WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Біотехнології в умовах глобалізації комунікаційного середовища - Реферат

Біотехнології в умовах глобалізації комунікаційного середовища - Реферат

Реферат на тему:

Біотехнології в умовах глобалізації комунікаційного середовища

Дебати довкола біотехнологій — це лише окремий факт у довгій історії стосунків між суспільством і новими продуктами. Заяви про перспективність нової технології часто наражалися на скептицизм, лихослів'я, а то й відверте протистояння, які часто супроводжувалися наклепами, інсинуаціями та дезінформацією. Крізь століття гонінь пройшли навіть деякі з широко вживаних нині продуктів.

Так, наприклад, у XVI столітті римо-католицькі єпископи намагалися витіснити з християнського світу каву, оскільки вона серйозно конкурувала з вином і виступала як представник інших культурних і релігійних цінностей.

Хроніка свідчить, що у 1511 році намісник халіфа і наглядач ринків Хаїр Бег позакривав у Мецці кав'ярні та заборонив пити каву. Він мотивував своє рішення висновками перських лікарів-вигнанців і місцевих правників, які стверджували, що кава справляє на здоров'я людини такий самий вплив, як і вино. Але справжня причина частково крилася ще й у тому, що кав'ярні стали альтернативним засобом поширення інформації про стан справ у місті, яким керував Хаїр Бег, і підривали його авторитет.

У кампаніях цькування, дуже подібних до тієї, яка сьогодні спрямована проти біотехнологічної продукції, поширювалися чутки, що кава викликає імпотенцію та інші хвороби, і цей напій свого часу частково або повністю забороняли правителі Мекки, Каїра, Стамбула, Англії, Німеччини та Швеції. У натхнених намаганнях не допустити скорочення споживання вина французькі лікарі у 1674 році запевняли, що у людини, яка п'є каву, "тіло стає лише жалюгідною подобою того, чим воно було раніше; воно поступово стає немічним і геть всихає. Серце і кишківник настільки слабнуть, що у бідолахи починаються галюцинації і його тіло починає тіпатися, неначе охоплене нечистою силою".

Байки про метеликів і тактика дезінформації

Історії, сповнені подібних вигадок, сьогодні розповідають про генетично модифіковані (ГМ) продукти. Заяви про шкідливість біотехнологічних продуктів харчування для здоров'я людей та навколишнього середовища доповнюються страхітливими звинуваченнями про зв'язок ГМ продуктів з такими захворюваннями, як рак мозку, імпотенція та психічні розлади. Деякі з цих чуток поширюються серед вищого керівництва країн, що розвиваються.

У дискусіях використовується не менш витончена тактика. Критики біологічної технології використовують засоби масової інформації для постачання ретельно підтасованих фактів, які мають на меті зосередити увагу населення на небезпеці, що буцім-то пов'язана з біотехнологією. Прихильники біотехнології часто змушені лише спростовувати звинувачення і тільки іноді звертаються до громадськості з власної ініціативи. Це особливо важливо тому, що люди у своїй переважній більшості не надто обізнані з технічними деталями виробництва біотехнологічних продуктів, отож потрібні нові підходи до спілкування з широким загалом.

У той час, як прихильники біотехнології часто намагаються апелювати до наукових фактів, критики використовують риторичні засоби, спрямовані на те, щоб викликати в аудиторії побоювання і посіяти сумніви щодо добросовісності намірів промисловості. Критики проводять паралелі між "загрозою" біотехнології та катастрофічними наслідками аварій на атомних електростанціях і хімічного забруднення довкілля. При цьому вони вживають такі терміни, як "генетичне забруднення" та "їжа Франкенштейна".

Роблячи свою справу, критики також спекулюють на загальній недовірі до великих корпорацій серед окремих сегментів світового співтовариства. Крім того, вони ефективно використовують інформацію про непередбачені випадки, яку зазвичай, перебільшують. Так, наприклад, багато уваги привернуло повідомлення науковців з Корнуелльського університету про те, як пилок генетично модифікованої кукурудзи, що продукує Bt-токсин, призвів до загибелі гусені метелика-монарха. Це дослідження було використане з метою драматизувати ситуацію довкола впливу біотехнології на навколишнє середовище. Пізніші публікації, у яких автори звертали увагу на локальність цього дослідження і неможливість на його підставі робити далекосяжні висновки, не змінили загального враження, створеного критиками біотехнології.

У даному разі питання полягає не в тому, вбиває генетично модифікована кукурудза метеликів-монархів, чи ні. Питання полягає в тому, які сорти справляють на довкілля більш згубний вплив: генетично модифіковані чи ті, які вирощують із застосуванням отрутохімікатів. Важливо, щоб висновки робили на підставі аналізу відносних ризиків, а не під враженням від якогось одного факту, відірваного від загального екологічного контексту. А такий підхід навряд чи зміцнить позиції опонентів біотехнології.

Варто звернути увагу, що критики біотехнології виробили два фундаментальних правила цієї дискусії.

По-перше, їм вдалося створити враження, що відповідальність за пошук аргументів цілком покладається на прихильників біотехнології, і аж ніяк не на критиків. Іншими словами, на думку останніх, біотехнологічні продукти вважаються шкідливими, якщо не доведено протилежного.

По-друге, опонентам біотехнології вдалося перевести дискусію у площину екології, охорони здоров'я та етики, замаскувавши таким чином глибинні мотиви, які мають безпосереднє відношення до міжнародної торгівлі. Це дало їм можливість згуртувати довкола себе небайдужих людей, які щиро занепокоєні станом довкілля, безпекою продуктів харчування та збереженням морально-етичних цінностей.

Побутує точка зору, що скоординовані зусилля, спрямовані на налагодження цивілізованої дискусії, допоможуть дійти порозуміння і приведуть до сприйняття біотехнологічної продукції суспільством. За певних обставин саме так і могло б бути. Але як правило, привід до дискусії має під собою матеріальне підгрунтя, і лише дебатами справа не вирішиться, особливо тоді, коли принциповими причинами виникнення дискусії є соціально-економічні інтереси, а не просто бажання посперечатися. Може статися, що обговорення проблеми біотехнології широким загалом лише чіткіше окреслить і поляризує розбіжності, проте мало що зробить для вирішення фундаментальних економічних і торговельних проблем.

Що ж робити у цій ситуації, коли головним об'єктом уваги як прихильників, так і опонентів біотехнології є країни, що розвиваються? Для успіху в умовах нового комунікаційного середовища потрібно урізноманітнювати асортимент біотехнологічної продукції, розширювати коло зацікавлених організацій, поглиблювати дослідження живої природи, закономірностей розвитку науки та суспільства, а також домагатися від лідерів більшої політичної рішучості.

Продукція красномовніша за слова

У країнах, що розвиваються, дискусія про роль біотехнології базується на гіпотетичних заявах у той час, коли ані споживачі, ані виробники не мають у руках реального продукту. За таких обставин спілкування і діалогу не буде достатньо, поки не з'явиться матеріальний об'єкт, на який можна буде послатися. Іншими словами, важливе не стільки спростування критичних заяв, скільки демонстрування переваг реальної продукції на ринку.

Цієї мети можна досягнути завдяки узгодженим діям місцевих науковців, підприємців, політиків та офіційно зареєстрованих неурядових організацій. Є переконливі свідчення того, що занепокоєння безпечністю нового продукту має тенденцію вщухати у міру того, як місцеве населення опановує нову технологію і починає брати участь у її використанні. Крім того, впровадження нової технології підвищує довіру до неї і зменшує ймовірність введення необгрунтованих регуляторних обмежень. Так, наприклад, розповідь південноафриканського фермера про те, який позитивний вплив на його доходи справляє вирощування генетично модифікованого бавовнику, важить більше, ніж тисячі галасливих публікацій у пресі та не підкріплених фактами заяв учасників дискусії.

Loading...

 
 

Цікаве