WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Вирощування пивоварного ячменю нових сортів - Реферат

Вирощування пивоварного ячменю нових сортів - Реферат

Реферат на тему:

Вирощування пивоварного ячменю нових сортів

Від сорту ячменю і технології його вирощування залежить смак кінцевого продукту — пива. Тому виробникові варто добре знати всі нюанси, що впливають на якість зерна пивоварного ячменю.

Останніми роками в Україні різко збільшується використання зерна ярого ячменю для виробництва пива. У зв'язку з цим перед селекціонерами, вченими та технологами постає завдання щодо створення сортів і розробки технологій вирощування цієї культури, які відповідали б сучасним вимогам пивзаводів для виготовлення пива, конкурентоспроможного як на внутрішньому, так і світовому ринках.

Головним показником, що характеризує якість зерна пивоварного ячменю, є екстрактивність: що вона вища, то більший вихід пива. Під екстрактивністю ячменю розуміють кількість сухих речовин зерна, які за певної температури води під впливом ферментів солодової витяжки переходять у розчинний стан. Найважливішою та найціннішою частиною екстрактивних речовин є крохмаль.

Важливо також, щоб зерно було вирівняним: це забезпечує під час замочування рівномірне намокання й проростання. Зерно повинно проростати швидко, а схожість має бути не нижчою за 95%, бо повільно проростаюче зерно може уражувати пліснявий гриб, що негативно впливає на якість пива.

Сорти пивоварного ячменю повинні мати такий комплекс показників якості:

екстрактивність — 79–82% — абсолютно сухі речовини;

вміст крохмалю — не нижче 62–68%;

вміст білка — не більше 9,0–11,0%, плівки — 9,0%;

вологість зерна — не вище 14–15%;

проростання — не менше 95%;

тривалість достигання після збирання — не менше 4–6 тижнів;

вміст смітних і зернових домішок — не більше 1–2%;

маса 1000 зернин — 45–50 г, натура — 650–730 г/л;

зараженість комірними шкідниками не допускається.

У нашій країні та за кордоном низка авторів указують на залежність якості солоду від енергії та здатності зерна ячменю до проростання. Саме в момент проростання активізується та утворюється низка ферментів, що забезпечують гідроліз полісахаридів і білків до низькомолекулярних сполук, які використовують у синтетичних процесах. Солод з великою кількістю непророслих зерен погано оцукрюється, сусло з нього має низький кінцевий ступінь зброджування та дає пиво поганої якості.

Отож, тільки вирівняне й однорідне зерно замочується та проростає рівномірно, одночасно досягаючи відповідного розчинення, що забезпечує рівномірний перебіг біохімічних процесів під час сушіння та злежування солоду.

Для приготування світлих сортів пива найпридатніші ячмені з низьким вмістом білка. Ячмінь із підвищеним вмістом білка можна використовувати для приготування пива темних сортів, але його переробка потребує тривалішого замочування, нижчої температури й подовження часу пророщування. Переробка такого ячменю дуже трудомістка, що збільшує виробничі витрати.

Кліматичні умови, особливо такі чинники, як температура, волога й світло, значно впливають на хімічний склад зерна та його ферментативну активність. Зерно ячменю з високими пивоварними якостями може формуватися лише в окремих областях України: Вінницькій, Волинській, Житомирській, Івано-Франківській, Київській, Львівській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській. В інших областях зерно ячменю має низький процент екстрактивних речовин і високий вміст білка та плівки, через що дає малий вихід пива та ще й низької якості.

Ячмінь пивоварних сортів вибагливий до родючості грунту. Він добре родить на чорноземних та інших структурних грунтах. За внесення добрив дає гарні врожаї навіть на підзолистих. Небажано вирощувати його на кислих, солонцюватих, заболочених, недренованих землях із близьким стоянням підгрунтових вод. Насіння ячменю зовсім не проростає на грунтах із рН 3,5–4,5.

Найкращими попередниками пивоварного ячменю вважаються просапні культури, після яких грунт залишається чистим від бур'янів і вміщує достатню кількість поживних речовин. У Лісостепу та на Поліссі добрими попередниками є також цукрові буряки й картопля.

На дерново-підзолистих грунтах і малогумусних чорноземах пивоварний ячмінь можна розміщувати після зернобобових культур. Але на родючіших чорноземах після гороху в зерні ячменю може підвищитися вміст білка. Небажане підсівання під пивоварний ячмінь багаторічних бобових трав через збільшення вмісту білка в зерні на 1,0–1,2% та зменшення вмісту крохмалю на 2–5%.

Підготовка грунту під пивоварний ячмінь включає основний і передпосівний обробітки. Основний проводять восени. Розміщуючи ячмінь після просапних культур, що були зібрані пізно, оранку на зяб проводять одразу після вивільнення поля. Якщо попередником ячменю є колосові культури, тоді потрібні післязбиральне лущення стерні й оранка на зяб плугом із передплужниками. Лущення стерні проводять одночасно зі збиранням або відразу після нього.

Весняний обробіток починають із боронування. Оптимальні його строки для більшості зон — 2–3 дні. Якщо весна холодна, дощова й затяжна (у західних областях), боронування можна не проводити, а відразу приступати до культивації зябу.

Культивація з одночасним боронуванням має переваги перед іншими видами передпосівного обробітку, тому що забезпечує рівномірність верхнього посівного шару на задану глибину.

Вирощуючи ячмінь, дуже важливо створити рослинам оптимальні умови живлення. Бо вони мають слаборозвинену кореневу систему й погано засвоюють, особливо на початку вегетації, важкорозчинні поживні речовини, але краще за інші зернові культури використовують доступні поживні речовини.

Максимально високий і стабільний урожай зерна одержують у разі внесення комплексного мінерального добрива. За даними чеських пивоварів, найсприятливіший режим живлення рослин і формування зерна високої якості спостерігається за співвідношення NРК у добривах 1:0,65:2 (але з урахуванням типу грунту). В Україні помірні дози мінеральних добрив (N30-60 Р30-80 К40-80) забезпечують прибавку врожаю 3–9 ц/га. Фосфорні та калійні добрива краще вносити під основний обробіток. У районах із регулярним і добрим зволоженням, особливо на легких грунтах, їх можна вносити навесні під передпосівну культивацію.

На кислих грунтах ячмінь росте погано й мінеральні добрива використовує неповністю, тому вапнування — один із головних шляхів підвищення ефективності добрив у цих умовах.

Дуже важливо забезпечити поживними речовинами рослини ячменю до кущіння, коли формуються колоски. Добрива, внесені після кущіння, на кількість продуктивних колосків не впливають, а позначаються лише на величині колосу, зерна та інших органів.

Оптимальна норма висіву — важливий складовий елемент агротехніки пивоварного ячменю. Для Лісостепу вона становить 4,5–5,0 млн, Полісся — 4,5–5,5 млн схожих насінин на 1 га. Проте в конкретних умовах вона уточнюється залежно від погодних умов, рівня культури землеробства, доз внесення добрив, попередника, сортів.

Для пивоваріння краще збирати трохи перестояний ячмінь, аніж недостиглий. Збирають його прямим комбайнуванням, режим обмолоту повинен бути таким, щоб не пошкодити зерно. Адже основна причина зниження здатності зерна до проростання — його травмування під час обмолочування. Тому обмолот пивоварного ячменю, як і насіннєвого зерна, бажано проводити за вологості не більше 16%.

Режим сортування (набір решіт, сила повітряного потоку, установка трієрів) вибирають так, щоб вміст великого зерна в партії був менше 50%.

Одержати добрий солод можна тільки із зерна одного сорту, вирощеного в однакових грунтово-кліматичних умовах. Тому однотипні партії пивоварного ячменю потрібно зберігати окремо.

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено 76 сортів ярого ячменю, але вимогам пивоварів відповідають тільки 38. Це, зокрема, Адажіо, Аскольд, Віскор, Джерзей, Корона, Носівський 21, Оболонь, Пеяс, Пасадена, Престиж, Скарлет, Табора, Толар, Чудовий, Чарівний, Данута, Аннабель. Нинішнього року Державний реєстр поповнився новим поколінням сортів пивоварного призначення, а саме: Лофант, Етикет, Жозефін, Філадельфія, екстрактивність в яких — 80–82%, вміст білка — 10,5–11,5%.

Як уже зазначалося, вміст білка в зерні, вирощеному в місцевостях із сухим кліматом і на грунтах, багатих на азот, збільшується. Тому пивоварні ячмені вирощують здебільшого в центральній та північно-західній частинах України. Водночас в Україні зареєстровано сорти з генетично успадкованими пивоварними властивостями, які зберігаються і в посушливі роки. Це створює передумови для одержання високоякісної пивоварної продукції навіть у посушливі роки та розширення зони вирощування пивоварного ячменю на Південь. Таких сортів у Державному Реєстрі — 10%, хоча п'ять років тому не було жодного. Це Аскольд, Цезар, Гетьман, Галактик, Філадельфія, Геліос, Мальз, Толар. Згідно з міжнародною класифікацією пивоварних властивостей, вони оцінюються у 8,5–8,7 бала за дев'ятибальною системою. За придатністю для виготовлення солоду ці сорти посідають провідне місце в Україні серед зареєстрованих. Так, у посушливих 2002–2005 рр. у зерні, вирощеному на Кіровоградській, Первомайській сортодослідних станціях, білка було 10,9–11,5%, плівчастість становила 6,5%, екстрактивність — 80,4%.

Проведений аналіз свідчить: за однакових умов вирощування ярого ячменю, тільки використовуючи найкращі пивоварні сорти, можна досягти ефективності виробництва майже вп'ятеро вищої, ніж за використання звичайних сортів (табл. 2). Отже, своєчасна сортозаміна та впровадження нових сортів пивоварного ячменю може кількісно та якісно вирішити питання забезпечення пивоварної промисловості високоякісним вітчизняним ячмінним зерном.

Loading...

 
 

Цікаве