WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Годівля, догляд та вирощування молочних кіз - Реферат

Годівля, догляд та вирощування молочних кіз - Реферат

На безмолочну годівлю козенят переводять з 3-місячного віку поступово, протягом 7–10 діб. Одночасно збільшують кількість концентрованих, грубих та соковитих кормів, які згодовують тричі на добу. Незалежно від годівлі молоком, козенятам досхочу згодовують якісне сіно та напувають чистою нехолодною водою.

Концентровані корми краще перемішувати з подрібненими коренеплодами, сіно зв'язують у пучки і вішають на відстані 30–40 см від підлоги.

За 3 місяці вирощування козенятам згодовують 65–70 кг молока, 10 концкормів, 2,5–3 висівок, 12–14 коренеплодів та 13–14 кг якісного сіна.

Козенят, вирощуваних під козематками, також слід підгодовувати концентратами, коренеплодами і сіном. Відлучають молодняк поступово, протягом 7–10 діб. Замість 3 разів, козенят пускають до матерів двічі, потім раз на добу. Відлучений молодняк утримують ізольовано від маток 13–15 діб, після чого він відвикає від ссання і його знову можна утримувати разом з козематками.

Улітку козенят краще випасати, підгодовуючи концкормами — 200–300 г на голову. Коли випасати немає змоги, їм дають на добу по 3–4 кг зеленої маси з різнотрав'я.

Нормально розвинене козеня при народженні важить 2,5–4 кг. За правильного вирощування приріст живої ваги за місяць, до 6-місячного віку, становить від 3,5 до 5 кг. Восени молодняк досягає живої ваги 30–40 кг, і його годують, як дорослих тварин.

Слід відзначити, що майже всі козенята народжуються з сережками, але без так званої "бороди" — пучка грубого волосся внизу голови між щелепами. За досягнення статевої зрілості як у козликів, так і в кізочок виростає така "борода" і залишається на весь період їхнього життя.

Прислів'я говорить, що у корови й у кози молоко — на язиці: як нагодуєш, так і надоїш. Правильна годівля — запорука здоров'я тварин, розширеного відтворення стада, підвищення продуктивності кіз та рентабельності козівництва. Якщо козі, яка дає молоко, бракує корму, то останній майже весь іде на підтримку життєвих процесів в організмі, а на утворення молока залишається дуже мало. Кози відчувають потребу у поживних речовинах підтримуючого корму, який витрачається на дихання, рух, підтримання темпетратури тіла та проходження обмінних процесів в організмі. Незалежно від того, дає коза молоко чи ні, кількість підтримуючого корму залежить від її живої ваги. Крім підтримуючого, коза потребує і так званого продуктивного корму, що спрямовується на утворення молока, м'яса, вовни, розвиток приплоду тощо.

Склавши разом кількість підтримуючого і продуктивного корму, отримаємо добову норму кормів для кози.

Для порівняння різних кормів їхня поживність виражається в кормових одиницях. За кормову одиницю прийнято 1 кг вівса середньої якості. У таблиці 2 наводиться поживність широковживаних кормів для кіз, виражених в кормових одиницях із вмістом білка та кількістю корму, яка дорівнювала б кормовій одиниці.

Знаючи потребу кози в поживних речовинах корму і його поживність, легко скласти за наведеними таблицями добову норму кормів для кози та раціон її годівлі.

Годувати кіз треба не менш як двічі і не більш як чотири рази на добу. Дуже часто годувати не корисно, адже коза значну кількість часу витрачає на ремигання. Краще годувати тварин тричі на добу в той самий час. Перший раз о 6–7-й, другий — о 12–13-й і третій — о 18–19-й годині.

Основним кормом для кіз є пасовище, зелена трава й сіно. Дорослій тварині потрібно на добу 7–8 кг зеленого корму влітку і 2–3 кг грубого — взимку. Найкраще кози їдять лучне, лісове, степове та бур'янисте сіно, гілки дерев з листям (віники), сухе листя, кукурудзяне бадилля, картоплиння, бурякову гичку, гарбузиння, а також яру солому й полову.

Соковиті корми легко засвоюються і є добрим молокогінним засобом. Коренеплодів (буряків, моркви, земляної груші, ріпи), капусти й гарбузів можна згодовувати по 2–4 кг на добу, сирої або вареної картоплі — 1–2 кг на добу.

Приблизні добові раціони для кіз живою вагою 40–45 кг, що перебувають на стійловому утриманні.

Сухостійній козі першої половини кітності: сіна різного — 1,5–1,7 кг, коренеплодів — 1,0, концентратів — 0,2 кг.

Сухостійній козі другої половини кітності: сіна різного — 1–1,2 кг, ярої соломи або полови — 0,5–0,7, висівок — 0,4–0,5 кг.

Козі з надоєм 2 кг за добу: сіна — 1,5 кг, коренеплодів — 2–2,5, концентратів — 0,6–0,8 кг.

Козі з надоєм 4 кг: сіна різного — 1,5 кг, соломи ярової — 0,5–0,7, коренеплодів — 2,5–3,0, макухи — 0,4, висівок — 0,5, вівса — 0,2 кг.

Кози не вибагливі до кормів, вони охоче поїдають зайві або нетоварні овочі й фрукти, лушпиння та кухонні відходи. На власному подвір'ї автор згодовував козі неїстівні сливи, все-таки побоюючись, що кісточки не перетравляться і можуть спричинити захворювання шлунку. Проте побоювання були марні: коза частину кісточок залишала при поїданні, а основну масу майстерно випльовувала при ремиганні.

Кози люблять з'їдати молоді пагони, гілочки дерев і обгризати кору. Тому у разі випасання їх у садках та молодих посадках використовують так званий грудний ремінь: на голову кози вдягають вуздечку, а тулуб за лопатками перев'язують мотузкою. Вуздечку й мотузку зв'язують між передніми ногами ремінцем таким чином, щоб коза вільно ходила й паслась, але не могла ставати на задні ноги, тобто робити "стойку" і пошкоджувати дерева.

На пасовищі за нормального травостою коза за день з'їдає понад 7–8 кг зеленої маси. Така кількість трави забезпечує надій молока 2,5–3 л за добу. За вищих надоїв козу слід підгодовувати вранці й увечері концентратами з розрахунку 0,5–0,6 кг за добу. Якщо через згодовування концкормів надій молока збільшується, то кількість їх у раціоні можна підвищити до 1 кг.

Часто козу утримують на прив'язі, що дає можливість не випасати її й використовувати малі ділянки пасовищ. Зазвичай козу прив'язують до приколотня, на який надівають кільце (щоб коза не заплуталася) й закріплюють на ньому мотузку-повід завдовжки 5–10 м і більше. Другим кінцем мотузки прив'язують козу за ошийник або за вуздечку.

Кози використовують будь-які пасовища, але на мокрих та заболочених їх випасати небажано, щоб вони не заразилися глистами й не захворіли на копитний гнилець. Небезпечно випасати кіз і на молодій люцерні, конюшині, горосі та інших бобових травах, які можуть спричинити тимпанію (здуття рубця).

Улітку кіз треба напувати чистою проточною водою з колодязя, річки або джерела. Не слід використовувати воду з калюжі, болота, ставка, де вода застояна і тварини можуть заразитися глистами та іншими хворобами.

Відомо, що кози невибагливі до кормів, втім, це не означає, що їх можнна годувати абияк. Низькі надої часто бувають наслідком поганої годівлі, тому що поживних речовин корму, як уже зазначалося, вистачає лише на підтримку їхнього життя.

За надмірної годівлі коза отримує зайвий корм, який не встигає засвоюватися організмом і виводиться з калом та сечею. Частково поживні речовини корму використовуються на утворення жиру, який відкладається в тілі, що не бажано для молочної кози. Тому молочних кіз варто годувати за нормами, які ми пропонуємо в цій статті.

Loading...

 
 

Цікаве