WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Проблеми інженерно-технічного забезпечення АПК - Реферат

Проблеми інженерно-технічного забезпечення АПК - Реферат

У розділі "Шляхи розв'язання проблем технічного забезпечення АПК" визначено основні напрями технічної політики: 1) формування єдиного науково-технічного інформаційного простору в АПК; 2) розроблення й упровадження нової техніки і технологій; 3) розроблення й упровадження нових форм використання сільськогосподарської техніки і технічного сервісу; 4) формування й розвиток ринку сільськогосподарської техніки, відповідних матеріально-технічних та енергетичних ресурсів; 5) удосконалення системи кадрового та наукового забезпечення реалізації технічної політики в АПК.

Нарешті Кабмін і два політичних міністерства (Мінпромполітики і Мінагрополітики) розсекретили основні напрями технічної політики. Проблеми, виокремлені під гучною назвою — напрями технічної політики — важливі, актуальні й навіть злободенні, але на гучну назву "політика" — не тягнуть. Це можуть бути технічна стратегія, технічні напрями, проблеми, завдання. За таким принципом до кожної мало-мальської проблеми можна прив'язати політику, заполітизувати її і знову ділити на синіх, білих, помаранчевих і т. п.

У Розпорядженні виписано, на наш погляд, дуже важливий пункт: "Доцільно передбачити створення машинних кооперативів, у тому числі шляхом використання техніки на міжгосподарській основі та кооперації з виробництва, збирання та переробки сільськогосподарської продукції. Високопродуктивну техніку для високоефективного використання, зменшення затрат на одиницю виробленої продукції доцільно концентрувати в машинних кооперативах. Така організаційна форма використання техніки існує в розвинутих країнах".

Згідно з Розпорядженням Кабміну, на технічне забезпечення АПК потрібні щорічні інвестиції в обсязі 15–20 млрд грн. Якщо підрахувати вартість кількості техніки за нормативами, наведеними вище, то сума становитиме від 40 до 50 млрд грн. Певно, в розрахунках закладали ціни трирічної давнини.

Концепція... програми... технічної політики, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів, знаходить відгуки високих урядовців, чиновників, науковців у статтях, надрукованих у періодичних виданнях. Зокрема, в журналі "Техніка АПК" №5 за 2006 рік у вступній статті колишній віце-прем'єр-міністр України і нинішній Міністр АП Ю. Мельник визначає: "Саме тому, навіть у складних умовах господарювання в машинобудівному комплексі України, модернізовано, створено і поставлено на виробництво 2600 найменувань машин, що дало можливість підняти рівень забезпечення технологічних процесів в агропромисловому комплексі вітчизняною технікою з 27% у 1992 р. до 82% у поточному (2006) році". Розглянемо значущість наведених процентів на конкретному прикладі. На початку 90-х рр. Харківський тракторний завод щороку виробляв близько 60 тис. тракторів. На Україну припадало, в середньому 27%, тобто 16200 тракторів. А в 2006 році ХТЗ виготовив близько 1500 тракторів. Якщо з них 82% закупили господарства України, то це становило лише 1230 тракторів. Ось тобі й значущість відсотків. На нашу думку, автор мав би оцінити ступінь механізованості технологій за культурами, іншими галузями й показати, який відсоток у забезпеченості механізованих і автоматизованих технологій займає вітчизняна техніка і наскільки вона відповідає вимогам агротехнологій. А міністр промислової політики мав дати відповідь, наскільки відсотків вітчизняне сільськогосподарське машинобудування здатне забезпечити механізацію виробництва продукції сучасними машинами, обладнанням для відвоювання власного ринку збуту виробленої продукції.

Доцільно зіставити положення з Розпорядження Кабміну із матеріалом, що його виклав колишній Міністр промислової політики В. Шандра в статті "Стратегічні напрямки розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу" (ж-л "Техніка АПК", №5). Автор пише: "Спеціалізовані підприємства галузі (понад 130 підприємств), що входять до складу Державного департаменту тракторного і сільськогосподарського машинобудування з 1997 р., збільшили обсяги виробництва і реалізації господарствам АПК техніки, обладнання і запасних частин у 2,5 раза, і в 2005 році загальні обсяги виготовлення товарної продукції на означених підприємствах досягли понад 2,3 млрд гривень". Зазначена сума становить 13,5% мінімальної суми (15–20 млрд грн), визначеної Розпорядженням Кабінету Міністрів від 15 лютого 2006 року.

Міністр промислової політики далі зазначає: "Проте потенційний внутрішній ринок техніки і обладнання для агропромислового комплексу, за даними Мінагрополітики, становить 8–10 млрд гривень". Складається враження, що міністр як член Кабміну не знайомий із текстом Розпорядження Кабінету Міністрів, ухваленого 15 лютого 2006 р. і наведеними в ньому сумами коштів (15–20 млрд грн) на потреби у поповненні техніки.

Далі йде важливий висновок міністра: "Особливої уваги потребує вирішення проблеми підвищення якості виробленої продукції, зокрема, технічної надійності тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин і знарядь. Необхідно ширше використовувати досвід зарубіжних сільськогосподарських машинобудівників, виходячи з того, що надійність техніки насамперед грунтується на її елементній базі. Тому важливою умовою є концентрація зусиль і фінансових ресурсів на розробленні і впровадженні у виробництво сучасної елементної бази та складових конструкцій машин, зосередивши їх виготовлення на машинобудівних заводах, що вже застосовують сучасні технології та обладнання". Далі йде констатація факту, що підприємства сільськогосподарського машинобудування мають застаріле технологічне обладнання. Напевне, логічним був би такий висновок міністра: рішенням колегії ми розмістили виробництво наукоємних технічно складних агрегатів, систем, механізмів на оборонних підприємствах, які забезпечать потрібний технічний рівень, надійність і довговічність виробів для сільськогосподарського машинобудування, а не озвучення виробничої проблеми забезпечення якості машин.

Далі міністр доволі чітко й грунтовно визначив три стратегічні напрями діяльності Мінагрополітики в сфері машинобудування АПК. Міністр зазначає, що видатки Державного бюджету України на пріоритетний розвиток АПК щороку протягом 2003–2010 років становитимуть не менше 1 млрд грн. Ці кошти мають бути спрямовані на:

- створення та підготовку серійного виробництва нової техніки й обладнання згідно з програмами, які схвалив уряд;

- технічне переоснащення промислових підприємств сільськогосподарського машинобудування;

- формування й розвиток ринку техніки та обладнання і вдосконалення його інфраструктури.

Доцільно детальніше розглянути пункт, в якому йдеться про створення й підготовку серійного виробництва нової техніки та обладнання порівняно з витратами провідних світових фірм. Фірма "Фольксваген" на розробку нових важких автомобілів "Фольксваген-Костеллейшен" (Бразилія) витратила чотири роки і $400 млн: двигун фірми "Каммінс" — 320 к.с., мости фірми "Мерітор", зчеплення "Закс", гальма "Вабко", 16-ступінчаста коробка передач. Корпорація "Джон Дір" на наукові дослідження витрачає понад $600 млн. Фірма "Фенді" — понад $10 млн щороку. Відповідно до затрат на наукові дослідження, є результати технічного рівня вироблених машин, їхня конкурентоспроможність та ніші на світовому ринку. В українському варіанті створення більше схоже на вираз "...что нам стоит дом построить: нарисуем — будем жить". Не називатимемо щорічних сум, які виділяє Міністерство Департаменту сільськогосподарського машинобудування на наукові дослідження для розробки та вдосконалення машин, обладнання — щоб не радувати конкурентів. Можна сказати, що витрати на наукові дослідження адекватні технічному рівню трактора ПМЗ. Щодо трактора ПМЗ сільгоспвиробники жартують так: ПМЗ виробляє ракети такого технічного рівня, що їх бояться в усьому світі та трактори ПМЗ, яких бояться вітчизняні сільгоспвиробники.

В Україні є доволі позитивні приклади виробництва автобусів — ЛАЗ "Богдан", які мають сучасний вигляд і доволі пристойні техніко-експлуатаційні характеристики. Це ще не "Мерседес", "Фольксваген" тощо, але вже не ПАЗ, КАРЗ, старої моделі ЛАЗ. Виявляється, є де брати приклади.

Заслуговує на детальне розкриття другий пункт, його теж згадав міністр, який потребує бюджетних видатків — "на технічне переоснащення промислових підприємств сільськогосподарського машинобудування".

Розглянемо детальніше цей пункт спрямування бюджетних коштів. Цікаві позиція та державницький підхід. Але міністр не сказав, скільки з наявних 130 підприємств сільськогосподарського машинобудування — приватизовано. Адже приватизовано підприємства під певні інвестиційні зобов'язання. Як ці зобов'язання виконують? Які із 130 підприємств передбачається технологічно модернізувати, тобто для якої техніки? На прикладі вітчизняних зернозбиральних комбайнів можна повчитися, як не треба робити. Який технічний напрям (міністр коректно не використовував термін "технічна політика") визначає міністерство: складальне виробництво зарубіжних прототипів чи виробництво нових машин на базі сучасних технологій через закупівлю технологічного обладнання. Як приклад нагадаємо повчальну історію одинадцятирічної давнини, коли фірма "Массей Фергюсон" пропонувала за $340 млн побудувати завод у Рівному з виробництва сучасних зернозбиральних комбайнів на 1000 комбайнів за рік. Коштів на завод не знайшли, точніше, державної мудрості не виявилося. Проте через рік знайшли кошти в обсязі 560 млн (зв'язаний кредит) під закупівлю 1600 готових зернозбиральних комбайнів.

Ця торгова угода обростала такими фінансовими "перлинами", що стає і сумно, й смішно за державу, за нас, яких вважають, вибачте на слові, лохами.

На прикладі вітчизняних зернозбиральних комбайнів потрібно вчитися, як не треба робити. Назвемо марки вітчизняних зернозбиральних комбайнів: КЗС-9 "Славутич", "Обрій", "Атек", "Лан" ("Дон-Лан"), "Дніпро-380" ("Домінатор-108"), "Єнісей". Ще б одна марка комбайна, і Україна наздогнала б Японію, яка виробляє сім марок конкурентоспроможних автомобілів. В основі такої "різномарковості" комбайнів проглядається один інтерес — доступ до 30% державних коштів як знижки, яку надають сільгоспвиробникам під час купівлі вітчизняної техніки.

На наш погляд, міністр промислової політики мав би висвітити світові тенденції сільськогосподарського машинобудування. Зокрема, як вітчизняні підприємства збираються конкурувати зі світовими лідерами з виробництва сільськогосподарської техніки: "Джон Дір", "Кейс", АГКО, "КЛААС" тощо. Ця проблема не знайшла місця в роздумах міністра промислової політики. Єдиним позитивом у зазначеній статті вважаємо послуговування терміном "технічний напрям", а не "технічна політика".

Loading...

 
 

Цікаве