WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Вітчизняній трансплантації ембріонів — чверть століття - Реферат

Вітчизняній трансплантації ембріонів — чверть століття - Реферат

Професор В.Д. Козлов, учасник робіт із пересаджень ембріонів овець в Асканії-Новій згадував: "Дирекція йому (Лисенку) влаштувала зустріч із аспірантами й після мого повідомлення про результати пересадження зигот і отриманих ягнят-трансплантатів, він сказав, що такого роду досліди вважає більш придатними для Інституту загальної біології Великої академії. Ваш же інститут теж може займатися цим, якщо більше робити нема чого". От так, "від нема чого робити", у СРСР з'явилися перші поросята і ягнята з пересаджених ембріонів. "Народний" академік буквально "роздягнув" радянську науку про ТЕ, позбавивши її фінансування, а через 50 років цей "стриптиз" із ТЕ успішно повторили сільськогосподарські академії наших, уже незалежних, країн СНД.

Завдяки світогляду головного "жерця" сільськогосподарської науки, всі роботи з ембріотрансферу в СРСР були згорнуті на двадцять п'ять років. Саме настільки відстала радянська наука від досягнень світової ТЕ, коли ці дослідження в 1975 році були знову відновлені. І лише два роки потому у ВНДІБіХ М.І. Прокоф'євим зі співробітниками було отримано перше у СРСР теля-трансплантат.

15 березня 1984 року за підписом міністра сільського господарства В.К. Місяця вийшов наказ №45 "Про організацію на базі держплемзаводу "Зоря комунізму" Домодєдовського району Московської області першої в Союзі виробничої лабораторії ТЕ великої рогатої худоби".

Донорська череда першої лабораторії ТЕ складалася із кращих голштино-фризьких корів-донорів держплемзаводу продуктивністю 7–12 тисяч кг молока за найвищою 305-денною лактацією, що закінчили або завершують продуктивний період у виробничому цеху "Зорі комунізму". У ті часи череда держплемзаводу складалася з унікального поголів'я в 3,5 тисяч корів червоно-рябої і чорно-рябої голштинів канадської селекції із середньорічним надоєм близько 6 тисяч літрів молока.

Перші навички роботи з ембріонами, основи гормональної стимуляції тварин персонал новоствореної лабораторії ТЕ придбав у Центрі трансплантації й лабораторії зоотехнічної ендокринології Всесоюзного інституту тваринництва (ВІТ). Пересадження свіжо отриманих ембріонів здійснювали на фермах із вирощування нетелей телицям з менш цінною спадковістю. Більшу частину ембріонів заморожували й реалізовували за допомогою госпдоговірних пересаджень по всьому Союзу — від бурятського Улан-Уде й казахського Актюбінська до південного берега Криму. Розташований неподалік аеропорт Домодєдово давав змогу планувати взяття ембріонів у день вильоту літака й доставляти свіжоотримані зародки літаком за тисячі кілометрів від місцезнаходження корів-донорів. Пересадження свіжоотриманих і тих, що транспортують (до 12 годин), ембріонів давали можливість на 10–15% підняти результативність ТЕ порівняно з висадженням кріоконсервованих зародків. Так, переліт з Підмосков'я в колгосп імені Леніна Курганінського району Краснодарського краю разом з дорогою тривав 8–10 годин. Свіжоотримані зародки держплемзаводу "Зоря комунізму" одержували від донорів голштинської породи й пересаджували телицям червоної степової породи (продуктивність матерів — до 4 тис. кг). Народилося 45 живих телят. Подібним чином з'явилися нащадки від донорів держплемзаводу у Марійській АРСР (15 телят), у колгоспі "Радянська Білорусія" (25 телят) тощо. У господарства Московської області свіжоотриманих і заморожених ембріонів доставляли автотранспортом (82 теляти-трансплантати).

За п'ять років існування лабораторії ТЕ від високопродуктивного поголів'я корів у держплемзаводу "Зоря комунізму" і господарствах-замовниках було отримано майже 2 тисячі телят-трансплантатів голштинської породи.

Але головною метою створення лабораторії було додаткове виробництво биків від особливо цінних донорів. Так, корова голштинської породи №569 (9,5 тис. кг молока) була переведена в череду лабораторії в дев'ятилітньому віці, коли вже привела семеро телят. За чотири роки від неї методом трансплантації було взято 106 якісних ембріонів, у короткий строк отримано ще 5 теличок і 10 бичків. Два бики від цього донора згодом пішли з аукціону держплемзаводу по 3 і 9 тисяч рублів. Ціна реалізації першої партії з 23 биків-трансплантатів держплемзаводу становила від 2,5 до 13,5 тисяч рублів за голову.

У короткий час у країні були створені або перебували в стадії організації чотири десятки подібних виробничих лабораторій ТЕ при держплемзаводах, племпідприємствах обласного й республіканського рівня й навіть у колгоспах "Радянська Білорусія" Брестської області й ім. Леніна Тульської області.

За виробництвом телят-трансплантатів до початку 90-х років СРСР повинен був вийти на рівень розвинених європейських країн. Ці райдужні перспективи були викладені в програмі ТЕ, відповідно до якої до 1990 року планувалося одержати 12 тис. телят, у тому числі 3 тисячі биків для оцінки якості, від донорів із продуктивністю не нижче 7000 кг молока.

Благородні цілі щодо голштинізації молочної череди Країни Рад також залишилися не здійсненими. Прибуваючи, чистокровні "іноземки" потрапляли в "дружні" обійми вітчизняних селекціонерів. На основі імпортної генетики виводили нові зональні й регіональні типи й породи худоби, у яких безповоротно втрачалися переваги спеціалізованих молочних і м'ясних порід. За роки Радянської влади, за даними академіка Л.К. Ернста (1987 р.), було виведено близько 100 (!) нових порід і типів худоби, притому, що цивілізовані країни давно надавали перевагу одним-двом молочним і кільком м'ясним породам. За числом породних "пустоцвітів", кількістю худоби й птиці на людину ми далеко обігнали "ненависних капіталістів", хоча це не принесло ні молочного, ні м'ясного достатку.

Безповоротно згинула й череда канадських голштинів держплемзаводу "Зоря комунізму", що 10-літніми намаганнями ленінградських селекціонерів перетворилася в зональний тип чорно-рябої породи "Зоря". Далі відбувся закономірний "закат" і "Зорі", і комунізму в цілому. Біотехнологічний "ривок" не відбувся. Трансплантація, насаджувана "згори" також була приречена. Першими в пострадянський період постраждали виробничі й частково дослідницькі лабораторії ТЕ.

Чи так уже важлива біотехнологія відтворення племінних тварин для наших країн, що перебувають у стані перманентних революцій? Відомо, що майже половина биків, використовуваних у програмах провідних спермовиробних фірм, отримана за допомогою пересадження ембріонів, і в каталоги вони занесені під позначкою "ЕТ". На відміну від штучного запліднення, ТЕ має справу із найціннішим генетичним матеріалом, золотим племінним фондом будь-якої держави. У країнах із розвиненим скотарством — це "ювелірний" інструмент селекціонерів високої кваліфікації, що призначений для прискореного розмноження й поповнення цього племінного фонду. Тому відношення держави до власного племінного потенціалу подібне турботі про національний золотовалютний запас.

Можна також стверджувати, що практика використання в країні ТЕ як біотехнологічного методу розмноження елітного поголів'я є відбиттям стану культури тваринництва в цілому. Рівень її деградації зростає в міру загального зубожіння селянства й доповнюється розрухою в мозку спеціалістів, як помітив відомий герой М. Булгакова. Цього разу роль полтавського "куропаса" для ТЕ зіграло загальне зубожіння науки й села, наша бездумна капіталізація суспільства.

Відомі події початку 90-х років минулого сторіччя підтвердили цей взаємозв'язок на прикладі країн СНД. Коли держава усувається від участі в племінних програмах, тваринництво як галузь існує в режимі саморуйнації. Масова відмова від використання сімені високоцінних биків і штучного запліднення відроджує природну злучку поголів'я. Далі — руйнування неконкурентоспроможної галузі тваринництва й реальна перспектива повномасштабного імпорту молочних і м'ясних продуктів.

Разом з "іноземками", кормом і підстилкою племінні господарства завозили копитну гниль, хламідіоз, вірусний ринотрахеїт і інші складно діагностовані інфекції. Ризик явно невиправданий. У наш час "імпорт" збудника губчастої енцефалопатії із зараженою худобою й м'ясопродуктами здатний знищити тваринництво в окремо взятому регіоні й країні, тоді як маленький (100 мікронів) заморожений зародок дасть той самий кінцевий племінний результат без ризику появи заморської інфекції.

Loading...

 
 

Цікаве