WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Вітчизняній трансплантації ембріонів — чверть століття - Реферат

Вітчизняній трансплантації ембріонів — чверть століття - Реферат

Реферат на тему:

Вітчизняній трансплантації ембріонів — чверть століття

Одна корова може привести, в кращому разі, одне теля на рік. Водночас вона має потужний генетичний резерв у вигляді сотень тисяч статевих клітин. Оптимальним вирішенням проблеми прискореного відтворення тварин є трансплантація ембріонів. Історія розвитку цієї біотехнології почалася мало не два століття тому.

Одна корова може привести, в кращому разі, одне теля на рік. Водночас вона має потужний генетичний резерв у вигляді сотень тисяч статевих клітин. Оптимальним вирішенням проблеми прискореного відтворення тварин є трансплантація ембріонів. Історія розвитку цієї біотехнології почалася мало не два століття тому.

Першим (за винятком стародавніх арабів), хто здійснив і зворушливо описав штучне запліднення, був італієць Лаццаро Спалланцані. 1784 року він опублікував результати свого досліду на суці спаніеля: "...Через 62 дні після введення сімені сука народила трьох живих цуценят, які за кольором та формою були схожі не тільки на суку, але й на пса, від якого було взяте сім'я. У такий спосіб я досяг запліднення цих чотириногих, і я можу щиро сказати, що ніколи не одержував більшого задоволення від будь-якої справи".

1878 року В. Флемінгом на прикладі личинок саламандри, що розвиваються, були описані стадії мітозу, а австралійцеві Л. Шенку вдалося перше позаматкове запліднення (!) яйцеклітин морської свинки на шматочку тканини з матки тварини.

У квітні 2005 року виповнилося 115 років витонченому досліду дослідника з Кембріджа (Велика Британія) Вальтера Хіпа (Walter Heap, 1855–1929 рр.), який уперше здійснив успішне пересадження ембріонів на кроликах. 27 квітня 1890 р. професор В. Хіп знайшов і переніс два 4-клітинних ембріони (32-годинного віку) від чистопорідної ангорської кролиці в матку самці породи бельгійський чемпіон, попередньо спареної із самцем тієї самої породи. Через місяць кролиця-реципієнт народила перших у світі трансплантатів: двох довгошерстих ангорських кроленят разом із чотирма рідними бельгійськими.

З "легкої руки" професора Хіпа був покладений початок фундаментальним дослідженням в ембріології й штучному заплідненні, зроблене наукове обгрунтування можливості виведення високопродуктивних спеціалізованих порід з економічним обгрунтуванням цієї, ще не народженої, галузі зоотехнічної науки — селекції продуктивних тварин.

Технічним оснащенням першої лабораторії із трансплантації ембріонів (ТЕ) були пікоподібні голки для збору ембріонів, годинникові стекла з увігнутим дном, скляні капілярні трубки, 0,75% розчин кухарської солі для промивання сегментів яйцепроводу, оптичні пристосування у вигляді лупи. Все це нехитре устаткування мало змінилося за минуле сторіччя й цілком придатне для навчання ембріологів-початківців.

На час здійснення описаного досліду в Британії вже протягом 140 років ішла робота із емпіричного поліпшення продуктивних якостей домашньої худоби. Однак професор Хіп не зв'язував свій успіх з можливістю використати техніку ТЕ в селекції сільськогосподарських тварин, вважав блискуче проведений дослід пересічним навчальним експериментом, результати якого опублікував у черговому номері журналу Nature. І тільки до середини наступного сторіччя, з відкриттям гонадотропінів (Х. Коул і Г. Харт, 1930), нова біотехнологія розмноження пережила друге народження, віддавши належне професорові з Кембріджа і його альма-матері, що стала меккою для багатьох вчених-ембріологів, послідовників великого майстра.

Українська свиня в історії ТЕ

У 40-х роках минулого століття у Сан-Антоніо (штат Техас) Пінкус і Чат почали відпрацьовувати прийоми пересадження ембріонів у великої рогатої худоби. За 8 років досліджень було використано 750 корів. Між Кембриджем і Сан-Антоніо встановилося тісне наукове співробітництво. За кілька років роботи сферою інтересів учених також стає зберігання ембріонів за 10°С упродовж кількох днів (1947–1948), демонстрація ембріотоксичних факторів у неінактивованій сироватці овець і великої рогатої худоби (1944), визначення меж асинхронності статевих циклів донора й реципієнтів (1952) і народження перших мишей після запліднення яйцеклітин in vitro (1959).

У квітні 1949 року фонд прикладних досліджень у Сан-Антоніо субсидував проведення першої конференції, присвяченої ТЕ і її практичному використанню. До цього часу вже було отримано 4 тільності корів від пересадження ембріонів, які закінчилися абортами на 8 місяці тільності. Тому першим живим телям-ембріотрансплантатом вважають приплід, отриманий в університеті штату Вісконсин в 1951 році. П'ятиденні ембріони були витягнуті після забою донора й поміщені в контрлатеральні жовтому тілу яєчника роги матки, щоб повністю виключити можливість народження власного теляти реципієнтами (хоча вони й не запліднювались). Одне із трьох отриманих у такий спосіб телят з'явилося на світ після тривалого культивування в лабораторних умовах, що дало привід уже тоді говорити про значну витривалість in vitro ембріонів корів.

Вітчизняний біотехнолог, професор Полтавського НДІ свинарства, Герой Соціалістичної праці О.В. Квасницький вніс українську "свиню" у список світових досягнень. Його перші у світі поросята-трансплантати ввійшли в історію світової ембріології й народилися в 1950 році, на рік випередивши перших телят-трансплантатів американця Уіллета. Для перших пересаджень було відібрано чистопорідне поголів'я свиноматок примітного окрасу. Усього трансплантовано 80 запліднених зигот 13 свиноматкам, з них 4 опоросилися явними поросятами-трансплантатами.

Того ж року у ВНДІ вівчарства й козівництва А. І. Лопиріним і Н. В. Логіновою отримані ягнята-трансплантати (першими у світі ягнятами після ембріотрансферу вважають приплід, що з'явився в 1934 році в Уорвіка із співробітниками).

Еру клонування відкривають роботи Брігса й Кінга (1952), які вперше показали, що можна замінити ядро зиготи ядром соматичної клітини в жаби й одержати дорослу тварину. 1997 року з соматичної клітини вівці отримана доросла клонована вівця Доллі. Перша трансгенна миша з'явилася (1980) завдяки зусиллям Гордона й ін.

Перша американська жінка була використана як сурогатна мати-реципієнт запліднених яйцеклітин чужого подружжя в 1986 році. В 1993 році 53-літня американка виносила й народила собі онука після пересадження ембріона невістки.

Патріарх російської й радянської племінної школи І.І. Іванов (1870–1932) почав дослідження й пропаганду ШЗ майже одночасно з науковою творчістю В. Хіпа — з 1899 року. На відміну від своїх попередників і кембриджського колеги, він бачив у новій біотехнології розмноження не тільки засіб терапії безпліддя, але й можливість раціонального використання племінних виробників.

Слід віддати належне розробникам методу кріоконсервації сімені великої рогатої худоби — І.В. Смірнову (Національний аграрний університет), В.К. Мілованову, І.І. Соколовській (ВІТ), що перевернули світ звичних уявлень про можливості біотехнології відтворення свійських тварин.

Але варто також згадати й "злого генія" вітчизняної біологічної науки, яким був для ТЕ (і не тільки для неї) президент ВАСГНІЛ Т.Д. Лисенко (родом теж з Полтавщини).

"Народний академік", у майбутньому президент Академії наук СРСР, пропонував свої революційні методи підйому врожайності: яровизація, карбування бавовнику й боротьба зі шкідливою черепашкою шляхом випасу курей (!) на колгоспних полях.

У тваринництві ТЕ підривала головний корінь "мічуринсько-лисенківської" теорії "вегетативної гібридизації тварин". Професор Квасницький 1951 року писав: "Розробляючи метод пересадження ембріонів, ми виходили із вказівок (!) академіка Т.Д. Лисенка про

Колектив першої лабораторії трансплантації ембріонів радянської доби

те, що зміна спадковості звичайно є результатом розвитку організму в умовах зовнішнього середовища, тією чи іншою мірою не відповідного природній потребі даної органічної форми". А зміни спадковості в пересаджених ембріонів під впливом матки реципієнта й "вказівок" президента ВАСГНІЛ саме й не було.

От якими аргументами користувався академік Лисенко на колегії міністерства сільського господарства 1940 року в дискусії про можливості стимулювання багатоплідності: "Я ще не народився, коли знав, що із цього нічого вийти не може. Ніякої багатоплідності вийти не повинно. Зі шприцем у руках нічого путнього зробити у тваринництві не можна... Хто повірить в існування цього гена, якщо його не можна спробувати на зуб?".

Loading...

 
 

Цікаве