WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Годівля птиці - Реферат

Годівля птиці - Реферат

Реферат на тему:

Годівля птиці

Птахівництво є важливим джерелом продуктів харчування — яєць та м'яса. В яйцях містяться необхідні для організму поживні речовини в легкозасвоюваній формі. До їхнього складу входять усі незамінні амінокислоти, вітаміни та мінеральні речовини. М'ясо птиці відзначається високою поживністю. Так, м'ясо індиків за вмістом білка (25%) перевищує всі види м'яса інших тварин і птиці, а куряче за цим показником (18%) іде після індичатини та яловичини. М'ясо качок і гусей калорійніше за всі інші види м'яса. Цінні дієтичні якості має м'ясо курчат та індичат бройлерів, багате на легкозасвоювані білки, вітаміни та мінеральні речовини. "Як механік повинен добре знати устаткування машин, на яких він працює, так птахівнику необхідно знати будову тіла і функції організму птахів" Вихід м'яса у птиці становить понад 80%, їстівних частин — 70%, що перевищує цей показник у свиней, ВРХ та овець, відповідно, на 7, 19 та 27%. Птиця відзначається високою скороспілістю. Так, жива маса курчат бройлерів за 49 діб досягає 1,7 кг, качок — 2,9 кг, індичат: самок за 126 днів — 6,5 кг, самців за 140 днів — 10,5 кг та гусенят за 56 днів — 4 кг. На 1 кг приросту курчат-бройлерів витрачається 2,5—3 кг корму, качок та індиків — 3—3,5 кг, що значно менше, ніж при виробництві свинини (4—5 кг) або яловичини (7—9 кг). Птиця швидко розмножується. Від однієї несучки відповідного виду можна виростити за рік 100—120 курчат-бройлерів, 140—150 каченят, 50 гусенят, 80 індичат і одержати від 200—400 кг м'яса. Високою продуктивністю відзначаються кури яєчних порід. Від кожної курки-несучки за рік отримують від 250—280 яєць при витратах корму на тисячу +150—160 кг. Побічна продукція (пух і пір'я) є цінною сировиною для легкої промисловості. Послід птиці багатий на протеїн (30—40%), фосфор та інші речовини, а отже, він є цінним органічним добривом. З відходів забою птиці та інкубації яєць виготовляють сухі білкові корми, вміст протеїну в яких становить близько 50—80%. Птиця порівняно з сільськогосподарськими тваринами споживає переважно найцінніші за поживністю, а тому більш дорогі корми — зернові та тваринного походження. Економне витрачання їх сприяє зниженню собівартості продукції птахівництва. Особливості травлення та обміну речовин у птиці Птахи походять від плазунів (рептилій), які в процесі еволюції набули ознак, що суттєво відрізняють їх від тварин класу ссавців. Результатом їх одомашнення стало значне підвищення інтенсивності росту, скороспілості, плодючості та ефективності використання кормів. Кури, індики і качки є всеїдними, а гуси переважно травоїдні. До органів травлення належать дзьоб, ротова порожнина, верхній стравохід, воло, нижній стравохід, залозистий та м'язовий шлунки, печінка, підшлункова залоза, кишечник та клоака. В органах ротової порожнини птиці відсутні губи і зуби, а щелепи у формі дзьоба призначені для захоплення корму і пиття води. У качок і гусей на краю дзьоба є поперечні пластинки з великою кількістю нервових закінчень трійчастого нерва, які є своєрідним органом дотику. Форма язика залежить від форми дзьоба. У курей та індиків він загострений, у гусей і качок — широкий, подовжений і більш товстий. У водоплавної птиці на його бічній поверхні є два ряди виступів, оточених сосочками і отворами дрібних залоз, які виробляють слиз; через виступи на краю язика і бічні рогові пластинки дзьоба водоплавна птиця проціджує воду, затримуючи з неї корм. Птиця проковтує корм у непережованому вигляді. Сухий корм змочується слиною, в якій немає ферментів, але є муцин,що сприяє ковтанню корму. Із дзьоба по стравоходу, що має здатність сильно розширюватися, корм потрапляє у воло. Воло — це розширення стравоходу при вході в грудну порожнину, добре розвинене у зерноїдної птиці, а в качок та гусей воно представлене веретеноподібним розширенням стравоходу. Воно є резервуаром, де корм пом'якшується, піддається частковій дії ферментів (амілаз і протеаз), що містяться в кормі, а також виробляються мікрофлорою. Середовище корму, як правило, кисле. Тому тут створюються умови для інтенсивних бактеріальних процесів. Воло курей вміщує 90—120 г зерна, індиків — 150—200 г. Якщо воло переповнюється, особливо водою, птиця відригує його вміст. Відригування корму із шлунка не відбувається. Тривалість перебування корму у волі залежить від його складу, кількості і в середньому не перевищує 1,5—3 години. Частина корму проходить прямо в шлунок. Корм починає накопичуватись у волі після заповнення шлунка. Воло в такому разі перестає скорочуватися, і корм в ньому затримується. При переповненні м'язового шлунка грубими кормами (плівками вівса та ячменю, грубою травою) воло може перестати скорочуватися. Таке явище спостерігається в маленьких курчат та індичат, які при переповненому волі гинуть від виснаження. Вміст вола по стравоходу надходить до залозистого шлунка, в якому виробляються пепсин, соляна кислота, сичужний фермент і муцин. Величина рН вмісту залозистого шлунка становить 4,7—3,6 у курей та 3,4 — у качок. Оптимальне середовище в шлунку створює соляна кислота, яка водночас зумовлює перехід неактивного пепсиногену в активний пепсин. Для нормальної секреції соляної кислоти до комбікорму додають кухонну сіль, особливо якщо в раціонах переважають рослинні корми, бідні на хлориди. Корм у залозистому шлунку змішується з травним соком, потім надходить до м'язового шлунка, де інтенсивно перетирається кутикулою і гравієм та змішується із секретами залозистого і м'язового шлунків та їх мікрофлорою. У зерноїдних м'язовий шлунок добре розвинутий — з дуже товстими стінками і сильними м'язами. У ньому відбуваються три види рухів: стискання, ковзання, повертання. У м'язовому шлунку корм перетирається, як зерно між жорнами млина. Велику роль у роботі м'язового шлунка відіграють гравій та великі за розмірами піщинки, тобто "зуби" птиці. Величина камінців (гравію): для курчат та каченят — 2,5—3 мм, для дорослих курей — до 10 мм. Дрібний пісок не тільки не затримується в шлунку, а й подразнює стінки кишок. Рогова оболонка м'язового шлунка захищає його від пошкоджень твердим кормом і гравієм. Тиск м'язового шлунка захищає його від пошкоджень твердим кормом і гравієм. У курей та індиків він становить — 140—150 мм, у качок — 180—200, а у гусей — 260—200 мм ртутного стовпчика. М'язовий шлунок стискається ритмічно 2—4 рази за хвилину і не вкорочується, навіть якщо птиця голодує. При згодовуванні грубих і твердих кормів стискання посилюється. Кисле середовище м'язового шлунка (рН 3,9—2,6 у курей та 2,3 — у качок) сприяє розщепленню легкоперетравних білків до поліпептидів, а ферменти мікрофлори продовжують гідролізувати вуглеводи. М'язовий шлунок випорожнюється рефлекторно при відкритті пілоруса, вміст його потрапляє у дванадцятипалу кишку, потім в ободову і, нарешті, у клубову. У тонкому відділку кишківника хімус перемішується з його соками та соками підшлункової залози і жовчю, що сприяє подальшому розщепленню основних поживних речовин корму: пептонів, поліпептидів і білків під впливом протеаз до амінокислот, вуглеводів під впливом інвертаз і амілаз — до моносахаридів; жирів під впливом ліпаз і жовчі — до гліцерину та жирних кислот. Білки розщеплюються до амінокислот під дією протеаз соку підшлункової залози. Протеїн тваринних кормів перетравлюється на 85—95%, рослинних — на 80—85%. Завдяки дії амілаз соку підшлункової залози і жовчі, вуглеводи розщеплюються до моносахаридів, а жири у дванадцятипалій кишці під дією жовчі і панкреатичного соку — до гліцерину та жирних кислот. У сліпій кишці продовжується розщеплення вуглеводів, білків і жирів під дією ферментів тонкого відділу кишківника та ензимів, які виробляються мікроорганізмами. Ензими мікроорганізмів розщеплюють целюлозу, проте їхня роль у перетравлюванні клітковини незначна, оскільки в сліпу кишку потрапляє лише невелика кількість хімусу, який проходить через травний тракт. У зв'язку із швидким пересуванням корму по травному тракту, з інтенсивним травленням у тонкому відділі кишківника і незначною участю мікрофлори сліпої кишки птиця не може споживати велику кількість корму з високим вмістом клітковини. Продукти розщеплення білків і вуглеводів, вода, мінеральні речовини і вітаміни всмоктуються в тонкому відділі кишківника. Вода і азотвмісні речовини всмоктуються і в сліпій кишці (у сліпих відростках). Із загальної кількості води, що надходить в організм, у кров потрапляє близько 30—50%. В організмі курей щодоби обмінюється до 20%, у півнів — 10% води. Птиця без корму може жити 12 діб і більше, без води ж кури гинуть на 3—4-ту добу, гуси на 4—5-ту. Двотижневі курчата живуть без води — 5—7, а чотиритижневі — 10—13 діб. Втрата 18% від загальної її кількості в організмі призводить до загибелі птиці. Всмоктування насичених жирних кислот (пальмітинової і стеаринової) поліпшується за присутності ненасичених кислот. У зв'язку з цим ефективність використання птицею жирів можна підвищити, додавши до раціону компоненти насичених і ненасичених жирних кислот у співвідношенні 3:1. Інтенсивність всмоктування кальцію залежить від форми кальцієвих сполук, які використовуються в раціоні, а також від присутності жовчі й вітаміну Д3. Рівень його використання у курей-несучок не перевищує 50—60%. На всмоктування і використання фосфору впливає співвідношення з кальцієм. Засвоєні поживні речовини корму використовуються на побудову тканин, а також як джерело енергії, коли поживні речовини окислюються, а енергія, що при цьому вивільнюється, витрачається на підтримання процесів життєдіяльності, ріст, утворення яєць і сперми у дорослої птиці. Неперетравна частина корму накопичується у прямій кишці. Звідси маса надходить до клоаки, до якої відкриваються два сечоводи. У клоаці вода із сечі знову всмоктується і надходить до тканин, а сеча змішується з калом і виділяється у вигляді посліду (кал+сеча). Кінцевим продуктом азотистого обміну в птиці в основному є сечова кислота. Травний тракт птиці короткий. У ссавців (жуйних, свиней) він значно довший. Швидкість просування хімусу по травному тракту в птиці залежить від способу годівлі, складу і розміру часток компонентів раціону. Зернові корми як основні у забезпеченні живлення птиці згодовують у подрібненому вигляді, оскільки поживні речовини розмеленого зерна мають більшу площу стискання з травними ферментами, легко обволікуються шлунковим і кишковим соками, швидше гідролізуються і краще використовуються порівняно з неподрібненим зерном. При сухому типові годівлі (повнораціонним комбікормом) кормові маси проходять через травний тракт, наприклад у курчат і курок-несучок, за 3—4 год.

Loading...

 
 

Цікаве