WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаОрганізація виробництва, Трудове право України, Cоцзахист → Інтегрований захист хмелю від шкідників, хвороб та бур’янів - Реферат

Інтегрований захист хмелю від шкідників, хвороб та бур’янів - Реферат

Реферат на тему:

Інтегрований захист хмелю від шкідників, хвороб та бур'янів

Динаміка споживчого ринку останніх років, спрямована на загальний комерційний ефект, спричинила відновлення посадок хмелю. Такі орієнтири виявилися домінуючими в удосконаленні технології і поставили низку принципових питань наукового, теоретичного та прикладного характеру.

Хміль — багаторічна дводомна рослина, що складається з підземної і надземної частин, яка восени відмирає. Підземна частина багаторічна, з тривалістю життя 15–20 років і більше, складається з головного потовщеного кореневища (матки), підземної частини однорічних стебел, бічних кореневищ, головних коренів і верхніх коренів.

Надземна частина — витка шестигранна ліана, завтовшки до 1,5 см, завдовжки — 10 м і більше, всередині має порожнину і міцні луб'яні волокна.

Вирощування хмелю здебільшого проводиться в монокультурі, де вже на 4–6-й рік створюється своєрідний інфекційний фон збудників хвороб (несправжня борошниста роса і кореневі гнилі). Нагромаджуються шкідники, що трофічно зв'язані з цією культурою (люцерновий довгоносик, картопляна совка, ковалики, чорниші, павутинний кліщ та інші), та бур'яни. Саме вони є першопричиною інтенсивного зрідження хмелеплантацій і зниження їх продуктивності та рентабельності виробництва уже на 5–7-й рік культивування хмелю.

У період росту і розвитку хміль пошкоджується більш як 40 видами шкідників і близько 20 видами хвороб. Особливо небезпечні для нього 10–12 видів шкідників і 4–5 видів хвороб, які зустрічаються щороку, і на 25–30%, а в окремі роки 40–50% і більше знижують врожай, погіршують технологічну якість продукції. Втрати на кожному гектарі становлять 1,5–2,5 тис. грн.

Резерваторами для шкідників і хвороб на хмільниках, крім самого хмелю, є бур'яни. На відміну від інших шкідливих організмів, бур'яни є практично постійно на всіх хмільниках, і боротьба з ними полягає в проведенні складної системи заходів, яка починається перед закладанням хмільників. Основний обробіток грунту передбачає лущення, глибоке розпушування, оранку, передсадивне розпушування та інші заходи. Лущення проводять дисковими лущильниками ЛДГ-5, ЛДГ-10 або боронами БДТ-7, БД-10 на глибину 6–8 см за 2–3 тижні до оранки. Обов'язковим агрозаходом для всіх типів грунтів є глибоке розпушування, яке виконують після внесення добрив ущільнювачами та розпушувачами загального призначення на глибину 60–100 см в одному або в двох напрямках смугами, відстань між якими становить 0,35–1,4 м. Поряд з обробітком грунту застосовують гербіцид суцільної дії Ураган Форте 500 SL, в.р.к., — 2,0 л/га.

У перший рік після висаджування хмелю заходи із боротьби з бур'янами зводяться до проведення 5–6 міжрядних культивацій, 1–2 підгортань і 2–3 ручних прополювань в ряду. На плодоносних хмільниках, починаючи з появи сходів і протягом всієї вегетації, проводять 5–6 різноглибинних розпушувань міжрядь, добиваючись якісного обробітку грунту і повного знищення бур'янів. Міжрядний обробіток проводять за допомогою плугів-розпушувачів ПРВН-2,5 або ПРИМ-ЗАХ. Глибина обробітку залежить від вологості грунту. На початку вегетації, коли грунт ще доволі вологий, перші два розпушування проводять на глибину 14–16 см, решту — на 10–12 см.

Але агротехнічними заходами не завжди можна домогтися жаданого ефекту у боротьбі з бур'янами. Впродовж багаторічного вирощування культури (15–20 років на одному місці) запас насіння різних бур'янів у грунті хміль-ників значно зростає. За міжрядного обробітку знищуються вегетуючі бур'яни та їх сходи, але водночас створюються сприятливі умови для проростання насіння бур'янів, які перебувають у стані спокою, оскільки під час обробітку воно переміщується у верхні шари, які більше прогріваються. Це спричиняє нову хвилю проростання бур'янів. Отже, бур'яни, через біологічні особливості та агротехнічні умови вирощування хмелю, є постійно присутнім компонентом агробіоценозу хмільників.

У наш час, із впровадженням ресурсо- та енергозберігаючої технології на основі інтенсивного вирощування хмелю, крім агротехнічних заходів, у боротьбі з бур'янами застосовують гербіциди: Базагран, 48% в.р., — 4,2 л/га, Фюзілад Форте 150 ЕС, к.е., — 1,0–1,5 л/га, Реглон Супер 150 SL, в.р.к., — 1,0–1,5 л/га.

Засміченість хмільників бур'янами — значний чинник, що впливає на рівень урожаю, крім того, значно погіршується якість продукції. Бур'яни, виносячи поживні речовини із грунту, значно погіршують умови росту і розвитку хмелю. Урожай може зменшуватися на 10–20%, а у разі порушення агротехнічних вимог ці втрати зростають до 30–40%. Хміль — рослина вибаглива до поживних речовин, використовує з грунту азоту і калію в 3,5, а фосфору — в 2,5 раза більше, ніж пшениця, що зв'язано з рівнем нагромадження органічної маси.

Досвід вирощування хмелю в нашому регіоні та за кордоном свідчить, що рентабельне ведення цієї галузі залежить не тільки від високої агротехніки, механізації, ефективного захисту від шкідників і хвороб, а значною мірою і від вчасного знищення бур'янової рослинності. У розвитку рослин хмелю є періоди, коли засміченість найвідчутніша для них. Критичними є два періоди: на початку росту — до утворення бічних пагонів і наприкінці фази цвітіння — до кінця вегетації. Особливо велику шкодочинність бур'яни мають на початку росту рослин. У цей час відчутні ознаки нестачі елементів живлення, особливо азоту в грунті. На засмічених хмільниках фаза сходів триваліша, рослини відстають у рості.

Під час цвітіння рослини хмелю використовують близько половини основних елементів живлення. У цей час хміль слід підживлювати. На тлі великої засміченості поживні речовини значною мірою використовуються бур'янами.

Хміль — вологолюбна культура, тому в умовах засміченості бур'янами потерпає від нестачі вологи, яку споживає бур'янова рослинність.

Коренева система рослин хмелю добре розвинена, проникає на глибину понад 3 м. Проте основна маса коріння розвивається у шарі грунту до 60 см, мичкувате коріння забезпечує хміль поживними речовинами та водою. Тому вологість грунту і наявність поживних речовин в орному і підорному шарах, в першу чергу, визначатимуть умови життя рослин хмелю.

Коренева система деяких бур'янів розвивається швидше і глибоко проникає у грунт, забираючи вологу у рослин хмелю. Все це зумовлює добру конкурентну здатність бур'янів, що становлять значну частину агроценозу плантацій хмелю. Найпоширенішими бур'янами на плантаціях хмелю в Поліссі та Лісостепу України є: зірочник середній, редька дика, галінсога дрібноквіткова, лобода біла, щириця звичайна, пирій повзучий, осот рожевий, осот жовтий, берізка польова, мишій сизий, просо куряче, хвощ польовий...

Бур'яни, затінюючи грунт, знижують його температуру, а це негативно впливає на ріст і розвиток хмелю і життєдіяльність мікроорганізмів. Транспіраційний коефіцієнт у деяких бур'янів удвічі-утричі вищий, ніж у хмелю. Вони погіршують обробіток грунту, догляд за посадками, сприяють розмноженню і нагромадженню шкідників і хвороб. Для зниження чисельності бур'янів слід витрачати додатково трудові та фінансові ресурси, що позначається на собівартості продукції.

Крім того, бур'яни не тільки споживають із грунту велику кількість потрібних для рослин елементів живлення і вологи, а й створюють резервацію для шкідників і хвороб (картопляна совка, павутинний кліщ, конопляні блішки, несправжня борошниста роса та інші). На сильно забур'янених ділянках хмелю чисельність грунтових багатоїдних шкідників утричі-вчетверо більша, ніж на чистих. У ранньовесняний період найбільшу кількість яєць павутинний кліщ відкладає на бур'янах. Місцем зимівлі яєць картопляної совки — небезпечного шкідника хмелю — є злакові бур'яни. Лобода біла часто сприяє поширенню вірусного захворювання хмелю — мозаїці. На забур'янених ділянках створюється небажаний мікроклімат у хмільнику, підвищується вологість, що сприяє розвитку грибних хвороб.

З огляду на це до невідкладних завдань, що стоять перед хмелярами, належить розробка і впровадження ефективних методів і заходів боротьби з бур'янами.

Правильне поєднання хімічних і агротехнічних заходів боротьби з бур'янами дає змогу зменшити кількість міжрядних культивацій до трьох. Це зберігає матеріальні й трудові затрати. Затрати ручної праці скорочуються на 150 люд./год/га. Економічна ефективність у вигляді збереженого врожаю перевищує в 2,5 раза вартість затрат на придбання і внесення гербіцидів.

Головною проблемою широкого застосування гербіцидів на хмільниках є їх невеликий асортимент, що не запобігає резистентності. Широкий спектр дасть змогу замінювати препарати різних хімічних груп з різною вибірковою дією для боротьби з бур'янами всіх видових груп.

Одним з агротехнічних заходів у боротьбі з бур'янами на хмільниках усіх видових груп є сидерація плантацій. Використання олійної редьки та озимого ріпаку дає змогу пригнітити (на 80–100%) бур'яни, швидко, за 55–60 днів, наростити зелену масу до 400–450 ц/га. Також доцільно використовувати посіви люпину жовтого, вико-вівсяної суміші та інші культури.

Використання сидератів має і екологічний аспект, особливо для територій, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Із приорюванням сидератів у грунт надходить 80–120 кг азоту, 60–100 фосфору, 230–300 кг калію.

Щорічне інтенсивне застосування хімічних препаратів на хмелю, особливо проти таких полівольтинних видів, як люцерновий довгоносик, павутинний кліщ, хмельова попелиця та несправжня борошниста роса, призводить до прискорення відбору стійких рас, змушує підвищувати норми витрати препаратів і періодично їх міняти.

Тому для успішної боротьби зі шкодочинними компонентами агроценозу хмелю слід застосовувати комплексну систему захисту за науково обгрунтованого поєднання організаційно-господарських, агротехнічних, біологічних і хімічних методів, комплекс яких уточнюється кожного року залежно від появи та розвитку того чи іншого шкідливого організму і є складовою технологічного процесу догляду за рослинами.

Для вчасного та ефективного проведення інтегрованої (комплексної) системи заходів боротьби зі шкідливими організмами потрібно детально знати їх біологічні особливості розвитку та взаємини з рослиною-господарем, грунтом і навколишнім середовищем. Ця система заходів насамперед має бути спрямована на зменшення джерел інфекції хвороб і шкідників, знищення та обмеження розповсюдження цих шкідливих організмів у найуразливішій стадії їх розвитку до завдання ними відчутної шкоди.

Loading...

 
 

Цікаве