WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Проблеми інженерно-технічного забезпечення АПК - Реферат

Проблеми інженерно-технічного забезпечення АПК - Реферат

Реферат на тему:

Проблеми інженерно-технічного забезпечення АПК

Інженерно-технічне забезпечення АПК — мало не найактуальніша проблема сучасного сільського господарства України. Чи не задовгою є дистанція між Розпорядженнями Кабміну та практичним їх наповненням?

Інженерно-технічне забезпечення АПК — мало не найактуальніша проблема сучасного сільського господарства України. Чи не задовгою є дистанція між Розпорядженнями Кабміну та практичним їх наповненням?

Верховна Рада ухвалила закон про інженерно-технічне забезпечення агропромислового комплексу України, а 7 жовтня 2006 р. його підписав Президент.

У Законі "Про систему інженерно-технічного забезпечення України" в п'ятій статті перераховано суб'єкти системи інженерно-технічного забезпечення, в тому числі інженерно-технічні підрозділи сільгоспвиробників, кількість яких n+1, інформаційно-консультативні служби, кількість яких m+1. До цього пункту після інформаційно-консультативних служб треба було б додати — "ворожки та астрологи". Про статус, функції інформаційно-консультативних служб АПК доцільно було б записати окремим рядком, тому що без чітко визначених позицій вони будуть у ролі ворожок і астрологів. Замість інформаційно-консультативних служб, треба було написати — лізингові компанії.

Досконалих законів не буває. У реальному житті є дотримання (виконання) і не дотримання (не виконання) закону. Чи можна було написати досконаліший закон, із чіткішими та однозначнішими записами? Ні, оскільки закони пишуть люди зі своїми суб'єктивними поглядами, підходами, інтересами. Тобто тягнуть ковдру на себе. У цьому законі технічну "ковдру" перетягнули на себе машинобудівники. Закон писали для гарантування продовольчої безпеки України з допомогою системи інженерно-технічного забезпечення. Тому в ньому мало бути чітко написано, що головним суб'єктом системи інженерно-технічного забезпечення є виробники конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

Для реалізації продовольчої безпеки слід на державному рівні вирішити такі стратегічні проблеми:

1. Підвищити рівень технічного забезпечення об'єктів господарювання АПК сучасною технікою для виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції і фірмовим сервісом.

2. Розробити й запровадити програми підготовки та перепідготовки кваліфікованих кадрів: механізаторів (операторів), техніків, інженерів для ефективної експлуатації сучасної техніки і забезпечення якісним та надійним сервісом.

3. Розробити та впровадити засади (нормативні документи, постанови, акти) економічних і правових відносин об'єктів господарювання АПК із державними органами та комерційними структурами.

У законі вжито термін "інноваційні технології". Під нього підпадають генетично модифіковані рослини й тваринні продукти. Адже вони з'явилися завдяки інноваційним технологіям. Напевно, коректніше було б записати інноваційні напрями на базі енергоощадних технологій. Адже зменшення ручної праці та енергетичних затрат формує засади конкурентоcпроможності продукції. На наш погляд, головним каменем спотикання під час упровадження ухваленого закону стануть бюджетні кошти. За визначенням закону, розпорядником бюджетних коштів має бути державний центральний керівний орган, якого ще немає й невідомо, коли він буде та хто його очолить.

Зрозуміло, що бюджетні кошти на центральний керівний орган виділятимуть за рахунок перерозподілу між наявними міністерствами, які будуть категорично проти його створення.

Технікою, технічним прогресом, механізованими технологіями аграрного виробництва опікуються два політичні міністерства: аграрної та промислової політики. Кожне з них має свої вектори діяльності: відповідно, аграрний і промисловий вектори. Отож, перше міністерство — як замовник політики, а друге — як реалізатор замовленої політики. Ми знаємо з курсу алгебри, що вектори можуть додаватися й відніматися. У конкретному варіанті вектори промислової і аграрної політики за напрямами збіглися. Як результат їхнього збігу отримали новий політичний вектор — технічну політику АПК. Офіційне трактування змісту технічної політики АПК довго трималося в секреті. Що означає промислова, аграрна, технічна політика АПК, який зміст вкладався в слово "політика" у назвах міністерств, в основі діяльності яких має домінувати диктатура технологій для виробництва якісної конкурентоспроможної продукції для завоювання світових ринків збуту, а не політична розмитість, невизначеність — невідомо широкому загалу. Чому тільки міністерства, причетні до аграрного виробництва, удостоїлися честі мати політичну спрямованість і як за час функціонування зазначених міністерств слово "політика" сприяло розвиткові промисловості, зокрема, сільськогосподарського машинобудування, вплинуло на агротехнології, урожайність зернових і технічних культур, на пташиний грип, колорадського жука?

Слово "політика" у назвах міністерств промисловості й сільського господарства мало б зміст, якби державною програмою було передбачено за 20 років потіснити Корею за ВВП і Францію з виробництва зернових, Нідерланди — за молочними продуктами, Данію — за м'ясом, але цього в державних документах не передбачається. Тому слово політика — це чистої води "липа", або політичне словоблудство. Наразі набув поширення термін "політична еліта". Такий гарний вираз, так гріє душу причетним до "політичної еліти", особливо тим, хто ще вчора був "політичним фуражем". Терміни "еліта", "фураж" використовують під час оцінки якості зернових культур. Вочевидь, якщо використовують слово "еліта" з приставкою "політична", то дозволено використати й слово "фураж". Еліта передбачає подальше розведення, а фураж — для переробки на корм свиням, курям тощо.

Бунтівне революційне слово "політика" замінило слово фундаментального змісту — "виробництво" — в грудні 1999 року після Указу Президента "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки", із набуттям чинності яким "почався нестримний процес трансформації: тотальною приватною власністю на землю" тощо.

Щодо ухваленого закону, то можна висловитися так: краще пізно, ніж ніколи. Закон дає сільгоспвиробникам шанс, запалює світло надії в тунелі. Тільки (за влучним висловом М. Жванецького) невідомо, коли закінчиться тунель. Для історії 15 років — це невеликий відрізок часу. Для сільського господарства — це відрізок достатній, щоб перевернути економічні, соціальні, моральні засади села шкереберть. Цих півтора десятка років наші політики та урядовці вели країну не за економічним компасом, а за сонцем: один рік — два кроки на захід, крок на схід, а на другий рік — уже крок на захід, а два кроки на схід. І за цим принципом упродовж 15 років тупцювали на місці.

Сам закон розробляли майже сім років. Із народної мудрості відомо: у семи няньок дитя без ока. Щодо аграрного виробництва, то в Україні спеціалістів, ерудитів із макроекономіки стільки, що їх вистачить, аби збанкрутувало сільськогосподарське виробництво всіх розвинутих країн світу, не те що України. Варто сказати, що тільки аграрне виробництво витримало зміну 12 міністрів і 12 віце-прем'єрів по селу.

Для підтвердження стилю написання закону наведемо деякі позиції із Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2006 р №93-р (реєстраційний код — 32247/2006) "Про схвалення концепції Державної програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі на період до 2010 року", який підписав тодішній прем'єр-міністр Ю. Єхануров. За стилем написання й змістом закону та розпорядження Кабміну відчувається, що зазначені документи писали одні й ті самі писарі. Таке хитромудре поєднання змісту й стилістики на рівні державних документів "зачаровує". Ключові слова: концепція, програма, політика. Виявляється, що політика визначається програмою, а програма концепцією, а не навпаки. Якщо технічна політика плентається в кінці видуманої концепції, то така її значущість і, відповідно, наслідки. Запитання — навіщо така абракадабра в назві? Чому документ не назвали коротко, чітко й зрозуміло: "Про схвалення державної програми інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України на період до 2010 року"? Якщо це короткий документ, то назвати "Тези програми..." Не дивно, що такі документи ніхто не виконує, адже невідомо, що головніше і що виконувати: концепцію, програму, політику чи все разом.

На другій сторінці Розпорядження прописано: "Мета та завдання Державної програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі". Перше ключове слово "концепція" уже випало, залишилося виконати "програму реалізації технічної політики". Читаємо далі державний документ: "Метою Державної програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі є підвищення рівня технічного забезпечення агропромислового комплексу на основі розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, ефективності використання його матеріально-технічної бази, зменшення залежності від імпорту сільськогосподарської техніки з метою забезпечення продовольчої безпеки". Якщо коротко, то метою Державної програми реалізації технічної політики в агропромисловому комплексі... з метою забезпечення продовольчої безпеки. Напевне, доцільно було б написати: "Метою Державної програми є гарантування продовольчої безпеки України".

Доцільно звернути увагу на цифри потреб у тракторах, комбайнах, які наведено в Розпорядженні Кабміну — 400 тис. тракторів. Що означає 400 тис. тракторів, якщо в 1991 р. в сільгоспвиробників було 498 тис. тракторів сумарною потужністю майже 40 млн к. с.? За такої сумарної потужності енергоозброєність сільгоспвиробників становила 1,36 к.с. на 1 га орних земель. Для порівняння наведемо цифри енергозабезпечення французьких фермерів. Франція із 8,9 млн га збирає 67 млн т зернових. Енергозабезпеченість французьких фермерів становить 5,5 к.с. на 1 га орних земель. Валовий збір зернових культур французьких фермерів удвічі вищий, ніж в українських сільгоспвиробників, а врожайність з 1 га посівних площ вища майже втричі, ніж по Україні.

Повертаючись до цифри 400 тис. тракторів, слід було б зазначити: сумарною потужністю 50 млн к. с., що дасть змогу підвищити енергозабезпеченість сільгоспвиробників до 1,5 к.с./га. Парк має оновлюватися за рахунок сучасних надійних і довговічних машин із низькою питомою витратою палива (до 150 г/к.с. год).

У документі зазначена потреба в 9–10 тис. кукурудзозбиральних комбайнів. Мабуть, автори мали на увазі кормозбиральні комбайни (силосозбиральні), адже збирати кукурудзу на зерно можуть сучасні зернозбиральні комбайни, тим більше роторного типу. У документі зазначено щорічні нормативи поповнення парку тракторів у кількості 30–35 тис. одиниць. Слід було додати: сумарною потужністю 3,0–3,5 млн к. с. За середньої вартості 1 к.с. 1000 грн щороку на оновлення парку тракторів потрібні кошти в сумі 3–3,5 млрд гривень.

Loading...

 
 

Цікаве