WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Виробництво біоенергії в Україні: конкурентоспроможність сільськогосподарських культур та іншої сільськогосподарської і лісогосподарської сировини (ре - Реферат

Виробництво біоенергії в Україні: конкурентоспроможність сільськогосподарських культур та іншої сільськогосподарської і лісогосподарської сировини (ре - Реферат

Реферат на тему:

Виробництво біоенергії в Україні: конкурентоспроможність сільськогосподарських культур та іншої сільськогосподарської і лісогосподарської сировини

Використання біоенергії — важливе питання енергетичної безпеки за зростаючих світових цін на енергоресурси. Автор роботи констатує: на сьогодні виробництво ріпаку в Україні може конкурувати з іншими країнами, проте виробництво біодизелю та біоетанолу поки що не прибуткове. І закликає звернути увагу на іншу, значно дешевшу, сировину для виробництва відновлюваної енергії.

Використання біоенергії — важливе питання енергетичної безпеки за зростаючих світових цін на енергоресурси. Автор роботи констатує: на сьогодні виробництво ріпаку в Україні може конкурувати з іншими країнами, проте виробництво біодизелю та біоетанолу поки що не прибуткове. І закликає звернути увагу на іншу, значно дешевшу, сировину для виробництва відновлюваної енергії.

Використання біоенергії — важливе питання енергетичної безпеки за зростаючих світових цін на енергоресурси. Відновлювана енергетика пропонує цікаві можливості для українського сільського та лісового господарства. До того ж, енергетична безпека й використання біоенергії є актуальними питаннями. Ціни на викопне пальне зростають, що провокує дискусії щодо зменшення залежності від імпортованої енергії. Але кожна країна має свої можливості й умови використання відновлюваних джерел енергії. Виробництво біопалива — це тільки один із способів використання біомаси для виробництва енергії.

Відновлювані джерела енергії (ВДЕ) пропонують більше можливостей. Проте в кожному випадку потрібно порівнювати ринкові ціни або альтернативну вартість сільськогосподарської продукції й сировини, які використовують для виробництва відновлюваної енергії. Зрештою, саме вартість ВДЕ певною мірою визначає ціну біоенергії.

Сільськогосподарський сектор має значний потенціал постачання сировини, потрібної для виробництва біоенергії. У найкращому разі це може привести до зменшення викидів парникових газів (ПГ) і піде на користь якості грунту й води, а також сприятиме біорозмаїттю.

Очевидно, що біопаливо не завжди є ефективнішим способом використання сільськогосподарської продукції, як ВДЕ. Застосування ВДЕ (власного виробництва або імпортованого), мабуть, може поліпшити енергетичну безпеку України, але постає питання: "Якою буде його економічна вартість?"

Олійні

В Європі ріпак культивують із початку ХІХ сторіччя. Європейські фермери вирощують переважно озимий ріпак. В Україні теж домінує озимий ріпак, який зазвичай дає вищі врожаї, тож його частка зростає (з 63 до 82% за останні три роки).

В Україні, з 2003 року, посівні площі ріпаку значно розширено. З 2004 по 2006 р. обсяг виробництва олійного насіння цієї культури більше ніж подвоєно (з 158,3 т. до 647,1 тис. т).

Насіння ріпаку з України активно експортують. Зростання виробництва й експорту пов'язано зі зростанням світового попиту на продукцію ріпакового комплексу, а ЄС стає особливо важливим ринком збуту ріпакового насіння та олії в зв'язку зі зростанням обсягів виробництва біодезельного палива. Українським фермерам вигідна ця світова тенденція.

Ціна на експортному ринку з України "йде слідом" за світовою. При цьому має місце зменшення розриву між цінами зовнішніх і внутрішнього ринків.

У своєму детальному аналізі Lakemeyer (2007) робить висновок про те, що Україна може конкурувати з іншими країнами у сфері виробництва ріпаку. За поточної вартості виробництва, українські фермери отримують добрі прибутки від виробництва цієї культури. Передбачається, що рано чи пізно національна переробна промисловість інвестуватиме в обладнання для переробки насіння ріпаку для збільшення частки України в ланцюгу вартості. Проте поки що залишається без відповіді питання — ріпакову олію на біодизель перероблятимуть в Україні чи експортуватимуть до інших країн. За нинішнього співвідношення цін на енергоносії і біопаливну сировину виробництво біопалива в Україні неприбуткове. Отже, кращою стратегію є експорт, що дасть змогу зберегти присутність української продукції на міжнародних ринках доти, доки цінове співвідношення суттєво не зміниться.

Щоправда, політичні рішення ЄС щодо використання біопалива зумовили зростання світових цін на ріпак. Це поглиблює сумніви щодо конкурентоспроможності ріпаку як сировини для біопалива в Україні. Водночас українські фермери та виробники рослинної олії можуть отримати свою вигоду від співпраці з субсидованим сектором виробництва біодизелю в ЄС, збільшуючи експорт.

Зернові

Протягом останнього року світові ціни на пшеницю й кукурудзу значно зросли внаслідок зниження врожаїв у деяких регіонах світу та зростання попиту на корми (в основному, в Азії) і для виробництва біоетанолу (головним чином, у США). В Україні врожай зернових торік був значно нижчий, ніж у попередні роки, через несприятливі погодні умови.

За нинішнього рівня цін на енергоресурси й сировину виробництво біоетанолу із зернових (кукурудзи чи пшениці) не є вигідним.

Цукор

Припускаючи, що Україна розглядає можливість виробництва етанолу із власного цукру, обчислимо вартість цього виробництва.

Висока вартість виробництва засвідчує, що виробництво етанолу з власної цукросировини не вигідне. За нинішнього рівня цін бурякова цукросировина занадто дорога, щоб витрачати її на виробництво біопалива, яке за нинішніх ринкових цін неконкурентоспроможне порівняно з викопним паливом.

Зауважимо, що ми припустили досить оптимістичні витрати на рівні 90 млн дол. США за умови річної потужності виробництва 200 тис. куб. м етанолу. До операційних витрат включено витрати на енергію, транспортування тощо (наприклад ензими, які використовують для ферментації). Транспортні витрати на цукрові буряки для виробництва біоетанолу вищі, ніж для пшениці. Вартість сировини відтворює ціну на цукор (118 дол./т), обчислену на основі даних Лондонської міжнародної фінансової фьючерсної і опціонної біржі та внутрішніх цін на цукор в Україні. Вартість перетворення грунтується на зменшених ставках через розміри заводу й технічні можливості використовувати цукрові буряки замість пшениці.

Вигода від побічної продукції оцінена дещо песимістичніше. Вінаса (ферментована меляса) має в своєму складі такі поживні речовини, як азот, фосфат, поташ і цукрозу. В концентрованому вигляді її можна застосовувати як добрива або в очищеному вигляді — як кормову добавку в тваринництві. Ринкова ціна вінаси — близько 140 $ /т. Вінаса — це єдиний побічний продукт, вигода від якого припущена в цьому обчисленні. Є й інші побічні продукти, наприклад жом. Проте жом цукрових буряків виробляє цукрова промисловість, тому це, скоріше, побічний продукт цукрового виробництва, а не виробництва етанолу. Тому ми його не враховували.

За цих припущень вартість виробництва біоетанолу з цукрових буряків в Україні становитиме 428 дол./м3, що не вигідно, якщо порівняти з викопним пальним. А якщо взяти порівняння міжнародного масштабу, обчислена вартість виробництва в Україні ефективніша за відповідний показник в Європейському Союзі, але неконкурентоспроможна проти вартості виробництва в Бразилії, де як сировину використовують цукрову тростину.

Рослинна сировина другого покоління

Збільшити продуктивність виробництва біопалива можна за використання всієї рослини замість переробки тільки окремих її частин. Це друге покоління біопалива. До нього зараховують переробку деревно-целюлозної біомаси. Такий процес газифікації сировини забезпечує вироблення синтетичного газу (так званого сингазу) — суміші окису вуглецю, водню та інших сполук. Сингаз потім можна перетворити на дизпаливо (за допомогою синтезу Фішера-Тропша), метанол, або діметил ефір — газоподібне пальне, майже таке саме, як пропан. В альтернативі водень можна відокремити й використовувати як пальне. Нині основна зацікавленість існує у виробництві біодизелю на основі синтезу Фішера-Тропша (дизпаливо ФТ). Проте через більші витрати, ніж за звичайними технологіями, комерційне виробництво біопалива на основі газифікації поки що не організовано. Але ведуться значні науково-дослідні роботи зі створення комерційно вигідних процесів.

Солома

Після збирання врожаю солома залишається на полях, якщо її не використовують у тваринництві. Для збереження гумусу солому часто приорюють, але за добре спланованого обігу культур це не обов'язково робити щороку. Надлишки соломи різних культур різні. Середня енергетична місткість соломи становить 4–4,5 kWh/кг. Її можна використовувати на фермах як пальне для невеликих бойлерів та в установках DH. Обсяг доступної для виробництва енергії соломи можна вирахувати на основі поточних обсягів виробництва в рослинництві. З урахуванням середніх показників урожайності зернових із зібраної з гектара біомаси можна одержати близько 23 ГДж (1 Гдж = 109 Дж) (у Німеччині за вищої врожайності — 70 ГДж/га). Якщо всю солому (а це 7,2 млн т) в Україні використовувати для виробництва енергії, щорічно можна отримувати 300 ПДж (1 Пдж = 1015 Дж). Цей обрахунок є першим кроком до розуміння енергетичного потенціалу, який і досі не використовують. Zhovmir і Zhelyezna (2005) доповнили цей обрахунок інформацією про поточні обсяги використання соломи в тваринництві. Вони дійшли висновку: навіть якщо в тваринництві й використовувати певну кількість соломи, для енергетичних потреб залишатиметься 2,5–4 млн т. Це "обережний" висновок, бо, зважаючи на стан справ у сільськогосподарському секторі, виробництво зернових стає все інтенсивнішим, отже, обсяги залишкової соломи зростатимуть зі зростанням урожаїв.

Loading...

 
 

Цікаве