WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Діагностування тракторів під час підготовки до весняних польових робіт - Реферат

Діагностування тракторів під час підготовки до весняних польових робіт - Реферат

Реферат на тему:

Діагностування тракторів під час підготовки до весняних польових робіт

Під час підготовки тракторів до весняних польових робіт проводять сезонне технічне обслуговування. При цьому замінюють оливу в картерах вузлів, перевіряють рівень охолоджувальної і гальмівної рідин, натяг привідних пасів двигуна, усувають підтікання, виконують потрібні сезонно-регулювальні роботи, зумовлені конструкцією трактора.

Щодо гідросистеми слід: очистити місткості й трубопроводи від бруду та води; очистити фільтри, а у разі потреби замінити; залити у бак потрібну кількість чистої робочої рідини тієї марки, яка вказана в експлуатаційній документації на трактор; перевірити кріплення гідроагрегатів, трубопроводів, важелів керування; усунути підтікання робочої рідини.

Проводять технічне діагностування, мета якого — визначення загального стану складових машини, щоб запобігти раптовій відмові під час роботи, потреби в регулювальних роботах, очищенні фільтрів. Проводячи діагностування під час ТО-3, визначають залишковий ресурс окремих складових.

Особливу увагу слід приділити перевірці технічного стану двигуна, паливної апаратури, гідравлічної системи.

Основними показниками технічного стану двигуна є потужність і питома витрата палива, які визначаються на гальмівних стендах або за допомогою спеціальних приладів у режимі розгону дизеля.

Зовнішніми ознаками несправностей двигуна є зниження потужності, димний випуск, прискорене вигоряння оливи, недопустиме зниження тиску в системі мащення, виникнення ненормальних стуків.

За кольором випускних газів орієнтовно визначають несправності, які з'ясовуються під час діагностування. Чорний дим — неповне згоряння палива через зависання, закоксовування чи спрацювання голки розпилювача; недостатню подачу повітря (засмічений повітроочисник); порушення кута випередження подачі палива, порушення фаз газорозподілу; підвищену подачу палива та велику нерівномірність подачі його секціями насоса високого тиску, розрегульовані або негерметичні клапани, несправний турбокомпресор.

Синій (сизий) випуск — потрапляння оливи в камеру згоряння через спрацювання деталей циліндро-поршневої групи, спрацювання ущільнювальних кілець ротора турбокомпресора.

Білий випуск — потрапляння охолоджувальної рідини в циліндри двигуна, порушення герметичності спряжень "сідло-клапан".

Для оцінки технічного стану систем дизеля в ННЦ "ІМЕСГ" розроблено комплект діагностичних засобів. По-перше, це дизельний компресиметр для контролю стану циліндро-поршневої групи. Компресиметр включає набір фальш-форсунок для різних марок двигунів, які встановлюються на місце штатної форсунки.

Компресійні властивості циліндрів контролюють під час прокручування прогрітого двигуна пусковим пристроєм. Орієнтовні номінальні значення тиску стискання для двигунів ЯМЗ-8423, ЯМЗ-240Б, ЯМЗ-238НБ, СМД-60-64 становлять, відповідно, 3,0; 2,8; 2,9 МПа, для двигунів Д-240, Д-242, Д-65Н, Д-65М — 2,7 МПа, а для двигунів Д-144, Д-22А1 — 2,2 МПа. За граничне значення тиску беруть показник тиску, на 30% менший за номінальний. Різниця між компресією окремого циліндра і середнім значенням компресії від решти циліндрів має не перевищувати 0,2 МПа.

Для перевірки форсунок дизелів розроблено переносний і стаціонарний прилади. Перший дає змогу перевірити тиск початку впорскування і підрегулювати його безпосередньо на двигуні без демонтажу форсунок. За інтенсивністю падіння тиску після впорскування орієнтовно визначають герметичність розпилювача і потребу в демонтажі форсунки.

Випробування та регулювання форсунок, контроль якості розпилювання палива здійснюють за допомогою приладу.

Стан розпилювача визначають, нагнітаючи паливо до тиску, який менший за тиск впорскування на 1,5–2,0 МПа. Припиняють нагнітання і спостерігають за стрілкою манометра. Допускається повільне падіння тиску на 1 МПа впродовж 20 с. Якість розпилювання палива перевіряють після регулювання форсунки, нагнітаючи паливо з частотою 60–80 циклів за хвилину. Розпилювання має бути туманоподібним без помітних краплин і струминок.

Пристрій для перевірки прецизійних пар паливних насосів високого тиску забезпечує контроль технічного стану плунжерних пар за максимальним тиском, який вони розвивають на пусковій частоті обертання. Під час перевірки від'єднують від штуцера секції паливного насоса, що перевіряється, паливопровід і під'єднують пристрій за допомогою паливопроводу, а колінчастий вал прокручують пусковим пристроєм. Під час плавного ввімкнення подачі палива регулювальними органами насоса спостерігають за показниками манометра пристрою. Для насосів рядного типу плунжерна пара придатна для дальшої експлуатації, якщо вона розвиває тиск не менше 30 МПа (300 кгс/см2). Вимикають подачу палива, перевіряють герметичність нагнітального клапана за часом падіння тиску від 15 до 10 МПа (150–100 кгс/см2), який має бути не меншим за 10 с.

Для перевірки секцій високого тиску паливних насосів розподільного типу на штуцер контрольованої секції разом з пристроєм встановлюють додатковий зворотний клапан, який запобігає розвантаженню паливопроводу зворотним клапаном секції насоса.

Пристрій для перевірки тиску в системі паливоподачі низького тиску призначений для перевірки паливопідкачувального насоса та ступеня засміченості на вході у фільтр тонкого очищення палива. Пристрій разом з спеціальним клапаном встановлюється на вході у фільтр тонкого очищення палива. Стан паливопідкачувального насоса перевіряють під час прокручування колінчастого вала пусковим пристроєм за відкритого клапана і ввімкненої подачі палива. Якщо тиск менший за 70 кПа (0,7 кгс/см2), підкачувальний насос підлягає заміні. Для підвищення надійності результатів перевірки закривають клапан пристрою, перекриваючи цим вихід палива з підкачувального насоса, і фіксують максимальний тиск, який розвиває підкачувальний насос. Для насосів 4ТН, УТН-5, дизелів ЯМЗ, КамАЗ, НД-21 він має бути, відповідно, 0,24; 0,17; 0,41; 0,40; 0,36 МПа.

Для перевірки засміченості фільтра тонкого очищення палива відкривають клапан і під'єднують додатковий паливопровід до виходу з фільтра тонкого очищення палива. Прокачують паливо ручним паливопідкачувальним насосом і фіксують тиск по манометру пристрою. Якщо тиск перевищує 80 кПа (0,8 кгс/см2), фільтр підлягає заміні.

Пристрій для вимірювання тиску з комплектом перехідників дає змогу вимірювати тиск у системі мащення, шинах коліс, зливній магістралі гідросистеми.

Перевірку турбокомпресора здійснюють за часом вибігу ротора, який має становити 15–20 с.

Для вимірювання тиску наддуву викручують пробку з нарізного отвору нагнітального колектора турбокомпресора і під'єднують контрольний пристрій з манометром. Запускають двигун, переміщують важіль керування регулятором з положення мінімально стійких обертів колінчастого вала в положення максимального швидкісного режиму і порівнюють його з номінальним значенням тиску наддуву, що становить, в кгс/см2: 0,95–1,15 (ТКР-8,5С-1); 0,4–0,6 (ТКР-8,5Н-1); 0,85–1,05 (ТКР-8,5Н-3); 0,55–0,7 (ТКР-11Н-1); 0,85–1,1 (ТКР-11С-1); 1,0–1,2 (ТКР-11С-31К); 0,45–0,65 (ТКР-11Н-2).

Із зниженням тиску підтягують гайки кріплення корпуса турбокомпресора до впускної труби. Якщо після цього тиск не збільшується, турбокомпресор підлягає ремонту.

Загальний технічний стан гідравлічного механізму навіски трактора можна визначити використовуючи навісну машину або спеціальний вантаж, які навішують на трактор. Маса вантажу або машини для відповідного класу тракторів має бути такою: клас 0,6 т — 500 кг; клас 0,9 т — 650; клас 1,4 т — 800; клас 3т — 1500; клас 5 т — 1700 кг. Запустивши двигун, трактор встановлюють так, щоб була можливість виконувати повне підіймання та опускання навіски машини (поршень основного гідроциліндра має переміщуватися з одного крайнього положення в інше). За частоти обертання колінчастого вала двигуна 60–70% від номінального значення важіль керування золотником розподільника, до якого під'єднано гідроциліндр механізму навіски, встановлюють у робоче положення "підйом" і утримують його в такому положенні, нагріваючи робочу рідину до температури 45...55°С. Прогрівши робочу рідину, виконують 5–6 повних підіймань та опускань навісної машини за номінального значення частоти обертання колінчастого вала двигуна. Тривалість підіймання навісної машини (з крайнього нижнього в крайнє верхнє положення) має не перевищувати: 4 с для тракторів класу 0,6 т, 0,9 т та 1,4 т; 5 с — для тракторів класу 3 т та 5 т. Тривалість опускання навісної машини під дією власної маси (важіль керування золотником розподільника встановлюється в положення "плаваюче") має бути не менше 2 с. Збільшення тривалості підіймання навісної машини, порівняно із зазначеними значеннями, свідчить про те, що витрати робочої рідини в спряженнях гідроагрегатів перевищують допустимі значення. Зменшення тривалості опускання навісної машини, порівняно з допустимими значеннями, свідчить про несправність сповільнювальних клапанів.

Loading...

 
 

Цікаве