WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Живильна сила хрестоцвітої культури - Реферат

Живильна сила хрестоцвітої культури - Реферат

Є певні обмеження щодо вирощування озимого ріпаку в сівозмінах: його слід повертати на попереднє поле не раніше, ніж через чотири-п'ять років, у зв'язку з накопиченням шкідників і, особливо, хвороб, що яскраво видно на прикладі Західної Європи, де площі під цією культурою перейшли за межі науково допустимих (>20–25%) значень і спричинили спалахи (інвазії) хвороб, що, своєю чергою, потребує додаткових витрат на фунгіцидний захист. В Україні поки що цієї проблеми немає, але загроза існує, особливо з огляду на стрімке розширення площ посівів. Отже, збільшення площ повинно бути агрономічно обгрунтованим, зокрема, слід уникати розміщення в одній сівозміні ріпаку та цукрових буряків, у корінні яких накопичуються нематоди, а також не висівати ріпак після капустяних культур.

Одні з найважливіших технологічних операцій — основні удобрення й обробіток, що, по суті, є однією ланкою у вирощуванні озимого ріпаку. Систему основного удобрення грунту планують залежно від його забезпеченості елементами живлення, запланованої врожайності та виносу з урожаєм поживних речовин. З однією тонною врожаю насіння озимий ріпак виносить 40–80 кг азоту, 15–40 — фосфору, 25–100 — калію, 30–135 — кальцію, 5–15 — магнію, 20–30 кг сірки. Тобто під запланований урожай у розмірі 30 ц/га потрібно внести розкидачами Kuhn (MDS, AXIS) або Bredal 4,2–5 ц/га простого суперфосфату (P75–90) та 3–3,75 ц/га 40% калійної солі (K120–150) під основний обробіток. Азотні добрива восени вносять із двох причин: за низького його вмісту в грунті та слабкого початкового розвитку рослин, аби попередити небезпеку їхнього входження в зиму в незадовільному для перезимівлі стані. Після перезимівлі ріпак підживлюють аміачною селітрою: два-чотири рази в загальній кількості 3,5–7 ц/га (N120–240).

Варто зупинитися на такому важливому для озимого ріпаку елементі живлення, як сірка. Вона входить до складу амінокислот (метіонін, цистеїн та цистин), процентний вміст яких у білках ріпаку є високим порівняно з іншими культурами (зернові, цукрові буряки, соняшник). Дефіцит сірки в грунті, навіть на фоні повного удобрення мікроелементами, не дасть очікуваного врожаю. Тому під час основного удобрення озимого ріпаку перевагу слід надавати сірковмісним основним добривам: сульфату калію, сульфату амонію та калімагнезії.

На відміну від ярих культур, час для основного обробітку під озимий ріпак дуже обмежений, крім випадків, коли попередниками є пари чи однорічні трави. Після озимої пшениці чи інших зернових на основний обробіток грунту залишається близько місяця. Тому, залежно від грунтово-кліматичних умов та технічної оснащеності господарств, основний обробіток грунту можна провести за традиційною системою обробітку, що включає лущення стерні дисковими боронами Sunflower 1434, Will-Rich T25, оранку грунту плугами Kuhn на глибину 22–25 см та можливу культивацію для знищення бур'янів, що проросли після оранки, культиватором Will-Rich Excel. За мінімальної системи обробітку грунту оранку замінюють на плоскорізний обробіток чи риперування грунтообробними машинами Sunflower 4411 з можливою подальшою культивацією. Але, безумовно, основний обробіток потрібно виконати в максимально короткий період — за два-чотири тижні до передпосівної культивації і сівби.

Сіяти краще в оптимальні строки, особливо це стосується озимого ріпаку. Сорти висівають у середині серпня, гібриди краще сіяти в кінці серпня — на початку вересня, оскільки гібриди озимого ріпаку мають вищі стартові темпи розвитку.

Ріпак — культура дрібнонасінна, тому важливо, щоб верхній шар грунту (до 6 см) був вирівняним, пухким і дрібногрудкуватим. Під час висівання насіння має лягати на однакову глибину (на важких грунтах — 1,5–2 см; на легких — 2,5–3 см), що забезпечить дружні й вирівняні сходи.

Норма висіву якісного насіння ріпаку, залежно від маси 1000 насінин, становить 3–5 кг/га. Вона залежить також від способу обробки насіння перед посівною. Можна сіяти суцільним, вузько- та широкорядним способами.

Важливо сформувати оптимальну густоту стояння: 60–80 рослин/м2. Не варто загущувати посів, оскільки це призведе не лише до неефективної перевитрати насіння, а й до зменшення коефіцієнта гілкування рослин у посіві та прямих втрат урожаю.

З огляду на те, що культура — озима, їй треба приблизно 65–70 днів вегетації восени, до настання періоду знижених температур. За цей час озимий ріпак формує потрібну кількість листків та товщину кореневої шийки. В зиму рослини озимого ріпаку мають увійти у фазі шести-восьми справжніх листків та з діаметром кореневої шийки 12–14 мм. Значно поліпшує входження рослин у зимовий період застосування ретардантів або фунгіцидів триазолової групи, що мають ретардантну властивість.

Сходи ріпаку дуже чутливі до сильного забур'янення. З бур'янами краще боротись на попереднику або після збирання попередника чи передпопередника гербіцидами суцільної дії на основі солей гліфосатину (Ураган, Раундап, генерики) або ж застосовувати одразу після висівання (до появи сходів) грунтові препарати Команд (0,15–0,2 л/га) чи Дуал Голд (1,6 л/га) за умови прогнозу значного забур'янення посівних площ. Рекомендуємо обприскувачі Nitro, Apache чи Bargam. Ігнорування цих заходів у разі сильної забур'яненості, в надії на загибель бур'янів у зимовий період, автоматично зменшує врожайність культури на 25–40%. Гербіциди Селект 120 (0,4–0,8 л/га), Лонтрел Гранд (0,12–0,2 л/га), Фюзілад Форте 150 (0,5–1,0 л/га) застосовують у весняно-літній період залежно від типу забур'яненості посівів.

Основними шкідниками озимого ріпаку, здатними звести нанівець усі зусилля господаря щодо отримання високого врожаю, є хрестоцвіті блішки, ріпаковий пильщик, озима совка, ріпаковий білан, великий ріпаковий прихованохоботник, капустяна попелиця й, звичайно, ріпаковий квіткоїд. Одні з них шкодять в осінній період, другі — після перезимівлі.

Застосування для висіву насіння, протруєного інсектицидами та фунгіцидами, економить час і витрати на боротьбу зі шкідниками сходів, насамперед з блішками, попелицею, дротяниками та нематодами, а також із хворобами (кореневі гнилі, пліснявіння насіння, пероноспороз і фомоз). Основними препаратами, які надійно захищають посіви озимого ріпаку в осінній період, є Круїзер ( 4,0 л/т), Максим XL (5,0 л/га), Чинук (20 л/т), Космос (8,0 л/т).

У фазі утворення бутонів важливо не пропустити інсектицидну обробку посівів ріпаку, щоб унеможливити пошкодження квіткоїдом. Спостереження за заселенням та чисельністю шкідників потрібно вести з початку бутонізації. У разі перших ознак появи шкідників посіви треба обробити сучасними нешкідливими для бджіл інсектицидами. За високих температур потрібно зважати на неефективність застосування піретроїдів і застосовувати фосфорорганічні препарати.

Сучасні сорти та гібриди ріпаку стійкі до розтріскування стручків, що забезпечує рівномірне дозрівання й збирання, здебільшого прямим комбайнуванням зерновими комбайнами з ріпаковим столом без десикації, за вологості невіянки 9–10 відсотків.

У разі нерівномірного дозрівання або сильного забур'янення посіву застосовують десиканти.

Оскільки озимий ріпак — це олійна культура, а домішки в невіяного зерна мають набагато більшу за насіння основної культури вологість, період між збиранням, доочищенням та досушуванням насіння має бути максимально коротким. Доочищення насіння починають із зерноочищувальних машин ОВС- 25 або ОВП-20, на яких відділяють майже половину домішок (в основному великих) і продовжують вторинним очищенням на машинах Петкус та СМ-4. Для тривалого зберігання насіння ріпаку досушують до стандартної вологості — 8 відсотків.

Таким чином, лише комплексний, повністю технологічно забезпечений, підхід до вирощування ріпаку дає можливість отримати гарантовано високий урожай, забезпечивши високу економічну ефективність.

Loading...

 
 

Цікаве