WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Економічна криза в Україні: все ще попереду - Реферат

Економічна криза в Україні: все ще попереду - Реферат

Тепер повернімося до Нацбанку. Зі Стельмахом усе ясно: роки роботи в банківській системі на користь не пішли, оскільки вивчав він валютно-банківську політику в умовах розвиненого соціалізму. Застосування радянських методів валютного регулювання в ринковій економіці вже зле позначилося на банківській сфері країни. Ну й, нарешті, керівник групи радників НБУ — Валерій Литвицький, який тепер своїми, вибачте на слові, "порадами" просто нищить економіку країни.

Тому попередній висновок такий: не вірте жодному слову цих "фахівців": ніхто з них ні на чому не розумівся навіть у безхмарні часи, а тепер ви матимете більше користі від порад циганки, ніж від їхніх.

Криза — це всерйоз і надовго

Якщо наші керманичі кажуть, що все почне повертатися на "круги свої" наступного року, то це — брехня. Кажуть вони це не тому, що хоч щось у цьому тямлять, а тому, що так каже новий президент США Барак Обама. А говорить він це тому, що в своїй передвиборчій програмі обіцяв подолати кризу протягом кількох місяців, і тепер, навіть ще не ставши президентом США, просто не може сказати, що криза триватиме весь термін його президентства. Барак Обама обіцяв не підвищувати податки, а вихід із кризи бачив у скороченні споживання. Але змусити людей скоротити споживання можна, лише підвищуючи податки або банківські ставки. І те й те ставить хрест на інвестиційній діяльності, а отже, й на надії на швидке одужання американської, а за нею й світової економіки.

Сьогодні лунає багато голосів, що президент США Франклін Рузвельт вивів країну з Великої депресії, запроваджуючи суспільно потрібні роботи (будівництво шляхів, інфраструктура тощо), а також програми підтримки галузей, у тому числі й сільського господарства. Проте слід зазначити, що всі ці заходи подолання Великої депресії виявилися неефективними. Велика депресія тривала в США понад десять років і закінчилася тільки з початком Другої світової війни (не дай, Боже, долати нинішню депресію з допомогою Третьої світової війни, бо потенційних учасників — до біса: Росія — Китай, Китай — Індія, Індія — Пакистан, Іран — Ізраїль тощо). Більше того, низка провідних економістів вважає, що Велика депресія в США могла б закінчитися за два-три роки, саме якби президент Рузвельт не втручався в економіку.

При всьому цьому іноді запевняють, що є суттєві відмінності між Великою депресією та нинішньою фінансовою кризою. Щоб не вдаватися до довгої аргументації, наведу лише кілька прикладів того, чим супроводжувалася Велика депресія (а ви, як в отих малюнках-загадках, знайдіть десять відмінностей!).

Міжнародна торгівля занепала, скоротилися доходи громадян, податкові надходження, впали ціни та прибутки. Руйнівний удар кризи відчули міста по всьому світу, особливо ті, в яких домінувала важка промисловість. У багатьох країнах практично зупинилося будівництво. Сильно постраждали сільськогосподарські райони через падіння цін на продукцію приблизно на 60%. Найбільше постраждали через падіння попиту на продукцію та брак альтернативних робочих місць місцевості, що залежали від базових галузей економіки: сільського господарства, важкої промисловості та видобувної галузі (World Economic Survey 1932–33. League of Nations).

Отже, саме час поговорити про Велику депресію й зробити певні висновки.

Велика депресія (витяг з Інтернет-енциклопедії "Вікіпедія")

Більшість економістів сходяться на думці, що основними чинниками, які породили Велику депресію, були: надмірна заборгованість та дефляція. Надмірна заборгованість виникла через надмірне кредитування, що породило спекуляції та завищення оцінки активів. Після цього почали одночасно діяти дев'ять чинників, наслідком яких і став вибух фінансової "бульбашки": 1) примусовий продаж застави для погашення заборгованості; 2) скорочення пропозиції грошей через сплату боргів банкам; 3) падіння цін на майно (активи); 4) дальше падіння чистої вартості підприємств із подальшим їхнім банкрутством; 5) падіння рентабельності; 6) падіння обсягів виробництва, торгівлі та зайнятості; 7) песимізм і втрата довіри; 8) накопичення грошей поза банківською системою; 9) падіння номінальних банківських ставок і зростання банківських ставок з урахуванням дефляції.

У часи падіння фондового ринку в 1929 році, ще до початку Великої депресії, банки видавали кредити в обсягах, що вдесятеро перевищували обсяги депозитів (в Україні — вдесятеро перевищували капітал банку. — Ю. М.). Після падіння фондового ринку банки почали вимагати повернення позик. Через неможливість боржників повернути кредити й через масове вилучення депозитів почалося банкрутство банків, що спричинило масове вилучення коштів з усієї банківської системи. Урядові гарантії та регулятивні заходи Федеральної резервної системи (аналог Національного банку України. — Ю. М.) для запобігання паніці виявилися неефективними або не були використані. Банкрутство банків призвело до втрат активів на мільярди доларів. Повернення боргів ускладнювалося падінням цін та прибутків на 20–50%. Після паніки 1929 року та протягом десяти місяців 1930 р. в США збанкрутувало 744 банки (за 30-ті роки — 9 тис.). На квітень 1933 року в збанкрутілих банках було заморожено депозитів на 7 млрд доларів.

Банкрутство банків набуло лавиноподібного характеру, коли банкіри у відчаї почали вимагати повернення позик, які позичальники не могли повернути через брак коштів або часу. Через перспективу подальшого падіння прибутків уповільнилися й навіть припинилися капіталовкладення та будівництво. За цих умов банки, що вижили, ще більше ужорсточили умови кредитування. Банки нарощували резерви та обмежували позичання, що тільки підсилювало дефляційний тиск (брак коштів. — Ю. М.). Утворилося зачароване коло, й падіння прискорилося.

Сплата боргів не встигала за падінням цін. Масова паніка підвищувала вартість кожного власного долара відносно активів, що падали в ціні. Будь-яка спроба позичальників полегшити борговий тягар тільки збільшувала його. Парадоксальною стала ситуація: що активніше боржники повертали борг, то більше він зростав. Цей процес рецесії 1930 року призвів до Великої депресії, що почалася 1933 року.

Обсяг американського експорту з 1929 по 1933 рік скоротився вдвічі, проте через падіння цін на основні сільськогосподарські товари обсяг експорту в грошовому виразі скоротився втричі (з 5,2 до 1,7 млрд дол.). Найбільше впали ціни на такі товари, як: пшениця, бавовник, тютюн та деревина. Колапс експорту сільськогосподарської продукції призвів до банкрутства багатьох фермерів, що спричинило масоване банкрутство невеликих аграрних банків.

(Допоки все знайоме нам до болю!)

Що буде далі? (Що ще чекає на нас попереду...)

У своїх мемуарах Маррінер Екклз, який обіймав посаду голови Федеральної резервної системи США в 1933–1948 рр., так висловив своє бачення того, що спричинило Велику депресію.

Оскільки масове виробництво має супроводжуватися масовим споживанням, масове споживання, своєю чергою, потребує розподілу багатства — не того, яке вже існує, а того що створюється, — щоб забезпечити людей купівельною спроможністю, що дорівнює обсягу пропозиції товарів і послуг.

Замість досягнення такого розподілу протягом 1929–1930 рр., дедалі більша частка створюваного національного багатства "перекачувалася" в кишені жменьки людей, і воно слугувало їм для нарощування власних капіталів. Але віднявши купівельну спроможність у масових споживачів, олігархи самі позбавили себе попиту на їхню продукцію, який би виправдав реінвестування капітальних накопичень у нові потужності. Внаслідок цього, як у грі в карти: коли виграш зосереджується в руках дедалі меншої кількості гравців, інші можуть грати далі, тільки беручи в борг, а коли вони вичерпають свій кредит, гра припиниться.

Loading...

 
 

Цікаве