WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Економічна ефективність використання трансгенних рослин - Реферат

Економічна ефективність використання трансгенних рослин - Реферат

Реферат на тему:

Економічна ефективність використання трансгенних рослин

Проблема створення і вирощування трансгенних рослин має різні аспекти, пов'язані з їхнім призначенням і можливим непрямим впливом на людину, корисні та шкідливі організми, певні елементи навколишнього середовища. У цій статті розглядаються лише питання економічної ефективності трансгенних рослин за науковими даними для США, де найбільш широко використовують досягнення біотехнології в практиці захисту рослин. Інтенсивний розвиток досліджень в галузі біотехнології і генної інженерії дало змогу в найкоротші терміни впровадити генетичні модифіковані рослини (ГМР) у практику рільництва. Площі під ними у світовому землеробстві з 1,7 млн га у 1996 р. зросли у 2001 р. до 52,6 млн га, збільшившись у 31 раз. Трансгенні рослини тепер впливають на економіку не тільки землеробства, а й інших сфер діяльності, пов'язаних зі зберіганням, транспортуванням, переробкою та реалізацією ГМР-продукції. Біотехнологія істотно консолідує виробництво всіх галузей агропромислового комплексу, впливає на розвиток взаємозв'язків між виробниками пестицидів і біологічних продуктів. Вирощування трансгенних рослин на великих площах у низці країн (табл. 1) дає змогу провести комплексний аналіз економічної ефективності їх використання, критично оцінити можливості реалізації зарубіжного досвіду в Росії. У Росії ГМР поки що вирощують лише на дослідних ділянках (закритих полігонах) для оцінки їхньої біобезпеки. Переважаючими культурами серед ГМР є соя, кукурудза, бавовник, ріпак — близько 52,6 млн га (19,4% загальної площі під цими культурами у світі) (табл. 2). Вони й визначають економіку цього нового напряму. За даними 2001 р., рослини, стійкі до гербіцидів Гліфосату, Раундапу і Глюфосинату, вирощували на 40,6 млн га (сою — на 33,3 млн га, ріпак — на 2,7, кукурудзу — на 2,1 і бавовник — на 2,5 млн га); стійкі до шкідників порядків Lepidoptera, Diptera, Coleoprera — на 7,8 млн га (із них бавовник — на 1,9, кукурудзу — на 5,9 млн га); з комплексною стійкістю до гербіцидів та шкідників — на 4,2 млн га (бавовник — на 2,4, кукурудзу — на 1,8 млн га); стійкі до вірусів, — не менш як 0,1 млн га. Успіхи біотехнології в захисті рослин виявилися можливими завдяки величезним капіталовкладенням світових хімічних концернів в "індустрію науки про життя". Серед них 7 провідних фірм (за даними Asgrow № 395, 2002): "Сингента" (обіг — 5400 млн дол.), "Монсанто" (3800), "Авентіс" (3400), БАСФ (3200), "Доу Агросайенсіс" (2300), "Дюпон" (2300), "Байєр" (2200 млн дол.). Збільшення затрат на науковий пошук та дослідно-конструкторські розробки спонукають їх об'єднувати зусилля. Осібне місце відводиться роботам зі створення нових генетичних властивостей, які підвищують ефективність виробництва сільськогосподарської продукції, дають змогу одержувати продукти з новими корисними властивостями для людини, тварин і промисловості. Важливого значення надають синергізму результатів досліджень і розробок технологій створенням багатоцільових універсальних продуктових ліній; розвиткові тісного взаємозв'язку економічних складових у галузі агрогеномики (науки про генетичну послідовність, картування генів, молекулярні проби та біоінформатику), маркетингу та іншим напрямам; створенню умов для збереження інтелектуальної власності; захистові патентами результатів біотехнологічної трансформації організмів. Створення відкритого ринку насіння зумовило другу хвилю злиттів і придбавань хімічними компаніями насінницьких фірм, проникнення капіталу до сектора виробництва насіння. Десять найбільших компаній при цьому посіли провідні місця не лише в галузі виробництва і реалізації пестицидів, а й у виробництві насіння (за даними продажів насіння у 2000 р., млн дол.): "Дюпон" (США) — 1850; "Монсанто" (США) — 1700; "Сингента" (Швейцарія) — 947; "Лімаграйн" (Франція) — 700; "Пульсар/Семініс, ЕЛМ" (Мексика) — 531; "Адванта" (Велика Британія і Голландія) — 416; "Саката" (Японія) — 349; "КВС АГ" (Німеччина) — 355; "Дау Агросайенсіс" (США) — 350; "Дельта енд Пайн Ленд" (США) — 300. Світовий сільськогосподарський ринок формують переважно приватні фермерські господарства, на які й орієнтується організаційно-економічна стратегія біотехнологічних фірм як на головних потенційних споживачів ГМР. Насіння ГМР легко вписується в ринок насіння, що склався. Для ГМР, стійких до гербіцидів, розроблено ринкову концепцію "технологічного пакета". Біотехнологічні фірми пропонують фермерові технологію ГМР, насіння та необхідні гербіциди. Такий "комбінований маркетинг" регулює ціни на насіння й пестициди, використовує ті самі канали для їхньої реалізації. Реалізуючи пакет, біотехнологічні компанії визначають "технологічну ціну". Така система автоматично дотримується права інтелектуальної власності і патентного права. Перший внесок за науково-технічне досягнення сплачують насінницькі фірми біотехнологічним компаніям, а самі згодом окуповують затрати, реалізуючи насіння безпосередньо або через проміжні структури фермерам. У результаті з розвитком біотехнології посилюється зв'язок фермерів, насінницьких фірм і великих мультинаціональних світових хімічних та біотехнологічних компаній, назагал у світі зміцнюється процес вертикальної інтеграції і наступної консолідації світового агропромислового сектора. У США, Канаді та Аргентині адаптація ГМР фермерами пов'язана з економічністю освоєння передусім сортів сої, стійкої до гербіцидів, і кукурудзи — до шкідників. Додаткові затрати на насіння компенсуються економією на пестицидах і додатковим урожаєм. Найширше вирощують ГМР у США. Так, Bt-кукурудза 2000 р. охоплювала тут 22% посівних площ (32 млн га), валову продукцію оцінювали у 18 млрд дол. США (20% виробленої продукції рослинництва). На корм худобі й птиці використовували 60% урожаю на харчування, насіння і промислову переробку (у тому числі підсолоджувачі, спирт і крохмаль) — 19%, на експорт — 21%. Агентством з охорони навколишнього середовища зареєстровано 5 трансгенних сортів кукурудзи, стійкої до стеблового метелика: 176 (Novartis Seed, Mycogen Seeds, Bt11 (Northrup King/Novartis Seeds), Mon 810 (Monsanto), DBT 418 (Decalb Genetics), CBH 351 (Aventis). Ефективність їх застосування залежить від рівня поширення шкідників і небезпеки втрат урожаю. Останні коливаються від 838 до 7620 тис. т на рік (за даними за 1993–1999 рр.). У середньому додатковий урожай при вирощуванні стійких до стеблового метелика ГМ-сортів становив 7,62 ц/га у 1997 р., 2,67 — у 1998 р. і 2,1 ц/га — у 1999 р.. За додаткової ціни трансгенного насіння 25 дол./га в 1997 і 1998 рр. і 20 дол./га у 1999 р, ціни 1 ц зерна в 1997 р. — 9,57 дол., 1998 р. — 7,68 і 1999 р. — 7,48 дол. середній дохід на 1 га становив у 1997 р. — 45 дол., 1998 р. — 4,53 і 1999 р.— 4,33 дол. Окрім того, скоротилися число обробок інсектицидами і витрати на їх застосування. У 1999 р. кількість застосовуваного хлорпірифосу знизилася на 2% порівняно з 1995 р. (до початку широкого освоєння ГМР), перметрину — на 1%, метилпаратіону — на 2% і препаратів на основі Bt — на 1%. З урахуванням площ посіву додатковий урожай ГМ-кукурудзи оцінювався в 1997 р. сумою 136 млн дол., у 1998 р. — 118 млн, у 1999 р. — 126 млн дол., а чистий прибуток з урахуванням додаткових затрат на насіння — 89,26 і 35 млн дол., відповідно, подібні результати одержані при вирощуванні ГМ-бавовника. У 2000 р. 72% посівів бавовнику в США займав трансгенний бавовник, стійкий до гербіцидів і шкідників (тютюнова совка, бавовняна совка і бавовняний довгоносик). Уся площа під культурою становила 6 млн га, а врожай оцінювали в 4 млрд дол. У результаті вирощування бавовнику, стійкого до шкідників, у п'яти штатах (Аризона, Арканзас, Каліфорнія, Луїзіана, Міссісіпі) у 1998 р. загальне застосування інсектицидів скоротилося на 911,6 т, відповідно, порівняно з 1995 р., оброблювані площі — на 3495,2 тис. га, у 1999 р. — на 987,5 т і 6874,5 тис. га, за даними 7 штатів, у 1999 р. чистий прибуток становив 52,03 дол./га, врожайність зросла до 9%. На площі 1,87 млн акрів додатково одержано продукції на 260 млн дол., а чистий прибуток (за вирахуванням затрат) становив 99 млн дол. При вирощуванні бавовнику, стійкого до гербіцидів, скорочуються обсяги хімпрополювання. Традиційно його застосовують практично на всій площі бавовнику. У 1995 р. кожен гектар обробляли 2,6 раза, а на 34% площ — 3 рази й більше. Переважаючими бур'янами є важковикорінювані традиційними гербіцидами Amaranthus spp., Ipomea spp., Cyperus spp., Xanthium spp., Sorghum spp. Сорти, стійкі до Раундапу і Бромоксинілу, дають змогу використовувати високоактивні препарати. У 2000 р. площі бавовнику, стійкого до Бромоксинілу, становили 7,2%, до Раундапу — 54% загальної площі, зайнятої культурою. На боротьбу з бур'янами з використанням Раундапу було витрачено від 57,5 до 117,5 дол./га (з технологічним внеском включно), за традиційного застосування гербіцидів — 110 дол./акр. Кратність обробок посівів гербіцидами знизилася з 2,96 в 1994 р. до 2,82 в 1999 р., а витрата гербіцидів — з 2,29 до 1,85 кг/га. Трансгенну сою Roundup Ready в США почали вирощувати у виробничих посівах у 1996 р., а в 2000 р. вона охоплювала 54% посівів (29,8 млн га). У 1999 р. виробництво соєвих бобів оцінювали сумою 13 млрд дол. Третина вирощуваної в країні сої іде на експорт, що становить 70% світового експорту. За даними 13 штатів, що виробляють понад 80% сої, затрати на застосування гербіцидів у 1999 р. знизилися до 1441 млн дол. порівняно з 1865 млн дол. у 1995 р., загальні затрати з урахуванням виплат за технологічний пакет (надбавка в ціні за насіння і технологію) становили 1649 і 1865 млн дол., оброблювані гербіцидами площі скоротилися на 7,6 млн га. При цьому застосування Раундапу збільшилося на 20%, а найбільш поширеного Імазетапіру скоротилося з 44 до 16%. Трансгенну картоплю вирощують з 1996 р. На 2000 р. у США було зареєстровано три типи сортів з геном Bt: New Leaf — стійкий до колорадського жука, New Leaf Plus — до колорадського жука і до вірусу звивання і New Leaf Y — до колорадського жука і до вірусу У. У 2000 р. площі під ними досягли 2–3% загальної площі посадок культури (0,56 млн га). Для боротьби з колорадським жуком і попелицями — переносниками вірусних захворювань — у борозни при висаджуванні насінних бульб вносять Імідаклоприд. Затрати на його застосування становлять 150 дол./га. Ефективність щодо колорадського жука сягає 99,9%. Ціна технології з використанням картоплі New Leaf на 1 га становить 75 дол., тобто економія дорівнює 75 дол. Навіть якщо потрібно буде провести одну обробку трансгенної картоплі проти попелиць вартістю 50 дол., то і в цьому разі її вирощування дасть прибуток (25 дол./га). При використанні трансгенної картоплі з двома генами стійкості (New Leaf Plus) у 1998 р. одержано прибуток 212,5 дол./га, а в 1999 р. — 335 дол./га. При вирощуванні трансгенних рослин картоплі число обробок скорочується на 1,35 обробоки, використання інсектицидів — на 0,22 кг/га. У 1998 р. затрати на захист посадок New Leaf Plus від вірусів становили 10 дол./га, від шкідників — 170, а нетрансгенного сорту — 110 і 285 дол./га; у 1999 р. — 2,5, 212,5 і 305, 245 дол./га, відповідно, узагальнені дані щодо ефективності вирощування трансгенних культур США представлені в таблиці 3. За високої загальної галузевої ефективності ГМР в окремих фермерських господарствах вона схильна до значних коливань, особливо при вирощуванні сої та ріпаку. За загальної позитивної оцінки економічної ефективності трансгенних рослин у конкретних виробничих умовах вони можуть поступатися нетрансгенним рослинам за врожайністю, ціною та економічною ефективністю. Оцінюючи ефективність у міжгалузевому аспекті, важливо враховувати показники не тільки вирощування, а й наступного використання врожаю: зберігання, транспортування, переробки і реалізації. У деяких країнах пропонується нарізно вирощувати й використовувати врожай трансгенних і нетрансгенних рослин. Це зумовлено вимогами споживачів, організацій охорони здоров'я й охорони природи, міжнародними угодами з біобезпеки, законами окремих країн щодо сертифікації трансгенної продукції, законодавством країн щодо трансгенної продукції. Принципи роздільних потоків продукції (так само як і щодо продуктів органічного землеробства) практикуються в країнах Європейського союзу. Сьогодні обговорюється законодавча база для продукції трансгенних рослин. Відповідно до цього формуються окремі ринки, сховища, транспортні засоби й переробні підприємства (лінії), що потребує додаткових затрат і обгрунтування їхньої економічної доцільності. При виробництві насіннєвого матеріалу потрібні сертифікація різних партій і зберігання в різній упаковці, що запобігає їх змішуванню. З підвищенням вимог затрати зростатимуть. Так, для конкретного поля потрібна польова перевірка трансгенних рослин за агрономічними ознаками. Може виникнути питання чистоти нетрансгенних посівів (відсутність у них домішки трансгенних) і навпаки. Ідентифікація рослин у полі може проводитися візуально, проте для оцінки насіння потрібні специфічні аналізи. Для ідентифікації насіння трансгенних рослин застосовують два методи: ПЦР-аналіз (точність — 99%, тривалість — 3 доби) і ELISA (точність — 95%). На субтермінальних та імпортних елеваторах зазвичай використовують чутливіший та економічніший для великих партій аналізованої продукції метод ПЦР-аналізу (Lin, 2000). Загальні затрати на тестування партії зерна, що зберігається окремо, варіюють від 1 до 20 євро/т (у тому числі на оформлення документів, добір зразка, лабораторні аналізи) (Clarkson, 1999). Розробляються методи візуального визначення трансгенного насіння, основані на введенні в трансгенні рослини специфічних ідентифікаційних генів. Затрати на відокремлене зберігання вищі для невеликих партій за неповного завантаження місткостей. За даними, додаткові затрати становлять 1–9 євро/т (1–5% ціни зберігання). Переробка відокремлених партій обходиться дорожче на 1,5–9 євро/т (0,5–3% ціни зберігання). Конкретні затрати на технології відокремлених продуктових потоків визначаються залежно від ринкової ситуації в країнах-виробниках і споживачах продукції. Питання організації відокремленого зберігання стосується передусім кукурудзи і сої, що пов'язано з вимогами окремих країн. У Росії нині дозволено використання сої і цукрових буряків, стійких до Раундапу, картоплі — до колорадського жука, кукурудзи — до Раундапу, Глюфосинату і стеблового метелика. Ведуться роботи з реєстрації виробництва вітчизняних трансгенних рослин. Досвід зарубіжних країн слід використати в освоєнні нових досягнень науково-технічного прогресу в агропромисловому комплексі Росії. Від редакції. Останнім часом у пресі з'явилися дані, що в США й Канаді гербіцидостійкі кукурудза і соя, порівняно зі звичайними сортам, менш урожайні і ціни на цю продукцію нижчі. Крім того, публікується інформація про те, що генно-молекулярні продукти не такі вже й безпечні для тих, хто їх споживає. Усе це слід враховувати, вирішуючи питання, пов'язане з вирощуванням і використанням трансгенних рослин.

Loading...

 
 

Цікаве