WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Аспекти проблем тракторо - та сільгоспмашинобудування України - Реферат

Аспекти проблем тракторо - та сільгоспмашинобудування України - Реферат

На сьогодні "диригентом" у вирішенні цих питань залишається Державний комітет сільгоспмашинобудування (Держсільгоспмаш). За час його існування прийнято понад 150 нормативно-правових актів, спрямованих на забезпечення виконання покладених на нього завдань, у тому числі щодо взаємодії з іншими органами державної влади та міжгалузевих відносин.

У листопаді 2001 року ухвалено програмний документ розвитку сільськогосподарського машинобудування на найближчі роки — Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку ринку вітчизняної техніки для агропромислового комплексу та збільшення обсягів її виробництва".

У 2002 році ухвалено Закон України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу", який спрямовано на виконання завдань, викладених в Указі Президента.

У своїй діяльності Держсільгоспмаш взаємодіє з Мінагрополітики, Мінфіном, Мінекономіки та, з питань європейської інтеграції, — з МЗС, Держказначейством та іншими міністерствами і відомствами.

З Міністерством аграрної політики — у сфері:

- визначення науково обгрунтованої технологічної потреби в основній сільськогосподарській техніці;

- опрацювання замовлення регіонів на техніку для АПК;

- інформування про обсяги виготовлення і поставок техніки сільгосптоваровиробникам та можливості щодо її збільшення (залишки на складах);

- погодження пріоритетів у створені нової техніки;

- забезпечення участі підприємств галузі у виставках техніки для АПК;

- визначення техніки вітчизняного виробництва, яка може реалізовуватися споживачам на умовах фінансового лізингу та з частковою компенсацією вартості;

- організація проведення семінарів з експлуатації, обслуговування та ремонту техніки з її демонстрацією.

Проте поки що все це не привело до поліпшення стану справ у цьому питанні. На наш погляд, тому що Держсільгоспмаш залишається структурним підрозділом Мінпромполітики, підпорядкованим міністрові Мінпромполітики, і не має механізму реального впливу ані на Міністерство агропромислового комплексу, ані на Міністерство економіки, ані на Міністерство фінансів тощо.

Структура власності підприємств, що їх контролює Держсільгоспмаш, характеризується тим, що у більш як 30 підприємств залишається різна частка пакетів акцій державної власності. Ще в 30% акціонерних товариств у процесі приватизації контрольні пакети акцій консолідовані акціонерами, з якими працює Держсільгоспмаш стосовно узгодження політики реформування та розвитку підприємств та їхньої участі в проведенні державної політики з розвитку галузі.

Одним із великих власників підприємств сільгоспмашинобудування є ВАТ "Лізингова компанія "Украгромашінвест", до статутного фонду якого Фондом державного майна України передано пакети акцій 37 підприємств.

Нині визначаються шляхи взаємодії Держсільгоспмашу з ВАТ "Украгромашінвест" та напрями розвитку підприємств, що входять до їх складу.

Загалом можна зробити висновок, що в державі немає єдиного консолідуючого органу з питань тракторо- та сільгоспмашинобудування з достатніми повноваженнями, який міг би керувати створенням науково виважених технологій вирощування сільськогосподарських культур та сприяти створенню системи машин для цього, об'єднавши та очоливши для цієї мети відповідні управління:

- Міністерства промислової політики;

- Міністерства аграрної політики;

- Науково-дослідні та навчальні інститути.

Держсільгоспмаш, на жаль, не впливає на процеси розвитку тракторо- та сільгоспмашинобудування в країні.

На селі, при його реформуванні, власників можна умовно розділити на "багатих" і "бідних". Перші купують закордонні трактори, комбайни та сільгоспмашини, другі — "латають дірки" на техніці, що залишилася з радянських часів. Тому ніхто не зацікавлений у купівлі вітчизняної техніки. З'явилася в селі також третя категорія: власники техніки, які не мають землі, а заробляють на тому, що обробляють землі "бідних" власників землі за "кабальний" відсоток від урожаю. Ця категорія також користується закордонною потужною технікою.

Через відсутність єдиної політики кожний завод створює техніку на свій розсуд, без конструктивного та технологічно виваженого обгрунтування. Це нонсенс, але нині в Україні тільки зернозбиральні комбайни намагаються випускати понад 5–6 заводів. Сільгосптехніку також випускають без "прив'язки" до потужності та особливостей вітчизняних тракторів (наприклад, того ж ХТЗ або ПМЗ).

Наразі не знайдено раціонального шляху вирішення проблеми забезпечення сільськогосподарських підприємств зернозбиральною та кормозбиральною технікою. На наш погляд, налагодження або підвищення технічного рівня вітчизняної складної сільськогосподарської техніки до сучасних стандартів найдоцільніше здійснювати через спільне виробництво її з фірмами Заходу. З огляду на це треба відповісти на такі запитання:

- На використання яких вітчизняних і закордонних енергозасобів має бути спрямована політика України?

- Чому нині не працюють економічні важелі регулювання ціноутворення на продукцію заводів сільгоспмашинобудування?

- Які заходи вживаються для піднесення технічного рівня машин і знарядь вітчизняного виробництва до сучасного технічного рівня машин західного виробництва?

- Яким наразі є раціональне співвідношення між ціною та якістю машин для України?

- У яких допустимих межах агропромисловий комплекс України має працювати на економіку Заходу та близького зарубіжжя у сфері машинобудування?

Для відповіді на поставлені запитання, на наш погляд, передусім доцільно розробити:

- методику оцінки економічної ефективності сільськогосподарської техніки з погляду регіону на Україну в цілому;

- механізм економічного регулювання ціноутворення на продукцію сільгоспмашинобудування з урахуванням груп складності машин, їхньої нормативної ваги та економічної ефективності її виробництва з урахуванням інтересів держави;

- нормативні технологічні карти виробництва сільськогосподарської продукції за сучасними та перспективними технологіями по регіонах з визначенням нормативних витрат і рівня рентабельності виробництва, які були б узяті за основу під час розробки систем оподаткування й дотацій виробництва;

- сучасну та перспективну "Систему машин" для сільськогосподарського виробництва України.

Слід також визначити пріоритетні напрями у розвитку сільгоспмашинобудування і накреслити заходи підвищення технічного рівня до рівня західного з використанням світових досягнень та розширення інтеграції вітчизняного виробництва із західним.

Технічну політику в сільгоспмашинобудуванні насамперед доцільно пов'язувати з технологіями виробництва сільськогосподарської продукції. Це пояснюється тим, що в умовах ринкової економіки конкурують не окремі машини або знаряддя, а технології. Для забезпечення технологій складаються комплекси машин, а їхня сукупність з урахуванням регіональних особливостей і має визначати "Систему машин" для України. Комплекс машин під технології слід створюти на базі енергозасобів, які входять до цих комплексів.

Loading...

 
 

Цікаве