WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Живлення рослин в інтенсивних системах овочівництва - Реферат

Живлення рослин в інтенсивних системах овочівництва - Реферат

Реферат на тему:

Живлення рослин в інтенсивних системах овочівництва

Однією з характерних рис сьогоднішнього розвитку рослинництва у світі, а протягом останніх років і в Україні, є інтенсифікація виробництва. Принципами інтенсивних технологій є концентрація капіталу на одиницю площі з метою значного (часто в десятки разів) підвищення врожайності і, як результат, зниження собівартості продукції. Рівнозначними елементами нових технологій є: високопродуктивне насіння (здебільшого гібриди), сучасні засоби захисту рослин, крапельне зрошення, кваліфікований персонал та відповідна система живлення рослин. Проте практика свідчить, що більшість виробників досі вважає за можливе використовувати екстенсивні технології живлення рослин. Мета статті — показати особливості живлення рослини в інтенсивних системах та освітити деякі аспекти та засоби живлення рослин в інтенсивних технологіях овочівництва. Екстенсивна система живлення рослин складається з двох-трьох агроприйомів: базове внесення фосфорно-калійних добрив та/або гною восени, під час підготовки ріллі, та два-три підживлення азотними добривами під час вегетаціі рослин. У передових господарствах використовують стрічкове прикореневе підживлення звичайними добривами — нітроамофоскою, суперфосфатом, аміачною селітрою та іншими. Норма добрив за технологією внесення не може бути нижчою за 200 кг/га, а самі добрива через низьку їх розчинність рослини використовують тільки частково. Земля ж удобрюється, запаси поживних речовин збільшуються, і їх потім поглинає коріння рослин. Значну частину внесених традиційним способом добрив рослини не використовують, і вона в кращому разі переходить у "резерв" грунту, а часто просто виноситься в грунтові води, забруднюючи довкілля. Іншою рисою традиційних схем є "звуження" поняття живлення рослин тільки до трьох головних елементів — азоту, фосфору та калію. Такі елементи, як кальцій, магній, що належать до групи "мезоелементів", та мікроелементи — залізо, мідь, цинк, бор та інші — взагалі практично не розглядаються як необхідні. Це пояснюється двома обставинами: q по-перше, наші грунти, насамперед чорноземи, відрізняються високим рівнем забезпеченості цими елементами (кому спаде на думку удобрювати чорноземи кальцієм, якщо тільки в орному шарі його десятки тонн); q по друге, той рівень продуктивності рослин, що його можуть забезпечити традиційні системи, достатньо низький, аби рослина відчула "дефіцит" мікроелементу: чимало факторів росту перебувають у ще більшому дефіциті. В інтенсивних системах ситуація змінюється докорінно. m Біологічні властивості гібридів дають змогу одержувати врожаї в 150 т/га томатів, 120 — огірків, 120 — цибулі (порівняйте, відповідно, 20—6—25 т/га за використання традиційних технологій). m Сучасні засоби захисту рослин дають можливість тримати рослину у "плідному" стані весь вегетаційний період. m Крапельне зрошення забезпечує оптимальну вологість прикореневої зони грунту. За цих умов єдиним фактором, що стримує одержання "біологічного врожаю" в полі, є живлення. При цьому "інтенсивна" рослина потребує до себе іншого ставлення — як до спортсмена-рекордсмена. Те, що в рекордсмена має бути спеціальний збалансований раціон, який відрізняється від раціону пересічної людини, для нас річ очевидна, але ми чомусь часто не розуміємо, що "інтенсивна" рослина не може обійтися тим, що є в грунті. Тепер хотілося б розглянути поняття "високий рівень забезпеченості". Ним часто агрохімічні служби характеризують наші грунти, особливо після обстеження їх на вміст фосфору та калію. Справді, наші чорноземи вміщують набагато більше цих елементів, ніж, скажімо, підзолисті чи сірі лісові грунти. Та чи достатній цей високий рівень для наших інтенсивних рослин? Усім відомо, що потреба рослини в елементах живлення залежить від її біологічних властивостей та продуктивності. Як видно з таблиці 1, на одну тонну продукції рослині треба включити до метаболізму від 1,4 до 5 кг азоту; від 0,8 до 2,2 кг фосфору та від 2,8 до 8 кг калію (це без урахування кількості цих речовин у вегетативних органах та корінні). Я попросив би шановного читача з повагою ставитися до поданих вище цифр: жодні стимулятори, обробки, організаційні заходи, навіть молитви, не доможуть отримати врожай томату в 100 т/га, якщо не забезпечити рослині 260 кг азоту, 80 кг фосфору, 360 кг калію у сприятливій до споживання формі. Хтось із агрономів скаже, що це не важко — "зарядити" грунт такою кількістю добрив, але тут ми мусимо розділити два поняття: запаси поживних речовин у грунті та доступні запаси (чи доступність запасів). Часто виникає ситуація, коли кількість речовин у грунті велика, проте вони, завдяки особливостям грунтових процесів, не доступні рослині, чи доступні в малих кількостях. Наче той "спортсмен", що прибіг у спеку додому напитися, а в холодильнику — самий лише лід: вода то є, але напитися він зможе, тільки коли вона розтане. Так, усім відома "верхівкова гниль", що пошкоджує томати, є наслідком дефіциту кальцію, причому насамперед пошкоджуються найцінніші — перше та друге — "грона", що достигають у липні- серпні. Механізм виникнення дефіциту такий: доступний рослинам кальцій міститься в грунті у формі гідрокарбонату Са(НСО3)2, який становить невелику частку від загальних запасів кальцію. За умов жаркої погоди і високих температур грунту, що характерні для липня й серпня, розчинність гідрокарбонатних солей стрімко знижується і рослини відчувають дефіцит кальцію, який у великих кількостях міститься у грунті у формі слаборозчинного карбонату. У вересні, коли температури знижуються, баланс зміщується в бік гідрокарбонатних солей і доступність кальцію стає високою. Єдиний засіб забезпечити рослини потрібною кількістю кальцію в цей критичний період — вносити зі зрошувальною водою розчинні солі та/чи здійснювати позакореневе підживлення (кальцієвою селітрою). Отже, наявність поживних речовин у грунті не є достатньою умовою їх забезпечення для рослин. Тепер перейдемо до живлення рослин в інтенсивних системах овочівництва. Найпоширенішим методом розрахунку необхідної кількості поживних речовин є балансовий, який пов'язує наявність поживних речовин у грунті з їх доступністю, реальними запасами та запланованим виносом їх з урожаєм. У таблиці 2 наведено приклад розрахунку потреб мінеральних добрив для отримання врожаю огірків у 50 т/ га (500 центнерів!). Як бачимо з наведеної таблиці, тільки незначна частка елементів, що містяться в грунті, може піти на виробництво врожаю, оскільки широкі міжряддя на огірках зовсім не використовуються корінням (табл. 2, рядок 3), а коефіцієнт використання поживних елементів з грунту не перевищує 60% (табл.2, рядок 4). Після розрахунку потреби в добривах постає питання, як правильно їх внести в грунт. Як ми вже підкреслювали, традиційні засоби внесення добрив не задовольняють потреб "інтенсивних" культур. Світова практика засвідчує: найбільш правильним та раціональним є комбінований спосіб внесення: основне внесення, підживлення зі зрошувальними водами – фертигація та позакореневе внесення обприскуванням. Розподіл між цими способами приблизно такий. Для макро- та мезоелементів: 40—45% — основне внесення, 50—55% — фертигація, до 5% потреби — позакореневе обприскування; для мікроелементів: 60% — фертигація, а решта — позакореневе обприскування. Основне внесення проводять фосфорно-калійними добривами восени чи/та ранньої весни, мета його — створити сприятливий агрохімічний фон у грунті. При цьому формується грунтовий "страховий фонд", який гарантує забезпечення мінімальних потреб рослини. Фертигація — основний спосіб внесення добрив за інтенсивних технологій, який дає можливість різко підвищити продуктивність культури. Його особливість: m щоденне внесення поживних речовин, а інколи й тричі на день, відповідно до потреб рослини; m низька норма (кількість добрив розраховується в грамах на метр гряди і становить 0,5—3 г/м, що в перерахунку на 1 га становить 3—15 кг/га/день; m збалансованість (рослині подаються повністю збалансовані добрива, що значно підвищує коефіцієнт іх використання). Звісно, фертигація можлива лише за умови застосування крапельного зрошення та спеціальних водорозчинних добрив. Ці компоненти не дешеві, проте повністю окуповують гроші, вкладені в них. Для фертигації можна використовувати як прості солі, так і комплексні добрива. На перший погляд здається, що використання простих солей обійдеться дешевше, ніж використання спеціальних комплексних. Проте, як показали наші дослідження, найдешевшим із "донесених" до рослини є кілограм фосфора, внесеного у формі спеціальних комплексних добрив. Сучасні високоякісні добрива складаються із збалансованих до умов життя рослини компонентів — простих солей — та обов'язково містять мікроелементи у найбільш сприятливій для рослин, хелатній, формі. Є два принципи формуляції комплексних добрив: q Ідея балансу полягає в тому, що рослині, на кожній стадії її розвитку, потрібна особлива формула. Отже, впродовж розвитку рослини використовують кілька різних формул: для вегетації, фази цвітіння, для фази достигання плодів тощо (група КРИСТАЛОНІВ). q Другий принцип формуляції (за останніми розробками вчених) полягає в тому, що окремі групи рослин потребують протягом всього життя стабільного складу добрив (група ТЕРРАФЛЕКСІВ). Тобто групи рослин, біологічно близьких (огірок, кавун, диня, кабачок), протягом усього життя використовують одне добриво, а в окремі фази розвитку програма живлення корегується простими (більш дешевими) добривами. q Загальна кількість комплексних добрив у розрахунку на один гектар становить 100—300 кг залежно від культури, довжини вегетаційного періоду тощо. Позакореневе живлення є компенсаційним засобом, воно має на меті забезпечити рослини поживними речовинами у ті фази, коли коріння за певних причин (дуже холодна чи надто жарка погода, захворювання рослини, стрес) не може забезпечити вбирання речовин із грунтового розчину. Обприскування можна проводити як простими солями (для компенсації дефіциту основних елементів), так і спеціальними комплексними добривами. Використання комплексних добрив, що містять низку мікроелементів у хелатній формі, забезпечує потреби рослини у цих елементах, які часто стають найбільш дефіцитними у процесі застосування інтенсивних технологій. Проте тих виробників, які намагаються все живлення звести до позакореневих його форм, попереджаємо: за всієї привабливості цього методу надмірне захоплення ним (так само, як ліками) завдає шкоди рослині. Живлення рослин в інтенсивних системах є одним із рівнозначних елементів технології, який потребує пильної уваги і вивчення. Найбільш оптимальною з точки зору біології рослин та економіки виробництва є комбінований спосіб внесення добрив: основне внесення — фертигація — позакореневе живлення. Як показує дослід, живлення рослин в інтенсивних технологіях ще недостатньо вивчено і потребує подальшої уваги з боку як наукових установ, так і практиків. Ми не можемо ризикувати вкладеними великими коштами, нехтуючи одним із елементів технології, адже це те саме, що їздити на машині з трьома колесами або, купивши дорогий "мерседес", залити в бак дешевий бензин задля економії коштів. Уважне ставлення до живлення рослини стане запорукою вашого економічного успіху.

Loading...

 
 

Цікаве