WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Живильна сила хрестоцвітої культури - Реферат

Живильна сила хрестоцвітої культури - Реферат

Реферат на тему:

Живильна сила хрестоцвітої культури

Секрети вирощування озимого ріпаку за нульового обробітку грунту та за традиційною технологією.

Механізм функціонування сучасної економіки дуже нагадує процеси, які відбуваються в живому організмі, де ключову роль відіграє кровоносна система, яка забезпечує наповнення енергією. Для світової економіки таку функцію відігравали різні види палива: дрова, різновиди вугілля, — аж поки в ХІХ столітті і донині цю функцію стала виконувати нафта.

Секрети вирощування озимого ріпаку за нульового обробітку грунту та за традиційною технологією.

Механізм функціонування сучасної економіки дуже нагадує процеси, які відбуваються в живому організмі, де ключову роль відіграє кровоносна система, яка забезпечує наповнення енергією. Для світової економіки таку функцію відігравали різні види палива: дрова, різновиди вугілля, — аж поки в ХІХ столітті і донині цю функцію стала виконувати нафта.

Генрі Форд, свого часу експериментуючи з низкою органічних речовин (у тому числі з рослинними ефірами жирних кислот), які могли б стати паливом для його двигуна внутрішнього згоряння, зупинився на бензині. Основним критерієм підприємливого американця стала вартість бензину, що на той час була мізерною, а його запаси — безмежні. Минуло лише одне сторіччя, й нинішня ситуація має кардинально інший вигляд.

Продукти переробки нафти обертають двигуни внутрішнього згоряння, виробляють електроенергію, рухають транспорт. Без нафти тепер неможливо уявити життя людства. Розвіданих її запасів залишилося років на 30–50, але через збільшення темпів видобутку вони, очевидно, закінчаться швидше. Вартість же, з часів Форда, зросла на кілька порядків, і нині коливання ціни бушеля нафти на біржовому ринку є своєрідним камертоном економічної стабільності економік усього світу, оскільки цей вид палива вже давно править за основну складову в структурі вартості більшості товарів. Родовища цієї копалинної речовини стали стратегічним ресурсом світу, а контроль над ними — засобом влади над іншими країнами. Країни "золотого міліарду" нині є основними споживачами нафти, і тільки певна частина держав у світі (країни ОПЕК, Росія) є її видобувачами (донорами).

Досить яскраво ця ситуація простежується на прикладі України. Власний видобуток нафти в нашій державі забезпечує її потреби лише на 8–10%. Решта — це імпорт, і, як наслідок, — залежність від країн, що її видобувають. Зокрема, це підтверджується економічними та політичними уступками України перед Росією та Азербайджаном.

Яким може бути вихід із цієї ситуації? На нашу думку, вирішення проблеми криється в родючих грунтах та грамотній політиці держави щодо сільськогосподарського виробника. Порятунок базується в максимально швидкому переведенні двигунів внутрішнього згоряння з бензину та дизельного палива на біодизель та етанол, які виробляють із певних сільськогосподарських культур. В іншому разі Україна назавжди залишиться енергетично залежною державою.

Принципово показовим у цьому відношенні є приклад Бразилії, яка змогла переорієнтувати надлишок свого виробництва цукрової тростини на виробництво етанолу як додатку до бензину, таким чином суттєво знизивши свою залежність від світових виробників нафти. Європа теж не відстає від загальносвітових тенденцій з виробництва біопалива, тільки тут домінуючою культурою є озимий та ярий ріпак.

Щоранку господар прокидається з думкою, де взяти оборотні кошти на поточні проплати, вагому частку яких становлять платежі за паливо для проведення технологічних операцій під час вирощування сільськогосподарських культур.

Сьогодні на території України проектують та вже будують понад двадцять заводів для виробництва біодизелю і, природно, що в перспективі однією із схем розрахунків заводів з господарствами, крім розрахунку за живі гроші, буде видача їм біопалива, що значно спростить життя обох суб'єктів господарювання.

Крім того, нові заводи — це нові інвестиції в економіку України, додаткові робочі місця, нові технології переробки та високобілкові корми для тваринництва, нові надходження коштів від податків до бюджетів усіх рівнів. Інвестиційна привабливістьбудівництва підприємств із переробки ріпаку є очевидною, оскільки різниця між закупівельною ціною ріпакової сировини та вихідною ціною на ріпакову олію й біодизель така значна, що забезпечує найвищу прибутковість у переробній галузі. Це означає, що найближчим часом кількість нових заводів та площ під ріпаком зростатиме.

Цю тенденцію яскраво підтверджує офіційна статистика: 2004 р. — 66 тис. га; 2005 — 418,4; 2006 — 820,7 тис. га. МінАПК прогнозує в 2010 році зростання до 3 млн га та валовий збір насіння — 7,5 млн т. Хоч і вважають, що прогнози — справа невдячна, але щодо перспектив ріпакових посівів можна ствердно сказати: останнє передбачення Міністерства агропромислової політики є обгрунтованим, особливо з урахуванням стабільно високої ціни на насіння ріпаку, що тримається ось уже понад п'ять років.

Технологія вирощування будь-якої культури неможлива без знання її біологічних особливостей, тих самих споживацьких якостей культури, які ще називають господарсько-цінними ознаками, що їх задає (програмує) генетичний код. Колізія полягає в тому, що ці самі особливі господарсько цінні ознаки кодують рецесивні або напіврецесивні гени, тобто такі, які актуалізуються (працюють) лише за умови додаткового прикладання антропогенної енергії. Іншими словами, мало створити сорт, що має неперевершені споживчі властивості, потрібно забезпечити такі умови вирощування, які уможливлять виявлення цих ознак. Отже, вся справа в технологічних заходах, які й мають створити ці оптимально можливі умови.

Серед основних біологічних особливостей сучасних сортів та гібридів озимого ріпаку слід назвати високу потребу у волозі та світлі. Транспіраційний коефіцієнт становить 500–750, а потреба у волозі не пропорційна протягом усього вегетаційного періоду — досягає максимуму у фазах бутонізації та цвітіння. Кількість опадів у розмірі 600–800 мм за рік є запорукою отримання високого врожаю. Сума опадів 400–500 мм за рік є нижнім кордоном вологозабезпечення, коли можна сіяти озимий ріпак. Це рослина довгого світлового дня, тривалість вегетаційного періоду якої становить 289–320 днів, а сума активних температур, потрібних для неї, — 1900...2100°C. Температура грунту, за якої починається проростання насіння, — 0,1°C, але рівномірні сходи з'являються за температури 14...18°C, що лімітує період сівби ріпаку. Він здатний витримувати в зимовий період температуру повітря мінус 12...15°C на рівні кореневої шийки.

Для вирощування озимого ріпаку важливе значення має реакція грунтового розчину (оптимальне pH — 6,0–6,5) та насичення грунту елементами живлення. В Україні цим умовам відповідають сірі та темно-сірі, чорноземи опідзолені та типові грунти; за вапнування та внесення достатньої кількості добрив — дернові й дерново-підзолисті, що мають легко- та середньосуглинковий гранулометричний склад. За умови знищення ріперами плужної підошви та достатньої розпушеності орного шару можливе використання важкосуглинкових грунтів.

Враховуючи біологічні потреби озимого ріпаку та перемістивши їх на карту України з її природними умовами, з'являється ареал розміщення озимого ріпаку, що тягнеться від східної частини передгір'я Карпат до східної частини Лісостепу, від півночі України до Південного Лісостепу. Але слід розуміти, що технологія його вирощування буде різною в кожному господарстві.

На основі сучасних тенденцій у світовому сільському господарстві, зокрема в технологічному забезпеченні, насінництві тощо, пропонуємо технологію вирощування озимого ріпаку, максимально адаптовану до різних грунтово-кліматичних умов.

Найкращими попередниками для озимого ріпаку є культури, що рано звільняють грунт, даючи рільникові більше часу на якісний основний його обробіток. Це передусім пари, горох, озимі зернові культури, однорічні та багаторічні трави. Вони залишають після себе добре структурований грунт, а за дотримання технології їхнього вирощування — чисті від бур'янів поля. В зоні нестійкого зволоження для високого врожаю найкращим попередником є чорний пар.

Варто зазначити, що озимий ріпак — дуже добрий попередник для зернових культур. Кореневі виділення ріпаку в грунт значно поліпшують його фітосанітарний стан, зводячи до мінімуму ураження кореневими гнилями, септоріозом, хворобами стебел та плямистостями, а його залишки після збирання на полі дорівнюють 10–12 т/га гною.

Loading...

 
 

Цікаве