WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Вирощування насіннєвої люцерни за умов біологічного та промислового землеробства - Реферат

Вирощування насіннєвої люцерни за умов біологічного та промислового землеробства - Реферат

Реферат на тему:

Вирощування насіннєвої люцерни за умов біологічного та промислового землеробства

Загальні особливості та відмінності захисту люцерни за біологічного землеробства на відміну від промислового

Важливими загальними чинниками вирощування й захисту насіннєвої люцерни за біологічного землеробства, на відміну від промислового, є такі:

1) зменшення структури посівних площ в агроекосистемах господарств та регіонів з 80 до 40–50%, що істотно має вплинути на принципи побудови сівозмін, технологічні параметри вирощування культури, фактори запилення та динаміку чисельності шкідливих і корисних організмів;

2) максимальне насичення сівозмін та структури межових екосистем фітоценозами, що не мають або мало мають спільних із люцерною шкідливих видів організмів;

3) вирощування насіннєвої люцерни в сівозміні один (не враховуючи року висівання) або два роки, тоді як за промислового — три-чотири;

4) вирощування культури на невеликих (10–15 га) площах та з висівом насіння лише влітку, а не навесні, що знижує чисельність шкідливих організмів і, відповідно, полегшує проведення захисних заходів;

5) одержання насіння лише з проміжного або другого укосів, тоді як за промислового землеробства — також і з першого (без підкошування);

6) з огляду на те, що використання пестицидів за біологічного землеробства неприпустиме, посіви культури, якщо потрібно, захищають агротехнічним, біологічним, мікробіологічним, фітонцидним або іншими натуральними і природоохоронними методами.

Технологічні заходи в сівозміні, включаючи вирощування та збирання попередника. Для забезпечення оптимальних умов вирощування насіннєвої люцерни, особливо за біологічного землеробства, виникає потреба здійснювати низку заходів з агротехніки та контролю фітосанітарного стану екосистеми в сівозміні та безпосередньо під час вирощування попередника. Це потрібно для поліпшення стану родючості грунтів за рахунок оптимізації кислотності й збалансованості удобрення, зменшення чисельності небажаної рослинності, особливо кореневищних і коренепаросткових бур'янів, а також грунтозаселяючих комах-фітофагів. Для цього використовують організаційні заходи, агротехнічні, біологічні та інші природоохоронні методи. Важливим є також внесення органічних добрив у сівозміні за один або два роки до висіву люцерни.

Основний обробіток грунту

Цей період починається одразу після збирання попередника, зазвичай — з дворазового лущення стерні. За промислового землеробства мінеральні добрива вносять залежно від агрохімічного стану грунтів (наприклад Р60, К40). За біологічного — органіку в різних формах під попередники. За сучасних умов найобгрунтованішими є три типи основного обробітку грунту: полицевий (відвальний або з оборотом пласта), безполицевий (без обороту пласта) та нульовий. Вибір типу основного обробітку грунту залежить від зони вирощування, складу грунтів, сівозміни та попередників, обраної системи землеробства, фітосанітарного стану екосистем і, особливо, від ступеня забур'яненості кореневищними та коренепаростковими видами, а також чисельності грунтозаселяючих комах-фітофагів. За вирощування насіннєвої люцерни на важких грунтах, за високого ступеня забур'яненості кореневищними та коренепаростковими видами, а також за суттєвої чисельності грунтозаселяючих шкідників, як водиться, використовують полицевий обробіток грунту. На легких та чистих від кореневищних і коренепаросткових видів бур'янів економічнішим та екологічно ефективнішим є безполицевий грунтообробіток. Нульовий обробіток під час вирощування насіннєвої люцерни в умовах України поки що не знайшов обгрунтування та застосування. Заходи основного обробітку грунту зменшують забур'яненість, а полицевий знищує грунтозаселяючих комах-фітофагів (дротяники, несправжні дротяники, гусениці підгризаючі совки тощо).

Допосівний період

Підготовка грунту передбачає напівпарову або поліпшену системи його обробітку. Вибір системи залежить від зони вирощування насіннєвої люцерни, видового складу та чисельності популяцій бур'янових угруповань.

За весняної сівби передпосівний період складається з ранньовесняного боронування в два сліди, передпосівної культивації з одночасним подрібненням грудок та вирівнюванням поля. За промислового землеробства — внесення, залежно від видового складу популяцій бур'янових угруповань, рекомендованих, згідно зі списком (додаток 1), гербіцидів з одночасним їхнім загортанням, наприклад: Трефлан, 24% к.е., — 6 л/га тощо. Сучасні технічні засоби дають змогу всі ці операції здійснювати за один прохід агрегату.

У разі літньої сівби — регулярні допосівні культивації за системою напівпарового обробітку грунту в міру появи бур'янів. Передпосівний його обробіток здійснюють за такою самою схемою, як і за весняного висіву, але при цьому зазвичай не вносять гербіциди.

Підготовка насіння передбачає доведення його до посівних кондицій, скарифікацію, обробку насіння Ризоторфіном, мікроелементами тощо. За промислового землеробства — протруювання насіння рекомендованими протруйниками.

Передпосівні обробітки грунту та підготовки насіння зменшують чисельність популяцій бур'янів, грунтових і грунтозаселяючих шкідників, збудників хвороб; поліпшують умови росту та розвитку культури, особливо на початковому етапі, найуразливішому для люцерни.

Посівний період

Рано навесні насіння зареєстрованих в Україні сортів (Власта, з 2004 р., Німеччина; Віра, з 1999 р., Полтава; Владислава, з 2001 р., Носівка; Єва, з 2002 р., Одеса; Зайкевича, 1931 р., Полтава; Надєжда, з 1982 р., Херсон; Радуга, з 1979 р., Одеса; Ярославна, з 1989 р., Інститут землеробства, Чабани, тощо ) висівають, як водиться, за екстенсивного та промислового рільництва. Спосіб висівання — широкорядний (ширина міжрядь — 70 см), безпокривний або покривний, глибина загортання насіння — до 2 см. Норма висіву — 2–4 кг/га (1,5–3,0 млн/га схожих насінин) для одержання оптимальної густоти травостою 20–25 рослин, або 180–200 стебел на 1 м2. Одночасно вносять гранульовані інсектициди або нітроамофосні добрива. Після посіву коткують. У разі безпокривного способу вирощування створюють сприятливіші умови для росту й розвитку рослин, при цьому, буває, одержують 1,0–1,2 ц/га насіння уже в рік висіву. Дослідження низки вчених свідчать, що логічніше не збирати насіння в перший рік, що створює передумови для збільшення насіннєвої продуктивності в наступні роки вирощування люцерни. Покривний спосіб (ячмінь, яра пшениця, кукурудза на зелений корм) вирощування люцерни забезпечує менше її пошкодження шкідниками в рік висівання та інтенсивніше використання площі за рахунок додаткового отримання фітопродукції на корм.

Улітку насіння висівають частіше за біологічного землеробства, що істотно зменшує забур'яненість сходів та пошкодження їх комахами-фітофагами. Цей строк сівби ризикований у посушливий період. Особливості сівби влітку аналогічні весняному періоду, за винятком внесення гранульованих інсектицидів або мінеральних добрив.

Післяпосівний період

У разі весняної сівби за промислового землеробства слід виконати такі процеси: післяпосівне коткування; культивацію міжрядь на глибину 4–6 см після появи сходів; обстеження на наявність довгоносиків з інтервалом один-два дні; обробку інсектицидами за наявності бульбочкових, сірого та інших довгоносиків (3–5 екз./м2) або ураження ними 5% листкової поверхні з використанням рекомендованих інсектицидів, наприклад, Золону, 35% к.е. (1,4–2,8 л/га), Актелліку, 50 к.е. (1,0–1,5 л/га) тощо. На першому етапі обробляють лише крайові смуги, а за потреби — все поле. У фазі трійчастого листка люцерну проти бур'янів обробляють Базаграном, 48% в.р. (2,0 л/га) та іншими рекомендованими гербіцицами. Базагран ефективний також за висівання люцерни під покрив ярих зернових (пшениці, ячменю, вівса). У цьому разі його застосовують у фазі кущіння цих культур.

Усі ці заходи створюють передумови для отримання дружних сходів, унеможливлюють появу грунтової кірки, підвищують стійкість рослин проти шкідливих організмів. Вони також захищають культури від шкідників, що заселяють грунт, від бульбочкових, довгоносиків і бур'янів.

За літньої сівби в умовах біологічного землеробства за потреби здійснюють післяпосівне коткування, міжрядні культивації, знищують у рядках бур'яни тощо.

Стеблування — бутонізація в перший рік вирощування люцерни. У разі неодержання насіння в рік весняного й літнього висіву здійснюють культивацію міжрядь на глибину 6 см. За потреби це роблять кількаразово до закінчення вегетації культури. Підкошують травостій у фазі бутонізації люцерни, але не пізніше ніж за три-чотири тижні до перших заморозків. Виконання зазначених заходів допомагає знизити чисельність шкідників, що населяють грунт, зимуючих яєць клопів і попелиць, збудників хвороб та бур'янів.

У разі одержання насіння в рік весняної сівби здійснюють практично ті самі технологічні операції, що й на другий та наступні роки вирощування люцерни в усі фази її розвитку. Встановлено, що чисельність популяцій шкідливих комах у перший рік вирощування культури значно нижча, ніж у наступні роки, а тому інсектициди переважно не застосовують.

Осінній та зимовий періоди в перший рік висівання

У разі неодержання насіння. Міжрядний обробіток грунту здійснюють на глибину 8–10 см. За промислового землеробства одночасно з міжрядною культивацією вносять мінеральні добрива, наприклад Р30, К30. Наприкінці серпня — на початку вересня насівають смуги озимого ріпаку, перко або їхні суміші по периметру поля та в його середині через 150–200 м в один-два проходи сівалки з нормою витрати насіння 10–12 кг/га. Проводять снігозатримання.

У разі одержання насіння. Міжрядний обробіток грунту здійснюють на глибину 8–10 см. За промислового землеробства одночасно з міжрядною культивацією вносять мінеральні добрива, наприклад Р30, К30. Проводять снігозатримання.

До відростання люцерни і в період її відростання на другий та наступні роки одержання насіння. Навесні на полях першого укосу (без підкошування) за промислового землеробства проводять ранньовесняні боронування в два сліди, компостування рослинних решток, долотування посівів, культивацію міжрядь із внесенням мінеральних добрив. За біологічного землеробства мінеральні добрива не вносять. Насівання смуг ярих капустяних культур (ярий ріпак, гірчиця, їхні сумішки) здійснюють рано навесні за першої можливості виходу в поле по його периметру та посередині через 150–200 м в один-два проходи сівалки з нормою витрати насіння 10–12 кг/га. До цього заходу вдаються за умови, що його не проводили восени з насіванням смуг озимих капустяних культур. Внесення рекомендованих гербіцидів, наприклад, Зенкору, 70% з.п. (0,75–1,0 кг/га), до початку відростання культури проти однорічних дводольних бур'янів, багаторічних злакових бур'янів — і тільки за промислового землеробства. Засіяні капустяними культурами смуги не обробляють. Ці заходи знижують чисельність шкідників, які населяють грунт, зимуючих яєць клопів та попелиць, бур'янів, збудників хвороб, створюють передумови для приваблювання диких бджіл-запилювачів та інших корисних комах на рослини капустяних культур, що цвітуть раніше, ніж люцерна.

Loading...

 
 

Цікаве