агроценозах, обмеження негативного впливу засобів захисту рослин на довкілля, забезпечення стабільного розвитку природного середовища.

Небезпеку негативного впливу несприятливих умов як причин неінфекційних хвороб рослин слід передбачати й враховувати ще на етапі проектування садів і підбору ділянок, щоб з допомогою запобіжних заходів не допустити небажаних наслідків, які потім набагато важче усувати під час експлуатації насаджень.

Для груші треба підбирати рівнинні, добре захищені від панівних вітрів ділянки з неблизьким заляганням підгрунтових вод (не ближче 2–3 м). Не бажано розміщувати грушу на карбонатних грунтах.

Щоб запобігти пошкодженню рослин сонячно-морозними опіками, восени до настання морозів потрібно очистити стару відмерлу кору на штамбах і скелетних гілках. Очистки зібрати й спалити, а штамби та основу скелетних гілок побілити 20%-ним вапняним молоком із додаванням 3–5% мідного купоросу. Навесні під час перших відлиг побілку треба повторити. Білий колір відбиває сонячні промені, в такий спосіб зменшується небезпека нерівномірного нагрівання й пошкодження кори. Для побілки дерев можна використовувати також водо-емульсійну фарбу ВС-511, ВД-КЧ-517, ЕВА-27А та інші. Фарба добре утримується на дереві, завдяки чому відпадає потреба в частих повторних побілках.

Штамби молодих дерев восени слід обв'язувати білим папером або іншим матеріалом. Це роблять здебільшого для захисту від зайців, але така пов'язка захищатиме рослини і від сонячно-морозних опіків. Доволі зручним для цього є захист штамбів з допомогою спеціальних перфорованих пластикових або металевих сіток, які придатні для багаторазового застосування, їх легко знімати.

Loading...

 
 

Цікаве