WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Амброзія полинолиста на виноградниках Одеської області - Реферат

Амброзія полинолиста на виноградниках Одеської області - Реферат

Реферат на тему:

Амброзія полинолиста на виноградниках Одеської області

Реформування сільськогосподарського виробництва та його перехід на ринкові умови призвели до глибоких змін у системі землеробства, а також подекуди до погіршення фітосанітарного стану в агроценозах.

Відтак навіть ті бур'яни, які донедавна не мали істотного значення, зокрема, амброзія полинолиста, стають вкрай небезпечними.

Унаслідок низькопродуктивного ведення господарства значна кількість оброблюваних земель нині опинилася поза орним клином, ставши потужним джерелом нагромадження та поширення бур'янів. Особливо це проявилося в економічно слабких господарствах, які не в змозі якісно обробляти землю та вчасно й на належному рівні виконувати технологічні заходи з вирощування сільськогосподарських культур. За такої ситуації навіть ті бур'яни, які донедавна не мали істотного значення, стають загрозою для сільського господарства.

Це, передусім, стосується амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia L.), яка в Європі має синоніми: A. elatior Linn, A. elata Salise, A. paniculata Michx. За зовнішнім виглядом вона схожа на нашу аборигенну рослину — полин звичайний — Artemisiа vulgaris L., за що одержала назву "полинолиста". Цю адвентивну рослину занесли до нас із Північної Америки разом з імпортованим насінням і фуражем. Нині вона поширена в багатьох країнах Європи, Азії, Північної, Центральної і Південної Америки, а також в Австралії.

В Україні перші локалітети амброзії полинолистої було ідентифіковано 1925 року на Київському елеваторі, в Одеській області — 1936 року. З моменту виявлення цей бур'ян пройшов усі етапи: від первинного проникнення до розширення свого ареалу. Нині амброзію полинолисту в Україні вважають обмежено поширеною. Так, за 70 років її наявності в Одеській області площі зараження сільськогосподарських угідь сягнули 8530,92 га. Простеживши динаміку поширення амброзії полинолистої протягом останніх десяти років, маємо таку картину: в цілому площа засміченості цим карантинним бур'яном збільшилася на 326,64 га, що зумовлено здебільшого розширенням меж його осередків у Любашівському (+252,1 га) і Ширяївському (+20,0 га) районах, а також появою нового вогнища в Балтському районі на площі 42,0 га.

Ретроспективний аналіз розповсюдження амброзії полинолистої в Україні продемонстрував ще гіршу картину: бур'ян став справжнім лихом, адже площа засміченості ним щороку збільшувалася на 50–60 тис. га і нині становить 1 328,4 тис. га. Це віддзеркалює загальне погіршення екології землі та зумовлено значним зниженням культури землеробства, а саме: недотриманням вимог агротехніки під час обробітку грунту, сівозміни, строків сівби та збирання сільськогосподарських культур і проведення належного комплексу заходів обмеження чисельності бур'янів. Поточного року в Україні очікується збільшення площ засмічення через розширення наявних вогнищ і виявлення нових осередків амброзії полинолистої.

На думку С. Заполовського та В. Мар'юшкіної (2006), причини швидкого поширення амброзії полинолистої полягають у тому, що цей вид має низку біологічних особливостей, які дають йому змогу постійно розширювати кордони свого ареалу. До таких особливостей належать: висока насіннєва продуктивність (80–100 тис. насінин з однієї рослини); насіння молочної та воскової стиглості здатне дозрівати й давати повноцінні сходи; тривалий час воно не втрачає життєздатності в грунті, зумовлює утворення значного за обсягом грунтового банку насіння цього виду; рослина має потужну кореневу систему; бур'ян здатний тривалий час (до двох тижнів) витримувати підтоплення, утворюючи при цьому додаткове коріння; рослині властива висока регенераційна здатність; вид має високу пластичність щодо температури повітря та вологості грунту, сходи добре адаптовані до високої освітленості.

Щоб ефективно виявляти амброзію полинолисту, потрібно застосовувати заходи боротьби з нею, слід досконало знати морфологічні та біологічні особливості цього найзліснішого й важковикорінюваного бур'яну.

За систематичним положенням він належить до родини Айстрових (складноцвітих) Asteraceae (Compositae). Це однорічна яра рання рослина заввишки 200–250 см із прямим, розгалуженим у верхній частині, міцним опушеним стеблом, яке в розрізі має прямокутну форму. Корінь стрижневий, розгалужений, заглиблюється в грунт до 4 м і більше. Листки невеликі за розміром, верхні — чергові, темно-зелені, одноперисті. Нижні — подвійноперистороздільні з лінійно-ланцетними частками, супротивні, знизу опушені.

Амброзія полинолиста — однодомна рослина, що має чоловічі й жіночі квітки. Іноді бувають одностатеві рослини лише з жіночими квітками. Чоловічі квітки зібрані в колосоподібні суцвіття й розміщені на вершинах гілок. Кошики з жіночими квітками розміщені поодиноко або групами від двох до п'яти в пазухах верхніх листків. Плоди — сім'янки яйцеподібної форми з характерними п'ятьма-шістьма шпичаками навколо їхньої верхньої частини та одним більшим центральним шпичаком на верхівці. Колір — від жовтого до темно-коричневого. Насіння зберігає схожість у грунті близько 40 років. Рослини, навіть скошені під час цвітіння, утворюють життєздатне насіння: відсоток схожого насіння в цьому разі може коливатися в межах від 51 до 70 відсотків.

Мінімальна температура проростання насіння — 6...8°С, оптимальна — 20...22°С, максимальна — 30...32°С. Сходи з'являються наприкінці березня — в травні, цвіте рослина з другої половини липня до жовтня, плодоносить у вересні–листопаді.

Амброзія полинолиста засмічує посіви просапних культур, озимих, ярих, багаторічні та однорічні кормові трави, технічні культури, сади, виноградники, подвір'я, присадибні ділянки, парки, городи, пустирі, узбіччя доріг, залізничні насипи, береги річок і ставків, полезахисні смуги тощо. Біологічний цикл розвитку цього виду пристосований до екологічних умов середніх широт. Якщо на своїй батьківщині амброзія поширена між 30–50 паралелями, то, за даними українських дослідників, північна межа можливого її поширення перебуває на рівні 50–55° північної широти. В літературі є відомості про виявлення вогнищ цього бур'яну в агрокліматичних умовах Амурського краю на рівні 43° північної широти, але вчені ставлять під сумнів натуралізацію та плодоношення бур'яну за цих умов.

Маючи потужну кореневу систему, за сприятливих умов цей бур'ян може утворювати велику (250–300 ц/га) надземну вегетативну біомасу й здатний у польових умовах витіснити та пригнічувати і культуру, й інші бур'яни. Бур'ян надзвичайно шкодочинний. За сильного засмічення повністю витісняє інші бур'янисті рослини та відчутно (на 50–70%) або й зовсім знищує врожай польових культур. Причина — надмірне висушування та виснаження грунту амброзією, що вдвічі-вп'ятеро більше засвоює поживних речовин і вологи з грунту, ніж будь-яка інша рослина. Дослідженнями доведено, що на утворення 1 т сухої біомаси протягом вегетаційного періоду бур'ян виносить із грунту 60–80 кг/га поживних речовин (у тому числі 15,5 кг азоту і 1,5 кг фосфору), крім того, грунт втрачає близько 950 т води.

Найчастіше амброзія полинолиста "окуповує" не лише зернові та просапні культури, а й сади та виноградники. Пишно розростається вона на узбіччях залізничних, шосейних і грунтових доріг, де щільність сходів може сягати 5–7 тис. рослин на квадратний метр, а їхня фітомаса — до 10 т/га. Це не тільки злісний конкурент культурних рослин, а й джерело алергічних захворювань населення. Адже під час цвітіння амброзія полинолиста продукує велику кількість пилку, багаторазове вдихання якого спричиняє тяжкі захворювання людей з ослабленою імунною системою на поліноз (алергія, бронхіальна астма, риніт, кон'юнктивіт тощо). Вітчизняна та іноземна статистика засвідчують, що вияви захворювань населення на пилковий поліноз щороку частішають.

Якщо, завдяки використанню кращих попередників, якісному обробітку грунту, внесенню оптимальних норм добрив і вчасній сівбі сортовим насінням, можна створити цілком конкурентоспроможні щодо бур'янів (у тому числі й амброзії) агроценози зернових колосових культур, то для садів і виноградників це практично неможливо. У цих насадженнях амброзія значною мірою погіршує якість польових робіт, особливо під час обробітку грунту та збирання врожаю.

Оскільки амброзія полинолиста в нашій країні є адвентивним бур'яном, природних ворогів у неї немає. Певні надії покладали на інтродукованого в 1978 році з Канади амброзієвого листоїда, який дає дві-три генерації за сезон. Але для ефективного пригнічення бур'яну потрібно майже 50–70 особин фітофага на 1 м2, до того ж, активність імаго в поїданні бур'яну в прохолодну та спекотну погоду незначна.

Loading...

 
 

Цікаве