WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Енергозберігаюча технологія виробництва молока - Реферат

Енергозберігаюча технологія виробництва молока - Реферат

Реферат на тему:

Енергозберігаюча технологія виробництва молока

У низці cільськогосподарських підприємств галузь молочного скотарства успішно розвивається. Керівники та спеціалісти, які дбають про розвиток цієї галузі, вболівають за майбутнє своїх колективів і забезпечення населення продуктами харчування, особливо тваринного походження, зуміли в ринкових умовах перетворити молочне скотарство на основне джерело стабільного надходження коштів.

Створення міцної і стабільної кормової бази (в середньому одержують 38–40 ц к.о.з 1 га висіяних кормових культур, крім 2003 р. — 29,6 ц через посуху) стало основним і вирішальним фактором досягнення господарством високих показників у розвитку молочного скотарства.

Високорентабельне виробництво молока пояснюється насамперед високою продуктивністю корів, дотриманням вимог технології, високою якістю молока, а також низькою собівартістю реалізованого молока. Низька собівартість молока пояснюється тим, що в господарстві, за мінімальних затрат, вирощуть досить стабільні врожаї більшості кормових культур. Так, у 2003 р. собівартість 1 ц силосу становила 5,79 грн, сінажу — 6,19, сіна багаторічних та однорічних трав — 8,44 і зеленої маси з них — 3,16 та зернофуражу власного виробництва — 18,80 грн; у 2004 р., — відповідно, 5,39; 6,35; 6,28; 1,76 та 17,30 гривні.

Система цілорічної годівлі молочної худоби консервованими кормами переважно із сховищ дала можливість зменшити витрати зелених кормів на корову з 31,3 до 6,7%, створити 1,5-річний запас грубих і соковитих кормів за рахунок заготівлі їх у фазі максимального накопичення поживних речовин і забезпечити по 55 і більше ц к. о. на корову за рік, або на 44,7% більше, ніж за традиційної системи кормовиробництва і годівлі худоби.

Сталися певні зміни системи утримання тварин. Чисельність технологічних груп корів зменшено із 100 до 60 голів, що призвело до зниження негативного впливу кормового антагонізму між тваринами за безприв'язного утримання і тривалість формування груп після отелення. Корів родильного відділення перевели з прив'язного утримання з отеленням і доїнням у стійлах на безприв'язне утримання на глибокій підстилці з отеленням в індивідуальних денниках і доїнням з першого дня після отелення у доїльному залі на установці "Ялинка". Це дало змогу зберегти однотипність умов утримання: доїння корів протягом всіх технологічних циклів, зменшення впливу стресів при переведенні тварин з родильного відділення в загальне дійне стадо, що сприяло підвищенню продуктивності на 270–300 кг порівняно з традиційною технологією.

Система ручної видачі концкормів коровам на 4 доїльних установках "Ялинка" була замінена на розроблену в ДГ "Кутузівка" автоматизовану систему індивідуального дозування і видачу їх відповідно до фактичних надоїв корів, що дало змогу збільшити швидкість поїдання концкорму з 280 до 700 г/хв, знизити витрати комбікорму на 22–25% і його втрати за рахунок розпилювання на 120 г/гол. за доїння, звести до мінімуму витрати праці на його видачу з 8,14 до 0,19 сек. на голову і скоротити тривалість доїння на 11%.

Внаслідок модернізації і удосконалення окремих вузлів доїльного і молочного обладнання, на комплексі значно поліпшились параметри доїння корів і первинної обробки молока. Вищезгадане дало можливість зменшити витрати сукупної енергії на доїння в розрахунку на одну корову за рік на 30,5% і в розрахунку на 1 т виробленого молока — на 49,2, а по лінії первинної обробки молока — на 53,9%. За останні роки на комплексі проводять велику роботу із розробки і впровадження окремих елементів автоматизації технологічних процесів (облік надоїв молока від корів, видача концкормів за допомогою кормових станцій з урахуванням продуктивності, ведення зоотехнічного обліку з застосуванням комп'ютерної техніки тощо).

Дослідження енергетичних витрат на виробництво і використання різних видів кормів, яке проведи в дослідному господарстві, дало змогу виявити найменш енерговитратні — зелені корми злакових і бобових культур, силос і сінаж. Проміжне становище займають сіно і зернові, а найбільш енерговитратними є суха стружка цукрових буряків, трав'яні гранули і брикети. З урахуванням мінімальної вартості і витрат сукупної енергії для молочного комплексу були розроблені оптимізовані раціони і на їх основі — структура кормової бази в розрахунку на модуль — 1000 корів.

Для підвищення на 10–15% продуктивної дії зернових концентратів разом з науковцями Інституту тваринництва УААН у господарстві створені міні-завод "Харків'янка" з виробництва комбікормів, цех виробництва преміксів і білково-вітамінних мінеральних добавок, а для вітамінно-мікроелементної підгодівлі — цех із вирощування гідропонним методом зеленої маси (працює в зимово-стійловий період), що сприяє підвищенню молочної продуктивності і відтворної здатності корів і телиць на 10–20, енергії росту телят — на 10–15%, зменшує відхід телят у 2–3 рази.

Підвищення рівня інтенсивності ведення кормовиробництва і набір кормових культур забезпечують потребу в необхідній кількості всіх видів кормів, що дає змогу практично уніфікувати раціони великої рогатої худоби протягом усього року. За останні три (2002–2004) роки в структурі річних раціонів корів (за поживністю на частку комбікормів) в середньому припадає близько 32%, силосу — понад 26, сіна і сінажу — близько 13, зелених кормів — 12, коренеплодів — 1,3, соломи — 1,5, відходів харчової промисловості — близько 14 та інших — 0,2%.

Підвищенню ефективності ведення молочного скотарства значною мірою сприяла цілеспрямована селекційно-племінна робота.

Стадо ДГ "Кутузівка" почало створювати на початку 60-х років минулого століття на базі симентальської та червоно-рябої порід. Тоді молочна продуктивність тварин становила близько 2000 кг. На цьому масиві маточного поголів'я використовували бугаїв голштинської породи для підвищення надоїв та голландської чорно-рябої для підвищення жирності молока. При цьому проводили жорсткий добір за технологічними ознаками. У 1985 році у стаді 90% корів мали частку крові голштинської породи, з них кровністю 50% і більше — 30% корів та 60% телиць.

У подальшому селекційна робота була спрямована на створення нової української чорно-рябої молочної породи з кровністю 60–80% за голштинською породою. Використовували чистопородних бугаїв голштинської породи та помісних з кровністю 3/4 за голштином. Одночасно продовжували добір за технологічними ознаками і значну увагу приділяли типізації стада. У 1990 році практично усе маточне поголів'я мало кровність більше ніж 50% за голштином. Надій на корову становив 4818 кг, середньодобовий приріст живої маси телиць — більше 600 грамів. Вихід телят на 100 корів — 81 голова. Це був найкращий результат за радянських часів. У стаді більшу частину становили тварини ліній Р. Совріна, Уес Айдіал та Уес Віс Айдіал.

Складний час перебудови країни після оголошення незалежності наклав свій відбиток на стан племінного тваринництва як у державі в цілому, так і у дослідному господарстві. Нестача коштів змусила господарство використовувати бугаїв-плідників не перевірених за якістю нащадків, погіршилась кормова база. Недостатній контроль державної ветеринарної служби за якістю спермопродукції бугаїв-плідників призвів до занесення у стадо корів хвороб — хламідіозу та інфекційного ринотрахіїту. Як результат, у 1999 році вихід телят на 100 корів становив лише 55 голів, середній надій молока на корову знизився до 3719 кг.

Loading...

 
 

Цікаве