WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Екологічні засоби боротьби з бур’янами - Реферат

Екологічні засоби боротьби з бур’янами - Реферат

Реферат на тему:

Екологічні засоби боротьби з бур'янами

Нові підходи до планування сівозміни в сучасних господарствах степового регіону США зумовлені насамперед удосконаленням технології використання пожнивних решток і підвищенням вимог щодо екологічного захисту водоймищ. Популярними сівозмінними культурами є кукурудза (Zea Mays), просо (Panicum miliaceum), сорго (Sorghum bicolor) і соняшник (Helianthus annuus), а також озима пшениця, культивація яких може чергуватися з витримуванням ділянок під паром. Розширення асортименту сівозмінних культур, а також упровадження передових технологій обробітку грунту дає змогу скоротити рівень внесення гербіцидів на 50%. Екологічний підхід до господарювання сприяє зменшенню щільності популяції рослин бур'яну без масованого використання хімічних засобів боротьби з ними.

Практика свідчить, що, хоча спектр сівозмінних культур і технології обробітку грунту можуть істотно змінюватися залежно від локальних кліматичних та економічних обставин, зважений підхід до засобів боротьби з бур'янами дає змогу значно зменшити залежність від використання хімікатів.

Основну загрозу господарствам степових регіонів США становлять однорічні бур'яни. Найпоширеніші з них: столокос (Bromus tectorum), кохія (Kochia scoparia), курай (Salsola iberica), мишій зелений (Setaria viridis), ценхрус (Cenchrus longispinis) і щириця звичайна (Amaranthus retroflexus). Найважливішою компонентою популяційної динаміки однорічних бур'янів є процес розповсюдження насіння; отже, екологічний підхід до боротьби з ними фокусується на засобах зменшення життєздатності насіння, а також засобах запобігання проростанню паростків і засобах зменшення кількості насіння, що формується зрілими рослинами. Всі ці засоби можна умовно згрупувати в п'ять категорій: оптимізація плану сівозміни; розширення асортименту сівозмінних культур; використання переваг безорної технології обробітку грунту; використання пожнивних решток на грунтовій поверхні; підвищення конкурентоспроможності культурних рослин у боротьбі з бур'янами. Розглянемо заходи, що належать до кожної з названих категорій, приділяючи особливу увагу екології їхнього впливу на розвиток бур'янів.

Оптимізація порядку чергування холодостійких і теплолюбних культур може ефективно сприяти зменшенню популяції бур'янів. Зміна дат висівання та збирання дає можливість запобігати формуванню паростків бур'янів і насіння. Наприклад, паростки мишію зеленого з'являються із середини травня до початку червня, а розквітають на початку серпня. Отже, збирання озимої пшениці на початку липня дає можливість знищити паростки мишію зеленого до появи насіння. Такий самий принцип можна застосовувати й проти тих шкідливих рослин, чиї активні фази розвитку припадають на холодні місяці; ці бур'яни особливо вразливі в період, що передує висіванню соняшнику або інших теплолюбних культур. У США впровадження цього принципу планування сівозміни виявилося особливо корисним у центральному регіоні Великих рівнин, де виробництво як теплолюбних, так і холодостійких культур є прибутковим.

Принцип дії цієї стратегії планування сівозміни полягає в її впливі на живучість насіння, наявність якого в грунті є основним джерелом ураження ділянки бур'янами. Кожна окрема насінина може прорости, виявитися безплідною через несприятливі природні умови або ж загинути, ставши їжею для тварин чи мікроорганізмів, що з плином часу призводить до поступового зменшення життєздатного насіння. Наприклад, протягом року після потрапляння на грунт кількість життєздатного насіння мишію зеленого скорочується до 20% а через два роки — не перевищує 5%. Таке стрімке скорочення рівня життєздатності насіння є характерною ознакою однорічних бур'янів.

Чергування культур із різними циклами розвитку дає змогу виробникам використати цю природну вразливість бур'яневого насіння сої собі на користь. Слід зазначити, що довготривалі експерименти в степовій агрокліматичній зоні США допомогли дослідникам зробити дещо несподіваний висновок: дотримання сівозміни зі щорічним чергуванням таких теплолюбних і холодостійких культур, як озима пшениця та просо, спричиняє підвищення щільності популяції бур'янів. Натомість, зменшення щільності популяції бур'янів досягалося плануванням сівозмін із чотирирічними циклами, в рамках яких протягом двох років на ділянці вирощували холодостійкі культури, а протягом наступних двох років — теплолюбні. Аналіз стану трьох дослідних ділянок свідчить, що впровадження чотирирічного циклу сівозміни дає восьмиразовий виграш порівняно з дворічним циклом. У деяких випадках, замість висівання тієї чи іншої культури, дослідні ділянки тримали під паром.

Розширення асортименту сівозмінних культур

Дальші експерименти з чотирирічним циклом сівозміни виявили небажаність висівання однієї культури два роки поспіль. Наприклад, висівання кукурудзи як теплолюбної культури протягом двох років супроводжувалося підвищенням щільності популяції бур'янів порівняно з тими ділянками, де кукурудзу чергували із соняшником. Ця закономірність пояснюється регіональними особливостями календарного циклу проростання паростків бур'янів. Появу паростків холодостійких бур'янів відображено в першому піці графіка, тоді як другий пік складається переважно з теплолюбних бур'янистих паростків. Висівають кукурудзу зазвичай рано у травні, тоді як соняшник прийнято саджати трьома-чотирма тижнями пізніше; це відстрочення дає виробникам можливість винищити від 35 до 50% паростків бур'янів, що створюють потенційну загрозу соняшнику. В разі висівання кукурудзи ці паростки довелося б винищувати після посівної.

Схожі тенденції спостерігаються також у виробництві озимої пшениці, висівання якої два роки поспіль загострює проблему бур'янів. Отже, урізноманітнення теплолюбних культур та уникнення висівання озимої пшениці упродовж двох років сівозміни дає змогу повною мірою скористатися перевагами чотирирічного сівозмінного циклу. Цей цикл зручно вважати складеним із пари дворічних інтервалів, що їх використовують для вирощування теплолюбних і холодостійких культур. Сьогодні найбільшого поширення в регіоні набули два сівозмінні плани: озима пшениця — кукурудза — просо — пар та озима пшениця — кукурудза — соняшник — пар. Як і соняшник, просо висівають через три-чотири тижні після кукурудзи.

Виробники, які періодично зорюють грунт задля внесення добрив на основі безводного аміаку, часто стикаються із загостренням проблеми бур'янів, оскільки закладення насіння бур'янів у грунт підвищує довгострокові перспективи збереження його життєздатності. Насіння, що залишається на поверхні грунту, перебуває в агресивнішому природному оточенні, й безорне рослинництво дає можливість повною мірою скористатися цим у боротьбі з бур'янами.

Довгострокове збереження життєздатності насіння бур'янів є важливим чинником підвищення щільності популяції бур'янів. Цю тезу довела, зокрема, серія польових досліджень, спрямованих на вивчення можливостей боротьби з бур'янами в рамках орної та безорної технологій обробітку грунту. Після висівання рослин бур'янів експериментатори протягом трьох років спостерігали за динамікою їхнього розвитку, перешкоджаючи потраплянню нового насіння в грунт дослідних ділянок. У перший рік щільність популяцій бур'янів на обох дослідних ділянках виявилася майже однаковою, але на другий рік уже спостерігалася приблизно подвійна відносна розбіжність. Третього року цей параметр сягнув 8; отже, переваги безорної технології в боротьбі з бур'янами проявляються з часом.

Упровадження безорного обробітку грунту з чотирирічним сівозмінним циклом можна розглядати як ефективну комплексну програму боротьби з бур'янами. Наприклад, протягом двох суміжних років, відведених теплолюбним культурам, холодостійкі бур'яни втрачають змогу виробляти насіння, внаслідок чого кількість їх паростків, яким вдалося прорости, значно зменшується протягом дальшого періоду, коли ростуть холодостійкі культури.

Важливість взаємодії між технологією обробітку грунту та плануванням сівозміни для контролю бур'янів було продемонстровано серією досліджень на ділянках, розміщених у регіоні Великих рівнин. Одну з ділянок обробляли за безорною технологією, тоді як іншу щороку орали плугом з V-подібними лемешами, призначеними для руйнування коренів на глибині від 5 до 8 см. Конструктивною особливістю цього плуга є мінімізація впливу на цілісність структури грунту, а також невелика ефективність загортання пожнивних решток, що становить 10%. Заходи боротьби з бур'янами на другій ділянці відповідали загальноприйнятій практиці. У 2001 році після дворазового повторення найдовшого з досліджуваних сівозмінних циклів ми підрахували кількість паростків бур'янів, що проросли на ділянках, де не застосовували гербіциди. Щільність популяцій бур'янів, більш як на 85% складених з кохії, столокосу, щириці звичайної, мишію зеленого та полевички (Eragrotis cilianensis), виявилася майже однаковою на ораних і неораних ділянках.

Loading...

 
 

Цікаве