WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Захисні заходи проти церкоспорозу цукрових буряків - Реферат

Захисні заходи проти церкоспорозу цукрових буряків - Реферат

Реферат на тему:

Захисні заходи проти церкоспорозу цукрових буряків

Церкоспорозна плямистість листя — широко розповсюджена хвороба буряків майже на всій території Європи і в деяких частинах Африки, Азії, Північної та Південної Америки. Вона особливо небезпечна в областях із теплим і вологим літом. В Україні церкоспороз поширений в усіх зонах бурякосіяння.

Церкоспорозна плямистість листя — широко розповсюджена хвороба буряків майже на всій території Європи і в деяких частинах Африки, Азії, Північної та Південної Америки. Вона особливо небезпечна в областях із теплим і вологим літом. В Україні церкоспороз поширений в усіх зонах бурякосіяння.

Збудник церкоспорозу та його біологічні особливості

Церкоспороз є найнебезпечнішою хворобою цукрових буряків. Його спалахи щороку призводять до зниження цукристості коренеплодів. Хворобу спричиняє гриб Cercospora beticola Sacc., якому не властива сувора спеціалізація, тому, крім буряків, гриб уражує близько 40 видів рослин, які належать до 26 родів, у тому числі щирицю, лободу, осот, мальву, подорожник, берізку, щавель і кульбабу, а серед сільськогосподарських культур — люцерну, горох, картоплю, сою тощо. Збудника церкоспорозу — гриб C. beticola — можна охарактеризувати як надзвичайно небезпечний патогенний організм, якому властива висока агресивність до більшості сортів і гібридів цукрових буряків.

Ознаки церкоспорозу виявляються на доволі розвинутому листі буряків у вигляді округлих світло-бурих плям, переважно 2–3 мм у діаметрі, з червонуватою або бурою облямівкою. На старому листі, що відмирає, плями бувають дуже великі — до 0,5–1 см у діаметрі, — а облямівка неясна, розпливчаста, світло-бурого кольору. На молодшому листі плями дуже малі, іноді менші, ніж 1 мм у діаметрі, з чорною облямівкою. Восени такі плями проявляються у вигляді чорних крапок.

Найхарактернішою ознакою церкоспорозних плям є сірувато-білий оксамитовий наліт на них з обох боків листка (рис. 2). Цей наліт утворений спорами гриба, які з'являються за вологої теплої погоди або після рясної роси. За цією ознакою церкоспороз завжди можна вирізнити з-поміж інших плямистостей листя буряків — зональної та бактеріальної.

Джерелом інфекції є заражені листкові рештки листя, в яких спори гриба можуть зберігатися в грунті до трьох-чотирьох років. Після зимівлі на органічних залишках гриб починає розвиватися з утворенням конідій: інфекційного матеріалу для першого циклу зараження. З допомогою крапель дощу, вітру та комах конідії (спори) потрапляють на поверхню листків. Гіфи гриба, які проростають із конідії, проникають у рослину через продихи листка. Після цього грибниця розвивається серед клітин паренхіми листка протягом одного-двох тижнів улітку, а восени — 30–40 та більше днів. Молода грибниця незабарвлена, тонка; вона спочатку розростається поміж клітинами паренхіми, а потім утворює щільні клубки під епідермісом листка, з яких виростають назовні конідієносці й на яких розвиваються конідії, що ініціюють нові цикли інфекції.

Після проникнення в рослину C. beticola виділяє неспецифічний пігмент-токсин — церкоспорин, що є основним чинником агресивності цього гриба. Пігмент набуває токсичних властивостей лише за умов освітлення; встановлено залежність між інтенсивністю освітлення і активністю токсину. Церкоспорин класифікують як фотосенсибілізуючий токсин, що активується видимою частиною спектра світла та продукує активні форми кисню, токсичні для живих клітин.

На сьогодні встановлено значну мінливість збудника церкоспорозу. З допомогою сучасних біохімічних і молекулярно-генетичних методів ми вивчили колекцію з 32 ізолятів збудника церкоспорозу, відібраних із різних грунтово-кліматичних зон бурякосіяння України. Встановлено, що ці ізоляти проявляють значну мінливість за географічним походженням, фізіологічними та біохімічними властивостями, вірулентністю, ознаками в культурі та їхньою толерантністю до дії фунгіцидів.

Дослідження ізолятів C. beticola із застосуванням методу штучної інокуляції дало змогу виявити між ними достовірні відмінності за їхньою агресивністю.

За рівнем агресивності одна група ізолятів збудника церкоспорозу демонструє стабільний і високий рівень патогенності порівняно з місцевою популяцією збудника, а інша група — невисокий рівень патогенності, що, можливо, залежить як від агрокліматичних умов зони або рівня інфекційного навантаження, так і від подібності рівня патогенності популяції збудника. Найбільший ступінь агресивності в польових умовах виявляли ізоляти С-3 та С-6, які спричиняють сильне ураження всіх досліджуваних гібридів цукрових буряків.

Дослідження засвідчили пряму залежність між ступенем ураження церкоспорозом і зниженням показників урожайності культури буряків (табл. 1). Ураження цукрових буряків ізолятами C. beticola вплинуло на врожайність коренеплодів більше (зниження врожайності становило від 4 до 49% проти місцевої популяції), ніж на їхню цукристість (0–16%).

Отже, збудник церкоспорозу характеризується значною внутрішньовидовою мінливістю. Вид C. beticola є неоднорідною систематичною одиницею і сформований низкою генетичних форм (ізолятів) зі значним спектром властивих їм особливостей. За сприятливих для розвитку цих ізолятів умов вони можуть посісти домінуюче положення в популяції і спричинити виникнення нових епіфітотій церкоспорозу.

Контроль розвитку церкоспорозу

Прогнозування ураженості цукрових буряків

Для контролю ураженості цукрових буряків церкоспорозом слід враховувати низку показників, які дають можливість передбачити розвиток хвороби та вчасно застосувати захисні заходи. Основною умовою розвитку захворювання є чинник вологості: кількість опадів у червні-серпні, характер рельєфу та близькість відкритих водойм.

За багаторічними даними ІЦБ УААН, в основних бурякосійних регіонах хвороба починає проявлятися з І-ІІ декади липня. При цьому в зоні достатнього зволоження розвиток церкоспорозу відбувається значно активніше: ураженість рослин на 5–10% сильніша, ніж у зоні нестійкого зволоження. У всіх зонах уже в ІІ декаді липня спостерігається перевищення економічного порогу шкодочинності (ЕПШ), який до половини серпня становить не більше 5%.

Дані ЕПШ визначено за показниками шкодочинності церкоспорозу (рис. 5). Згідно з ними, залежно від початку масового ураження рослин церкоспорозом, до половини серпня зниження врожайності може становити від 8 до 36%, тому вчасне проведення захисних заходів забезпечує значну економічну ефективність. За пізнього розвитку хвороби (в другій половині серпня) зниження врожайності є незначним. Виходячи з цього, доцільність обробки фунгіцидами варто визначати залежно від строків збирання коренеплодів: розпочинати обробку треба на тих полях, де збирати коренеплоди почнуть наприкінці вересня та в жовтні.

Під час планування захисних заходів слід також враховувати термін повернення цукрових буряків на поле. За частого повернення цукрових буряків на одне й те саме поле зафіксовано ранній прояв хвороби та сильне ураження рослин, що потребує додаткових фунгіцидних обробок і, відповідно, призводить до збільшення собівартості кінцевої продукції.

У сівозмінах, насичених культурою буряків більш як на 30%, розвиток церкоспорозу починається на 5–15 діб раніше, ніж у сівозмінах із насиченням 20–25%. Оптимальним є повернення цукрових буряків на попередні місця у сівозміні не раніше ніж через три-чотири роки.

Вчасне застосування фунгіцидів на основі прогнозів поширення хвороби може бути важливим доповненням у системі захисту від церкоспорозу. Як наслідок, такий підхід робить більш контрольованим та економічним використання фунгіцидів і в такий спосіб запобігає відбору та поширенню стійких проти фунгіцидів форм збудника церкоспорозу в його популяціях.

Використання стійких гібридів

Гібриди цукрових буряків, стійкі проти церкоспорозу, поширені в усіх бурякосійних країнах світу. Стійкість цих генотипів — часткова, і найсильніші її ознаки виявляються під час епіфітотій. Проте, особливо наприкінці вегетації, генетичної стійкості рослин буває недостатньо для запобігання пошкодженню листкового апарату хворобою, в цьому разі є потреба у використанні фунгіцидів.

Loading...

 
 

Цікаве