WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Годівля, догляд та вирощування молочних кіз - Реферат

Годівля, догляд та вирощування молочних кіз - Реферат

Реферат на тему:

Годівля, догляд та вирощування молочних кіз

Молочні породи кіз, завдяки своїм природним і біологічним особливостям та господарському значенню, мають всі переваги і можливості для успішного розведення їх в сучасних умовах сільськогосподарського виробництва в Україні.

Вагітність у кіз триває в середньому 5 місяців, або 150 діб з коливанням 3–5 діб. Перші два з половиною місяці після парування помітити суягність у кози практично неможливо. Коли коза запліднена, вона після парування поводиться спокійно і не виявляє ознак охоти. Починаючи з 3-го місяця вагітності в кози збільшується живіт, і розвиток плоду стає помітним.

Упродовж вагітності козематок треба добре годувати, особливо в другу половину вагітності, коли плід починає інтенсивно розвиватися. Рівень годівлі кітних козематок має безпосередній вплив на розвиток і продуктивність очікуваного потомства, його збереження та молочність козематок. Низький рівень годівлі призводить до того, що плід розвивається не за рахунок поживних речовин кормів, а за рахунок резервів тіла матері. Відтак козенята народжуються слабкими й недорозвиненими, а в козематок на 30–40% знижується молочна продуктивність порівняно з тими, яких годують нормально.

В останні місяці вагітності козі треба згодовувати якісні й поживні корми та не виснажувати її далекими перегонами. Проте моціон у гарну погоду сприяє збільшенню апетиту у тварин, а також кращому розвиткові приплоду та легкому проходженню пологів.

Щоб запобігти захворюванням у період вагітності та виникненню абортів не можна згодовувати козематкам поцвілого або промерзлого корму; згодовувати багато соковитих кормів, що спричинюють сильне бродіння (силосу, коренеплодів, кухонних відходів тощо); узимку випасати по паморозі й ожеледиці; перед вигоном на пасовище попередньо згодовувати сіно; напувати крижаною водою; бити; гонити швидко; допускати скупчення суягних козематок та випасати по дуже крутих схилах і відкосах; різко міняти режим та раціон годівлі; утримувати вагітних кіз слід у сухому, теплому й освітленому приміщенні без протягів.

Не менш як за місяць до козління, якщо коза сама не перестане давати молоко, її потрібно "запустити", тобто припинити доїти, оскільки в цей період плід особливо потребує поживних речовин, а доїння негативно впливає на його розвиток. "Запускати" козу потрібно поступово, проводячи доїння все рідше й рідше, але при кожному доїнні молоко слід видоювати до кінця, щоб запобігти захворюванням вимені.

За кілька діб перед окотом за козою починають стежити. У здорової, нормально вгодованої козематки за правильного положення плоду роди відбуваються протягом 20–40 хв, і вона не потребує ніякої допомоги. Спочатку з піхви з'являється навколоплідний міхур, наповнений навколоплідною рідиною, який розривати передчасно не слід, бо він розширює родові шляхи і полегшує просування плоду. Зазвичай козенята виходять передніми кінцівками, на яких лежить голова. Щойно пройшла голова, за нею проходить і тулуб — швидко та легко. Якщо козематка після пологів не заспокоїлася, то слід чекати другого козеняти, яке народжується через 10–15 хв після першого.

Якщо козематка не може довго родити, а з петлі з'являється одна чи обидві ніжки без головки, то це означає, що плід лежить неправильно і потрібна акушерська допомога. Якщо козеня народжується у навколоплідному міхурі, то, щоб воно не задихнулося, міхур треба розірвати, очистити рот і ніс козеняти від слизу. Після родів козематка зазвичай піднімається і при цьому пуповина обривається, якщо ж вона не обірвалася, то її відрізають на 6–8 см від живота козеняти і змазують 5% розчином йоду, лізолу, креоліну або карболової кислоти.

Після пологів козематці дають можливість облизати козеня, що сприяє теплообмінові, а також швидшому виділенню посліду, що відокремлюється через 1–2 год після родів. Якщо цього не трапилося, то козеня треба витерти насухо чистою ганчіркою й помістити в сухе і тепле місце. Якщо і протягом 4–5 год послід не виділився, треба звернутися по допомогу до ветеринарного працівника. Насильне відокремлення посліду ні в якому разі не допускається, адже це спричиняє захворювання родово-статевих органів. Послід разом з мокрою підстилкою треба одразу ж утилізувати.

Після закінчення родів козу напувають теплою водою і доять. Перед доїнням вим'я обмивають теплою водою і витирають чистою серветкою. Перші цівки молозива потрібно здоїти в інший посуд або на підлогу, бо в них багато небезпечних мікробів.

Перші 2–3 доби козу годують помірно легко перетравними кормами: якісне сіно, висівки, овес або свіжа трава. Потім переходять на збільшений раціон, згодовуючи, крім сіна, макуху, дерть, коренеплоди або силос, які різко підвищують молочну продуктивність кози. Перші дні козу доять 4–5 разів на добу, потім поступово переходять на триразове доїння.

Існує два способи вирощування козенят: перший — природний, під матір'ю, а другий — випоювання без матері. Кожен із них має свої переваги й недоліки. Так, утримувані разом з матір'ю козенята турбують кіз постійним ссанням, на пасовищі вони ссуть не тільки свою матір, а й інших кіз, часто гострими зубами травмуючи соски. Через це ускладнюються і доїння, і перехід козенят до самостійної годівлі, а також зменшується кількість товарного молока. Господарки часто шиють мішечки з двома мотузочками за розміром вимені кози. Їх одягають на вим'я і закріплюють за допомогою мотузочків, зав'язуючи їх на спині перед маклоками. Такі мішечки не дають козенятам можливості безупинно ссати, забезпечують режим і норму їх випоювання, захищають вим'я від травмування та від комах.

Узагалі утримувати козенят з матір'ю легше, вони одержують свіже материнське молоко просто з вимені, добре розвиваються, менше хворіють на шлунково-кишкові захворювання. Такий спосіб утримання більш поширений у пуховому та вовновому козівництві.

У молочному козівництві для отримання більшої кількості товарного молока практикують, як правило, штучне вирощування козенят, яке дає можливість регулювати їх годівлю. Але таке утримання складніше, вимагає ретельного догляду за молодняком у молочний період і навіть за незначної неохайності призводить до шлунково-кишкових захворювань у козенят (диспепсії).

За штучного вирощування козенят одразу ж після народження віднімають від матері і годують з пляшки з гумовою соскою, проте краще привчити їх пити молоко з миски. Для цього козеняті дають проголодатися, потім ставлять біля миски, підгинають передні ноги в колінцях, а лівою рукою нагинають голову до миски. Коли воно не п'є саме, у молоко занурують вказівний палець вимитої правої руки і змушують козеня ссати з пальця, притримуючи іншими його мордочку. Якщо воно почне пити, то палець з рота виймають, а коли не п'є, все повторюють, доки козеня не питиме самостійно. Привчати козеня пити молоко тільки з пальця не слід, потім важко буде відлучати. Молоко дають свіже, одразу після доїння, або підігрівають до 38°С. У перші 2–4 доби після окоту коза дає молозиво, яке треба обов'язково згодовувати козенятам. Посуд має бути чистим, після кожної годівлі його слід мити гарячою водою й просушувати.

До 7-добового віку козенят годують 5 разів на добу через 3–4 год по 100 г молока, потім разову норму поступово збільшують, а кратність годівлі зменшують. З 14-добового і до місячного віку козеняті згодовують 1,0–1,2 л молока на день, з місячного віку кількість молока зменшують, адже козенята вже починають поїдати інші корми: висівки, подрібнений овес або ячмінь, макуху, а краще суміш цих кормів з додаванням 5 г крейди і 5 г кухонної солі на голову за добу. Концентровані корми згодовують із такого розрахунку: з 30 по 45 день життя — по 75 г, з 46 по 60 — 125, з 61 по 120 — 200 г на голову за добу. Для козенят добре варити вівсянку або кисіль із звичайного пшеничного борошна (100 г борошна на 1 л води), який, починаючи з 10-денного віку, додають у молоко по 150–200 г на голову і поступово збільшують до 600 г на добу, а з 2-місячного віку його поступово виводять із раціону. З 1,5-місячного віку козенятам дають подрібнені кормові буряки: спочатку 100, а потім 200–300 г на голову.

Loading...

 
 

Цікаве