WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Західний травневий хрущ в Центральному Лісостепу України - Реферат

Західний травневий хрущ в Центральному Лісостепу України - Реферат

Реферат на тему:

Західний травневий хрущ в Центральному Лісостепу України

Значної шкоди в лісових та плодових розсадниках, садах та ягідниках лісостепової зони України завдають жуки з родини платівковусих (східний травневий, західний травневий, червневий, волохатий хрущі і кравчик, або головач).

Найбільш шкодочинним серед цих видів є західний травневий хрущ (близько 93% всього видового складу платівковусих), який шкодить у стадії личинок та імаго. Особливо великих збитків завдають личинки, що підгризають корені лісових і плодово-ягідних насаджень, спричинюють загибель і значне зрідження вегетуючих рослин, сприяють ураженню їх кореневим раком, значно знижують вихід садивного матеріалу. Останніми десятиріччями спостерігалося значне збільшення шкодочинності хруща, і це спричинило необхідність детального вивчення біологічних особливостей його розвитку і розробки нових прийомів проти нього з урахуванням біоценотичних вимог до агроценозу багаторічних насаджень.

У 1992–2002 роках у дослідному господарстві Мліївського інституту садівництва ім. Л. П. Симиренка УААН проводилися дослідження, якими було встановлено, що найчисельнішим і найшкодочиннішим видом в агробіоценозі плодового розсадника є травневий західний хрущ. Цей фітофаг заселяв близько 89% усіх площ сівозміни.

Встановлено, що біологічний розвиток цього виду триває 4 роки.

Відомо, що відповідно до тривалості генерації в тій чи тій місцевості спостерігаються так звані "льотні" роки хруща, які рівномірно повторюються. В інші періоди часу чисельність жуків є незначною. За роки досліджень невисока чисельність імаго хруща спостерігалася в 1993, 1994 і 1996 роках.

Вихід жуків із грунту (початок льоту шкідника) розпочинався в третій декаді квітня або першій декаді травня (1994 p., 1998 р.) за середньодобової температури повітря 8,6°С і вище, середньої вологості повітря 61,4–68,9% і температури грунту на глибині 20 см 7,3°С. У разі промерзання грунту до 80 см (грудень 1993 р., 1977 р.) вихід імаго шкідника затримувався на 8–12 днів, а загибель личинок у грунті становила 42,5–65,8%.

Встановлено, що вихід жуків на поверхню грунту, а також інтенсивність і тривалість льоту особин перебуває в прямій залежності від погодних умов, закрема температурного фактора. Так, за роки спостережень літ імаго шкідника тривав з кінця третьої декади квітня — весь травень — першу декаду червня з помітним ослабленням із середини третьої декади травня. Але за різкого зниження в першій декаді травня 1999 і 2000 років температури повітря до -3,8...-4,2°C і нa поверхні грунту до -1,1...-6,7°С літ особин тривав до кінця другої декади червня. Спостерігалося зниження інтенсивності льоту жуків, самки й самці заривалися в грунт чи сиділи на деревах, заціпенілі від холоду. Встановлено, що у травні 1999 і 2000 років загибель дорослих особин шкідника, відповідно, становила 71,4 і 79,7%, а 75,6 і 84,2% самок на закінчення льоту мали недорозвинені яйця.

Масовий літ хруща тривав 9–12 днів і спостерігався впродовж першої-другої декад травня (1992, 1995,1997, 1998, 2002 pр.) за середньої температури повітря за період льоту 12,0°С і середній відносній вологості 70,8%.

Активний літ жуків проходив увечері після заходу сонця. Вдень жуки сиділи на окремих деревах, особливо в хмарну погоду, зрідка перелітаючи з одного дерева на інше. Спостереження свідчать, що увечері (після 21-ї години) чисельність жуків у полі зору впродовж 10 хв досягала від 43 (1999 p.) і 12 (2002 р.) до 247 (1992 p.) і навіть 318 особин (1997 p.). Під час активного льоту на окремих 10–15-річних деревах сливи, черешні, клену, тополі пересічно нараховувалося від 125 до 345 і навіть до 610 особин на дерево (1997 p.). Взагалі, залежно від ходу температур та додаткового живлення, тривалість льоту особин хруща становила близько 5–6 тижнів. Було зафіксовано літ окремих жуків на початку липня (1998 p.) і навіть 20 липня (1999 p.).

Спарювання розпочиналося одразу після виходу жуків на поверхню грунту і тривало до закінчення льоту імаго. Через 8–17 днів після додаткового живлення самки починали відкладати яйця (кінець першої — друга декада травня) під кронами дерев у незагущених садах, полях розсадників, молодих захисних лісосмугах. Відкладення яєць відбувалося на глибині 20–40 см, їх знаходили на глибині 10–20 і 40–60 см.

Встановлено, що жуки заселяли лісосмуги й садові насадження та окремі дерева як по периферії, так і в центрі масиву. Найбільше — дерева таких порід, як клен сріблястий, клен гостролистий, липа, тополя пірамідальна, ясен, береза, черешня дика, антипка, дуб черешчатий, слива, абрикос, вишня, берест.

Спостереження, які проводилися з 9-ї до 10-ї ранку впродовж 1994–2002 років, свідчать, що заселеність молодих дерев черешні в насадженнях жуками західного травневого хруща залежить від відстані до лісосмуг, де проходить живлення фітофага з наступним відкладанням яєць. Щільність відкладених яєць (середня кількість яєць на 1 м площі) була різною, залежно від відстані до лісосмуги. Результати досліджень свідчать, що основна частина відкладених фітофагом яєць (80,7–92,8%) концентрувалася на відстані 0–200 м від лісосмуги (видовий склад порід такий: дуб черешчатий — 45%, черешня дика — 22%, тополя пірамідальна — 25%, інші культури — 8%; ширина лісосмуги становила 8 м, висота дерев — 8–10 м, вік дуба — 30 років).

Відродження личинок з яєць відбувається через 27–35 днів після початку відкладання. Встановлено, що початок відродження личинок шкідника (парове поле розсадника, чорнозем) спостерігається в другій-третій декадах червня і триває до кінця другої декади липня.

Для личинок західного травневого хруща характерні вертикальні міграції, які пов'язані із зимівлею, передусім з пошуками їжі та зі зміною температури й вологості грунту, що зумовлено порами року. Рух личинок на зимівлю був відмічений на початку третьої декади вересня за встановлення середньодобової температури повітря 10°С і нижче. Він тривав до початку листопада. На чорноземних грунтах личинки шкідника зимують на глибині 60–80 см і нижче. Відмічено, що рух личинок після зимівлі розпочинається за встановлення температури грунту на глибині 10 см не менш ніж 8°С, а на глибині 20 см — 7,5°С. У другій половині травня — першій половині червня більшість личинок (до 85%) занурюється в грунт на глибину 5–25 см, там личинки посилено живляться, а потім, з другої половини червня — початку липня, починають рухатися в нижні шари грунту (25–40 см) на линяння й заляльковування.

У серпні — другій декаді вересня спостерігався рух личинок у нижні шари грунту, де число їх на глибині 30–50 см становило в середньому 61,9% популяції, що, вочевидь, пов'язано з нагромадженням в особин хруща жирової тканини перед зимівлею. Посушливого 1999 року рух личинок у нижні шари грунту спостерігався вже в третій декаді травня, у серпні-вересні у верхньому горизонті грунту (0-20 см) личинки були відсутні, а у жовтні — на початку листопада число їх у цьому шарі становило тільки 0,7–1,1% популяції, оскільки основна маса їх була на глибині 40–60 см.

Крім вертикальних переміщень, личинки західного травневого хруща здійснюють також горизонтальні, що зумовлено в основному пошуками їжі. Спеціальними дослідами було встановлено, що личинки третього віку шкідника на суниці сортів Зенга Зенгана і Покахонтас уздовж ряду рослин долали відстань 5,65–7,32 м від місця підсадки. При цьому рослини були дуже пошкоджені фітофагом, і більша частина їх (89,3–94,9%) загинула.

Залялькування основної маси личинок (у середньому до 95,6%) відбувається на глибині 35–80 см, окремих лялечок (до 4,2%) ми знаходили на глибині 85–100 см і поодиноких — на глибині 125–135 см.

Молоді жуки, які виходять з лялечок через 5–6 тижнів (кінець серпня — початок жовтня), залишаються в грунті на зимівлю до наступної весни.

За відсутності захисних заходів проти личинок шкідника чисельність його в шкілці сіянців досягала 3,9–7,2 екз./м2, у першому полі розсадника яблуні — 3,1–6,4 екз./м2, у полі саджанців другого року вирощування — 4,3–6,7 екз./м2.

Загибель вегетативних і насінних підщеп яблуні становила 27,3–36,7%. Вихід стандартних саджанців яблуні знижувався на 45–56%, груші — на 52–75%.

У заселенні полів розсадника личинками травневого хруща спостерігалася певна закономірність. Так, 20 травня 1993 року на площі, зайнятій чорним паром, що складалася з двох ділянок, на яких у 1992 році вирощували саджанці груші та ярий ячмінь, заселеність личинками II–III віку на одній відстані від лісосмуги (липа, клен, берест) була різною. На ділянці, де вирощувалися саджанці, щільність личинок II–III віку була більшою на 20,3–31,6%, ніж на ділянці, де вирощували ярий ячмінь. Схожі результати були отримані 1996 року.

Отже, заселеність полів розсадника плодових культур залежить як від відстані від лісосмуг, так і від культури, якою була зайнята попередньо ця площа з дотриманням відповідних агротехнічних вимог до її вирощування.

Вирішальне значення у зниженні шкодочинної дії цього небезпечного шкідника належить хімічному методові. Проте на сьогодні у чинному "Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в України" (Київ, 2001 р., 2002 р.) хімічні сполуки, які можна застосувати проти західного травневого хруща, відсутні.

Останнім часом у практиці захисту сільськогосподарських культур від шкідників дедалі ширше застосовують передпосівну обробку насіння системними інсектицидами. Суть її полягає в тому, що захист посівів забезпечується на початку росту й розвитку рослин і грунтується на властивостях препаратів і біологічних особливостях фітофагів (М. Г. Макаренко, 1995; М. П. Секун, Л. К. Сєдокур,1997).

Loading...

 
 

Цікаве