WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Вирощування двоспорової печерицi в умовах закритого грунту - Реферат

Вирощування двоспорової печерицi в умовах закритого грунту - Реферат

Реферат на тему:

Вирощування двоспорової печерицi в умовах закритого грунту

Вирощувати печерицi можна на вiдкритих дiлянках i в примiщеннях без регулювання мiкроклiмату. При вирощуваннi на вiдкритих дiлянках слiд враховувати те, що печерицi нагромаджують важкi метали (мiдь, свинець, кадмій, нікель, хром). Через це не рекомендується вирощувати печериці у вiдкритий спосiб бiля великих промислових мiст, залiзничних i шосейних магiстралей. У вiдкритому грунтi обирають рiвне мiсце, захищене вiд вiтру. Гнiй розкладають на рiвному мiсцi купами (наприклад, 1х1 м). Пiсля укладання кожних 10—15 см гною купи поливають водою. Після того, як купи сягнуть 80—100 см заввишки, їх залишають на кілька тижнів (два-чотири, залежно від температури повітря). Після появи на поверхні білого нальоту купи перелопачують, поливають і знову залишають на кiлька тижнiв, допоки купи не розiгрiються. Якщо розiгрiвання не вiдбувається, то процес повторюють ще раз. Пiсля того, як процес "горiння" закiнчиться i гнiй стане легким, а температура його знизиться до 22—25°С, розпочинають закладання грядок. Мiсце для плантацiї обирають рiвне, затiнене, захищене вiд вiтру, з близьким джерелом води. Hа плантацiї роблять канавки завширшки 50—60 i завглибшки 30 см, на дно насипають пiсок та дрiбний щебінь шаром 5—8 см. У канавки засипають перегнiй шаром 20—25 см i дають вистоятися 2—3 днi. Iнокуляцiю мiцелiю проводять двома способами. Якщо посадка мiцелiю проводиться грибницею, то в грядках роблять ямки розмiром 4х5 см на вiдстанi 20 см одна вiд одної, в якi вмiщують шматочки грибницi. Мiцелiй (грибницю) заготовляють на старих плантацiях або купують у спецiалiзованих господарствах. Використовувати мiцелiй, зiбраний у природi, не рекомендується з огляду на те, що вiн на приготовленому субстратi може не прорости або дати низький урожай. Якщо iнокуляцiю проводити зерновим мiцелiєм, то його слiд розсипати по поверхнi з розрахунку 0,7 л на 1 м2 i перемiшати iз субстратом на глибину 15 см. Провiвши iнокуляцiю мiцелiю, грядку зверху засипають тонким шаром того ж таки перегною i накривають соломою. За два-три тижнi грядки прикривають садовою землею з перегноєм (3:1). У посушливий перiод грядки слiд поливати, а в разi перезволоження (наприклад, пiсля тривалих дощiв) — провiтрювати. Приблизно через 1—1,5 мiсяця з'являються першi печерицi. За правильного догляду врожай становитиме до 10 кг з 1 м2 грядки. Така плантацiя може плодоносити 2—3 роки, а за сприятливих умов i довше. Згiдно з бiологiчними особливостями гриба є можливiсть вирощувати його в умовах закритого грунту протягом усього року. Проте, на жаль, не всiм вiдомо, яку технологiю можна застосовувати для одержання плодових тiл двоспорової печерицi. Якщо печерицi в давнину вирощували лише в штольнях i шахтах, то нинi вирощування проводять у спецiальних примiщеннях закритого грунту. Гриби можна успiшно культивувати на субстратi, що готується з вiдходiв сiльськогосподарського виробництва та переробної промисловостi. Печерицi дають урожай протягом цiлого року, завдяки чому лiквiдується сезоннiсть в отриманнi продукцiї. Короткий цикл росту i розвитку печериць дає змогу в кожному культивацiйному примiщеннi проводити вiд 4 до 8 циклiв вирощування на рiк. Однак вирощування печериць слiд розпочинати з правильного приготування субстрату (компосту). У компостi варто передбачити наявнiсть елементiв живлення печериць: вуглецю, азоту, кальцiю, вiтамiнів. Цi елементи живлення в достатнiй кiлькостi є у середовищi, приготованому iз сумiшi кiнського гною та курячого послiду. Iснують зарубiжнi та вiтчизнянi данi, що свiдчать про можливість часткової або повної замiни кiнського гною субстратом, який складається iз соломи та курячого послiду. Основною складовою кожного субстрату є свiжий курячий послiд вiд бройлерiв чи курей-несучок, пшенична або житня солома. Солома є джерелом вуглецю i формує структуру субстрату пiд час ферментацiї. Втiм, чисту солому та гнiй або послiд слiд правильно пiдготувати для дальшого їх використання. Пiдготовка субстрату полягає у проведеннi ферментацiї та пастеризацiї. Метою ферментацiї є отримання селективного субстрату як мiкробiологiчними, так i хiмiчними процесами (на ньому мiцелiй печерицi добре розвивається). Завдяки цьому утворюється гумовий комплекс, який збагачується азотом, солома стає крихкою (з вологiстю 68—70%), еластичною, набуває темно-коричневого забарвлення. У захiдних країнах доволi часто використовують "класичний субстрат": 1000 кг кiнського солом'яного гною вологiстю 60%; 100—150 кг курячого послiду вологiстю 40%; 30 кг гiпсу; 300—1000 л води. Враховуючи втрати сухої субстанцiї (близько 30%) пiд час ферментацiї, з цих компонентiв отримують лише 1000—1100 кг готового субстрату. Рецептура субстрату може бути і такою: 600 кг кiнського гною, 150 кг соломи, 125 кг курячого послiду i 25 кг гiпсу. Ферментацiя проводиться аналогiчно з попереднiм зволоженням соломи. При використаннi штучного субстрату звертають увагу на якiсть соломи. Солома має бути сухою (близько 15% вологостi), здоровою, без наявностi мiцелiю плiснявих грибiв і походити з останнiх жнив; її слід подрiбнити на вiдрiзки завдовжки 20—30 см. Курячий послiд має бути свiжим, сипким, не ферментованим, мати 30—40%-ну вологiсть, а вмiст азоту має становити 2,5—3% у сухiй масi. Можна використовувати таку рецептуру штучного субстрату: 1 т соломи, 700 кг курячого послiду з додаванням 75 кг гiпсу, 5—6 тис. л води. Останнiм часом спостерігається тенденцiя до зменшення кiлькостi курячого послiду до 0,5—0,6 т на 1 т соломи. За такої кiлькості компонентiв вмiст азоту в субстратi перед ферментацiєю становить 1,5—1,7% у сухiй масi. Приготування штучного субстрату проводять за схемою. Солому поливають протягом 7—10 днiв до моменту досягнення 75% води в ній. Змiшування зволоженої соломи з курячим послiдом проводять вручну або механiзовано за допомогою спецiального комбайна. Якщо азоту в послiдi було замало, то пiд час перемiшування компонентiв його додають у виглядi соєвого борошна. Розiгрiвання компонентiв субстрату триває вiд 6 до 7 днiв. Протягом цього часу у разi потреби додають воду. Вiд часу досягнення температури всерединi субстрату 60° починають формувати ферментативну (нульову) призму. Ферментацiя проходить правильно лише тодi, коли ця нульова призма має достатню кiлькiсть води або її брак поповниться протягом перших трьох днiв. Ширина i висота ферментацiйної призми становить 2 м. Через першi три днi проводять перемiшування призми, зменшуючи її в розмiрах на 10—20 см, додаючи при цьому водночас гiпс із розрахунку 75 кг/т сухої маси соломи . Hадалi перемiшування призми проводять ще двiчi через кожнi 2—3 днi. Hа десятий день ферментацiї субстрат можна пiддавати пастеризацiї. Субстрат з моменту закiнчення процесу ферментацiї має характеризуватися такими показниками: вмiст загального азоту — до 2% у сухiй масi; вологiсть — 68—70%; рH — 8,0—8,5; вмiст амiаку (NH4) — 0,3% у сухiй масi. Hа якiсть субстрату пiсля ферментацiї вiдчутно впливає його вологiсть. Перезволожений субстрат, з якого витiкає зайва вода, непридатний до вирощування печериць. Ферментований субстрат укладають на стелажi (рис. 1) шаром завтовшки до 40 см або в спецiальнi контейнери масою 100—130 кг/м2 для проведення пастеризацiї. Пастеризацiю субстрату слiд проводити в спецiальному примiщеннi, оскiльки воно виключає можливiсть надходження ззовнi конкурентної мiкрофлори. Метою пастеризацiї є знищення шкідливих організмів у субстраті. Пастеризацію субстрату найкраще проводити за допомогою пари низького тиску. Пару подають одразу пiсля заповнення стелажiв субстратом. При цьому температура повiтря поступово починає пiднiматися. Коли температура повiтря досягне 55—56°С, пару вiдключають. За цей перiод субстрат розiгрівається слабше, i його температура сягає 45—50°С. Дальше пiдвищення температури вiдбувається завдяки рiзницi температури мiж повiтрям i субстратом, а також посиленню мiкробiологiчних процесiв iз виокремленням бiологiчного тепла. Зазвичай, розiгрівання субстрату надалi до температури пастеризацiї (58—60°С) триває 5—8 годин пiсля вiдключення пари. Тривалiсть перiоду пастеризацiї субстрату становить 6—8 год (рис. 2). Дуже важливо, щоб у перiод проведення пастеризацiї температура субстрату була однаковою в рiзних мiсцях примiщення, що забезпечується роботою внутрiшнього вентилятора. Потреба у подачi свiжого повiтря для вентиляцiї субстрату відпадає. Однак якщо існує небезпека різкого підвищення температури субстрату, то перiодично вентилюють камеру зовнiшнiм вентилятором для зниження температури та лiквiдацiї перегрiвання субстрату. Тимчасове пiдвищення температури субстрату до 62—63°С (у межах однiєї години) припустиме i не викликає негативних наслiдкiв. Пiсля 6—8 годин пастеризацiї субстрат охолоджують до 55°С за допомогою свiжого повiтря та зовнiшнього вентилятора. Закiнченням процесу пастеризацiї субстрату є його кондицiонування (друга частина пастеризацiї). Кондицiонування субстрату відбувається за зниження температур субстрату з 55 до 50°С i подачі свiжого повiтря. Забезпечення киснем субстрату в цей перiод визначає розвиток i життєдiяльнiсть корисних мiкроорганiзмiв-актиномiцетiв. Тому слід не допускати рiзких коливань температури субстрату в примiщеннi. Iдеальним вважають рiвномiрне зниження температури на 1—1,5°С за добу (рис. 3). Перiод кондицiонування триває 5—7 дiб. За цей час субстрат звiльнюється в атмосферу при вентилюваннi примiщення, інша частина асимiлюється мiкроорганiзмами з перетворенням його у бiлковi з'єднання. Субстрат втрачає частину води через випаровування, частина вуглецевих з'єднань витрачається на енергетичнi процеси з видiленням кiнцевих продуктiв життєдiяльностi мiкрофлори у виглядi вуглекислого газу, води, тепла. За загальної тривалостi процесу пастеризацiї i кондицiонування (9—10 дiб) втрати маси субстратом становлять близько 25% від закладеного на пастеризацiю, у тому числi 20—21% води i 1—4% сухої речовини. Пiсля пастеризацiї субстрат характеризується такими показниками: вологiсть субстрату становить 65—66%; рH — 7,3—7,5; вмiст загального азоту 1,8—2,3%; вмiст амiаку (NH4) — 0,1%; на поверхнi соломи наявнi сiрувато-бiлі плями актиномiцетiв. Охолодження субстрату до 23—25°С проводять за допомогою потужного вентилювання протягом 18—24 годин i розпочинають сiвбу мiцелiю. Hорма висiву зернового мiцелiю становить 0,5 кг/м2. Однак посiвний мiцелiй використовують так: 90% зернового мiцелiю вiд норми перемiшують iз субстратом за всiєю його товщиною, пiсля чого вирiвнюють поверхню субстрату. Решту мiцелiю (10%) розсипають хаотично по поверхнi субстрату i накривають газетним папером, зволожуючи 0,5% розчином формальдегiду. Водночас цим розчином зволожують i примiщення, де проходитиме вирощування печериць. Покриття субстрату папером та зволоження запобiгає пересушуванню субстрату i потраплянню iнфекцiї на його поверхню. Iнкубацiя мiцелiю на субстратi залежить вiд його температури та вологостi повiтря. За температури субстрату 23—25°С i вологостi 90—95% iнкубацiйний перiод становить 10—14 днiв. Протягом цього перiоду систематично зволожують стiни та пiдлогу примiщення. Для досягнення температури субстрату 23—25°С температура повiтря в примiщеннi має становити 20—22°С. Hакладання покривної землi завтовшки 3—5 см розпочинають, коли мiцелiй повнiстю опанує субстрат (залежно вiд штаму печерицi). Покривна земля є середовищем, у якому мiцелiй iз вегетативної фази розвитку переходить до генеративної (плодоношення). Земля не повинна мати поживних елементів, шкiдливих органiзмiв, вона має характеризуватися доброю абсорбцією. Основний компонент покривної землi — верховий торф, який можна замiнити низинним торфом. Мiнiмальний вмiст верхового торфу в покривнiй землi становить 50—60%. 25—30% торфу у покривнiй землi можна замiнювати корою або глиною. Покривна земля повинна мати рH 7,3—7,5, що досягається додаванням крейди. Кiлькiсть крейди залежить першою чергою вiд виду використаного торфу. Покривну землю, як i субстрат, перед накладанням слiд обробити термiчно (водяною парою за температури 56—60°С протягом 7—8 годин) або хiмiчно — 40% формалiном (2 л формалiну на 1 м3 покривної землi протягом 1 доби). Обростання покривної землi мiцелiєм залежить вiд штаму печерицi, температури субстрату та вологостi повiтря. Iнкубацiя мiцелiю в цей перiод триває вiд 16 до 21 дня за температури субстрату 23—25°С i вологостi повiтря 90—95%. Збирання плодових тiл печерицi першої хвилі плодоношення може розпочатися вже на 16—20-й день вiд часу накладання покривної землi (залежить вiд штаму печерицi, методу вирощування, товщі шару покривної землi). Плодоношення печериць можливе лише за змiни параметрiв мiкроклiмату. Змiна мiкроклiмату вiдбувається з моменту, коли мiцелiй знаходиться на глибинi 0,5 см вiд поверхнi покривної землi. У цей перiод, завдяки системi вентиляцiї, температура субстрату знижується до рiвня 17—19°С, а повiтря — до 15—16°С, що спричинює перехiд мiцелiю у генеративну фазу — утворення плодових тiл. У цей перiод концентрацiя СО2 має бути менш нiж 0,2%, а амiаку 0,1%, вологiсть повiтря утримується на рiвнi 75—85%. За таких умов плодовi тiла з'являються вже на 6—7-й день, i вiдбувається тижнева ритмiка плодоношення. Згiдно з iнтенсивнiстю виробництва один цикл вирощування печериць нараховує 4—6 хвиль плодоношення. Плодовi тiла кожної хвилi ростуть до вимог стандарту протягом 2—3 дiб, за якi всi вони мають бути зiбранi. Поливають плодовi тiла печерицi тодi, коли вони досягли розмiру зерна горошини. Hорма поливу грунтується на такий розрахунок: на кожний очiкуваний урожай з кв. м слiд використовувати 1,5—2 л води. Взагалi величину врожаю печерицi подiляють на низьку — менше 15 кг/м2, середню — 16—20, високу — понад 30—35 кг/м2. Вiдпрацьований субстрат лiквiдується з виробничого примiщення по закiнченнi останньої хвилi плодоношення. Перед його лiквiдацiєю проводять дезінфекцiю за допомогою пари низького тиску за температури 70°С протягом 12 годин. По закiнченнi циклу вирощування субстрат мiстить 0,6% азоту, 0,6 — фосфору, 0,8 — калiю i 6% кальцiю, рH становить 6,3, вмiст органiчних сполук — близько 20%. Такий субстрат пiсля попереднього його компостування можна використовувати як органiчне добриво у вiдкритому грунтi для потреб овочiвництва, садiвництва, рiльництва.

Loading...

 
 

Цікаве