WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Аспекти проблем тракторо - та сільгоспмашинобудування України - Реферат

Аспекти проблем тракторо - та сільгоспмашинобудування України - Реферат

Реферат на тему:

Аспекти проблем тракторо - та сільгоспмашинобудування України

Технічну політику в сільгоспмашинобудуванні доцільно пов'язувати насамперед з технологіями виробництва сільськогосподарської продукції. В умовах ринкової економіки конкурують не окремі машини або знаряддя, а технології. Для забезпечення технологій складаються комплекси машин, а сукупність їх з урахуванням регіональних особливостей і має визначати "Систему машин" для України.

Аналіз концепцій розвитку вітчизняного тракторо- та сільгоспмашинобудування за останні 10 років свідчить про доволі низький рівень його еволюції. Технічне забезпечення сільського господарства досягло нині критичної межі. Основними сільськогосподарськими машинами аграрні підприємства забезпечені лише на 45–65%, з них понад 90% вже відпрацювали свій амортизаційний строк. Темпи щорічного списання спрацьованої техніки в кілька разів перевищують темпи її закупівлі. Через технічні несправності та фізичне спрацювання щороку не використовується четверта частина тракторів і комбайнів.

Кількісне та якісне зменшення машинно-тракторного парку призвело до збільшення навантаження на техніку. Навантаження на один трактор зросло з 66 га ріллі в 1990 році до 119 га у 2002-му, на один зернозбиральний комбайн, — відповідно, з 113 га посівів зернових культур до 245 га.

Більш як 43 тис. фермерських господарств мають лише 23 тис. тракторів, 6 тис. зернових комбайнів, по 0,28 сівалки на одне господарство.

Збільшення навантаження на техніку зумовлює розтягування строків виконання технологічних операцій. Втрати врожаю збільшуються. Собівартість виробництва продукції підвищується.

Внаслідок диспаритету цін аграрні підприємства втратили тільки за 1991–2000 роки 57,1 млрд грн. Щоб купити зернозбиральний комбайн СК-5 "Нива" в 1990 році треба було продати 34,2 т зерна, а у 2003-му — вже 556,8 т. Один із найпоширеніших просапних тракторів ПМЗ-6АЛ у 1990 році "коштував" 9,4 т соняшнику, а у 2002-му — 45,6 т.

Різко зменшилися обсяги державних інвестицій, кредитів і дотацій. Зросла дебіторська і, особливо кредиторська заборгованість. Із 1996 року сільське господарство є збитковою галуззю.

Для оновлення машинно-тракторного парку аграрних підприємств на рівні технологічної потреби треба щороку купувати машини й обладнання на суму понад 15 млрд грн. З них на оновлення парку тракторів має піти 3,0–3,5 млрд грн, зернозбиральних комбайнів — 3,5–4,0. Крім цього, для підтримання машинно-тракторного парку в робочому стані потрібно 2,0–2,5 млрд грн на закупівлю запасних частин і ремонтних матеріалів.

На сьогодні в Україні (сфері впливу Мінпромполітики) працює 130 підприємств і конструкторських бюро, спеціалізованих у машинобудуванні для АПК. До вирішення проблем машинобудування в АПК залучені підприємства оборонно-промислового комплексу, у тому числі ДКБ "Південне", ДП "Завод ім. Малишева", ВО "Південний машинобудівний завод" та інші.

У цілому по Україні до виготовлення технічних засобів, вузлів, агрегатів, запасних частин і ремонту техніки нині залучено майже 350 підприємств. Їхні наявні потужності можуть виробляти технічні засоби для АПК в обсязі 7,5 млрд грн. Для забезпечення господарств АПК необхідними технічними засобами потрібно щороку реалізувати на внутрішньому ринку техніки, запчастин і надавати послуг в обсязі до 6 млрд грн.

Підприємствами галузі машинобудування для АПК за 2003 рік виготовлено промислової продукції на суму 1,54 млрд грн.

Для підтримання наявного машинно-тракторного парку в робочому стані виготовлено і реалізовано запасних частин на суму 0,4 млрд грн, виконано робіт із ремонту техніки та надано послуг технічного характеру на 0,17 млрд грн, що в загальних обсягах виробництва (запасні частини та ремонтні роботи) сягає 39%.

Такий підхід до вирішення проблем щодо технічного забезпечення АПК є неконструктивним і може призвести в найближчі два-три роки до негативних наслідків — перетворення доволі потужної на сьогодні галузі машинобудування для АПК на ремонтну базу сільгосптехніки.

На наш погляд, основними проблемами розвитку галузі залишаються:

— Відсутність системи керування галуззю. За наявності попиту на складну сільськогосподарську техніку рівень її закупівлі значно не збільшується з двох причин. По-перше, фінансова неспроможність споживачів, по-друге, відсутня система машин для енергонасичених тракторів. Наприклад, "колійну" технологію вирощування цукрових буряків, розроблену під інтегральний трактор ХТЗ-161, не вдається впровадити у виробництво з 2000 року, тому що ані Міністерство агропромислового комплексу, ані Мінпромполітики, ані Держсільгоспмаш не можуть створити належні умови для випуску відповідної техніки для цього трактора заводами сільгоспмашинобудування. Тож наразі в Україні цукрові буряки та інші просапні культури вирощуються за інтенсивними технологіями здебільшого за допомогою тракторів та сільгосптехніки закордонного виробництва. Тому торік зменшились обсяги закупівлі енергонасичених тракторів виробництва ВАТ "ХТЗ" та інших.

— Недостатній рівень платоспроможності сільгосптоваровиробників. Це негативно впливає на фінансово-економічний стан підприємств галузі, базові заводи з виготовлення складної техніки перебувають у критичному стані. Платоспроможність внутрішнього ринку техніки — на тому рівні, коли селяни мають фінансові можливості закуповувати техніку вартістю до 40–50 тис. грн.

— Застарілість основних засобів базових підприємств галузі. Названі засоби не оновлювалися протягом останніх 14–15 років, що негативно впливає на конкурентоспроможність, якість та собівартість продукції.

— Відсутність реальних джерел фінансування. Це призводить до унеможливлення реконструкції та технічного переоснащення підприємств галузі і забезпечення завдяки цьому високої якості виготовлюваних машин та обладнання, освоєння виробництва нової конкурентоспроможної техніки.

Фінансування розвитку агропромислового комплексу і машинобудування для АПК здійснюються у такій пропорції, яка ніколи не виведе галузь на світовий рівень.

Наприклад, у бюджеті 2004 року:

- на розвиток АПК в цілому, без урахування видатків УААН, передбачено 2,4 млрд грн;

- на розвиток промисловості в цілому передбачено 254,5 млн грн, з яких на розвиток машинобудування для АПК — лише 10 млн грн.

При таких підходах до визначення пріоритетів у державній промисловій політиці коментарі зайві.

Для вирішення питань розвитку ринкових відносин вкрай потрібно створити інфраструктуру ринку в регіонах, де, окрім виробників і споживачів техніки, мають бути задіяні інформаційно-маркетингові, регіональні виставково-торговельні та фірмові технічні центри, районні сервісні формування, а також банки, страхові та лізингові компанії.

Незважаючи на те, що конструктивні показники вітчизняної техніки зазвичай не поступаються закордонним аналогам, фактична її надійність, умови праці та функціональні можливості є значно нижчими від потрібних. Внаслідок цього внутрішній ринок насичується дорогою, не адаптованою до умов України, імпортною технікою, яка потребує значних експлуатаційних витрат, що завдає значних економічних збитків.

Якщо терміново не буде вжито дійових заходів, держава може потрапити в залежність від імпорту іноземної техніки.

Loading...

 
 

Цікаве