WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Державний підхід до селекції та насінництва овоче-баштанних рослин - Реферат

Державний підхід до селекції та насінництва овоче-баштанних рослин - Реферат

Оскільки немає державних програм підтримки національного виробника, стримується вся система впровадження нових висококонкурентних гібридів, використання яких є економічно доцільнішим. Так, у середньому річний економічний ефект від впровадження нового гібрида становить 6–12 тис. грн/га.

Слід також відзначити, якщо наукова сфера досить мобільно відреагувала на пріоритети світового досвіду, запровадивши гібридну селекцію з більшості рослин, то ринок України поки що не відповідає цивілізованим вимогам світового рівня. Україна поки що не готова відмовитися від сортової селекції, оскільки можливості промислового гібридного овочівництва для внутрішньо-го ринку країни лімітуються не лише недостатнім рівнем фінансування фундаментально-прикладних досліджень, а й досить низьким прожитковим рівнем населення, що є наслідком політики самовиживання та самозабезпечення.

Потребує термінового відновлення сама система насінництва в Україні. Оригінальним і елітним насінництвом в Україні займається Інститут овочівництва і баштанництва УААН та його координовані установи; репродукційним — Укрсортнасіннєовоч, а також низка інших сільськогосподарських підприємств різних форм власності. В середині і наприкінці 80-х років минулого століття Україна забезпечувала 40% союзного фонду насіння, заготовляючи його по 180–220 тис. ц щороку. З розпадом Союзу потреба в насінні різко скоротилася, почали зменшуватись і обсяги виробництва репродукційного насіння. Так, 1995 року його було вирощено 160,0 тис. ц, 1998 — 49,8, а в 1999 р. — 22,8 тис. ц, що є недостатнім уже для самої України.

Особливо неефективно працює асоціація "Укрсортнасіннєовоч". Площа під насінниками овочевих рослин в господарствах за останні шість років скоротилася в кілька разів, а валовий збір — у 3,4 раза. Це сталося тому, що Україна збільшує завезення насіння овоче-баштанних рослин за заниженими (демпінговими) цінами з країн, які мають суттєві дотації бюджету на виробництво насіння. Вітчизняний товаровиробник не в змозі конкурувати з ними і змушений скорочувати виробництво насіння.

Часто вітчизняні фірми-виробники насіння купують ліцензії на виробниц-тво кращих українських сортів і гібридів у кількості, що вимірюється грамами, репродукують його без авторського нагляду і через рік-два заповнюють свої то-ргові мережі по всій території України сотнями кілограмів насіння невідомого походження і якості. Про роялті тут взагалі не йдеться.

Система насінництва, що діяла до переходу в ринкові умови, вирішальними визначала етапи вирощування насіння, які займали 80–86% у структурі собівар-тості насіння, а витрати на реалізацію насіння не перевищували 0,3–0,5%. В ринкових умовах на перший план виступають реалізація, попит і пропозиція, що суттєво впливає на перші три етапи незалежно від культури, сорту чи репродукції. Питома вага затрат на реалізацію насіння різко зростає (вивчення попиту, реклама, розфасування, приваблива тара, протруювання насіння тощо). Насіння, як і кожний товар, може втрачати товарні якості фізично (втрата схожості) і морально (поява нового продуктивнішого сорту чи гібриду з кращими показниками). Тобто насіння певного сорту тільки в окремий період користується попитом.

Як свідчить статистика, на сьогодні сорти й гібриди української селекції в посівних площах займають всього близько 45%. У кожної овочевої культури вони різні. Виходячи з цієї статистики, ми провели підрахунок потреби оригінального, елітного й репродукційного насіння для всіх категорій господарств. Інститут овочівництва і баштанництва УААН та його мережа в змозі виростити повний обсяг потрібного для України оригінального та елітного насіння. Але щоб задовольнити потребу в такій кількості оригінального й елітного насіння, треба мати чітке замовлення від виробників репродукційного насіння.

Зменшилися обсяги й товарного виробництва. У дореформений період в Україні щорічно виробляли близько 7,4 млн т овочевої продукції. З них 76,5% — у великотоварних підприємствах громадського сектору і 23,5% — в індивідуальних господарствах. За останні роки в овоче-баштанній галузі сталися суттєві зміни, які призвели до того, що вона з найрозвиненішої, індустріальної та прибуткової в колишньому СРСР перетворюється в дрібнотоварне городництво екстенсивного типу з перевагою ручної праці.

Частка великих підприємств у загальному обсязі виробництва овочів знизилася в 2004 році до 5%. При цьому посівні площі зменшилися на 40 тис. га, валовий збір — на 2 млн т, урожайність — на 22%, до того ж, урожайність і продуктивність праці знизилися як у великих, так і в дрібних господарствах. Втрачено ринки збуту в країні та за її межами. Неповернення коштів спричинило збитки і неплатоспроможність, бракує грошей на придбання сільгоспмашин, добрив, засобів захисту рослин, електроенергії, паливно-мастильних матеріалів, запчастин, оплату праці.

Досвід таких високорозвинених у технічному плані держав, як США, Канада, Німеччина, Франція, Велика Британія та інші, показує, що лиш об'єднання земельних ділянок у масиви 600 і більше га забезпечує сталу прибутковість виробництва. Для самоокупності роботи трактора марки "ЮМЗ" потрібно 70 га просапних культур, а Т-150 — 600 га річного навантаження. Трактори малої потужності на основному обробітку грунту потребують на одиницю площі додаткових витрат дизельного палива, при цьому продуктивність праці вдвічі нижча. Для придбання одного трактора із шлейфом сільськогосподарських машин необхідно продати 300–500 т капусти або 150–200 т томатів.

Існують різні шляхи залучення коштів на вирощування сільськогосподарської продукції за інтенсифікації виробництва. На сучасному етапі в Німеччині, Франції та інших державах найбільш поширені кооперативи зі спільним використанням парку сільськогосподарської техніки. В США водночас із сімейними фермами існують сільськогосподарські кооперативи. В Японії налічується близько 5 млн фермерів, і всі вони охоплені кооперативним рухом. Широкого поширення кооперація набула в сільському господарстві Голландії, де фермер може бути співвласником як одного багатопрофільного кооперативу, так і кількох вузькоспеціалізованих з обробітку грунту, закупівлі засобів виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції, збуту продуктів переробки тощо. В Німеччині об'єднання землі й розвиток кооперації матеріально підтримує держава, знижуючи податки та запроваджуючи інші пільги.

Для поліпшення стану селекції й насінництва в Україні вважаємо за доцільне невідкладно вжити заходів щодо дотримання закону України "Про охорону прав на сорти рослин" і насамперед державних гарантій щодо майнових прав власника сорту, без дозволу якого виробництво сорту іншим особам забороняється. На жаль, сьогодні через брак адміністративних та контролюючих заходів щодо дотримання цього закону в Україні відбувається безконтрольне стихійне виробництво та реалізація насіння овочевих рослин, що стало об'єктом наживи для будь-кого, крім безпосередніх власників сорту. Це призводить до втрати сортових та зниження посівних якостей насіннєвого матеріалу і слугує передумовою постійних нарікань на адресу авторів сорту. Дотримання закону дасть можливість суттєво поліпшити фінансовий стан державних селекційних установ та чітко контролювати й забезпечувати високу якість насіннєвого матеріалу і, як наслідок, — збільшити валовий збір ово-чів, що, своєю чергою, сприятиме підвищенню авторитету вітчизняних сортів, збільшенню надходжень коштів до Державного бюджету та вирішенню соціальних питань на селі.

Loading...

 
 

Цікаве