WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Інтегрований захист хмелю від шкідників, хвороб та бур’янів - Реферат

Інтегрований захист хмелю від шкідників, хвороб та бур’янів - Реферат

В основі інтегрованої системи захисту хмелю мають бути всі елементи технології вирощування культури, включаючи правильний підбір площ під час закладання хмільників і використання стійких сортів.

Слід ретельно стежити за тим, щоб під час садіння шкідливі організми не потрапляли на нові плантації із садивним матеріалом. Треба дотримуватися чіткої зональної агротехніки, застосовувати заходи, що обмежують розвиток і поширення шкідливих організмів, раціонально використовувати хімічні засоби захисту, насамперед, таких високоефективних і селективних препаратів, як: Актара 25 WG, в.г.; Конфідор, в.р.к.; Мітак, 20% к.е.; Талстар, 10% к.е.; Демітан, 20% к.е.; Альєтт, 80% з.п.; Ридоміл Голд МЦ 68 WG, в.г., та ін.

Обгрунтуванням для застосування пестицидів є економічні пороги чисельності шкідників (ЕПШ, таблиця), під якими розуміють таку щільність популяції шкідника, за якої застосування захисних заходів стає рентабельним, а кошти, витрачені на ці заходи, окуповуються ціною збереженого урожаю з рівнем рентабельності не нижче загальновиробничих витрат.

Узагальнюючи результати власних досліджень та існуючі заходи захисту хмелю від шкодочинних компонентів, слід застосовувати описані нижче елементи екологічно безпечної та природозберігаючої технології.

Вибір ділянки та закладання хмільників. Хміль дуже вибагливий до грунтів. Кращими для нього є дерново-слабопідзолисті, сірі лісові, вилугувані чорноземи, за механічним складом — від супіщаних до середньосуглинистих, із слабокислою або близькою до нейтральної реакцією грунтового розчину (рН 5,5–6,5), вмістом гумусу в орному шарі не менше 1,2%, із слабоущільненим підгрунтям і з низьким (не менше 1,5 м) рівнем грунтових вод.

Непридатними є глинисті, карбонатні, надто кислі й заболочені грунти. Ділянки слід готувати за 2–3 роки до висаджування хмелю, не допускаючи, щоб попередником були багаторічні бобові трави, які нагромаджують личинок коваликів і люцернового довгоносика.

Продуктивність хмільників значною мірою залежить від рівня родючості грунту, головним показником якого є гумус. Проблема створення бездефіцитного балансу гумусу в хмелегосподарствах вирішується завдяки щорічному внесенню 50–60 т/га гною та інших органічних добрив. Проте у більшості господарств гостро відчувається їх нестача. З огляду на це істотного значення набуває такий агротехнічний захід, як сидерація хмільників з використанням люпину жовтого, вико-вівсяної суміші, редьки олійної, ярого ріпаку, озимого жита. Найкращий ефект за дією на грунт і продуктивність хмелю отримано від олійної редьки, яка, крім того, на 80–100% пригнічує бур'ян на плантації.

Посадковий матеріал хмелю. Кращим і головним посадковим матеріалом хмелю для закладання нових і ремонту існуючих плантацій є однорічні саджанці. Перед садінням саджанців у плантацію їх знезаражують в 0,05% розчині Ридомілу Голд МЦ 68 WG, в.г., протягом 2-х годин.

Підбір сортів. Сорти хмелю вітчизняної селекції, що культивують в Україні, характеризуються як середньостійкі проти несправжньої борошнистої роси, вірусних захворювань і кореневих гнилей (Клон 18, Поліський, Житич, Граніт, Регент, Альта, Потіївький та Гайдамацький) і відносно стійкими проти пошкоджень хмелевою попелицею і павутинним кліщем (Граніт, Регент, Слов'янка і Заграва) — що є вузькою ланкою інтегрованого захисту.

Догляд за хмелеплантаціями. Осінній період. Перед збиранням хмелю проводять фітосанітарне обстеження насаджень, фіксують уражені хворобами рослини з характерними ознаками вірусної та іншої інфекції для дальшого обстеження маток і їх викорчовування. Водночас проводять грунтові розкопки кореневищ для визначення кількісного і видового складу грунтових шкідників (личинок і жуків люцернового довгоносика, личинок коваликів, чорнишів, травневого і червневого хрущів, капустянки, нематоди тощо), а також стану забур'янення.

Після збирання врожаю проводять дворазове (через 7–8 днів) профілактичне обприскування хмелеплантацій Бі-58 новий, 40% к.е., або Данадимом, 40% к.е., — 6,0 л/га в суміші з Хлорокисом міді, 90 % з.п., — 8,0 кг/га чи Купроксатом, 34,5% к.е., — 5,0 л/га.

Після засихання стебел (жовтень, листопад) їх зрізують, вивозять за межі плантації і спалюють, при цьому гинуть зимуючі стадії стеблового метелика, павутинного кліща та збудників хвороб. Вносять потрібну кількість органічних і фосфорно-калійних добрив, переорюють грунт у міжряддях з підгортанням гребенів.

Взимку завозять потрібні засоби захисту рослин і проводять ремонт техніки.

Навесні із прогріванням грунту до 8...10°С розкривають і обрізують пошкоджені та гнилі корені, зрізують торішні підземні частини стебел, оглядають матку та очищують її від загнилих та відмерлих частин, збираючи при цьому зимуючі стадії шкідників. Сильно уражені матки викорчовують, виносять за межі плантацій і спалюють, а ямки дезінфікують хлорним вапном. Усі обрізані частини підземних стебел одразу ж виносять за межі плантацій і спалюють.

Після обрізання головних кореневищ проти основних грунтових шкідників (личинок коваликів і чорнишів, жуків і личинок люцернового довгоносика, личинок травневого хруща, нематод і капустянки) вносять у борозни на глибину 10–15 см і на відстані 25–30 см від центра головного кореневища Актару 25WС, в.г., — 0,4 кг/га.

Після рамовки та заведення стебел на підтримки — Бі-58 Новий, 40% к.е., — 35 л/га та 4–5 ц/га аміачної води.

У період відростання пагонів і появи листків обстежують плантації і визначають чисельність жуків люцернового довгоносика та хмелевої блішки. Якщо їх чисельність перевищує ЕПШ, рослини обприскують одним з інсектицидів: Актарою 25WС, в.г., — 0,10–0,14 кг/га, Децисом, 2,5% к.е., — 1,0 л/га, Дурсбаном 480, 48% к.е., — 3,0 л/га, або Штефесіном, 2,5% к.е., — 1,0 л/га штанговим обприскувачем з витратою робочого розчину 400–600 л/га.

За появи гусениць підгризаючих і листогризучих совок (озимої, іпсилон та ін.) обприскують ряди хмелю Данадимом, 20% к.е., — 4,0–6,0 л/га.

Наприкінці травня — на початку червня з появою 2–3 гусениць картопляної совки на кущ 2–3 віку рослини обприскують Бітоксибациліном — 3 кг/га, а після їх проникнення в середину стебла поливають гребні суспензією Бі-58 Новий, 40% к.е.,— 6 л на 600 л води/га за допомогою спеціальних пристроїв, через 7–8 днів обробку повторюють.

Проти яйцекладок лучного та стеблового метелика проводять дворазовий випуск яйцеїда — трихограму по 50 тис. самок на гектар, дотримуючись співвідношення паразит-господар 1 : 10.

У період появи бічних гілок — утворення суцвіть, відбувається заселення рослин попелицею, кліщем і поширення псевдопероноспори. Загроза епіфітотій несправжної борошнистої роси найімовірніша за умов підвищення середньодобових температур понад 20°С і вологості повітря понад 60% чи частих дощів (не рідше двох разів за декаду) та наявності краплинної рідини на листках. За таких умов забезпечити захист хмелю можна лише за 5–6-разового застосування таких фунгіцидів: Альєтт, 80% з.п., — 3,0–5,0 кг/га, Купроксат, 34,5% к.е., — 3,0–5,0 л/га, Ридоміл Голд МЦ 68W, в.к., — 2,5 кг/га, Фітал, 65%, в.р.к., — 3,0–5,0 кг/га, Хлорокис міді, 90% з. п., — 6,0–8,0 кг/га — чергуючи їх застосування.

Боротьбу з хмелевою попелицею починають проводити в сливових садах і на дикорослих кущах цих дерев, які ростуть поблизу хмільників під час розпускання бруньок. Дерева обприскують препаратом ДНОК, 40% р.к., — 15 кг/га з витратою робочої рідини 400–500 л/га.

Для визначення строку перельоту хмелевої попелиці на хміль застосовують клеєві пастки жовтого кольору, які розміщують по периметру хмелеплантації на висоті 2–4 м.

У разі розвитку попелиці на хмелю за низької її чисельності проводять обприскування Бітоксибациліном, 4,0 кг/га, з додаванням 0,2 л Бі-58 Новий, 40% к.е. За високої чисельності застосовують хімічні препарати Актару 25WС, в.г,. — 0,06–0,08 кг/га, Дурсбан 480, 48% к.е., — 1,5 л/га, Конфідор, в.р.к., — 0,6 л/га та Талстар, 10% к.е., — 1,2 л/га.

Із появою на нижніх листках рослин павутинного кліща слід підібрати 2–3 пари листя, винести за межі плантації і знищити. Вчасно обрізати зайві стебла, а потрібні завести на підтримки або застосувати новий спосіб десикації — спрямоване обприскування Реглоном Супер 150 SL в.р.к., — 1,2 л/га на нижній ярус листя. Стрічкове спрямоване обприскування десикантом Реглон Супер 150 SL ,в.р.к., який справляє водночас і гербіцидну дію, дає змогу знищити нижні листки разом з яйцекладками кліща і бур'яни в ряду та значно зменшити витрати ручної праці.

У разі розмноження павутинного кліща та його розповсюдження по рослині за щільності 5–7 особин на листок нижнього ярусу слід застосовувати для обприскування акарициди: Демітан, 20% к.е., — 0,6–0,8 л/га, Мітак, 20% к.е., — 3,0 л/га, а останню обробку бажано проводити Талстаром, 10% к.е., — 1,2 л/га — за 30 днів до збирання урожаю.

За одночасного заселення хмелю павутинним кліщем і попелицею та за появи псевдопероноспори використовують бакові суміші препаратів, враховуючи при цьому допустимість змішування.

Для визначення початку і динаміки льоту лускокрилих совок і метеликів — застосовують феромонні, світлові та харчові (мелясові) пастки.

Проти гусениць лучного метелика, капустяної совки та інших листогризучих лускокрилих застосовують біологічні препарати — Ентобактерин, Дендробацилін і Бітоксибацилін в 0,3% концентрації 1,8–3,0 кг/га.

Грунт у міжряддях утримують розпушеним і чистим від бур'янів, що поліпшує загальний фітосанітарний стан насаджень, сприяє повнішому використанню культурою вологи, поживних речовин і площі. Знищують бур'яни навколо плантацій, оскільки вони є джерелом поширення всіх шкідників і хвороб хмелю.

Loading...

 
 

Цікаве