WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Високорентабельне молочне скотарство - Реферат

Високорентабельне молочне скотарство - Реферат

Реферат на тему:

Високорентабельне молочне скотарство

Молочне скотарство є доволі трудомісткою і за технологією найскладнішою галуззю тваринництва, проте надзвичайно важливою в соціальному плані. Тим часом молочне скотарство нашої держави останніми роками перебуває у складному становищі. Основним чинником, що стримує розвиток галузі, є відсутність економічної зацікавленості товаровиробників, адже вкрай низькі закупівельні ціни не відшкодовують витрат на виробництво молока.

Так, за даними статистичних органів, у 2002 році сільськогосподарські підприємства України зазнали збитків від реалізації незбираного молока на 194,4 млн грн і, отже, рентабельність його виробництва становила мінус 13,8%.

Водночас низка сільгосппідприємств спромоглася в сучасних ринкових умовах вести молочне скотарство ефективно.

На всебічну увагу заслуговує досвід роботи сільськогосподарського комплексу "Совки" державного підприємства науково-дослідного виробничого агрокомбінату "Пуща-Водиця".

З року в рік господарство досягає високих показників. За період з 1999 по 2003 рік (5 років) молочна продуктивність дійного стада корів зросла на 2063 кг, або на 44%. За 2003 рік від кожної із 700 корів надоєно в середньому 6727 кг молока, що на 4 кг більше, ніж попереднього року. Рентабельність молока в 1998 році становила 76, у 2003-му — 72, а середньорічна рентабельність молока за останні три (2001–2003) роки становила 85,6%. За 2003 рік від реалізації молока отримано 1449 тис. грн прибутку, що на 58 тис. грн (4%) більше, ніж у 2002 році.

Результати роботи тваринників стали можливими завдяки чітко налагодженій організації праці всіх господарських підрозділів, насамперед — правильному веденню рослинництва, зокрема кормовиробництва. Саме висока культура землеробства дала змогу господарству вирішити проблему кормів.

На кормову групу припадає 94,5%. У структурі посіву кормових за 2002–2003 роки під зернофуражні культури відводилося в середньому 20,4%, кукурудзу на зелений корм і силос — 21,9, багаторічні трави — 37,1, однорічні — 20,4, на кормові коренеплоди — до 0,2%.

Тут щороку (за винятком 2003 року, коли внаслідок посухи було недоодержано значну кількість сіна, сінажу та зернофуражу) збирають доволі високі врожаї більшості кормових культур, що дає змогу постійно забезпечувати тваринництво високоякісними кормами власного виробництва потрібної структури.

Підвищення рівня кормовиробництва дало змогу збільшити витрати кормів до 70–73 ц к.о. на корову, а на середньорічну телицю — до 19–20 ц кормових одиниць. В останні три (2001–2003) роки на середньорічну корову тут згодовували в середньому 5,8 ц сіна, 37,0 — сінажу, 44,0 — високоякісного силосу, 36,2 — пивної дробини, 8,3 — моркви, 14,7 — концентрованих кормів, із них високобілкових (макуха, шроти) — 0,4, а в 2003 році — 0,7 центнера.

Завдяки чітко розробленому зеленому конвеєрові, тварин, відповідно до потреби, забезпечують зеленою масою з ранньої весни до пізньої осені (6–7 разів на добу). Останніми роками асортимент кормових культур було значно розширено за рахунок введення до зеленого конвеєра капусти, олійної редьки тощо.

Створення міцної та стабільної кормової бази (у середньому 41–43 ц к.о. з 1 га сіяних кормових культур, за винятком 2003 року — 31 ц к.о.) стало основним і вирішальним чинником досягнення господарством досить високих показників розвитку молочного скотарства, темпи інтенсифікації якого характеризуються показниками, наведеними в таблиці.

Як свідчить детальний аналіз, високорентабельного ведення молочного скотарства досягнуто, передусім, завдяки низькій собівартості реалізованого молока. Так, у 2002 році собівартість 1 ц реалізованого молока становила 37,15 грн, а у минулому, 2003-му, — 45,02 гривні.

Важливу роль у низькій собівартості молока відіграє те, що тут за мінімальних затрат вирощують стабільні врожаї більшості кормових культур. Так, у 2002 році собівартість 1 ц силосу становила 4,71 грн, сінажу — 4,69, сіна багаторічних трав — 5,29 і зеленої маси з них — 1,59, зеленої маси однорічних трав — 2,16 та зернофуражу власного виробництва — 24,46 грн; у 2003-му, — відповідно, 4,36; 8,83; 14,41; 3,60 і 5,59 та 47, 25 гривні.

Підвищенню ефективності ведення галузі молочного скотарства значною мірою сприяла селекційно-племінна робота із вдосконалення породних і продуктивних якостей худоби.

Початковим етапом формування високопродуктивного молочного стада корів слід рахувати період з 1989 року. Для підвищення молочної продуктивності та поліпшення технологічних якостей маточне поголів'я почали осіменяти сіменем голштинізованих чорно-рябих бугаїв. Завдяки спрямованому добору бугаїв та відбору тварин бажаного типу, за зазначений період у господарстві створено високопродуктивне стадо корів.

Спеціалісти господарства вважають, що для поліпшення генетичного потенціалу молочного стада корів й надаліі використовуватимуть чистопорідних голштинських чорно-рябих бугаїв канадської селекції.

За матеріалами бонітування, у 2003 році все маточне поголів'я, у тому числі й корови, віднесено до чистопорідних та IV покоління української чорно-рябої молочної породи, 100% поголів'я корів — до класів еліта-рекорд та еліта.

Для осіменіння корів і телиць використовують сім'я високопродуктивних бугаїв-плідників голштинської породи Кайзера, Віані, Кристала, Довгого та ін., перевірених за якістю нащадків з продуктивністю їхніх матерів 9–12 тис. кг молока, з вмістом жиру 3,6–4,2%.

У господарстві впроваджено цілеспрямоване вирощування ремонтних телиць на окремій фермі (виробничій ділянці) в с. Жуляни, за 8 км від центральної садиби.

Для ремонту дійного стада вирощують власних телиць від високопродуктивних корів. Середньодобові прирости живої ваги ремонтних телиць усіх вікових груп за останні три роки становлять у середньому 550 г. В основне стадо на 100 корів вводять в середньому 30 первісток, середня жива вага ремонтних телиць на час першого осіменіння становить 360–370 кг у віці 20–21 місяць. Нетелей 6–7-місячної тільності формують в окремі групи й закріплюють за найкращими працівниками.

За весь період вирощування телиці одержують збалансований за поживністю раціон. За молочний період їм випоюють до 450 кг незбираного молока та 650–700 кг відвійок.

Значну роботу на молочнотоварній фермі проводять з групового та індивідуального роздоювання корів.

Так, у 2003 році продуктивність 6001–7000 кг молока мали 423 голови (66% пробонітованих корів), 7000–8000 кг — 99 голів, (15%) та 8000 кг і більше — 35 голів, ( 5%).

У господарстві застосовують традиційну стійлово-табірну технологію прив'язного утримання худоби. Дійне стадо корів розміщують на одній молочнотоварній фермі в с. Софіївська Борщагівка, на якій діє двозмінна організація праці з триразовим доїнням корів у молокопровід.

Навантаження — 50 голів на одну доярку за зміну. Грубі й соковиті корми роздають мобільними кормороздавачами КТУ-10, а концкорми — вручну. Гній з приміщень видаляють за допомогою гноєвих транспортерів ТСН-160.

Зооветспеціалісти господарства постійно контролюють фізіологічний стан маточного поголів'я, лікують тварин від гінекологічних захворювань, проводять комплексні дослідження на субклінічні форми маститів та оперативне лікування.

Обов'язковою умовою утримання сухостійних корів є проведення 5–6-разової вітамінізації їх тривітом на тетравітом, щодня тварини отримують мінеральну підгодівлю — кормову сіль та трикальційфосфат.

У поточному році тваринники молочнотоварної ферми і спеціалісти сільськогосподарського комплексу "Совки" мають намір одержати від кожної корови в середньому 6400–6500 кг молока, що дещо нижче за рівень попереднього року. За січень-лютий нинішнього року в середньому на 1 корову надоєно по 949 кг молока, що на 148 кг менше за відповідний період 2003 року. Станом на 29 березня цього року, середньодобовий надій молока від корови становить 17,4 кг, що нижче від тогорічного на 2 кілограми.

Зниження молочної продуктивності дійного стада пояснюється тим, що у 2003 році через посуху було недоодержано близько 30% кормів у кормових одиницях до плану їх виробництва.

Нині господарство щодоби реалізує до 10 т молока Київському міськмолзаводу №3 тільки вищим гатунком. Товарність молока становить 90–92%, середня реалізаційна ціна 1 ц — 100 гривень.

У господарстві планують у найближчі 4–5 років створити високопродуктивне стадо української чорно-рябої молочної худоби з продуктивністю не менш як 7000 кг молока від кожної корови. І це реально.

Подальший розвиток галузі молочного скотарства можливий за рахунок підвищення молочної продуктивності дійного стада корів. Цього можна досягти за рахунок значного поліпшення вирощування ремонтних телиць, доведення середньодобових приростів живої ваги їх до 650–680 г та середньої живої ваги при першому осіменінні (у 18–19 місяців) до 400 кг і більше, поліпшення структури виробництва та використання кормів, у тому числі у збільшенні в раціонах тварин питомої ваги сіна та, особливо, концкормів, зокрема високопротеїнових, до науково обгрунтованих норм, а також удосконалення генетичного потенціалу худоби за рахунок використання спермопродукції бугаїв — плідників-поліпшувачів (найвищої генетичної цінності, у тому числі й імпортної селекції).

Loading...

 
 

Цікаве