WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Анестезіологічне забезпечення хірургічної допомоги тваринам - Реферат

Анестезіологічне забезпечення хірургічної допомоги тваринам - Реферат

Реферат на тему:

Анестезіологічне забезпечення хірургічної допомоги тваринам

Головна мета анестезії полягає в тому, щоб усунути біль. Історія боротьби з болем сягає своїм корінням у глибину віків. Вона знайшла своє відображення в епосі минулого, стародавніх міфах і легендах. На цьому шляху було багато випадкових спостережень, трагічних помилок і релігійних забобонів. Однак наукова історія наркозу починається лише в середині XIX століття, коли протягом кількох років (1842–1847) низка вчених (С. Лонг, Н. Уельс, У. Мортон, Д. Сімпсон, Ф. Іноземцев, М. Пирогов), незалежно один від одного, починають випробовувати під час різних операцій як знеболювальні засоби спочатку етиловий ефір і хлороформ, а потім закис азоту. У наступні роки вчення про хірургічну анестезію поширилося по всій Земній кулі, змітаючи фанатизм, рутинність, неосвіченість і звички. Окреслилася можливість цілковитої перемоги над болем, наука перейшла до вирішення найважливішої проблеми знеболювання — можливості регуляції больового відчуття. Далі почала розвиватися наука про знеболювання — анестезіологія, яка як окрема дисципліна у вузах нашої країни, що готують ветеринарних спеціалістів, нині відсутня. В умовах сучасного ведення тваринництва на комплексах, товарних фермах та в індивідуальних фермерських господарствах виникає багато питань щодо складання повноцінних раціонів, догляду й утримання тварин. Технології виробництва й роздавання кормів часто недосконалі. Усе це негативно позначається на організмі тварин і призводить до появи не лише відомих, а й нових, ще не вивчених, хвороб. Тому фахівцям ветеринарної медицини слід постійно проводити заходи щодо профілактики та лікування тварин із хірургічними захворюваннями. При хірургічних хворобах у комплексі лікувально-профілактичних заходів передбачаються: клінічне дослідження всіх тварин ферми; антистресові обробки; застосування нейролептиків під час перегрупування й перевезення тварин; імуномодуляторів, ефективних лікувальних процедур та економічно вигідних хірургічних операцій; стимуляція регенеративних процесів тощо. Аби досягти бажаних результатів, фахівець ветеринарної медицини мусить добре володіти хірургічною технікою, вміти правильно застосовувати засоби фізіо- і хіміотерапії. Одним із важливих питань хірургії є знеболювання. Воно не лише полегшує проведення самої операції, а й служить виконанню лікарем ветеринарної медицини гуманної ролі — захисту тварин від згубної дії болю, є важливим засобом охорони праці і, врешті-решт, створює сприятливий фон для нормалізації фізіологічних функцій тварини у післяопераційний період, зберігаючи її подальшу продуктивність. Усе це повністю виправдовує пошуки вченими всього світу засобів і методів запобігання й усунення больового синдрому при діагностичних дослідженнях і хірургічних операціях у тварин. На жаль, нині анестезіологічному забезпеченню діагностичних, профілактичних і лікувальних заходів у нашій країні не приділяється належної уваги. Предмет "Ветеринарна анестезіологія" в програмі підготовки лікарів ветеринарної медицини відсутній, тоді як у розвинутих країнах світу готують ветеринарних лікарів-анестезіологів. Анестезіологія у сучасному розумінні — це наука про знеболювання та інші методи захисту організму тварини від надмірного подразнення, що ними є оперативне втручання, перегрупування, транспортування тварин тощо. Заходи щодо захисту організму тварини від хірургічної травми мають розпочинатися до операції, продовжуватися під час її проведення та в ранній післяопераційний період. Запобігання небажаній дії хірургічної агресії може бути досягнуте за допомогою методів місцевої або загальної анестезії. Місцева анестезія досягається шляхом дії місцевоанестезувальних речовин на периферичні нервові системи і сегменти спинного мозку. Ці речовини своєю специфічною й оборотною дією змінюють збудливість (провідність) елементів периферичної нервової системи, не спричинюючи в них глибоких деструктивних змін. Вони впливають також і на моторні волокна, призводячи до тимчасових розладів та міорелаксації відповідних ділянок тіла. Як правило, під дією місцевоанестезувальних речовин зникає не лише больове відчуття, а й температурна, тактильна та інші види чутливості. Місцеве знеболювання досягається введенням розчинів анестетиків у ділянці нервових стовбурів соматичної і вегетативної нервової системи, спинномозкових корінців, нервових сплетень і нервових закінчень. Ступінь анестезії, її тривалість залежать від багатьох факторів (товщини нервових стовбурів, хімічної природи анестетика, його концентрації, тривалості контакту з нервовою тканиною тощо). Першим місцевоанестезувальним засобом був кокаїн. Але недостатнє знання токсичності й дозування цього препарату були причиною тяжких ускладнень, а в деяких випадках — смерті пацієнтів. Це спонукало дослідників до пошуку менш токсичних його аналогів. Спеціальні дослідження показали, що місцевоанестезувальні властивості кокаїну пов'язані з наявністю в його структурі бензойної кислоти, яка утворює складний ефір з аміноспиртом. На основі цієї закономірності було синтезовано кілька тисяч аналогів кокаїну, які мають значно меншу токсичність, і багато з них з успіхом використовується для місцевого знеболювання як у лікуванні людей, так і у ветеринарній медицині. Місцевого знеболювання можна досягти нанесенням препарату на по-верхню тканини (шкіру, слизові оболонки) або інфільтрацією певної ділянки тканини (наприклад, шкіри) чи введенням препарату за ходом нервових стовбурів, якщо треба порушити їхню провідність для больових імпульсів. Чутливі елементи нервової системи менш лабільні, ніж рухові, а отже, — сприйнятливіші до місцевоанестезувальних речовин. Інші види чутливості при місцевій анестезії виключаються не одночасно, а в певній послідовності. Спочатку зникає почуття болю, потім відчуття холоду, тепла і, нарешті, дотику й тиску. Установлено, що тактильна чутливість зникає через 10–12 хв після гальмування чутливості больової. Однак через 35–40 хв вона відновлюється. При цьому частково зберігається і сприйняття температурних подразнень. Мабуть, місцевоанестезувальні засоби спричинюють місцеву деаферентацію, при цьому гальмується імпульсна активність больових рецепторів. У зв'язку з цим, природно, виникає питання про суть місцевоанестезувального ефекту. Ще М. Є. Введенський за допомогою точних методів експериментального аналізу довів, що за пропускання постійного струму в ділянці нерва, на який нанесено хімічні речовини, зокрема кокаїн, який піддано механічній дії або охолодженню, виникає ряд змін оборотного характеру, що отримали назву "парабіоз". За настання парабіозу нервовий апарат частково або повністю втрачає властивість як генерувати, так і проводити імпульси. Місцеве знеболювання у ветеринарній медицині в нашій країні розроб-лене дуже добре. Тому будь-яке оперативне втручання можна виконати майже у всіх ділянках тіла при застосуванні тільки місцевого знеболювання. Методи місцевого знеболювання практикуючі лікарі ветеринарної медици-ни застосовують найчастіше. Це пояснюється тим, що місцевоанестезувальні речовини менш токсичні, ніж препарати для загального знеболювання, для виконання місцевого знеболювання не потрібна спеціальна апаратура і виконати його можна як в умовах клініки, так і в польових. Загальне знеболювання, або наркоз, — штучно створений стан тварини, який характеризується глибоким, але оборотним пригніченням функцій центральної нервової системи внаслідок застосування наркотичних речовин. Наркоз призводить до знепритомнення, супроводжується втратою різних видів чутливості, пригніченням рефлекторної активності, а також, якщо це глибокий наркоз, розслабленням м'язів, блокадою нейровегетативних і нейроендокринних реакцій, вираженим пригніченням життєво важливих функцій організму. При цьому зберігається діяльність життєво важливих центрів, які знаходяться у довгастому мозку, — дихання, судинорухового і гладких м'язів. До недоліків застосовуваних нині методів наркозу тварин належать: потреба у застосуванні складного обладнання; досить висока токсичність наркотичних речовин; здатність викликати різке пригнічення дихання, негативно впливати на серце та гемодинаміку; складність керування перебігом наркозу; наявність стадії збудження тощо. Сучасна анестезіологія дає змогу цілеспрямовано діяти на певні ланцю-ги нервової системи. При цьому досягається, без вираженої негативної дії на організм, бажаний ефект, а саме: усунення негативних емоцій, больових відчуттів, м'язового напруження, патологічних нейровегетативних реакцій, регуляція основних життєво важливих функцій під час операції і в ранньому післяопераційному періоді. Все це забезпечує найменш травматичне виконання оперативного втручання. Перше завдання анестезіологічного забезпечення — зменшення психічної травми й негативних емоцій — може бути досягнуте за допомогою наркотичних речовин (загальних анестетиків) і нейролептиків або транквілізаторів. Виключення больової чутливості (аналгезія) досягається за допомогою речовин, які застосовують для місцевого і загального знеболювання, а також аналгетиків. Наркотичні речовини мають аналгетичні властивості, що проявляється різним ступенем їхньої дії. Блокаду небажаних нейровегетативних і нейроендокринних реакцій можна здійснювати не лише наркотичними речовинами, а й фармакологічними препаратами вузькоспрямованої дії. Для цієї мети найчастіше використовують антихолінергічні (холінолітичні) та антиадренергічні (адренолітичні) засоби. За їхньою допомогою вдається зменшити негативний вплив не лише операційної травми, а й деяких небажаних аспектів наркозу, запобігти надмірній активізації та наступному виснаженню нейровегетативних і нейроендокринних механізмів. Пригнічення захисних рухових реакцій та запобігання підвищенню м'язового тонусу у відповідь на больовий подразник досягається за допомогою засобів для наркозу і м'язових релаксантів (міорелаксантів). Останні блокують передачу нервових імпульсів у нервовом'язовому синапсі, спричинюють оборотний параліч поперечносмугастої скелетної м'язової тканини. Це дає змогу викликати розслаблення м'язів (міоплегію) при поверхневому наркозі, коли ще не проявляється його вплив на організм. Через те що міорелаксанти паралізують поперечносмугасті м'язи (у тому числі й дихальні), використання їх потребує методів штучної вентиляції легень у тварин. Штучна вентиляція легень дає змогу усунути один з основних недоліків дії наркотичних речовин — пригнічення зовнішнього дихання. Проте у ветеринарній медицині України відсутні апарати для проведення штучної вентиляції легень у тварин, що стримує застосування глибокого наркозу. Важливим завданням анестезіологічного забезпечення операції є також підтримування адекватного кровообігу. Прикладом цілеспрямованої регуляції судинного тонусу є штучна гіпотензія. Серед методів, що поліпшують, підтримують або заміщують нагніталь-ну функцію серця на особливу увагу заслуговують штучний кровообіг, контрпульсація та електростимуляція серця, але ветеринарна медицина нашої країни не забезпечена потрібними апаратами. Лише адекватна кореляція водноелектролітного, білкового та інших видів обміну може забезпечити нормальний стан організму в післяопераційний період. Для зниження рівня обмінних процесів і забезпечення організму киснем, а також для боротьби з гіпертермією слід застосовувати методи штучної гіпотермії. Як зазначалося вище, застосування загального знеболювання, особливо глибокого наркозу у великих тварин, обмежене. Тому з метою анестезії застосовують поєднаний наркоз, тобто поєднують поверхневий наркоз із місцевим знеболюванням. Це дає змогу значно зменшити дозу наркотичної речовини та уникнути її негативної дії.

Loading...

 
 

Цікаве